Постанова № 72885049, 20.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1411/3467/12 20.03.2018

Провадження №22-ц/784/270/18

Провадження 22-ц/784/270/18 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 27

Постанова

Іменем України

20 березня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Цуркан І.І.,

за участю:

- представника позивача ОСОБА_2,

- представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області ухвалене 07 грудня 2017 року о 14.35 год. суддею цього ж суду Семеновою Л.М., у справі № 1411/3467/12, за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо – комерційної фірми «Газбудкомлект», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ПАТ « Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» звернулося в суд з позовом до ТОВ виробничо – комерційної фірми «Газбудкомплект», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 27 листопада 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ виробничо – комерційною фірмою «Газбудкомплект» укладено кредитний договір № 02/206/07- КЛТ, відповідно до умов якого товариство отримало кредитні кошти у розмірі 6 000 000 грн. строком до 26 листопада 2010 року зі сплатою за користування кредитними коштами 16,5 % річних для оплати витрат, пов’язаних із здійсненням поточної господарської діяльності.

31 серпня 2010 року між Банком та ТОВ «Газбудкомплект» укладено додаткові угоди до вказаного кредитного договору відповідно до яких збільшено загальну суму ліміту кредитування до 9 950 000 грн. та відсотки за користування кредитом до 23% річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 27 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_4 27 лютого 2009 року було укладено договір поруки. В цей же день укладено договір поруки між Банком та ОСОБА_5

Боржник свої зобов'язання за вказаними договорами не виконав, у зв'язку з чим станом на 10 жовтня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 9 333 544 грн. 67 коп.

Вказану заборгованість Банк просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 02 березня 2017 року залучено до участі у справі правонаступника Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2017 року позов Банку задоволено.

Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо- комерційної фірми «Газбудкомплект», ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь Банку 9 333 544 грн. 67 коп. заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в частині позовних вимог Банку до ТОВ «Газбудкомплект» провадження у справі закрити на підставі п.4 ч.1 ст.374, ст. 377,п.1ч.1 ст.255 ЦПК України, а в частині вимог до ОСОБА_4 ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що суд неповно з’ясував обставини справи та порушив норми матеріально і процесуального права.

Із вказаним судовим рішенням не погодився ОСОБА_5, подавши апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові до нього, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказували на те, що порука останніх припинилася з огляду на те, що банк протягом шести місяців з моменту закінчення строку дії кредитного договору не подав до суду позов до поручителя, тому вважає, що покладення на поручителів обов'язку виконувати зобов'язання є неправомірним.

У відзиві на апеляційні скарги Банк посилався на те, що договори поруки, які укладені з відповідачами для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, не є припиненими, оскільки у договорі поруки строк позовної давності визначений сторонами в межах трьох років.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 березня 2018 року рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2017 року скасовано в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудкомплект» про стягнення кредитної заборгованості, а провадження у справі в цій частині закрито з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи в частині вирішення позовних вимог до поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (частина перша статті 628 ЦК України).

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що 27 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Газбудкомплект» укладено кредитний договір № 02/206/07-КЛТ, за умовами якого, останньому надано кредит для оплати витрат, пов’язаних зі здійсненням поточної господарської діяльності в сумі 6000000 грн., строком до 26 листопада 2010 року зі сплатою 16, 5 % річних за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості.

31 серпня 2010 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Газбудкомплект» укладено дві додаткові угоди за № 13 та 14 до кредитного договору від 27 листопада 2007 року, відповідно до яких збільшено загальну суму ліміту кредитування до 9 950 000,00 грн., в тому числі для сплати комісійних винагород Банку за збільшення кредитного траншу, фактично надано кредит в розмірі 9 933 989 грн. 67 коп. зі сплатою за користування кредитними коштами 23,0% річних строком до 26 листопада 2010 року.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Банком з однієї сторони та ОСОБА_5, а також ОСОБА_4 27 лютого 2009 року укладені два окремі договори поруки та додаткові угоди до договорів поруки від 31.08.2010 року, за якими останні зобов’язалися перед Банком солідарно відповідати за несвоєчасне та повне виконання кредитних зобов’язань.

Пунктом 4.1 договорів поруки визначено, що вони набувають чинності з моменту підписання цього договору Сторонами і втрачають чинність після повного погашення Позичальником та/або Поручителем заборгованості за кредитним договором.

Отже, з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється

Також п. 4.4 договорів поруки було передбачено, що строк позовної давності за цими договорами встановлюється в межах трьох років.

Із матеріалів справи вбачається, що з часу отримання кредиту позичальник неналежним чином виконував умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків.

У зв’язку з чим, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19 січня 2010 року з ТОВ ВКФ «Газбудкомплект» на користь ВАТ «Кредитпромбанку» стягнуто заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові будівлі заставною вартістю 14 446 990 грн. та земельну ділянку, заставною вартістю 867 583 грн., що розташовані в м. Миколаєві.

Встановлено і не заперечується сторонами, що предмети іпотеки були реалізовані шляхом їх продажу з прилюдних торгів, що також підтверджується Інформаціями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, а кошти, отримані внаслідок примусової реалізації майна, яке виступало забезпеченням кредитних зобов'язань, враховані позивачем під час пред'явлення даного позову та визначенні в розрахунку заборгованості.

Доказів протилежного сторонами не надано.

10 січня 2011 року, у зв’язку з наявністю заборгованості станом на 10 січня 2011 року, ПАТ «Кредитпромбанк» надіслало письмову вимогу до основного боржника та поручителів про повернення кредиту в повному обсязі, нараховані проценти та пеню в строк до 10 лютого 2011 року, однак жодних дій щодо виконання вимоги останні не вчинили (т.1 а.с.23-25).

25 жовтня 2012 року Банк пред’явив до боржника й поручителів позов про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 10 жовтня 2012 року, в розмірі 9 333 544 грн. 67 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ ВКФ «Газбудкомплект», отримавши від Банку грошові кошти в кредит, своїх кредитних зобов'язань належним чином не виконувало, у зв'язку із чим боржник і поручителі повинні солідарно відповідати перед кредитором за порушення боржником зобов'язань.

Крім того, суд виходив із того, що порука не припинена, оскільки строк позовної давності у договорі поруки сторони визначили в межах трьох років. Тому, на думку суду, з часу направлення Банком письмової вимоги до поручителів у позивача виникло право на пред'явлення позову до поручителів про солідарне стягнення заборгованості.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно із частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.

Правила частини четвертої статті 559 ЦК України встановлюють припинення поруки як за договором із визначеним строком дії поруки, так і за договорами, в яких строк дії поруки або строк основного зобов'язання встановлений не був.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки у зв'язку з припиненням такого зобов'язання поручителя.

За змістом речення першого та третього зазначеної статті кредитор повинен встигнути звернутись до поручителя з вимогою про виконання останнім свого обов'язку за договором поруки, у тому числі в примусовому порядку.

Разом із тим за змістом другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України у разі, якщо строк договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить до поручителя вимоги.

Правова природа зобов'язання у всіх випадках, передбачених статтею 559 ЦК України, є тотожною.

Вимога кредитора до поручителя полягає в реальному виконанні зобов'язання за боржника, оскільки така вимога може бути заявлена лише в разі невиконання боржником своїх зобов'язань та настання строку виконання основного зобов'язання.

Виходячи з тотожної природи зобов'язань, які регулюються реченнями першим і третім частини четвертої статті 559 ЦК України та реченням другим частини четвертої цієї статті, правову конструкцію частини четвертої статті 559 ЦК України, викладену в одному абзаці, ототожнює правову природу усіх зобов'язань, преклюзивність строку дії договору поруки, необхідно дійти висновку, що такою вимогою може бути лише позов, заявлений кредитором до поручителя в судовому порядку, оскільки пред'явлення іншої вимоги суперечить правовій природі поруки як строкового зобов'язання.

За таких обставин, висновок суду про те, що надсилання Банком на адресу поручителів письмового повідомлення – вимоги від 10 січня 2011 року про погашення заборгованості за кредитним договором свідчить про дотримання Банком визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку, є помилковим, оскільки в даному випадку вимога до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки мала б бути пред’явлена в судовому порядку з дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Помилковим також є посилання суду на визначення сторонами у договорі поруки строку позовної давності в межах трьох років, оскільки на строки, передбачені ст.559 ЦК України не поширюється положення частини п'ятої статті 267 ЦК України про захист судом порушеного права у разі, коли строк позовної давності пропущений із поважних причин.

Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Якщо договір поруки припинився (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що всі права та обов'язки сторін за цим договором слід вважати припиненими.

Отже, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

За таких обставин, звернення до суду після спливу передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений – 26 листопада 2010 року.

За таких обставин у банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного боржником зобов'язання щодо повернення кредиту, починаючи з 26 листопада 2010 року і протягом наступних шести місяців.

Оскільки банк звернувся до поручителів з позовом у жовтні 2012 року, тобто із пропуском зазначеного в частині четвертій статті 559 ЦК України шестимісячного строку, тому є підстави для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

Крім того, висновок суду першої інстанції про стягнення солідарно з поручителів суми заборгованості за кредитним договором не узгоджуються з вимогами статті 554 ЦК України та умовами договорів поруки, оскільки як видно із матеріалів справи, зобов'язання забезпечувалося двома поручителями – ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які надали поруку за різними самостійними договорами поруки. У такому випадку останні не несуть солідарної відповідальності перед кредитором. Кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів, у суду першої інстанції не було підстав для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 264,265 ЦПК України не встановив фактичні обставини справи, помилково витлумачив положення Закону, який регулює спірні правовідносини, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення у справі, яким в позові банку до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із Банку слід стягнути по 4 828 грн. судового збору, за подачу апеляційних скарг.

Керуючись статтями 367, 374, 376,382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2017 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 02/206/07 – КЛТ від 27 листопада 2007 року із ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В позові Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 4 828 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді :

______

Повний текст судового рішення виготовлено 22.03.2018 р.