Рішення № 72883582, 13.03.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2018 р. Справа №818/446/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивачка, ОСОБА_2Г.) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просила:

- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача, викладену у листі від 22.01.2018 №К-16382- 451/21-18, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту;

- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту.

Свої вимоги мотивувала тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Відмічає, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, відповідач жодної з них у відповіді не навів. Крім іншого, відсутність будь-яких погоджень з боку сільської ради не є підставою для відмови у задоволенні заяви щодо надання відповідного дозволу.

Ухвалою суду від 09.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.02.2018.

20.02.2018 відповідачем надано відзив на позовну заяву та докази на його обґрунтування (а.с.17-21). У відзиві, відповідач зазначає, що відповідно до рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 "Про обов’язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності" ГУ Держгеокадастру у Сумській області направило відповідний запит до Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області, однак згоди Косівщинською сільською радою надано не було. За таких підстав, вважає, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області повинно приймати до уваги позицію органів місцевого самоврядування, а тому і було повідомлено про неможливість задоволення поданої заяви. Крім того, представник у своєму відзиві зазначила, що вимога щодо зобов’язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача і суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Тому така вимога позивача виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

26.02.2018 представником позивача надано відповідь на відзив (а.с.22-25), в яких, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, відмітив, що зобов’язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою не є дискреційними повноваженнями.

27.02.2018 ухвалою суду підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2018 (а.с.30).

12.03.2018 від повноважного представника позивача до суду надійшло клопотання (а.с.37-38), відповідно до якого представник підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути справу без його участі та участі позивача, у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні в м. Харкові. Враховуючи, вказане та норми ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважав можливим розглядати справу у відсутності позивача та її представника.

В судовому засіданні 13.03.2018 представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві та просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка звернулася до відповідача із заявою від 19.12.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с.9).

До цієї заяви були додані, зокрема, графічні матеріали, на яких було зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, а також копія паспорту та ідентифікаційного номеру (а.с.10-12).

Листом від 22.01.2018 №К-16382-451/21-18 (а.с.13) відповідач повідомив позивачку що її заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою розглянута та зазначив, що відповідно до рішенням колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 начальникам головних управлінь Держземагентства в областях за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні з 15 жовтня 2014 року забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Згідно листа від 17.01.2018 №33 Косівщинська сільська рада Сумського району Сумської області висловила свою позицію щодо непогодження відведення земельної ділянки позивачці, тому відповідач не може не приймати до уваги позицію сільської ради під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п."а" ч.3 ст.22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодексу України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Згідно ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України, відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу вказаних норм вбачається, що відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_2. повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, ГУ Держгеокадастру у Сумській області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст. 118 Земельного кодексу України.

Разом з тим, у листі від 22.01.2018 №К-16382- 451/21-18 (а.с.13) відповідач, фактично не приймаючи рішення по суті поданого клопотання (відмовити або надати дозвіл), без посилання на будь-які норми, визначених Земельним кодексом України для розгляду таких звернень, повідомляє, що заява ОСОБА_2 розглянута та з посиланням на лист Косівщинської сільської ради щодо непогодження відведення земельної ділянки та на рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1, яким доручено начальникам головних управлінь Держземагенства в областях за зверненнями фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою, зазначає, що Головне управління не може не приймати до уваги позицію сільської ради під час прийняття рішення щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Таким чином, на переконання суду, така відмова, викладена у листі від 22.01.2018 №К-16382- 451/21-18 (а.с.13), фактично є відмовою у прийнятті рішенні за поданою заявою (в ньому відсутній висновок про надання дозволу чи вмотивованої відмови) та не може бути рішенням ГУ Держгеокадастру у Сумській області, яке воно повинно було прийнято у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України. Крім іншого, посилання в даному листі на рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1 є безпідставним. Таке рішення колегії є розпорядчим, а не нормативним документом, а врахування чи неврахування позиції місцевої ради під час вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачено чинним законодавством та, відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, не є підставою для відмови у наданні такого дозволу. Крім іншого, в листі (а.с.13), всупереч вказаним вище приписам Земельного кодексу України, відповідачем не зазначено, в чому саме місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, чи генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, як вбачається з інформаційної довідки від 18.01.2018, наданої відповідачем на запит суду (а.с.35), землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення, це є землі запасу та розташовані за межами населеного пункту, форма власності - державна, землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки не відносять до категорій тих, які неможливо передавати у приватну власність.

Відповідно до п.п.1,3 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Враховуючи, що відповідач, надаючи лист на заяву позивачки щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, така відмова не може бути рішенням ГУ Держгеокадастру у Сумській області у розумінні ст. 118 Земельного кодексу України та відповідно не може відповідати приписам п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування відмови відповідача, викладену у листі від 22.01.2018 №К-16382- 451/21-18, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим суд не може погодитись з позицією представника позивача щодо обґрунтування іншої позовної вимоги, в частині зобов'язання відповідача надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, та приймає до уваги наступне.

Так, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, представник позивача вказує про необхідності ефективного способу захисту порушених прав в разі зловживання владними суб’єктами своїми дискреційними повноваженнями та зазначає, що правосуддя не повинно бути ілюзорним і має забезпечувати реальний захист прав особи і гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Разом, з тим, вказане судом не приймаються до уваги, оскільки матеріали даної справи не містять доказів зловживання відповідачем своїми повноваженнями при розгляді звернення позивачки щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, розгляд звернення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою саме цієї земельної ділянки відбувався вперше, що також підтверджував і представник позивача в підготовчому судовому засіданні.

Крім іншого, як встановлено судом, відповідачем фактично не було прийнято рішення по суті поданого звернення (надати дозвіл чи мотивовану відмову), а перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 р. на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто таким, який не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року – завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем не було прийнято рішення по суті поданого клопотання, як того вимагав Земельний кодекс України, розгляд поданої заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в даному випадку є саме дискреційними повноваженнями відповідача, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, однак, приймаючи до уваги норми ч.2, ст. 5, ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача прийнявши рішення у відповідності до норм Земельного кодексу України ,

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 704,80грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 06.02.2018 №0.0.957317606.1 (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (40011, м. Суми, пр. Шевченка, 18, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39765885) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі від 22.01.2018 №К-16382-451/21-18, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 19.12.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту та прийняти рішення у відповідності до норм Земельного кодексу України.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39765885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (40011, м. Суми, пр. Шевченка, 18, РНОКПП НОМЕР_1) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 704грн. 80коп. (сімсот чотири грн. 80коп.).

В задоволенні позовних вимог про зобов'язання надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населеного пункту відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 22.03.2018.

Суддя І.Г. Шевченко