Рішення № 72885968, 21.03.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/19569/15-ц

Провадження №2/5224779/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року Приморський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - судді Кравчук Т.С.,

при секретарі - Антонецькому С.Л., Крохмаль І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про знесення самочинно збудованої будівлі; за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа: Одеська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю; за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа: Одеська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю,

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про приведення об’єктів самочинної реконструкції у попередній стан, посилаючись на те, що відповідачами, які мешкають в квартирі АДРЕСА_1, самовільно реконструйовано розташовані на території двору житлового будинку нежитлові підсобні приміщення-сараї з улаштуванням фундаменту на їх місці під забудову площею 35 кв.м, частина яких площею 14,00 кв.м була надана ОСОБА_3 для тимчасового користування. Позивач зазначив, що з метою фіксації та усунення порушень КП «ЖСК «Портофранківський» було складено акт обстеження нежитлових підсобних приміщень-сараїв від 24.07.2015 року, припис про призупинення будівельних робіт, складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.150 КУпАП від 27.07.2015 року та інші документи, на підставі яких Приморською районною адміністрацією було прийнято розпорядження №451 від 10.08.2015 року «Про приведення самовільно реконструйованих нежитлових приміщень-сараїв, розташованих на території двору житлового будинку за адресою: м.Одеса, вул.Ніжинська,48 в первинний стан», проте відповідачі у добровільно порядку не виконали розпорядження райадміністрації. Позивач вважає, що відповідачі здійснили реконструкцію нежитлових підсобних приміщень-сараїв за відсутності необхідної проектної документації, а також дозволу на виконання робіт, пов’язаних із реконструкцією об’єкта архітектури, а відтак - дане будівництво є самочинним, а тому відповідно до ст.376 ЦК України просив суд зобов’язати відповідачів власними силами і за рахунок власних коштів привести ці приміщення у попередній стан.

У судовому засіданні представник Одеської міської ради позов підтримав і уточнив позовні вимоги з урахуванням того, що в процесі розгляду справи виявлено, що нежитлові приміщення, що є предметом спору, знесені, на їх місці збудована двоповерхова будівля, а тому приведення реконструйованого об’єкта в попередній стан є недоцільним у зв’язку з його фізичним знищенням. Позивач посилається на положення ч.7 ст.376 ЦК України, згідно з якими у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов’язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. За таких підстав Одеська міська рада просить суд зобов’язати відповідачів власними силами та за власний рахунок знести самочинно збудовану двоповерхову будівлю, розташовану у дворі багатоквартирного будинку №48 по вулиці Ніжинській в м.Одесі.

ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 за участю третіх осіб Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю, посилаючись на те, що вона, позивачка, є власником квартири АДРЕСА_2 й впритул до стіни її, позивачки, квартири відповідачі побудували капітальну споруду на самовільно захоплений земельній ділянці, що створює їй перешкоди у користуванні квартирою. Позивачка зазначає, що будівля побудована без проектної документації, без погодження з відповідними органами та без дозволу на будівництво, а побудований відповідачами фундамент будівлі ставить під загрозу зруйнування належну їй на праві власності квартиру, що змушує її звернутися до захисту своїх майнових прав. Позивачка ОСОБА_5 обґрунтовує свої позовні вимоги положеннями ст.12 ЗК України, що регулює повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, положеннями ст.125 ЗК України, що регулює виникнення права на земельну ділянку, положеннями ст.5 Закону України «Про основи містобудування», що встановлює основні вимоги до містобудування, положеннями ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», згідно з якими будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_5 та її представник позов підтримали, уточнили позовні вимоги і просять суд усунути перешкоди у здійсненні права користування власністю шляхом повного знесення об’єкту самочинного будівництва за адресою: м.Одеса, вул.Ніжинська, 48, який розташований між нежитловим приміщенням №501 та будинком №48/24. ОСОБА_7 звернувся до суду, як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, з позовом, який в подальшому був уточнений, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 за участю третіх осіб Одеської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю, посилаючись на те, що він є власником нежитлового приміщення №501 в будинку №48 по вулиці Ніжинській в м.Одесі загальною площею 21,1 кв.м й впритул до стіни нежитлового приміщення відповідачі побудували капітальну споруду на самовільно захопленій ділянці. Третя особа із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7 обґрунтовує позовні вимоги положеннями ст.12 ЗК України, що регулює повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, положеннями ст.125 ЗК України, що регулює виникнення права на земельну ділянку, положеннями ст.5 Закону України «Про основи містобудування», що встановлює основні вимоги до містобудування, положеннями ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», згідно з якими будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Крім того, ОСОБА_7 посилається на положення ч.1 ст.376 ЦК України, згідно з якими житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; та пункт 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03. 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України», яким роз’яснено, що у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК).

У судовому засіданні третя особа із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7 позов підтримав, просив суд усунути перешкоди у здійсненні права користування власністю шляхом повного знесення об’єкту самочинного будівництва за адресою: м.Одеса, вул.Ніжинська, 48, який розташований між нежитловим приміщенням №501 та будинком №48/24.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, просив відмовити у задоволені позовних вимог, зазначив, що на підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області 03.06.2015 року за №ОД 082151540709, та Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області 08.09.2015 року за №ОД142152510720, було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.09.2015 року, індексний номер: 43874751 на квартиру №15а в будинку №48 по вулиці Ніжинській в м.Одесі на ім’я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 по 1/4 кожному, й 07.10.2015 року 3/4 частини квартири були подаровані ОСОБА_4. За таких підстав відповідачі вважають, що будівля, яку Одеська міська рада просить знести, не є самочинним будівництвом. Відповідачі з посиланням на письмову заяву мешканців будинку №48 по вулиці Ніжинській в м.Одесі стверджують, що реконструйовані нежитлові підсобні приміщення-сараї були в зруйнованому стані, місцем для сміття, спричиняли незручності для мешканців будинку, а тому мешканці будинку не заперечують проти їх знесення та приведення в задовільний стан. Крім того, відповідачі зазначили, що третя особа ОСОБА_7 не користується належним йому нежитловим приміщенням, й при цьому будь-яких перешкод йому у користуванні його майном відповідачі не створюють. Крім того, позивачка ОСОБА_5 в будинку №48 по вулиці Ніжинській в м.Одесі не мешкає більше 10-ти років, квартира №24, яку вона вказує як своє помешкання, належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2009 року. За таких підстав відповідачі вважають, що позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є безпідставними та недоведеними.

Представники третіх осіб Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області та Управління архітектури та містобудування Одеської міської радиу судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомили.

Суд, вивчивши матеріли справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників, вважає, що позовні вимоги Одеської міської ради, позовні вимоги ОСОБА_5, позовні вимоги ОСОБА_7 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 проживають в приватизованій квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про склад сім’ї та реєстрацію №997 від 24.07.2015 року, виданою дільницею №9 ЖКС «Порто-Франківський» .

03.06.2015 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області була зареєстрована Декларації про початок виконання будівельних робіт за №ОД 082151540709 з реконструкції квартири без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_3, вид будівництва – реконструкція, замовники - ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4.

08.09.2015 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області за №ОД142152510720 була зареєстрована Декларації про готовність об’єкта до експлуатації реконструкції квартири з розподілом на дві самостійні квартири без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: АДРЕСА_4.

15.09.2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 отримали свідоцтво про право власності на нерухоме майно – квартиру №15а в будинку №48 по вулиці Ніжинській в м.Одесі, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяжень, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 725315051101, номер запису про право власності: 11178888.

07.10.2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за номер в реєстрі №2035 було посвідчено договір дарування частки квартири, за умовами якого ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 подарували ОСОБА_4 ? часток квартири №15а в будинку №48 по вулиці Ніжинській в м.Одесі.

Звертаючись до суду з позовом Одеська міська рада обґрунтовувала свої вимоги тим, що відповідачі самовільно знесли розташовані на території двору житлового будинку №48 по вулиці Ніжинській в м.Одесі нежитлові підсобні приміщення-сараї й на їх місці збудували двоповерхову будівлю, що в силу положення ч.7 ст.376 ЦК України є підставою для знесення самочинно збудованої будівлі.

Згідно ст.376 ЦК України, на яку позивач посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як роз’яснено у п.п.2, 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України» (про правовий режим самочинного будівництва) (далі по тексту - Постанова), відповідно до статті 376 ЦК суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема: про зобов’язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, провести відповідну перебудову.

У пункті 5 Постанови роз’яснено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об’єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК).

Відповідно до положень статті 38 Закону 3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об’єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред’явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об’єкта є неможливою.

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об’єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

В той же час статті 12 ЦПК України регламентує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище 08.09.2015 року Департаментом ДАБК в Одеській області зареєстровано Декларацію про готовність об’єкта до експлуатації №ОД142152510720 реконструкції квартири з розподілом на дві самостійні квартири без зміни геометричних розмірів фундаментів в плані за адресою: АДРЕСА_4, а 15.09.2015 року реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області на ім’я ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 зареєстровано право спільної часткової власності на квартиру №15а в будинку №48 по вулиці Ніжинській в м.Одесі в рівних частках по 1/4 частини кожному.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 реконструйована відповідачами самочинно та порушує законні права та інтереси Одеської міської ради, що потребує захисту в порядку ст.376 ЦК України, а відтак – позовні вимоги є необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо порушення прав і законних інтересів позивачки ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_7 суд виходить з того, як зазначалося вище, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивачкою та третьою особою не надано вмотивованих доказів того, що реконструйована відповідачами квартира АДРЕСА_1 створює їм перешкоди в користуванні належним їм майном.

За таких обставин, оцінивши всі зібрані за справою докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що позови Одеської міської ради, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не найшли свого підтвердження в процесі розгляду справи, не обґрунтовані на законі, а відтак - задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12, 81, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Одеської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про знесення самочинно збудованої будівлі - відмовити.

У задоволені позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа: Одеська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю - відмовити.

У задоволені позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, третя особа: Одеська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування власністю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлений 22 березня 2018 року.

Суддя

21.03.18