Постанова № 72886210, 22.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1055/18

Номер справи місцевого суду: 520/12159/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді – Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м.Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 17.11.2017 року (суддя Огренич І.В.) про повернення клопотання про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини,

встановила:

09.10.2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позов.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_2 надала до суду заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20.10.2017 року їй було повернуто та роз’яснено, що вона має право звернутися повторно з заявленими вимогами після усунення недоліків по заяві на будь-якій стадії розгляду справи.

17.11.20017 року ОСОБА_2 повторно звернулася з клопотанням про забезпечення позову, в якому просила витребувати у відповідних установах державних органів відомості щодо наявності у відповідача ОСОБА_3 рухомого та нерухомого майна та накласти арешт на автомобіль НОМЕР_1.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 17.11.2017 року клопотання про забезпечення позову повернуто.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що згідно Закону України «Про судовий збір» вона, як позивач у справі про стягнення аліментів, звільнена від сплати судового збору, просила ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачу розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки єдиним доводом апеляційної скарги є твердження апелянта про звільнення від сплати судового збору, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в цих межах.

Повертаючи клопотання про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що в порушенні вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_2 не надала доказів сплати судового збору за подання клопотання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, яка діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали, за подання заяви про забезпечення доказів або позову фізичною особою ставка судового збору становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

ОСОБА_2 звернулася з заявою як про забезпечення доказів (вимоги про витребування у відповідних установах державних органів відомостей щодо наявності у відповідача ОСОБА_3 рухомого та нерухомого майна) так і з заявою про забезпечення позову (вимоги накласти арешт на автомобіль).

Таким чином при поданні заяви повинно бути сплачено судовий збір.

Колегія суддів вважає помилковим посилання ОСОБА_2 на те, що згідно Закону України «Про судовий збір» вона, як позивач у справі про стягнення аліментів, звільнена від сплати судового збору з наступних підстав.

У пункті 6 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що згідно зі статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову. При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів, і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України. Оскільки передбачені Законом України «Про судовий збір» пільги щодо сплати судового збору стосуються лише справи та її руху, то сплата судового збору за подання до суду заяв про забезпечення доказів або позову здійснюється на загальних підставах за визначеними ставками незалежно від того, чи звільнені позивачі від сплати судового збору за пред'явлення певних позовів. Проте це не стосується деяких категорій осіб незалежно від виду позову, оскільки Законом України «Про судовий збір» вони взагалі звільнені від сплати судового збору, тобто і за оскарження ухвал суду та за вчинення інших процесуальних дій.

ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору при пред'явленні позову про стягнення аліментів, доказів того, що вона належить до категорії осіб, які згідно Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору незалежно від виду позову матеріали справи не містять, тому сплата судового збору за подання до суду заяв про забезпечення доказів або позову здійснюється нею на загальних підставах за визначеними ставками.

Разом з тим, дійшовши вірного висновку про необхідність сплати заявником судового збору за подання зави, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заяви з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» у редакції, яка діла на час постановлення ухвали) встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 121 ЦПК України (у редакції, яка діла на час постановлення ухвали) встановлено наслідки несплати судового збору за подання заяв, відповідно до якої у разі несплати судового збору суд своєю ухвалою залишає таку заяву без руху та надає строк для усунення недоліків.

Лише у разі несплати судового збору у встановлений строк, відповідно до ч.2 ст. 121 ЦПК України (у редакції, яка діла на час постановлення ухвали), суд постановляє ухвалу про повернення зави.

Суд першої інстанції на зазначене увагу не звернув та дійшов передчасного висновку про повернення заяви.

Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 звернулася з заявою як про забезпечення доказів (вимоги про витребування у відповідних установах державних органів відомостей щодо наявності у відповідача ОСОБА_3 рухомого та нерухомого майна) так і з заявою про забезпечення позову (вимоги накласти арешт на автомобіль), які мають окремий порядок розгляду.

Постановивши одну ухвалу за результатами розгляду цих питань, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про забезпечення доказів та забезпечення позовупорушив норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а тому постановлену у справі ухвалу за вимогами п.4 ст. 379 ЦПК України необхідно скасувати і направити питання про забезпечення доказів та забезпечення позовудо суду першої інстанції для продовження розгляду.

У зв’язку з ухваленням рішення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 17.11.2017 року - скасувати з направленням питання про забезпечення доказів та забезпечення позовудля продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 22.03.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_4