Вирок № 72886684, 21.03.2018, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2416/17

Провадження № 1-кп/163/27/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року м.Любомль

Любомльський районний суд Волинської області у складі:

головуючої судді - Гайдук А.Л.,

за участі секретаря судового засідання – Голядинець О.В.,

прокурора – Шаруновича Є.В.,

потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_5 «Будівельник» - ОСОБА_6,

обвинувачених: ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль кримінальне провадження №12017030150000086 про обвинувачення

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, військовослужбовця строкової служби ЗС України (проходить військову службу у в/ч А1352, в м. Балаклія Харківської області), непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч.2, 3 ст.185 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого вироком Шацького районного суду Волинської області від 17.01.2018 року за ч.3 ст.185 КК України до 4-х років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_7, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_8 та неповнолітнім ОСОБА_9, матеріали відносно яких по даному епізоду виділено в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, 31 січня 2017 року, приблизно о 22 год., проникли через огорожу на територію ОСОБА_5 «Будівельник», що по вул. Дружби, 52, в м. Любомль, де в подальшому, через незамкнені двері, проникли до гаражів, в яких знаходились вантажні автомобілі даного товариства, звідки таємно викрали 8 акумуляторних батарей марки 6 ст-192, вартістю 3000 грн. за кожну, та зарядний пристрій вартістю 2000 грн., чим заподіяли ОСОБА_5 «Будівельник» майнової шкоди на загальну суму 26 000 грн.

Крім того, ОСОБА_7 03 березня 2017 року, приблизно о 23 год., керуючись корисливим мотивом та реалізовуючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, проник на подвір’я ОСОБА_1, що по вул. Героїв Крут, 16 «Б», в м. Любомль, де в подальшому, відкривши двері гаража ключем, який знаходився в замку, проник в приміщення гаража, звідки повторно, таємно викрав електрозварювальний апарат марки «Дніпро – М», вартістю 4000 гривень, бензопилу марки «Лісник 3816», вартістю 4800 гривень, болгарку марки «DWT» на круг діаметром 125 мм., вартістю 1200 грн., електродриль марки «BOSCH» на 800 ват, вартістю 1000 грн., та електродриль російського виробника марки «Енергомаш», вартістю 1000 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_1 майнової шкоди на загальну суму 11000 грн.

Крім того, ОСОБА_7 02 квітня 2017 року, приблизно о 23 год., повторно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_10, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу до вантажного автомобіля марки «ТАТРА», р.н.з. АС8650ВО, належного ОСОБА_2, який знаходився на неогородженій території подвір’я ОСОБА_11, що по вул. Братуня, 37, в м. Любомль, таємно викрали дві акумуляторні батареї потужністю 200 ампер годин, вартістю 5000 грн. за кожну, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 10000 грн.

Крім того, ОСОБА_7 за попередньою змовою у групі з ОСОБА_8, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, в період з 13 по 15 квітня 2017 року, точної дати та години досудовим розслідування не встановлено, проникли через огорожу на територію автостоянки, що по вул. Незалежності, 31, де з сідельного тягача марки «ДАФ», р.н.з. АС5856АХ, належного ОСОБА_4, якого згідно договору оренди ВМО-850080 від 24.11.2009 тимчасово до 24.11.2019 року орендує ОСОБА_3, повторно, таємно викрали 2 акумуляторні батареї марки «Варта», потужністю 225 ампер годин кожна, вартістю 5000 грн. за одну, належні ОСОБА_4, та одну акумуляторну батарею потужністю 100 ампер годин, вартістю 2000 грн., належну ОСОБА_3, чим заподіяли останньому майнової шкоди на суму 2000 грн., а потерпілому ОСОБА_4 - на загальну суму 10000 грн.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці): по епізоду, що мав місце 02 квітня 2017 року, за кваліфікуючими ознаками повторності та попередньої змови групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.2 ст.185 КК України; по епізоду 31 січня 2017 року за кваліфікуючими ознаками попередньої змови групою осіб та з проникненням у сховище та інше приміщення, по епізоду 03 березня 2017 року за кваліфікуючими ознаками повторності та з проникненням у сховище та інше приміщення, по епізоду з 13 по 15 квітня 2017 року за кваліфікуючими ознаками повторності, за попередньою змовою групою осіб та з проникненням у сховище, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.3 ст.185 КК України.

ОСОБА_8 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з проникненням у сховище, скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Допитані судом обвинувачені, кожен зокрема, вину у вчиненні інкримінованих їм злочинів визнали повністю.

Обвинувачений ОСОБА_7 суду показав, що дійсно у зазначені в обвинувальному акті день, час, місці та обставин, спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_2 вчинив крадіжку акумуляторних батарей до автомобілів марки КаМАЗ в кількості 8 штук, що знаходились на території ОСОБА_5 «Будівельник», та разом з ОСОБА_8 викрали три акумуляторні батареї з автомобілів, розміщених на стоянці за супермаркетом «Наш Край». Всі викрадені речі вони здали на металобрухт своєму знайомому, не повідомляючи про їх походження, який заплатив їм по 800 грн. за кожен акумулятор з «Тіра» та 400 грн. за викрадений акумулятор з «катка». Отримані кошти вони розділили між собою порівну.

По факту крадіжки зварювального апарату марки «Дніпро-М», бензопили марки «Лісник», болгарки марки «Деволт» та двох електродрилів, що мало місце в ніч з 03.03.2017 року на 04.03.2017 року з гаражного приміщення, що по вул. Героїв Крут, 16 «Б», в м.Любомль, показав, що дану крадіжку він вчинив самостійно за обставин, зазначених в обвинувальному акті. Збитки власнику інструментів відшкодував повністю, сплативши за них грошову компенсацію.

По факту крадіжки акумуляторів з автомобіля «ТАТРА» показав, що 02.04.2017 року під час прогулянки по вулицях м. Любомль разом зі своїм товаришем ОСОБА_10, підійшли до місця проживання ОСОБА_11, де на подвір’ї останнього побачили вантажний автомобіль марки «ТАТРА», з якого зняли 2 акумуляторні батареї, які наступного дня продали знайомому, а отримані кошти розділили між собою порівну.

У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати, вказавши, що про скоєне він шкодує, зобов’язався в подальшому правопорушень не допускати. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 визнав повністю.

Обвинувачений ОСОБА_8 дав показання про те, що він дійсно у зазначені в обвинувальному акті день, час, місці та обставин, вчинив спільно зі ОСОБА_7 крадіжку акумуляторних батарей з вантажного автомобіля, який знаходився на території автостоянки, що за супермаркетом «Наш Край». Щоб потрапити на територію стоянки, вони перелізли через металевий паркан, та з вантажного автомобіля зняли три акумулятори, з яких: два більшого розміру, а третій – менший, які перекинули через паркан, а в подальшому продали знайомому на ім?я «Павло». Отримані від продажу викрадених речей кошти розділили між собою порівну. У вчиненому щиро розкаявся та просив суд його суворо не карати. Зобов’язався в майбутньому правопорушень не вчиняти.Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 визнав частково, зокрема, визнав в частині вартості викрадених акумуляторних батарей, яку зобов’язався відшкодувати.

В судовому засіданні встановлено, що визнавальна позиція обвинувачених у кримінальному провадженні є істинною та добровільною, останні не оспорюють кваліфікації їх дій та вважають зібрані у кримінальному провадженні докази їх винуватості достовірними, допустимими і достатніми.

Таким чином, оскільки обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повністю визнали свою винуватість в інкримінованих їм стороною обвинувачення злочинах, погодились з кваліфікацією вчинених ними діянь, а усі учасники судового провадження не мають жодних заперечень щодо встановлених обставин, при цьому їх позиція є добровільною, тому суд вважає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінальних правопорушень і винуватості обвинувачених у вчиненні даних суспільно-небезпечних діянь.

У зв’язку з цим, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, обмежився допитом обвинувачених та потерпілих, а також характеризуючими даними осіб обвинувачених.

Представник потерпілого ОСОБА_5 «Будівельник» - ОСОБА_6 суду показав, що про крадіжку акумуляторних батарей з вантажних автомобілів він дізнався в телефонному режимі від механіка підприємства. Приїхавши на територію підприємства, разом з останнім оглянули гараж, у якому знаходились вантажні автомобілі марки «Камаз», та за результатами огляду виявили відсутність 8-ми акумуляторних батарей та зарядного пристрою до них. На даний час шкоду товариству відшкодовано частково, зокрема відшкодовано обвинуваченим ОСОБА_8, який сплатив 8600 грн. До обвинувачених претензій матеріального та морального характеру він не має, однак вказав, що останні заслуговують суворої міри покарання.

Допитаний судом потерпілий ОСОБА_1 дав показання про те, що зайшовши в гараж вранці 04.03.2017 року, орієнтовно о 10 год. виявив відсутність електроінструментів, які напередодні, увечері, знаходились в гаражі, двері якого були зачинені на ключ, що знаходився у замку. Претензій до обвинувачених він не має, оскільки завдані збитки йому відшкодовано повністю. Просив суд останніх суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 дав суду показання про те, що у користуванні має вантажний автомобіль марки «Татра», з якого було викрадено дві акумуляторні батареї. Вартість однієї акумуляторної батареї йому відшкодовано ОСОБА_10, а обвинуваченим ОСОБА_7 - збитки не відшкодувано. До обвинувачених претензій матеріального та морального характеру не має, при призначенні останнім покарання поклався на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що у користуванні має вантажний сідельний тягач марки «ДАФ» з напівпричіпом марки «КРОНЕ», який відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ рахується за його дружиною, хоча фактично належить йому. В 2009 році даний тягач він здав в оренду ОСОБА_3 на 10 років, про що з останнім було укладено договір оренди, та з моменту його укладення автомобіль постійно знаходився в ОСОБА_3 на стоянці. На початку квітня 2017 року до нього зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що з автомобіля викрадено три акумулятори. Оскільки завдана обвинуваченими шкода не відшкодована, до них він має претензії матеріального та морального характеру. Матеріальну шкоду обґрунтовує вартістю викрадених акумуляторів, яка становить 12800 грн., та втратами середньомісячного заробітку протягом п’яти календарних місяців, на загальну суму 25000 грн. за кожен місяць простою автомобіля, що становить 125000 грн., так як необхідний був час та кошти на придбання нових акумуляторів, а моральну шкоду, яку оцінює у 20000 грн., мотивує тим, що упродовж п’яти місяців він зазнав психічних страждань та переживань, оскільки дана крадіжка вимусила змінити певні життєві звички, відмовитись від сталого способу життя, відшукувати кошти на придбання нових акумуляторів, економити на коштах, у зв’язку з чим він змушений був відмовитись від укладення ряду контрактів на міжнародні перевезення вантажу, що негативно вплинуло на його ділову репутацію серед партнерів, та потребувало тривалого часу і зусиль для її відновлення. В ході судового розгляду кримінального провадження потерпілий ОСОБА_4 уточнив заявлені ним позовні вимоги, просив стягнути з обвинувачених солідарно матеріальну шкоду в розмірі вартості викрадених акумуляторів, що становить 12800 грн., та моральну шкоду в сумі 20000 грн. З приводу призначення обвинуваченим покарання, поклався на розсуд суду.

Допитаний судом потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що про крадіжку трьох акумуляторних батарей з приналежного йому автомобіля марки «Варта», він дізнався від водія цього автомобіля в телефонному режимі. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_8 просив у нього вибачення, яке він прийняв, заподіяна шкода обвинуваченими не відшкодована, однак претензій до них він не має. При призначенні обвинуваченим покарання поклався на розсуд суду.

З огляду на встановлені у справі обставини, об'єктивних сумнівів у доведеності вини обвинувачених: ОСОБА_7 за ч.2, ч.3 ст.185 КК України та ОСОБА_8 за ч.3 ст.185 КК України, у суду немає.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про їх осіб, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Вчинені ОСОБА_7 злочини, згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких та середньої тяжкості злочинів, а вчинений ОСОБА_8 злочин – до тяжких злочинів.

До обставин, що пом’якшують покарання обох обвинувачених, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, а щодо ОСОБА_7 також часткове відшкодування заподіяної шкоди.

Обтяжуючих покарання обставин ОСОБА_7 та ОСОБА_12 стороною обвинувачення не висунуто та судом не встановлено.

По відношенню до осіб обвинувачених, суд приймає до уваги їх молодий вік, стан здоров’я, спосіб життя, сімейний та майновий стан (неодружені, ніде не працюють), на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебувають, мають постійне місце проживання, за якими скарг на їх поведінку не надходило, а також позицію потерпілих, кожен з яких, за виключенням потерпілого ОСОБА_6, на суворій мірі покарання не наполягав.

Крім цього суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності раніше не притягувався та 11.04.2017 року призваний на строкову військову службу, яку проходить по даний час.

Аналізуючи сукупність вищенаведених обставин та даних про осіб обвинувачених, а також враховуючи фактичні обставини вчинених крадіжок, кількість епізодів за участю кожного обвинуваченого, та думку прокурора, який висловив позицію про надання обвинуваченим шансу виправитись шляхом застосування до кожного із них іспитового строку, суд дійшов переконання про призначення обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання в межах санкції законів, за якими вони притягуються до кримінальної відповідальності, у виді позбавлення волі, та з огляду на їх молодий вік та щире каяття у вчиненому, яке дає надію на їх виправлення та перевиховання, оскільки усе ж таки має обґрунтоване переконання, що вчинені ними діяння зумовлені їх молодістю, протиправність яких вони усвідомили, вважає можливим та необхідним звільнити їх від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

На час ухвалення даного вироку, обвинувачений ОСОБА_8 уже засуджений вироком Шацького районного суду Волинської області від 17.01.2018 року, який набрав законної сили 19.02.2018 року, за ч.3 ст.185 КК України по епізоду вчинення крадіжки спільно зі ОСОБА_7 31 січня 2017 року акумуляторних батарей з території ОСОБА_5 «Будівельник». Відповідно до вироку цього суду, ОСОБА_8 призначено покарання у виді 4-х років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки.

В той же час суд зважує на те, що вчинений ОСОБА_8 злочин за даним вироком мав місце до ухвалення вироку Шацьким районним судом, тобто не під час визначеного йому іспитового строку, тому вважає за необхідне призначити йому покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України та застосувати положення ст.75 КК України, звільнивши його від остаточно призначеного покарання з іспитовим строком.

Саме таке, визначене кожному обвинуваченому покарання, на думку суду, буде справедливим, відповідатиме завданням та загальним засадам призначення покарання, його меті відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, а також принципу індивідуалізації покарання, і буде необхідним й достатнім для їх виправлення, перевиховання і попередження вчинення ними нових злочинів.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково.

В частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, з урахуванням уточнених в судовому засіданні позовних вимог, з обвинувачених в користь потерпілого ОСОБА_4 підлягає стягненню шкода в сумі 10000 грн., оскільки саме такий розмір шкоди встановлено стороною обвинувачення від завданих винними діями обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що містять склад злочину, а інший розмір заподіяної шкоди, про який вказує потерпілий, жодним належним доказом не підтверджено.

Щодо заявленого потерпілим ОСОБА_4 розміру моральної шкоди, то суд, з урахуванням ступеня страждань та душевних переживань, яких потерпілий зазнав у зв'язку із вчиненням щодо нього злочину та які полягали у зміні сталого способу життя, докладанні зусиль для його відновлення, вважає, що в силу принципів розумності, виваженості та справедливості, достатнім компенсаційним розміром таких моральних страждань буде грошовий еквівалент у 4000 грн.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи, що понесені, у зв’язку з доведеністю вчинення обвинуваченими злочинів, у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з останніх в рівних частках на користь держави.

Запобіжний захід кожному обвинуваченому під час досудового розслідування не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання під час судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 128, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п?ять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7покарання у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Шацького районного суду Волинської області від 17.01.2018 року, більш суворим покаранням за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_7та ОСОБА_8 в користь ОСОБА_410000 (десять тисяч) гривень у відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди та 4000 (чотири тисячі) гривень у відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнути зі ОСОБА_7та ОСОБА_8 в дохід держави 880 (вісімсот вісімдесят) гривень 40 копійок судових витрат за проведення судової дактилоскопічної експертизи в рівних частках, з кожного по 440 (чотириста сорок) гривень 20 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області на протязі 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук