Ухвала суду № 72889081, 22.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

22 березня 2018 р. Справа № 820/1439/18 Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, кодНОМЕР_1) до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області (пл. Центральна, буд. 1, м. Ізюм, Харківська обл. 64309, код ЄДРПОУ 04058806) про визнання дій неправомірними, поновлення на посаді,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, в якому просить суд

- визнати дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, щодо звільнення позивача, ОСОБА_1, 17 листопада 2015 року з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, на підставі ст. 30 ЗУ "Про державну службу" за недотримання, пов'язаних з проходженням служби вимог, передбачених ст. 16 ЗУ "Про державну службу", неправомірними;

- поновити позивача, ОСОБА_1, на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 17 листопада 2015 року;

- стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Разом з адміністративним позовом позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання звільнення з публічної служби незаконним, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 р. підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані позивачем в клопотанні від 26.02.2018 р. про поновлення строку звернення до адміністративного суду - визнано неповажними; позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання дій неправомірними, поновлення на посаді - залишено без руху; повідомлено позивача, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали він має право надати заяву в якій, в разі наявності, вказати інші підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Дану ухвалу позивач отримав 13.03.2018р. та 15.03.2018 р. через канцелярію суду, на її виконання подано заяву з обґрунтуваннями поважності причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду.

Повивач у згаданій заяві вважає, що відлік строку звернення до адміністративного суду, з врахуванням ст. 233 КЗпП України, повинен обраховуватися, не з дати звільнення 17.11.2015 року, а з дати вручення позивачу розпорядчого документу (розпорядження Ізюмського міського голови чи рішення Ізюмської міської ради) про його звільнення з посади першого заступника міського голови. Зазначив, що Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, позивача було ознайомлено з розпорядженням №520 від 17.11.2015 року «Про звільнення ОСОБА_1.» «у зв'язку із закінченням строку повноважень», а не з іншим розпорядчим документом про звільнення його з посади першого заступника міського голови. Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2017 року по справі №623/5271/15-а, встановлено факт його звільнення 17.11.2015 року з посади першого заступника, а розпорядження Ізюмського міського голови №520 від 17.11.2015 року є фальшивим та не визнано судом. Внаслідок ознайомлення позивача зі згаданим розпорядженням та на його підставі внесення запису до його трудової книжки, Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, на думку позивача, його було введено в оману, що призвело з незалежних, від нього підстав до порушення строку звернення до суду з позовом. Позивач також зазначив, що враховуючи, що Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради розпорядження міського голови чи рішення Ізюмської міської ради, щодо звільнення позивача 17.11.2015 року з посади першого заступника міського голови не вручено до теперішнього часу, а звернення з даного питання відповідачем ігноруються та не надаються відповіді, тому позивач вважає, що строк звернення з адміністративним позовом не є пропущеним.

Дослідивши позовну заяву, доданні до неї документи та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суддя вважає, що обставини викладені в заяві позивача, яка отримана судом 15.03.2018р. не є поважними та не дають підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом, з огляду на наступне:

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані, зокрема, ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. 1,2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Із адміністративного позову та доданих до нього матеріалів вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з звільненням позивача, ОСОБА_1, 17.11.2015 року з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства.

Як зазначає позивач, 17.11.2015 року його звільнення проведено в зв'язку з закінченням строку повноважень, однак згодом йому стало відомо про іншу підставу звільнення, а саме на підставі ст. 30 Закону України "Про державну службу" з підстав недотримання пов'язаних з проходженням служби вимог, передбачених ст. 16 Закону України "Про державну службу". Вказана обставина встановлена при розгляді Ізюмським міськрайонним судом Харківської області справи № 623/5217/15-а за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського міського голови ОСОБА_2, виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, третя особа; Ізюмське комунальне виробниче водопровідно - каналізаційне підприємство про визнання протиправними щодо виконання вимог ст. 118 КЗпП України, не поновлення на попередній роботі (посаді), стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії.

З матеріалів доданих до позовної заяви з'ясовано, що Ізюмським міськрайонним судом Харківської області у справі № 623/5217/15-а 14.06.2017р. прийнято постанову про відмову в задоволенні позову. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у справі № 623/5217/15-а від 14.06.2017р. залишено без змін.

Суд приймає до уваги те, що при розгляді даної справи ОСОБА_1 мав статус позивача, з усіма передбаченими КАС України правами.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачу ще під час розгляду справи та з постанови Ізюмського міськрайоного суду Харківської області у справі № 623/5217/15-а від 14.06.2017р. було відомо про те, що на його думку звільнення 17.11.2015р. відбулося на підставі ст. 30 ЗУ "Про державну службу" за недотримання, пов'язаних з проходженням служби вимог, передбачених ст. 16 ЗУ "Про державну службу".

Між тим, з вимогою про визнання дій Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, щодо звільнення ОСОБА_1, 17 листопада 2015 року з посади першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства, на підставі ст. 30 ЗУ "Про державну службу" за недотримання, пов'язаних з проходженням служби вимог, передбачених ст. 16 ЗУ "Про державну службу", неправомірними; поновлення позивача на посаді першого заступника міського голови з питань управління житлово-комунального господарства з 17 листопада 2015 року; стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду лише 27.02.2018 року, тобто по закінченню більше двох років, а отже, з пропуском строку звернення до суду.

Посилання позивача в позовній заяві та заяві про поновлення пропущеного строку, на намагання спростувати недостовірну, на його думку, інформацію стосовно підстав його звільнення, в судовому порядку, а також на неотримання до цього часу розпорядження Ізюмського міського голови чи рішення Ізюмської міської ради про його звільнення на підставі ст. 30 ЗУ "Про державну службу", як на поважні підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд вважає неповажним, оскільки на протязі вказаного часу позивач не був позбавлений можливості звернутися з відповідним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. В матеріалах позовної заяви докази таких обставин відсутні.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право особи уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані позивачем в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка надійшла до суду 15.03.2018р. - є неповажними, в зв'язку з чим позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання дій неправомірними, поновлення на посаді підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 123, 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання дій неправомірними, поновлення на посаді - повернути позивачу.

Копію ухвали разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Рубан В.В.