Ухвала суду № 72886387, 13.03.2018, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/302/16-ц

Провадження № 2-п/515/685/18

Татарбунарський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 року Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Тимошенка С.В.

за участю: секретаря Коренчук О.Е.

представника відповідача (за довіреністю) ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області мате- ріали цивільної справи за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором і заяву представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_1 – про перегляд заочного рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20.04.2016 р., ухваленому за- очно, позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” заборгованість за кредитним договором в сумі 217826 грн.98 коп., а також судовий збір в розмірі 3267 грн.40 коп., по 1633 грн.70 коп. з кожного.

Копію вступної та резолютивної частини зазначеного рішення суду відповідачам було надісла- но за місцем їх реєстрації 22.04.2016 р. за вих.№ 515/302/16-ц/1941/2016, що слідує з супровідного листа (а.с.76).

26 лютого 2018 року від представника відповідача ОСОБА_4 (за довіреністю) ОСОБА_6 до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення суду від 20.04.2016 р., в якій ста- вилося питання про скасування зазначеного заочного рішення суду та призначення справи до роз- гляду у загальному порядку.

У своїй заяві зазначений представник посилалася на поважність неявки свого довірителя у су- дове засідання, оскільки він не міг знати про наявність даної справи та ознайомитись з викликом до суду через пресу, а також надати заперечення проти позову у зв’язку з тим, що з травня 2015 року по теперішній час перебуває за межами України, а саме у РФ м.Тюменськ Тюменської облас- ті. ОСОБА_4 не отримував заочного рішення суду з зазначених причин. Його представнику у лютому 2018 року стало відомо про наявність у Татарбунарському РВ ДВС виконавчого провад- ження про примусове стягнення з боржника ОСОБА_4 кредитної заборгованості.

Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд заяви про перегляд заочно- го рішення суду, що підтверджується повідомленням (а.с.105), у судове засідання не з’явився.

Представник відповідача ОСОБА_1 також у судове засідання не з’явилася, надіслала до суду заяву (а.с.106), в якій просила заяву про перегляд судового рішення розглянути за її відсутно- сті та задовольнити її у повному обсязі.

Проте неявка відповідачів, згідно ч.1 ст.287 ЦПК України, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріли зазначеної вище справи, а також матеріали, долучені до заяви про перег- ляд рішення, суд вважає, що заява про скасування заочного рішення суду задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

25 лютого 2016 року публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” в особі його представника (за довіреністю) ОСОБА_7 звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, посилаючись на недотримання вико- нання відповідачами взятих на себе зобов’язань.

Ухвалою судді від 26.02.2016 р. позовну заяву залишено без руху у зв’язку з недотриманням позивачем вимог, викладених у ст.ст.119,120 ЦПК України.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви за ухвалою судді від 16.03.2016 р. відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 28.03.2016 р.

У судове засідання відповідачі не з’явилися, до суду повернувся конверт з копіями позовної за- яви та додатків для неї для відповідачів із зазначенням про те, що вони в с.Дмитрівка не прожива- ють, хоча за відомостями Татарбунарського РС ГУДМС України в Одеській області відповідачі зареєстровані у зазначеному населеному пункті.

Розгляд справи за зазначеним позовом було відкладено та призначено на 20.04.2016 р. і, відпо- відно до вимог ч.9 ст.74 ЦПК України, що діяв на той час, відповідачів було викликано в суд через оголошення у пресі з розміщенням такого оголошення в газеті «Урядовий кур’єр».

Згідно вимог чинного на той час законодавства, з опублікуванням оголошення про виклик від- повідач вважався повідомленим про час і місце розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, направив клопотання, в якому просив сп- раву розглянути без його присутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені у відповідності до ч.9 ст.74 ЦПК України – шляхом опублікування оголошення в пресі. Тому суд вважав можливим розглянути справу за їх відсутності та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до п.2 ч.3 ст.287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заоч- ного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.1 ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде вста- новлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_4 не з’явився в судове засідання без поважних при- чин. Він завчасно та належним чином – шляхом оголошення у пресі про виклик до суду, з яким міг ознайомитись в тому числі і в мережі «Інтернет» – повідомлявся про розгляд справи і мав можли- вість повідомити суд про причини неявки, про перенесення розгляду справи з тих чи інших при- чин або про розгляд справи за його відсутності, накінець, доручити представляти його інтереси представнику.

Слід зазначити, що відповідач запросив тимчасового притулку на території Російської Федера- ції, що вбачається з копії свідоцтва про надання такого притулку (а.с.92-93). У суду є підстави вва- жати, що одним з мотивів просити притулку у держави, яку світовим товариством визнано держа- вою – агресором, могло бути уникнення зобов’язань за кредитним договором.

Посилання представника зазначеного відповідача на те, що судом неповно були досліджені до- кази у справі не відповідає дійсності, оскільки судом при розгляді зазначеної цивільної справи бу- ли досліджені всі наявні докази і на їх підставі ухвалено судове рішення.

Таким чином, доводи представника відповідача про неможливість його довірителя приймати участь у судових засіданнях у даній справі з поважних причин судом не можуть прийматись до уваги як переконливі.

Отже, у суду були всі правові підстави для ухвалення заочного рішення, чим він скористався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258-260, 287, 288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_8 – про перегляд заочного рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_9, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредит- ним договором залишити без задоволення.

Ухвала окремо від рішення суду, відповідно до ст.353 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області у загальному по- рядку – протягом 30 днів з дня проголошення.

У цьому разі, відповідно до ч.4 ст.287 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Тимошенко