Рішення № 72883397, 22.03.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 березня 2018 року (10 год.30 хв.)Справа № 808/559/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Стратулат С.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69076, м.Запоріжжя, вул. Запорізького Козацтва, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248943) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (далі відповідач) про визнання дій суб'єкта владних повноважень щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме просить перерахувати та виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ст.137, п.25,34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.43 Закону України «Про статус суддів», у розмірі 88% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, та з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з 19 грудня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при призначенні позивачу розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці у вигляді 80% грошового утримання судді, безпідставно не зарахував у стаж судді вісім років стажу роботи на посадах в органах прокуратури та один рік навчання на стаціонарному відділенні вищого навчального закладу, а також не зарахував у розмір довічного утримання суми матеріальної допомоги на оздоровлення. Також, позивач у своєму позові просить суд стягнути з відповідача понесені нею судові витрати на сплату судового збору в сумі 1409,60 грн. та розглянути справу без її участі.

Ухвалою судді від 27.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання на 22.03.2018. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

20.03.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 9152), в якому зазначає, що відповідно до приписів п.34 Прикінцевих та перехідних Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», п.3-1 Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005, яка втратила чинність на підставі Постанови КМУ №1097 від 01.12.2010, стаж роботи на прокурорських посадах та половина строку навчання за денною формою враховується виключно для обчислення стажу, яких дає право судді на відставку. Статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено, що робота на посаді стажиста старшого помічника прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора та строк навчання у вищому навчальному закладі зараховується до стажу роботи на посаді судді. Також у відзиві представник відповідача вказує, що вимоги позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення є необґрунтованими з огляду на правову позицію Верховного суду України, яка викладена у постанові від 27.02.2018 №738/1343 (К/9901/2712/17). З урахуванням викладених заперечень відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження

На підставі приписів частини 13 статті 10 та частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Як встановлено судом, Указом Президента України №1001/2002 від 11.11.2002 року ОСОБА_1 була призначена на посаду судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя строком на п'ять років (а.с. 20).

Відповідно до наказу Запорізького обласного управління юстиції №1/313 від 02.12.2002 року ОСОБА_1 зарахована до штату Хортицького районного суду м.Запоріжжя з 03.12.2002 року.

Постановою Верховної Ради України №261-VI від 10.04.2008 року ОСОБА_1 обрана на посаду судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя безстроково (а.с.23-26).

Рішенням Вищої ради правосуддя №4010/0/15-17 від 12.12.2017 року ОСОБА_1 звільнена у відставку на підставі п.4 ч.6 ст.126,131 Конституції України, ст.112,116,137,п.34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.43 Закону України «Про статус суддів», ст.3,30,34,55 Закону України «Про вищу раду правосуддя», тобто за наявності достатнього для відставки стажу роботи (а.с.14).

Наказом голови Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 18 грудня 2017 року відрахована зі штату Хортицького районного суду м.Запоріжжя (а.с.17).

26 грудня 2017 року позивач звернулась до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ст.137, п.25,34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.43 Закону України «Про статус суддів».

Рішенням відповідача від 05 січня 2018 року позивачу було призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (а.с.27).

23 січня 2018 року позивач звернулась до ПФУ з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ст.137, п.25,34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.43 Закону України «Про статус суддів», у розмірі 88% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, та з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з 19 грудня 2017 року.

06 лютого 2018 року відповідач своїм листом відмовив позивачу у проведенні такого перерахунку, мотивуючи його тим, що позивач має стаж роботи на посаді судді лише 15 років 16 днів, чого у відповідності до ст.137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» недостатньо для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у більшому розмірі, ніж 80%, а стаж на посадах у прокуратурі та час навчання на денній формі інституту враховується у стаж судді лише для обчислення стажу, необхідного для відставки, але не для нарахування розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці (а.с.28).

Не погодившись із вказаними діями відповідача, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами Українию

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Пунктом 4 частини шостої ст.126 Конституції України передбачено право судді на звільнення у відставку на підставі заяви про відставку.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким було запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та визначення стажу його роботи на посаді судді та на посадах, робота на яких входить до суддівського стажу, встановлюється нормами Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Статтею 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посадах судді, члена Вищої ради правосудді, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

При цьому, пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Вказана норма закону на даний час є чинною, вона не змінювалась та не скасовувалась.

На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді у 2002 році діяв Закон України «Про статус суддів», статтею 43 якого було передбачено, що «до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років».

Рішенням Конституційного суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, та визначено, що частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Вказане рішення Конституційного суду України зумовило внесення відповідних змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» 2010 року в частину третю ст.141 щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, та прийняття абзацу другого п.25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», який є чинним на даний час.

Відповідно до п.25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (абзац другий), в інших випадках коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону (пункт 25 розділу XII із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016; в редакції Закону № 1798-VIII від 21.12.2016).

Розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 обчислюється відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що підтверджується відповідною довідкою ТУ ДСА в Запорізькій області, наданій позивачем відповідачу для обчислення розміру щомісячного довічного утримання.

Таким чином, на момент звільнення позивача у відставку з посади судді рішенням Вищої ради правосуддя від 12.12.2017 спірні правовідносини щодо розрахунку довічного грошового утримання регулюються Законом України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Спірні правовідносини щодо визначення стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку, регулюються п.34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» чинного на даний час Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

ОСОБА_1 має стаж на посаді судді 15 років 16 днів.

Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою позивача, а також указом Президента України №1001/2002 від 11.11.2002 року та постановою Верховної Ради України №261-VI від 10.04.2008 року.

ОСОБА_1, також, має стаж роботи на посадах в органах прокуратури.

З 05.12.1994 року позивач була зарахована у штат прокуратури стажистом на вакантній посаді старшого помічника Куйбишевського міжрайпрокурора.

26.06.1995 року переведена для подальшого стажування в прокуратуру Хортицького району м.Запоріжжя на вакантну посаду помічника прокурора Хортицького району м.Запоріжжя.

21.07.1995 року призначена на посаду помічника прокурора Хортицького району м.Запоріжжя.

29.01.1998 року призначена на посаду старшого помічника прокурора Хортицького району м.Запоріжжя.

02.12.2002 року звільнена з органів прокуратури у зв'язку з призначенням суддею Хортицького районного суду м.Запоріжжя.

Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою позивача (а.с.15-18).

Таким чином, стаж роботи позивача в органах прокуратури складає вісім років.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про прокуратуру», що діяв на час роботи позивача в органах прокуратури, під поняттям «прокурор» слід розуміти, в тому числі, «старші помічники і помічники прокурора».

Крім того, у період роботи в органах прокуратури стажистом помічника прокурора особа наділяється усіма процесуальними правами помічника прокурора.

Відповідно до ст.86 п.6 діючого Закону України «Про прокуратуру», а також відповідно до попередніх редакцій Закону України «Про прокуратуру», до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.

На посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора, враховуючи і перебування на цих посадах у якості стажиста на вакантній посаді старшого помічника Куйбишевського міжрайпрокурора та помічника прокурора Хортицького району м.Запоріжжя, позивач має стаж роботи з 03.12.1994 року по 02.12.2002 року, тобто 8 років.

Таким чином, стаж роботи позивача в органах прокуратури підлягає зарахуванню у стаж роботи судді у кількості восьми років на підставі ст.43 Закону України «Про статус суддів» та пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів, доповненим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання денною за формою у вищих юридичних навчальних закладах, та календарний період проходження строкової військової служби.

Як підтверджується записами у трудовій книжці позивача та її дипломом спеціаліста, ОСОБА_1 навчалась у вищому юридичному навчальному закладі - Українській юридичній академії з 1990 року - на заочній формі навчання, а з 01.09.1992 року переведена на денну форму навчання, і закінчила вказаний вищий навчальний заклад 31.05.1995 року.

При цьому, під час навчання на п'ятому курсі академії - з 05.12.1994 року - позивач була зарахована у штат прокуратури стажистом на вакантній посаді старшого помічника Куйбишевського міжрайпрокурора і продовжувала працювати в органах прокуратури до закінчення навчання.

Час навчання позивача на денному відділенні вищого юридичного навчального закладу склав 3 роки, але враховуючи те, що з 05.12.1994 року позивач вже працювала в органах прокуратури, то до її стажу на посаді судді підлягає зарахуванню один рік навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, відповідно до абзацу 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів, доповненим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що до стажу роботи, який дає позивачу право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, має зараховуватися як час роботи на посаді судді, так і час роботи помічником прокурора та старшим помічником прокурора, а також стажистом на вакантній посаді помічника прокурора, а також половина навчання на денній формі навчання у вищому навчальному закладі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2008 року №21-2650ов07.

Загальний стаж, який дає позивачу право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 26 років /15 років на посаді судді та 8 років на посадах в органах прокуратури, а також 1 рік навчання на стаціонарі/, а розмір щомісячного довічного грошового утримання - відповідно 88% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є неправомірними, тому позовні вимоги про зобов»язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме перерахувати та виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ст.137, п.25,34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.43 Закону України «Про статус суддів», у розмірі 88% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 19 грудня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги про перерахування та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення задоволенню не підлягають з таких підстав.

Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Таким спеціальним законом є Закон України «про судоустрій і статус суддів» Частиною 1 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 133 вказаного Закону суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посилання на статтю 2 Закону України «Про оплату праці», пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та необґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі №К/9901/2712/17.

Відтак, суд вважає, що матеріальна допомога не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та необґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69076, м.Запоріжжя, вул. Запорізького Козацтва, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248943) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ст.137, п.25,34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.43 Закону України «Про статус суддів», у розмірі 88% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 19 грудня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об»єднаного управління пенсійного фонду України в м.Запоріжжі(69076, м.Запоріжжя, вул. Запорізького Козацтва, буд. 25-А; код ЄДРПОУ 41248943) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) в судові витрати по сплаті судового збору 1409,60 грн. (одну тисячу чотириста дев'ять грн..60коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.03.2018.

Суддя Ю.В.Калашник