Рішення № 72887139, 28.02.2018, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/13/18

н/п 2/174/130/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2018 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борцової А.А., за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплосервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 стягнення про заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

04.01.2018 року Комунальне підприємство «Теплосервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (далі КП «Теплосервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в розмірі 5843 грн. 93 коп. , мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_1, з 01.10.2013 року, без укладення відповідного договору, користувалась послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1, використовуючи теплову енергію, яка належить КП «Теплосервіс». На ім’я відповідача у КП «Теплосервіс» відкрито особовий рахунок № 9416163. Таким чином, між КП «Теплосервіс» та боржником встановилися відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку, тобто ОСОБА_1, відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є споживачем послуг КП «Теплосервіс», оскільки їх отримує. У вересні 2017 року позивач звернувся до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача на користь підприємства заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг станом на 01.08.2017 року у розмірі 5843 грн. 93 коп. 20.10.2017 року Вільногірським міськім судом Дніпропетровської області був виданий судовий наказ у справі № 174/631/17, про стягнення з відповідача на користь підприємства боргу за житлово-комунальні послуги у розмірі 5843,93 грн., але 04.12.2017 року ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області, судовий наказ від 20.10.2017 року у справі був скасований за заявою відповідача, оскільки між сторонами виник спір про право, тому КП «Теплосервіс» звертається до суду у порядку позовного провадження.

Тарифи на вищезазначені послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для населення, встановлені Вільногірського міською радою Дніпропетровської області. Згідно зі ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі зобов’язані сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з ч.1 п.18 постанови КМУ «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07.2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць: оплата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Станом на 01.06.2016 року відповідач споживав теплову енергію, однак не сплатив КП «Теплосервіс» її вартість у розмірі 5843 грн. 93 коп. за період з жовтня 2013 року, по що підтверджується особистим рахунком відкритим на ім’я відповідача.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, КП «Теплосервіс» виконало свої зобов’язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач зобов’язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання. Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. Просять стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Теплосервіс» заборгованість за спожити послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі 5843 грн. 93 коп. та стягнути з відповідача судові витрати у загальному розмірі 1600,00 грн. , у виді сплаченого судового збору за подання даного позову та подання заяви про видачу судового наказу, який в послідуючому було скасовано.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23.01.2018 р. у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі надіслана сторонам 24.01.2018 р., при цьому роз’яснені вимоги ч.4 ст.277 ЦПК України, в тому числі, роз’яснено право подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі надіслано копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів, згідно поштового повідомлення, вказані документи отримані ОСОБА_1 особисто 30.01.2018 р. (а.с.35), відзив на позовну заяву відповідач направила до суду 15.02.2018 року (а.с.36-40), а також 22.02.2018 року особисто отримала відповідь позивача на відзив на позовну заяву (а.с.48-49).

Станом на 28.02.2018 року відповідач ОСОБА_1, заперечення на відповідь на відзив не надала.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, до суду не надходили, тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Вивчивши письмові матеріали справи, відзив на позов відповідачки та відповідь на відзив позивача, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

Так, відповідно до відзиву на позов, поданого відповідачем ОСОБА_1 , остання позов не визнала, мотивуючи тим, що фактичні обставини, зазначені в тексті позовної заяви не доведені позивачем, ним зазначено невірне правове обґрунтування фактичних обставин, позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства України, у позивача відсутнє право вимоги стягнення боргу за житлово-комунальні послуги. Позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження свого статусу у правовідносинах з споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також не надав доказів встановлених з відповідачем правовідносин. Також, позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України та усі копії документів, на які посилається позивач, як на докази фактичних обставин, зазначених у позовній заяві, є неналежними доказами, оскільки засвідчені з порушенням ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів», в усіх долучених до позовної заяви копіях документів, не поставлена дата їх завіряння посадовою особою, у копії особового рахунку № 94116163, відсутні слова: «Згідно з оригіналом» та дата її завіряння, що є підставою для визнання усіх копій письмових доказів, долучених до позову не належними, а фактичних обставин, зазначених у позові недоведеними. Також, копії розпоряджень міського голови м.Вільногірська про призначення на посаду директора КП «Теплосервіс» ОСОБА_2 не завірені належним чином, вони не можуть бути належними доказами, підтверджуючими право ОСОБА_2 на підписання позовної заяви. Також, позивачем не надано доказів на підтвердження підстав та законності відкриття відповідачу особового рахунку № 94116163 та проведення по них будь-яких операцій. Копія особового рахунку суперечить вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За відсутності договірних відносин між сторонами та за відсутності узгодженого сторонами тарифу за житлово-комунальні послуги, позивач не надав суду первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтвердили понесені позивачем витрати на надання житлово-комунальних послуг в сумі стягуваного боргу- в розмірі 5843,93 грн. Позивачем не надано жодного доказу на обґрунтування суми заборгованості, не надані підтвердження самого факту надання послуг, зазначених у позові та їх обґрунтованості, враховуючій відсутність між сторонами договірних відносин та той факт, що відповідач заперечує факт отримання від позивача послуг з гарячого водозабезпечення та центрального опалення, оскільки з жовтня 2013 року належна їй квартира від’єднана від мереж центрального опалення та гарячого водозабезпечення. У зв’язку з тим, що як витікає з тексту позовної заяві, позивач дізнався про наявність у відповідача заборгованості за надання послуг, з 01.10.2013 року, тобто термін загальної позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості сплинув відповідно 01.10.2016 року та є усі підстави для застосування загальної позовної давності, тому просить застосувати позовну давність, та відмовити в повному обсязі у задоволенні позовної заяви КП «Теплосервіс» (а.с.36-40)

Позивач КП «Теплосервіс» надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву від 21.02.2018 р., відповідно якої зазначили, що 20.02.2018 року ними отриманий відзив відповідача ОСОБА_1 на їх позовну заяву до неї, про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 5843,93 грн. У відзиві відповідач посилається, на її погляд, на наступні підстави для відмови у задоволенні позову: що між сторонами відсутній письмовий договір про надання позивачем стороною відповідачу послуг теплопостачання, у зв’язку з чім відповідач не є споживачем таких послуг, факт отримання нею таких послуг також не підтверджений і відповідно позивач не повинна за них розраховуватися; що особовий рахунок відкритий на ім’я відповідача в підприємстві в порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; що письмові докази, які додані в копіях до позовної заяви, не можуть вважатися належними доказами, оскільки засвідчені з порушенням ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів», та що позивачем пропущений строк позовної давності. Однак, таки твердження відповідача є безпідставними та такими, що суперечать нормам діючого законодавства України, оскільки відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є надання послуг та їх отримання споживачем. Відповідач у спірний період проживала у багатоквартирному жилому будинку, який був обладнаний мережею централізованого опалення та теплопостачання, в яку, у свою чергу, позивачем подавалася теплова енергія (гаряча вода). Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг. Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі № 6-1192ц15. В постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року (справа №6-59цс13), зроблений правовий висновок, що згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги. Особовий рахунок – це ідентифікатор, за яким здійснюється розрахунок за комунальні послуги між споживачем і обслуговуючою юридичною особою. Особовий рахунок є номерним та являє собою основний документ, за яким здійснюється правильне нарахування за надані житлово-комунальні послуги. Особовий рахунок відкривається за адресою, а не за особою. Таким чином, підприємство правомірно відкрило особовий рахунок на ім’я відповідача за адресою житлового приміщення, де вона зареєстрована за місцем проживання. Посилання відповідача на порушення начебто Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», нічим не підтверджується, крім її голослівного посилання на порушення вказаних норм. Стосовно засвідчення позивачем письмових доказів з порушенням ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів», то ч.5 ст.95 ЦПК України, передбачено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом. При цьому ЦПК України, якій безумовно має пріоритет перед Державними стандартами України, в том числі і перед ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів», передбачає, що копії письмових доказів повинні бути засвідчені підписом учасника справи, без всяких посилань на ДСТУ 4163-2003. Відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою, може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо у відповідача або суду існують сумніви у відповідності копій письмових доказів їх оригіналам, позивач за вимогою суду, готовий надати таки оригінали до суду. Відносно пропуску строку позовної давності, оскільки на думку відповідача такий трьохрічний строк почав свій початок 01.10.2013 року, то у даному випадку дійсно мається частковий пропуск позивачем строку позовної давності, однак тільки за період заборгованості платежів за жовтень, листопад, грудень 2013 року та з січня по грудень 2014 року, тому що по-перше, строк позовної давності треба відраховувати не з 01.10.2013 року, як помилково зазначає відповідач, а з 21.11.2013 року, приймаючи до уваги, що згідно ч.1 п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць: плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Оскільки початком надання послуг відповідача був жовтень 2013 року, відповідач був повинний перший раз сплатити отриману послугу до 20.11.2013 року (місяць який настає за розрахунковим), і відповідно право на позов у позивача про стягнення з відповідача заборгованості за жовтень 2013 року, виникло 21.11.2013 року, коли сторона повинна була дізнатися про порушення свого права. Також виходячи з норми ч.1 п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, платежі повинні проводитися відповідачем щомісячно, тому відповідно і строк позовної давності за кожним платежем повинний відраховуватися окремо. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду наприкінці грудня 2017 року, задоволенню могла підлягати заява відповідача про застосування строку позовної давності, стосовно заявлених стороною вимог, тільки с жовтня 2013 року і по грудень 2014 року, приймаючі до уваги, що позовні вимоги, починаючі з січня 2015 року, заявлені у межах трьохрічного строку позовної давності. Однак при цьому, також, слід прийняти до уваги, що оскільки позивач спочатку повинен був обов’язково звертатися (до 15.12.2017 року) до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги виключно в порядку наказного провадження і КП «Теплосервіс» у вересні 2017 року звернулося до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача на користь підприємства заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг станом на 01.08.2017 року у розмірі 5843 грн. 93 коп. 20.10.2017 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області був виданий судовий наказ у справі № 174/631/17, про стягнення з відповідача на користь підприємства боргу за житлово-комунальні послуги у розмірі 5843,93 грн. 04.12.2017 року, ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області судовий наказ від 20.10.2017 року у справі № 174/631/17 був скасований за заявою відповідача. Таким чином, строк позовної давності в період з вересня 2014 року по грудень 2014 року, був пропущений позивачем з поважних причин, а саме: необхідністю початкового звернення до суду виключно за правилами наказного провадження, видачу судом наказу про стягнення з відповідача суми заборгованості аналогічної сумі за цим позовом та подальшого скасування судом свого судового наказу. Просять вважати поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності в період з вересня 2014 року по грудень 2014 року. (а.с.44-47).

Вільногірським міським судом Дніпропетровської області 20.10.2017 р. видано судовий наказ № 174/631/17 (н/п 2-н/174/28/2017) року, за заявою Комунального підприємства «Теплосервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 18.09.2017 року про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води та судових витрат у виді судового збору.

Ухвалою Вільногріського міського суду Дніпропетровської області від 04.12.2017 року вказаний судовий наказ за заявою ОСОБА_1 було скасовано, оскільки між сторонами існує спір про право. (а.с.5).

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини щодо надання та оплати житлово -комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на підставі відкритого особового рахунку відповідачу без укладення відповідної письмової угоди.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «По теплопостачання», місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Відповідно до п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. N 630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п.22 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, - точками розподілу у багатоквартирному будинку, в яких здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві є відгалуження від стояків у межах квартири.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець – це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця ? надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, в силу частини третьої цієї статті, після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

В судовому засіданні встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що відповідачка ОСОБА_1 з 17.02.2004 р. зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, кімната 3, що підтверджується інформацією, наданою відділом обліку та моніторингу Інформації Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (а.с.31).

Факт відкриття відповідачці позивачем особового рахунку № 9416163 за вказаною адресою для оплати послуг за централізоване опалення та постачання гарячої води підтверджується копією вказаного особового рахунку ( а.с. 6-7).

Позивач КП «Теплосервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с.8), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб .

Факт надання позивачці послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за встановленими тарифами підтверджується копіями рішень виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 28.11.2014 р. № 388/0/7-14 «Про внесення змін до рішення... «Про встановлення тарифу на виробництво, постачання теплової енергії...» з додатками №1, № 2, № 3, рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 26.12.2014 р. № 432/0/7-14 «Про внесення змін до рішення... «Про встановлення тарифу на виробництво, постачання теплової енергії...» з додатками № 1, № 2, № 3, рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 25.02.2015 р. №100/0/7-15 «Про внесення змін до рішення... «Про встановлення тарифу на виробництво, постачання теплової енергії...» з додатками № 1, № 2, № 3, рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 17.09.2015 р. № 315/0/7-15 «Про внесення змін до рішення... «Про встановлення тарифу на виробництво, постачання теплової енергії...» з додатками № 1, № 2, № 3, рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 24.10.2016 р. № 379/0/7-16 «Про внесення змін до рішення... «Про встановлення тарифу на виробництво, постачання теплової енергії...» з додатками № 1, № 2, № 3, рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 29.11.2016 р. №426/0/7-16 «Про внесення змін до рішення... «Про встановлення тарифу на виробництво, постачання теплової енергії...» з додатками № 1, № 2, рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 08.02.2017 р. № 22/0/7-17 «Про внесення змін до рішення... «Про встановлення тарифу на виробництво, постачання теплової енергії...» з додатками №1, №2, № 3, згідно з якими встановлювалися тарифи на виробництво, постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію та тарифи на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання КП «Теплосервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області для споживачів м.Вільногірська, які публіковувалися в засобах масової інформації. (а.с.11-26).

Відповідачка факт отримання вказаних послуг заперечує, мотивуючи тим, що її квартира від’єднана від мережі централізованого опалення та водопостачання, однак будь- яких доказів на підтвердження вказаних тверджень нею не надано, а відповідно до п.28 «Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005 р. № 630 та наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 359 від 31.10.2006 р. «Про затвердження методики розрахунку кількості тепла, спожитого на опалення місць спільного користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.11.2006 р. за № 1237/1311 для осіб, які самовільно, без дотримання встановленого порядку від’єднались від системи централізованого опалення, залишається обов’язок по сплаті опалення в повному обсязі для усіх приміщень, оскільки неможливість централізованого опалення виникла через дії споживача без надання відповідного дозволу.

Також, суд критично оцінює доводи відповідачки про відсутність підстав для стягнення з неї боргу в зв’язку з тим, що договір між нею та позивачем на надання вказаних послуг не укладався, оскільки КП «Теплосервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області є виконавцем послуг з постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а.с.8), а позивачці відкрито особовий рахунок за яким здійснювався розрахунок за комунальні послуги між нею і обслуговуючою юридичною особою, тобто відповідачем, по якому відповідачкою частково проводилися оплата за надані послуги з централізованого оплення та постачання гарячої води ( в лютому 2016 р. у розмірі 220 грн., в жовтні 2016 р. - 300 грн. та за період з січня 2017 р. по серпень 2017 р. платежами у розмірі 100-200 грн. та у жовтні 2017 р. у розмірі 100 грн.) , тому між сторонами виникли фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води , а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення позивачки від оплати вказаних послуг у повному обсязі, тому заборгованість за надані відповідачем послуги з теплопостачання підлягає стягненню з позивачки на користь позивача .

Вказана позиція висловлена в Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13 і підлягає застосуванню по даній справі.

Визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача , суд виходить з наступного.

Так, згідно заявлених вимог, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за вказані послуги за період з жовтня 2013 р. по 01.06.2016 р., що становить 5843 грн. 93 коп.

Разом з тим, згідно наданої копії особового рахунку відповідачки, її заборгованість за вказаний період , тобто станом на 01.06.2016 р. становить 5633 грн. 83 коп. ( 3589.87 + 2043.86 = 5633,83), тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у вказаному розмірі, а позов в цій частині заявлених вимог підлягає задоволенню частково.

Підстав для застосування позовної давності, про що просить відповідачка, суд не вбачає, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, позивачкою в лютому 2016 р. сплачено 200 грн. в рахунок погашення заборгованості за послуги теплопостачання та 20 грн. за постачання гарячої води, тому по вимогам позивача про стягнення заборгованості за надані послуги до вказаної дати, тобто за період з жовтня 2013 р. , строк позовної давності підлягає обчисленню з лютого 2016 р., тому на час звернення позивача до суду у січні 2017 р. цей строк не сплинув.

Доводи відповідачки щодо неналежності поданих позивачем доказів з підстав не зазначення на копіях документів дати їх посвідчення, суд оцінює критично, оскільки відповідність цих копій оригіналам, сумнівів у суду не викликає.

Понесені позивачем судові витрати по даній справі у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 800 грн. ( а.с. 1) , підлягають у відповідності до ст.141 ЦПК України стягненню з відповідачки на користь позивача.

Разом з тим, витрати, понесені позивачем при поданні заяви про видачу судового наказу у розмірі 800 грн., які він також просить стягнути з відповідачки по даній справі, задоволенню не підлягають, оскільки за змістом ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню лише у разі їх пов’язаності з розглядом справи, а зазначені позивачем витрати сплачені ним в межах іншої справи, яка розглядалася судом окремо, в порядку наказного провадження.

На підставі ст.ст.11, 15, 16, 257, 261, 264, 509, 526, 638 ЦК України, ст.. 1, 19 Закону України «По теплопостачання», ст.ст.1, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-83, 133, 141, 247, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Теплосервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення про заборгованості за житлово-комунальні послуги – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 кім.3, в м. Вільногірськ Дніпропетровської області, 51700 (інші дані відсутні) на користь Комунального підприємства «Теплосервіс» Вільногірської міської ради Дніпропетровської області ( ІНН 36489101, юридична адреса: м. Вільногірськ, вул.Центральна,8; банківські реквізити: розрахунковий рахунок № 26002060244056, в КБ «Приватбанк», МФО 305299, ОКПО 36489101) заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі 5633 грн. 83 коп. (п'ять тисяч шістсот тридцять три ) гривні 83 копійки та судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 800 ,00 грн.

В решті заявлених вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий - суддя: А.А. Борцова