Ухвала суду № 72888480, 13.03.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 766/8999/17 Головуючий у 1-й інстанції: Рєпін К.К.

Номер провадження: 11-кп/791/112/18 Доповідач: Калініна О.В.

Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого судді: Калініної О.В.

суддів: Коломієць Н.О.

ОСОБА_1

при секретарі: Темнюк Т.А.

з участю прокурора: Безушко Т.Г.

обвинуваченого: ОСОБА_2

адвоката: ОСОБА_3

потерпілого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Херсонської області на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2017 року щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75, ст. 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У разі направлення ОСОБА_2 для реального відбування покарання зараховано йому у строк відбуття покарання строк перебування під вартою з 24 березня 2017 року по 13 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази.

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він 24 березня 2017 року близько 20 год. 30 хв. знаходячись біля магазину «Везунчик», розташованого по вул. Чорноморська, 42 в м. Херсоні, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з мотивів необґрунтованої агресії, яка виникла раптово в ході конфлікту з ОСОБА_4, умисно наніс останньому два удари ножем в область передньої черевної стінки та правого передпліччя, в результаті чого відповідно до висновку експерта №424 від 17.05.2017 року спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаної рани передньої черевної стінки зліва, проникаючу в черевну порожнину, з ушкодженням великого сальника, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а також різаної рани нижньої треті правого передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Дії обвинуваченого суд кваліфікував за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Херсонської області , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та доведеність винуватості ОСОБА_2, просить вирок суду в частині призначення покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за ч.1 ст.121 КК України покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.

Вказує, що обвинувачений становить підвищену суспільну небезпеку. Призначаючи покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, жодних заходів щодо надання потерпілому медичної допомоги не вжив. Вказує про безпідставність визнання обставинами, що пом’якшують покарання, щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.

Інші учасники судового провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника , які заперечували проти задоволення апеляційних вимог прокурора, думку потерпілого, який просив залишити вирок суду без змін на вказував на можливість виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання, перевіривши матеріали кримінального провадження та, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених і викладених у вироку обставин та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 121 КК України в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються і тому вирок в цій частині колегією суддів не переглядається.

Перевіряючи доводи апелянта про мякість призначеного судом покарання, колегія суддів враховує наступне.

Зі змісту скарги убачається, що апелянт фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з частиною другої статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб’єктів кримінально-правових відносин.

У Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується задовільно, має постійне місце проживання, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансері не перебуває, на даний час працевлаштований.

Призначаючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченого, яка характеризується задовільно, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття , повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину , обставиною, що обтяжує покарання суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Врахувавши конкретні обставини провадження , тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані , які характеризують обвинуваченого у соціально- побутовому плані, його характеристику за місцем проживання, обставини, що пом’якшують покарання, відношення обвинуваченого до скоєного, позицію прокурора , який у суді першої інстанції просив призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК , суд першої інстанції дотримався загальних засад призначення покарання, дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням на нього визначених ст. 76 КК України обов'язків , з метою здійснення контролю за його поведінкою та належним чином свій висновок вмотивував.

Потерпілий до суду першої інстанції надав заяву , в якій просив призначити обвинуваченому покарання не пов’язане із позбавленням волі.

В суді апеляційної інстанції потерпілий пояснив, що витрати на його лікування обвинувачений йому відшкодував, будь- яких претензій він не має , і просив відхилити апеляційну скаргу прокурора, вказав на те, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_2 справедливе покарання.

Зваживши на обставини, що пом'якшують покарання відсутність жодних претензій до обивнуваченого з боку потерпілого, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства та на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, який є достатнім для того, щоб обвинувачений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

Таке покарання, на переконання колегії суддів, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Доводи апелянта про те, що тяжкість вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення є безумовною підставою для призначення покарання із реальним його відбуттям не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки при вирішенні питання про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання суд, крім тяжкості злочину має враховувати і особу винного та інші обставини справи, і цих вимог закону суд дотримався.

Переконливих доводів, які б спростовували висновок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, а також які б свідчили б про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі, прокурор в апеляційній скарзі не навів.

Не є прийнятними і твердження апелянта про те, що суд безпідставно врахував пом’якшуючі обставини, оскільки як видно із матеріалів провадження , обвинувального акту, ОСОБА_2 активно сприяв розкриттю злочину, послідовно визнавав свою вину повністю, його поведінка, відшкодування потерпілому витрат на лікування, свідчать про те, що він щиро жалкує про скоєне.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга першого заступника прокурора Херсонської області не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376 ч 2 , 404, 405, 407 , 409, 419 КПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Херсонської області Циганка С. залишити без задоволення.

Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом трьох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду.

Судді: (три підписи)

О.В. ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_1

Копія вірна, ухвала набирає законної сили 13.03.2018 року

Суддя: О.В. Калініна