Ухвала суду № 72884904, 22.03.2018, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/227/18

Провадж.№ 1-кс/481/52/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2018 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді: Уманської О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кузьміної Н.П.,

прокурора: Філіпського О.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого: Сидорики А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг, Миколаївської області заяву про відвід судді Вжещ Світлани Іванівни у кримінальному провадженні № 12017150270000107 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст.135 КК України,

встановив :

В провадженні судді Новобузького районного суду Миколаївської області Вжещ С.І. перебуває кримінальне провадження № 12017150270000107 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст.135 КК України.

16 березня 2018 року в судовому засіданні захисником Сидорикою А.Л., заявлено відвід головуючій судді Вжещ С.І. У своїй заяві про відвід захисник Сидорика А.Л., посилається на те, що суддя Вжещ С.І. є упередженою щодо сторони захисту, не задовольняє клопотання сторони захисту, порушує норми ст.439 КПК України щодо визначення конкретних письмових доказів, які необхідно дослідити.

У судовому засіданні захисник Сидорика А.Л. свою заяву про відвід підтримав та додав, що крім підстав наведених у заяві є ще інші підстави для відводу судді Вжещ С.І., оскільки виникли сумніви у її об'єктивності через порушення кримінально-процесуального законодавства, а саме: зі сторони головуючої у справі були допущені численні порушення кримінально-процесуальних та цивільно-процесуальних норм, були порушені Бангалорські принципи поведінки суддів, оскільки судом було порушено рівність учасників процесу, порушено принцип чесності та непідкупності, допущено незабезпечення права на захист в окремих випадках, та порушення етичних норм судді. Суддею Вжещ С.І. в процесі розгляду кримінального провадження надавались роз'яснення представнику потерпілого ОСОБА_3 яким саме чином потрібно систематизувати та як оформити додатки до цивільного позову щоб вони були прийняті судом, натомість стороні захисту не було надано можливості подати відзив на позовну заяву відразу, а лише через певний час. Після роз'яснення представнику ОСОБА_3, у підготовчому судовому засіданні про необхідність належним чином оформити додатки до цивільного позову, остання повідомила, що після усунення недоліків занесе додатки щоб їх долучили до справи і вже в судовому засіданні 16.03.2018 року дійсно додатки перебували у справі в іншому вигляді, це викликало у сторони захисту підозру про позасудові відносили між суддею Вжещ С.І. та адвокатом ОСОБА_3 На підтвердження цього припущення стороною захисту було з'ясовано, що адвокат ОСОБА_3 перебуває у друзях в соціальній мережі Facebook з суддею Вжещ С.І. На підтвердження цього надав суду роздруківки з соціальної мережі Facebook.

Крім того, під час проведення судового засідання в залі суду перебували сторонні особи які дозволяли собі покидати зал судових засідань під час слухання, коментувати показання учасників процесу, при цьому суддя не звертала на них уваги та не робила їм зауваження, хоча вони заважали стороні захисту виконувати свою роботу. Також суддею Вжещ С.І. було порушено ст. 349 КПК України та не визначено обсяг письмових доказів як із сторони обвинувачення так і сторони захисту які потрібно буде досліджувати.

В порушення ст. 96 КПК України суддею неодноразово не задовольнялись клопотання про дослідження письмових показань свідків, які ті давали на стадії досудового розслідування, з метою усунення розбіжностей у їх показаннях, що не дає змоги йому як захиснику належним чином виконувати обов'язки та захищати обвинуваченого.

Крім того при вирішенні питань в судовому засіданні, без видалення до нарадчої кімнати, суддя Вжещ С.І. не мотивує своє рішення і стороні захисту не зрозуміло з яких міркувань приймалось певне рішення.

Також суддею було порушено принцип компетентності та старанності, оскільки після того, як захисником було усно заявлено про відвід судді, остання наполягла на написанні заяви в письмовій формі, не надавши при цьому достатньо часу для виготовлення належним чином обґрунтованої заяви, але навіть ту заяву, яка була подана захисником, суддя Вжещ С.І. не оголосила та не заслухала думки учасників процесу щодо відводу. А тому з огляду на те, що у сторони захисту виникли об'єктивні сумніви в неупередженості головуючої судді Вжещ С.І., захисник просив відвести суддю Вжещ С.І. від участі в даному кримінальному провадженні, а справу направити для повторного авто розподілу.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав заяву свого захисника та просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про відвід судді, посилаючись на те, що захисником обвинуваченого не наведені належні підстави для відводу, передбачені чинним КПК України

Дослідивши доводи, викладені в заяві про відвід, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали заяви про відвід, а також диск з технічним записом судового процесу, суд вважає заяву захисника про відвід судді Вжещ С.І. такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно ст. 75 КПК України обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні включають в себе в тому числі й наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

В силу змісту ст. 6 Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених Резолюцією № 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 pоку визнається як основоположний принцип надання в рівній мірі кожній особі права на розгляд її справи, що пов'язана зі встановленням її прав та обов'язків, а також з питанням її винуватості у скоєнні кримінального злочину, незалежним судом, на засадах справедливості та безсторонності, на відкритому судовому засіданні у встановленому законом порядку, беручи до уваги те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві, нижченаведені принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів. Вони адресовані суддям для використання як інструкції, а також судовим органам для використання як базових принципів регламентації поведінки суддів. Крім того, вони покликані сприяти кращому розумінню та підтримці здійснення правосуддя з боку представників виконавчої та законодавчої влади, адвокатів та суспільства в цілому.

Згідно до п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду призюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд рекомендує визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (FerrantelliandSantangelo v. Italy), від 7серпня 1996 poку, п. 58).

Щодо того, що суддя Вжещ С.І. перебуває у друзях в соціальній мережі Facebook з представником потерпілого ОСОБА_3 слід зазначити, що ні Кодекс суддівської етики, ні Бангалорські принципи поведінки судді, ні практика Європейського суду з прав людини, ні національне законодавство цього не забороняють. Сам по собі факт перебування судді у друзях в соціальній мережі Facebook з учасниками процесу не є підставою для відводу судді.

Кожна соціальна мережа має власний довідковий центр. Facebook не є виключенням. В цій соціальній мережі існує розділ "Friending" та підрозділ до нього, тобто кому користувач може надіслати запит, щоб його додали до списку друзів. Далі йде відповідь Facebook - друзям, родичам, колегам, однокласникам. Окрім того, соціальна мережа Facebook містить таку допоміжну функцію як створення окремих сторінок. Окрема сторінка призначена для брендів, компаній, організацій та громадських діячів, які мають бажання створити свою присутність на Facebook, а профілі представляють окремих людей. Отже, якщо створити в соціальній мережі сторінку для певної особи та її вподобають кілька адвокатів, це в жодному разі не буде приводом для сумніву про спілкування адвоката з суддею в позаробочий час та поза межами судових засідань. .

Отже, позначення певної особи в соціальних мережах як "друга" не можна трактувати як вказівку на ступінь або інтенсивність відносин судді з такою особою, тобто про дружбу у звичайному розумінні цього слова. Отже, передчасно говорити про недотримання принципу неупередженості, оперуючи лише такими формальними ознаками.

Із звукозапису судового засідання від 16.03.2018 року встановлено, що після обговорення певного клопотання, суддя Вжещ С.І. приймаючи рішення без видалення до нарадчої кімнати, належним чином мотивувала його, чим спростовується твердження захисника про відсутність мотивації.

Також звукозаписом судового засідання від 16.03.2018 року спростовується твердження захисника Сидорика А.Л. про те, що суддя не встановила своєю ухвалою конкретні письмові докази які потрібно дослідити. В судовому засіданні 16.03.2018 року було встановлено певний порядок та обсяг дослідження доказів, але щодо письмових доказів питання ще не вирішувалось, і було ухвалено дане питання обговорити після допиту усіх свідків та потерпілого, в наступних судових засіданнях, а тому говорити про порушення ст. 349 КПК підстав немає.

Аналізуючи доводи, викладені в заяві про відвід судді, суд дійшов висновку про те, що фактично захисник обвинуваченого у своїй заяві про відвід та у своїй промові в судовому засіданні не погоджується з процесуальними рішеннями, прийнятими судом та порядком ведення судового процесу, які можуть бути оскаржені у відповідному процесуальному порядку за результатами розгляду кримінального провадження, а не в формі заяви про відвід. Крім того, відмова у задоволенні суддею протягом судового провадження клопотань сторони захисту або їх не вирішення не є підставою для відводу судді та не є ознаками неупередженості та необ'єктивності судді.

Заявником не надано даних, що вказують на упередженість та необ'єктивність судді при розгляді кримінального провадження. Аналіз доводів заяви про відвід судді ґрунтується на суб'єктивних переконаннях заявника.

Будь-які інші підстави для відводу судді, передбачені ст.ст. 75, 76 КПК України, не встановлені.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява захисника Сидорики А.Л., про відвід головуючої судді Вжещ С.І. по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки обставин, передбачених ст. 75 КПК України, судом не встановлено.

Керуючись ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, п.1.1 Бангалорських принципів, , ст. 55 Конституції України, ст. 15 Кодексу суддівської етики, ст.ст.34,75,80,81 КПК України, суд,

постановив:

Відмовити в задоволенні заяви захисника Сидорики Андрія Леонідовича про відвід судді Вжещ Світлани Іванівни по кримінальному провадженню № 12017150270000107 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст.135 КК України.

Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя