Рішення № 72887120, 01.03.2018, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/2284/17

Провадження №2/173/336/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої – судді Петрюк Т.М.

При секретарі – Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації», державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2017 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1Д з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом до відповідача ОСОБА_2 селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: КП «Верхньодніпровське БТІ», державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.12.2017 року позовна заява залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення виявлених судом недоліків.

10.01.2018 року позивач усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15.01.2018 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 01.03.2018 року

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на садибний житловий будинок з господарськими спорудами № 7 по вул. Гоголя в сел. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, після смерті чоловіка.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 30.05.2017 року помер її чоловік ОСОБА_3.

Після смерті чоловіка залишилось спадкове майно, яке складається з домоволодіння, розташованого по вул. Гоголя,7 в сел. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

23.12.2003 року її чоловік склав заповіт на її ім'я, згідно якого все своє майно де б воно не знаходилось і з чого не складалось і взагалі все, що буде належати йому на день смерті та на що він матиме право по закону він заповів їй.

Спадковий будинок її чоловік побудував за життя в 2004 році на підставі отриманого будівельного паспорта на забудову житлового будинку та проекту.

За життя її чоловік не оформив право власності на садибний житловий будинок та не звернувся до органу, який здійснював на той час реєстрацію права власності.

Після смерті чоловіка вона звернулася до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищезазначений будинок з господарськими спорудами, але постановою державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори від 13.12.2017 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок, що й стало підставою звернення до суду.

Справа слухалась в спрощеному провадженні без виклику сторін. Відповідачем подана заява згідно якої селищна рада не заперечує проти визнання права власності на будинок за позивачкою

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із права власності на нерухоме майно. Способом захисту порушених цивільних прав позивачем визначено визнання права власності, з яким погоджується суд. Даний спосіб захисту порушених прав передбачений ст. 16, ЦК України.

Судом встановлено, що 30.05.2017 року помер чоловік позивача – ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть та копією свідоцтва про шлюб.

Після смерті ОСОБА_3, відкрилась спадщина у вигляді домоволодіння, розташованого по вул. Гоголя, 7 в сел. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Позивачка звернулася до державного нотаріуса Верхньодніпровської районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищезазначений будинок з господарськими спорудами, але постановою державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори від 13.12.2017 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України – право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що чоловік позивача побудував вищезазначений будинок на відведеній йому земельній ділянці, що підтверджується копією державного акту про право приватної власності на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку. Технічним паспортом на житловий будинок. Згідно якого вбачається, що будинок побудований в 2004 році.

Таким чином судом встановлено, за життя у покійного ОСОБА_3, виникло право власності на новозбудований будинок, яке він не оформив в установленому порядку не отримавши свідоцтва про право власності на даний будинок.

Підстави припинення права власності передбачені ст. 346, 378 ЦК України, ст. 140 ЗК України, але ці норми не містять таку правову підставу припинення права власності, як смерть власника та нездійснення ним реєстрації права власності на майно, яке ним вже отримане.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обв'язків ( спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Судом встановлено, що позивач є дружиною померлого ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про одруження. 23.12.2003 року ОСОБА_3К склав заповіт на ім'я позивачки згідно якого все своє майно де б воно не знаходилось і з чого не складалось і взагалі все, що буде належати йому на день смерті та на що він матиме право по закону він заповів позивачці, що підтверджується копією заповіту. Таким чином позивачка є спадкоємцем за заповітом після смерті чоловіка.

Згідно копії спадкової справи із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3К,. зверталась до державного нотаріуса лише одна позивачка . Інших осіб, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині судом не встановлено. так як у встановлений законом шестимісячний строк інші спадкоємці заяв про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3К,. до державної нотаріальної контори не подали

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе визнати за спадкоємцем – позивачем ОСОБА_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на садибний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вул. Гоголя. 7 в сел. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0.1500 га., кадастровий номер 1221055400:02:001:0095 після смерті чоловіка ОСОБА_3, померлого 30.05.2017 року

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640.00 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв'язку з недотриманням порядку оформлення права власності на спадкове майно спадкодавцем.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації», державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на садибний житловий будинок, загальною площею 54.7 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вул. Гоголя. 7 в сел.. ОСОБА_2 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на приватизованій земельній ділянці площею 0.1500 га., кадастровий номер 1221055400:02:001:0095 після смерті чоловіка ОСОБА_3, померлого 30.05.2017 року

Витрати по сплаті судового збору в сумі 640.00 грн. покласти на позивача ОСОБА_1

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 01.03.2018 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстровано 01.03.2018

Оприлюднено 22.03.2018

Дата набрання законної сили 03.04.2018 року