Рішення № 72883375, 13.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/5073/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Новак Л.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки контролюючого про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу суперечать фактичним обставинам господарської діяльності у перевірених періодах. Відповідачем неправильно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до протиправних висновків про завищення суми витрат та, як наслідок, збільшення сум грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору і застосування відповідних штрафних санкцій. Оскільки, базою оподаткування вказаними вище податком і зборами є чистий оподатковуваний дохід, який позивачем не занижувався, то і збільшення грошових зобов’язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями є незаконним. Вказує, що замість перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства при визначенні чистого оподатковуваного доходу у 2015-2016 роках, представники контролюючого органу вдались до самостійного математичного розрахунку такого доходу, який зовсім не ґрунтується на аналізі первинних документів позивача. Жодною нормою чинного у перевірених податкових періодах податкового законодавства не передбачено застосування такої категорії як «приріст вартості залишків товарів в цінах їх реалізації» для визначення об’єктів оподаткування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, представником відповідача зазначено, що доводи позовної заяви не спростовують висновків акту перевірки щодо заниження позивачем сум чистого оподатковуваного доходу у податкових періодах.

У судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні 13.03.2018р. в якості свідка допитано ОСОБА_5 – старшого державного ревізора-інспектора контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Львівській області, яка проводила перевірку позивача. Допитаний в судовому засіданні свідок по суті заданих їй питань наполягла на правильності висновків акту перевірки, як такого, що ґрунтується на відомостях наданих до перевірки первинних документів, довідок про залишки товарів та середню націнку.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт № 2184/13-01-13-07/НОМЕР_1 від 05.12.2017р., за висновками якого відповідачем встановлено порушення такого змісту:

- п.177.2, п.177.4, п.177.10 ст.177 ПК України, в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за 2015 та 2016р.р. та включення в декларації про майновий стан та доходи за 2015 та 2016р.р. перекручених даних, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності в сумі 376379,01 грн., в тому числі за 2015р. в сумі 139802,94 грн., 2016р. в сумі 236576,07 грн.;

- п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163 п.16.1 підрозділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого донараховано військового збору в сумі 30498,34, в тому числі за 2015р. в сумі 10783,66 грн., за 2016р. в сумі 19714,68 грн.;

- п.1 ч.4 ст.1, абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний соціальний внесок на загальообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 91859,82 грн., в тому числі за 2015р. в сумі 14106,30 грн., за 2016р. в сумі 77753,52 грн.

На підставі цього акту перевірки ГУ ДФС у Львівській області 19.12.2017р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0329051307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на 376 379,01 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 94 094,25 грн;

- №0329071307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору на 30 498,34 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 7 624,59 грн.

На підставі того ж акту перевірки відповідачем сформовано щодо позивача вимогу від 19.12.2017р. № Ф-0329081307 про сплату єдиного соціального внеску в сумі 91 859,82 грн. та прийнято рішення від 19.12.2017р. № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій в розмірі 10596,61 грн. за донарахування єдиного соціального внеску.

Не погодившись із вказаними рішеннями Фізична особа-підприємець ОСОБА_3-І. М. звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу.

Відповідно до вимог п.177.2 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.1.2 п.16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Як вбачається з матеріалів перевірки та пояснень наданих представниками сторін в судових засіданнях, підстави для збільшення позивачу зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору ґрунтуються на одних і тих же висновках про заниження позивачем у 2015-2016 роках чистого оподатковуваного доходу як бази оподаткування вказаними податками і зборами.

Одразу ж слід зазначити, що ревізорами відповідача не встановлено порушень позивача при формуванні показників доходу в перевірених податкових періодах, що вказано на сторінці 11 акту перевірки.

Натомість, виходячи із висновків акту перевірки та доводів відповідача, у вказаних періодах позивач завищив витрати, що призвело до заниження чистого доходу.

Оцінюючи такі доводи, слід вказати, що п.177.4 ст.177 ПК України визначає, що до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать:

- п.п.177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (тобто собівартість придбаних для подальшої реалізації товарів);

- п.п.177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- п.п.177.4.3. суми податків, зборів, які пов’язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця (Підпункт 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016);

- п.п.177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п.177.10 ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця:

- витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

- документально не підтверджені витрати.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Мінфіну від 14.03.2013р. № 395, акт документальної перевірки – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Пункт 1.5 Порядку визначає, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з п.1.7 Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Розділом ІІ Порядку встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

-зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

У висновку акта документальної перевірки зазначається, зокрема, узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Однак, акт перевірки не містить посилання на будь-які відомості первинних чи розрахункових документів позивача, які б обґрунтовували висновки про протиправність віднесення до витрат вартості тих чи інших товарів (що свідчило б про порушення вимог п.177.4 ст.177 ПК України), формування витрат не пов’язаних з провадженням господарської діяльності позивачем чи відсутність підтверджуючих документів щодо походження товарів (що свідчило б про порушення вимог п.177.10, п.п.177.4.5 ст.177 ПК України).

Натомість, суд погоджується із доводами позивача про те, що замість перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства при визначенні ним чистого оподатковуваного доходу у 2015-2016 роках, представники контролюючого органу вдались до самостійного математичного розрахунку такого доходу.

Так, в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що перевіркою вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані у 2015 році позивачем ревізорами «визначено» в розмірі 5743479,40 грн. як різниця між вартістю придбаного та оплаченого у 2015 році товару в розмірі 6532807,05 грн та приростом вартості залишків ТМЦ в цінах реалізації станом на 31.12.2015р. в розмірі 947193,18 грн (в цінах придбання без націнки 789327,65 грн.). Віднявши від витрат задекларованих позивачем за 2015 рік (6462390,39 грн) самостійно визначену при перевірці суму вартості придбаних ТМЦ (5743479,40грн) відповідач знайшов математичним способом суму завищення витрат – 718910,99 грн.

Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані позивачем у 2016 році в розмірі 6613073,15 грн відповідачем «визначено» як різниця між вартістю придбаного та оплаченого у 2016 році товару в розмірі 7959389,32 грн та приростом вартості залишків ТМЦ в цінах реалізації станом на 31.12.2016р. в розмірі 1615579,40 грн (в цінах придбання без націнки 1346316,17грн). Віднявши від витрат задекларованих позивачем за 2016 рік (7927384,66 грн) самостійно визначену при перевірці суму вартості придбаних ТМЦ (6613073,15грн) відповідач знайшов математичним способом суму завищення витрат – 1314311,51 грн.

Однак, акт перевірки повинен містити виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства, натомість, він містить жодним чином не аргументований власний розрахунок контролюючого органу витрат позивача, а не аналіз дотримання позивачем вимог податкового закону при декларуванні таких витрат.

При цьому, в основу розрахунку покладено відомості приросту вартості залишків ТМЦ в цінах реалізації на кінець відповідних податкових періодів. Однак, норма ст.177 ПК України жодним чином не вказує на вплив приросту вартості залишків ТМЦ в цінах їх реалізації на чистий дохід як об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 177.10 ст.177 ПК України, фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Судом встановлено, що Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1025, який діяв до 18.10.2013р., було затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, в якій фізичні особи - підприємці на загальній системі оподаткування вели залишок товарних запасів, а саме заповнювали гр.2 «Залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на початок звітного періоду» та гр.11 «Залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на кінець звітного періоду».

Натомість, формою Книги обліку доходів і витрат та порядком її ведення, які затверджені наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481, що набрав чинності з 18.10.2013, не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.

Відповідно до п.5 Порядку, записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. У графі 6 «сума витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» Книги відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня (п.6 Порядку).

З огляду на це, обов’язок ведення залишку товарних запасів у підприємців на загальній системі оподаткування взагалі відсутній, відомості щодо такого обліку не є обліковими документами та не підлягають відображенню у податковій звітності позивача. Тому будь-які відомості щодо залишку товарних запасів для податкового обліку позивача до уваги не беруться та не можуть свідчити про обставини господарської діяльності для визначення об’єктів оподаткування.

До матеріалів справи позивачем долучено копії банківських виписок за 2015-2016 роки. За результатами співставлення відомостей цих банківських виписок та даних граф 6 Книг обліку доходів і витрат за 2015-2016 роки судом встановлено, що всі записи у графах 6 «сума витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» Книг обліку доходів і витрат за 2015-2016 роки підтверджені банківськими документами про здійснення відповідних оплат вартості товарів.

Ці ж відомості відображені в графах 5 Розрахунків податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф4 до податкової декларації) як «вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції» в сумі 6462390,39 грн. за 2015р. та 7927384,66 грн. – за 2016р. Натомість, актом перевірки, із посиланням на первинні документи, не встановлено будь-яких фактів, які б підтверджували невикористання позивачем відповідних товарів у господарській діяльності (реалізації) у відповідних податкових періодах.

Враховуючи викладене вище, слід зазначити, що встановлені в ході розгляду справи фактичні обставини дають суду підстави для висновку, що акт перевірки не містить належних і обґрунтованих нормами податкового законодавства доводів про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу у 2015 та 2016 роках. Акт перевірки не містить систематизованого викладу фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, а його зміст полягає у самостійному математичному розрахунку витрат позивача, який не ґрунтується на відомостях первинних документів платника податків.

У відповідності до п.п. 54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань.

Наведене вказує, що дані перевірки результатів діяльності господарської діяльності позивача за 2016-2016 роки, які оформлені Актом ГУ ДФС у Львівській області № 2184/13-01-13-07/НОМЕР_1 від 05.12.2017р. не свідчать про заниження позивачем чистого доходу та сум його податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору за 2015-2016 роки. З огляду на це, прийняті відповідачем на підставі даного акту податкові повідомлення, рішення та вимога не можуть вважатись законними.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тому, оскільки спірні рішення зобов’язують позивача до сплати податків і зборів без належних правових підстав, їх слід вважати протиправними,

Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно зі ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на платника податків.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога і рішення про застосування штрафних санкцій підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 19.12.2017 № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області від 19.12.2017 № Ф-0329081307 про сплату єдиного соціального внеску в сумі 91 859,82 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 19.12.2017 № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій в розмірі 10 596,61 грн. за донарахування єдиного соціального внеску.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок його бюджетних асигнувань 6110 (шість тисяч сто десять) грн 53 коп сплаченого судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (80033, Львівська область, Сокальський район, с. Тартаків, РНОКПП НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2018.

Суддя Р.М. Брильовський