Рішення № 72883265, 13.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м.Житомир справа № 806/570/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, стягнення невиплаченої індексації та середнього заробітку,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, стягнення невиплаченої індексації та середнього заробітку. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в порушення вимог чинного законодавства у період з 01 січня 2016 року по день звільнення (23.12.2016) не здійснював індексацію грошового забезпечення та не виплачував належні йому суми, просить зобов’язати видати довідку з помісячним розрахунком індексації. Позивач також вказує, що через виключення її зі складу військової частини без проведення остаточного розрахунку з врахуванням індексації при звільненні призвело до порушення приписів ст. 116, 117 КЗпП України, а тому просить також зобов’язати відповідача виплатити середній заробіток за період з дня звільнення по день фактичної виплати індексації.

Представник позивача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

У ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 проходила військову службу в Збройних силах України на посаді старшого офіцера відділення комплектування Житомирського об’єднаного міського військового комісаріату, який підпорядкований та знаходиться на фінансовому забезпеченні у Житомирському ОМВК.

Наказом військового комісара Житомирського ОМВК від 12.12.2016 №35 ОСОБА_3, відповідно до с. 6, ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", позивача було звільнено з військової служби за п. "б" (стан здоров'я).

Наказом Житомирського об’єднаного міського військового комісаріату від 23.12.2016 №156 позивача було виключено зі списків особового складу частини.

Судом встановлено, що у період з 01 січня 2016 року по 23 грудня 2017 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалась.

Дана обставина представником відповідача не оспорюється.

Протягом 2016 - 2017 років грошове забезпечення позивачу виплачувалось в різних розмірах у зв'язку із змінами в порядку його нарахування.

За весь період проходження військової служби індексація грошового забезпечення, у період 01 січня 2016 року по 23 грудня 2017 року не проводилась.

З наказу про виключення позивача зі списків частини від 23.12.2016 №156 вбачається, що індексація позивачу не виплачувалася і заборгованості по ній не зазначено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених Законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України встановлені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року № 425, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 року за № 537/15228 (далі - Інструкція про виплату грошового забезпечення).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Таким чином індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Зазначений порядок індексації, заробітної плати передбачений і п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями.

Згідно пункту 14 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ, Кабінету Міністрів України доручено за результатами першого півріччя 2015 року та з урахуванням економічної ситуації затвердити порядок проведення індексації заробітної плати, грошового забезпечення, пенсійних та соціальних виплат.

Згідно п. 6 Порядку Проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, - виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) Індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, яка застосовується з 01.12.2015).

До 01.12.2015 рішення про затвердження особливого порядку індексації не було прийнято.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Щодо ч. 6 ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" як було зазначено вище, цією нормою визначається джерело коштів на проведення індексації.

Ця норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов'язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. В свою чергу відповідач не надав доказів того, що у нього гроші на індексацію заробітної плати відсутні.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.

Відсутність бюджетного фінансування індексації, на яку, в своєму запереченні посилається представник відповідача, на обов'язок відповідача її нараховувати та виплачувати не впливає.

За таких підстав, не нарахування та не виплата позивачу індексації грошового забезпечення з 01січня 2016 року по 23 грудня 2017 року є протиправною.

Оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" строк, тому є необхідність зобов'язати відповідача провести розрахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу та видати довідку з помісячним розрахунком індексації та місяці підвищення (базового місяця) та визначеної раніше суми ( фіксованої суми) за вказаний період.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов’язання відповідача виплатити середній заробіток за період з дня звільнення по день фактичної виплати індексації з огляду на наступне.

Слід наголосити, що обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно постанови КМУ № 100 від 08.02.95 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".

Тобто, про компенсацію, виплату середнього заробітку особі може йти мова лише у разі незаконного звільнення такої особи з роботи (військової служби) та поновлення такої особи на роботі (службі) - вимушеного прогулу.

Позивач не оспорює свого звільнення та немає жодних претензій щодо звільнення, а тому відсутні підстав для задоволення позову у цій частині.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.267 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату (ідентифікаційний код 07873079 вул. С.Параджанова, 4, м.Житомир 10001) щодо не виплати ОСОБА_3 (ідентифікаційний код2402016962 АДРЕСА_1, 10004) індексації грошового забезпечення.

Зобов’язати Житомирський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день звільнення.

Зобов’язати Житомирський обласний військовий комісаріат надати ОСОБА_3 довідку з помісячним розрахунком індексації та місяці підвищення (базового місяца) та визначеної раніше суми ( фіксованої суми) за вказаний період.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.С. Токарева

Повне судове рішення складене 22 березня 2018 року