Постанова № 72884806, 21.03.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3308/16-ц 21.03.2018

Провадження №22-ц/784/9/18

Справа 487/3308/16-ц Суддя першої інстанції - Щербина С.В.

Провадження № 22ц/784/9/18 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

Категорія 25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем - Шагай О.А.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_2, представника відповідача - Сулими В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 березня 2017 року, ухваленого в приміщенні того ж суду о 13 годині 5 хвилин по справі за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2016 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування.

Позивачка зазначала, що 16 червня 2015 року між нею та ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 108/15-Т/М, а саме автомобіля Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_3, 2011 року випуску.

30 грудня 2015 року її автомобіль було викрадено. За даним фактом 31 грудня 2015 року порушено кримінальне провадження. Вона своєчасно повідомила страхову компанію про викрадення належного їй автомобіля та надала необхідні документи для виплати страхового відшкодування. На її письмове звернення про виплату страхового відшкодування згідно умов договору страхування, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до теперішнього часу виплату страхового відшкодування не здійснило.

Посилаючись на викладене позивачка просила суд, стягнути з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на свою користь суму страхового відшкодування у розмірі 343 500 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 березня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_4 343 500 грн. страхового відшкодування. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для справи, просив рішення скасувати та закрити провадження у справі.

Заслухавши судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 10, ч.1 ст. 11, ч.1 ст. 60 ЦПК України (в редакції на момент розгляду справи) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд оцінює докази відповідно до вимог ст.ст. 58-59, 61, 212 ЦПК (в редакції на момент розгляду справи) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Аналогічні положення містяться в ст. 12, 13, 81 ЦПК України в редакції від 3 жовтня 2017 року.

Як на підставу задоволення своїх вимог, позивачка посилається на порушенням відповідачем умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 16 червня 2015 року з наступними змінами, а саме невиплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку - викрадення її автомобіля.

Так, згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 988, ч. 1 ст. 990 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до положень ст. 22.1 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 16 червня 2015 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_5 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №108/15-Т/М, належного ОСОБА_4 автомобіля марки Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_3 (надалі - Договір) ( т.1 а.с.6-13).

Згідно п. 10 вказаного Договору страхова сума становить 330 000 грн.

Відповідно до пунктів 22.2, 22.2.1. Договору до страхових ризиків відносяться, зокрема викрадення - незаконне заволодіння ТЗ шляхом крадіжки, грабежу, розбою під час його знаходження в будь-якому місці в будь-який час.

Франшиза (безумовна в % від страхової суми у разі викрадення - 16 500 грн., що складає 5% від страхової суми ( т.1 п.п.12, 12.1.).

В подальшому, 16 грудня 2015 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_4 до Договору було укладено додаткову угоду, якою було збільшено страховий платіж та страхову суму до 360 000 грн. Всі інші положення Договору залишилися незмінними (а.с. т. 1 а.с.120).

30 грудня 2015 року, належний ОСОБА_4 автомобіль марки Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_3 невстановленою особою було викрадено, що вбачається з Витягу з кримінального провадження №12015150030006786 від 31 грудня 2015 року (т. 1 а.с.17).

В той же день ОСОБА_4 звернулась до Страхової компанії із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку (т. 1 а.с.105-106).

Згідно п. 27.1 Договору страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з Договором на підставі письмової заяви страхувальника і страхового акту, який складається страховиком.

Відповідно до умов договору позивачка передала, а відповідач прийняв два комплекти ключів від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також були надані усі необхідні документи, що стосуються страхового випадку (т. 1 а.с.5).

Страховик приймає рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 10 робочих днів, починаючи з моменту отримання письмової заяви на виплату страхового відшкодування та інших необхідних документів та речей згідно з розділом 26 Договору. Вказаний строк може збільшуватися відповідно до п.27.13 Договору, рішення страховика про здійснення виплати страхового відшкодування оформлюється страховим актом (п. 27.3).

Згідно п. 27.13 страховик має право відстрочити прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування у випадку: якщо у нього є сумніви в правомірності вимог на одержання страхувальником страхового відшкодування - до того часу, поки не будуть представлені необхідні докази, але не більше, ніж на три місяця з дня отримання від страхувальника повідомлення про страховий випадок та всіх необхідних документів і речей; - якщо відповідний орган внутрішніх справ відносно страхувальника внесе відомості до ЄРДР стосовно настання страхової події і ведеться розслідування обставин, які призвели до збитку - до закінчення кримінального провадження; якщо обсяг і характер пошкоджень ТЗ не відповідають причинам і обставинам страхового випадку або існують суперечки між страховиком та страхувальником відносно суми збитків (страхового відшкодування) - до з'ясування фактичних збитків, але не більше, ніж на три місяця з дня отримання віл страхувальника повідомлення про страховий випадок та всіх необхідних документів і речей; страхувальник надав документи, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, оформлені з порушенням діючих норм (відсутні номер, печатка і дата, наявність виправлень) або містять недостовірну інформацію щодо до часу, причин, обставин страхового випадку та розміру збитку - до усунення таких порушень.

Рішення про відстрочення прийняття рішення про здійснення або відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування приймається страховиком у строк, зазначений у п. 27.3 Договору та повідомляється страхувальника протягом 5 робочих днів з дати прийняття рішення з обґрунтуванням причин такого відстрочення.

Як встановлено 6 травня 2016 року представник позивачки звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з письмовою претензією про прийняття рішення щодо виплати та виплатити ОСОБА_4 належної суми страхового відшкодування за Договором (т.1.а.с.80-81).

Проте, в порушення умов договору відповідач не виплатив позивачці суму страхованого відшкодування у передбачені договором страхування строки, тобто протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідної письмової заяви від страхувальника.

До того ж, відповідачем не було прийнято рішення щодо відстрочки прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування, тобто не пізніше трьох місяців з дня отримання від страхувальника повідомлення про страховий випадок і надання усіх документів та речей, що є порушенням умов Договору.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про покладення на відповідача обов'язку щодо сплати позивачці страхового відшкодування.

Разом з тим, визначаючи розмір страхового відшкодування необхідно звернути увагу на наступне.

Так, пунктом 27.5. Договору з наступними змінами, передбачено, що у разі настання страхової події за ризиком «Викрадення» страхове відшкодування виплачується в розмірі дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку але не більше страхової суми вказаної в розділі 10 цього Договору (з урахуванням умов п. 27.22 Договору) за вирахуванням встановленої згідно з розділом 12 Договору франшизи.

В суді першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що належний позивачці транспортний засіб на момент укладення Договору добровільного страхування неодноразово був об'єктом ДТП, а після ДТП, яка сталася 28 грудня 2014 року його було відновлено, про що не було відображено в Договорі.

У зв'язку з чим, за клопотанням представника відповідача по справі була призначена судова автотоварознавча експертиза на вирішення якої було поставлене питання - яка дійсна вартість автомобіля Renault Megane, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 на момент викрадення - 30 грудня 2015 року з урахуванням ремонтно-відновлювальних робіт, заміною комплектуючих запчастин та втрати товарного виду після ДТП, яка відбулася 28 грудня 2014 року та провести її на підставі документів, наявних в матеріалах справи.

Згідно висновку Миколаївського відділення науково-дослідного інституту судових експертиз від 8 лютого 2018 року №17-1074 середня ринкова вартість автомобіля «Renault Megane», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 на момент викрадення - 30 грудня 2015 року становить 290 291 грн

При складанні вказаного висновку судовий експерт керувався «Методикою товарознавчої експертизи й оцінки колісних транспортних засобів», затвердженою Наказом Міністерства юстиції України й Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 з наступними змінами (далі - Методика). В мотивувальній частині експерт зазначив, що при відсутності інформації про якість проведених робіт (чи визначалося неозброєним оком проведення відновлювальних робіт, чи ні), стан після відновлення, процентне відношення нових запчастин використаних під час відновлення, можливо допустити що дані фактори нівелюють один до одного по ступеню впливу на ринкову вартість, тож їх вплив приймається на рівні статистичної погрішності. Оскільки автомобіль до експертного огляду не надано, а отже його технічний стан невідомий, то визначалась середня ринкова вартість КТЗ (т. 2 а.с.141-145).

Таким чином, сума страхового відшкодування, яка підлягає сплаті становить 273 791 грн. (290 291 грн. - 16 500 грн. (франшиза)).

За таких обставин, рішення суду на підставі п.1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні, шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки суми страхового відшкодування у розмірі 273 791 грн.

За положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов від заявленої суми 343 500 грн. задоволено на 79,7 % (273 791 грн.) то з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 273 70 грн. (343 500 грн. х 79,7%). В свою чергу за подачу апеляційної скарги відповідачем було сплачено 3 778,50 грн., яку було задоволено на 20,3%, а тому з позивачки на користь відповідача підлягає стягненню 767 грн. (3 778,50 грн. х 20,3%).

З урахуванням взаєморозрахунків з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 1970,70 грн. ( 2737,70 грн. - 767 грн.).

За таких обставин, рішення суду в частині розподілу судових витрат також підлягає зміні.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність рішення про визнання або невизнання події страховим випадком або відмови у виплаті страхового відшкодування на увагу не заслуговують.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 991 ЦК України рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Така відмова має бути направлена страхувальнику у строк, визначений законом або договором.

Однак, страхова компанії не дотрималася цього правила, затягує розгляд питання про виплату страхового відшкодування і не надала стороні відмову у виплаті, хоча і не здійснює її.

Відсутність як такого рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування не може вважатися підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення таких виплат.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до заперечень на позов, яким суд відповідно до положень ст. 212 ЦПК України ( в редакції на момент розгляду справи) надав належну оцінку, а відтак не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цілому.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 березня 2017 року змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 273 791 (двісті сімдесят три тисячі сімсот дев'яносто одну) гривню.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1970 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят) гривень 70 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 22 березня 2018 року