Ухвала суду № 72883229, 21.03.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

21 березня 2018 року м.Київ 810/170/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -

Боярська міська рада Києво – Святошинського району Київської області

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в якому просить суд визнати протиправним та скасувати:

рішення Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області “Про схвалення проекту рішення “Про добровільне об’єднання територіальних громад” від 22.12.2017 № 384;

рішення Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 26.01.2018 № 427 "Про добровільне об'єднання територіальих громад".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/170/18 та призначено проведення підготовчого судового засідання.

Від позивача до суду надійшла заява про забезпечення адміністративного позову, в якій позивач просив суд зупинити дію рішення Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про схвалення проекту рішення "Про добровільне об'єднання територіальних громад" від 22.12.2017 № 384 та дію рішення Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про добровільне об'єднання громад" від 26.01.2018, а також заборонити Забірській сільській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію зазначених рішень до закінчення розгляду справи по суті та набрання ним законної сили.

В обґрунтування доводів вказаної заяви позивач зазначив, що завершальним етапом добровільного об’єднання територіальної громади згідно вимог законодавства є призначення Центральною виборчою комісією (далі - ЦВК) перших виборів, перехід майна до новоутвореної територіальної громади, реорганізація юридичних осіб, припинення повноважень органів місцевого самоврядування, тощо.

Разом з цим, позивач звертає увагу суду, що пунктом 3 оскаржуваного рішення "Про добровільне об'єднання громад" від 26.01.2018 встановлено, що Забірська сільська рада вирішила доручити Боярському міському голові звернутися до Київської облдержадміністрації (далі – КОДА) з пропозицією звернутися до ЦВК для прийняття нею рішення про призначення перших виборів депутатів Боярської міської ради, Боярської об’єднаної громади та Боярського міського голови в установленому порядку.

Позивач стверджує, що у разі звернення КОДА до ЦВК для прийняття нею рішення про призначення перших виборів матиме невідворотність і неможливість громади с.Забір’я відновити порушений стан своїх прав та захистити своє волевиявлення.

Зауважив, що у разі призначення ЦВК перших виборів, зупинити виборчий процес буде неможливо та при цьому, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об’єднаною територіальною громадою, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об’єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об’єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об’єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються.

У свою чергу, вказує позивач, Забірська сільська рада вирішила повноваження органів місцевого самоврядування територіальних громад, що об’єдналися припинити з моменту набуття повноважень новообраними органами місцевого самоврядування боярським міським головою об’єднаної територіальної громади. Правонаступником всього майна, прав та обов’язків територіальних громад визначити Боярську об’єднану територіальну громаду.

Позивач переконаний, що вжиття заходів забезпечення позову є необхідним з метою створення можливості реального виконання рішення у майбутньому, якщо спір буде вирішено на користь позивача.

Крім того, позивач також звертав увагу суду на очевидність ознак протиправності оскаржуваних рішень.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що вказані обставини свідчать про наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній адміністративній справі.

Розглянувши заяву про забезпечння позову та дослідивши наявні у справі докази, суд зазначає про таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з вимогами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Зазначені підстави є оціночними, тобто містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому, відповідно до абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 06.03.2008 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Разом з цим, суд звертає увагу, що приписами статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік видів забезпечення позову та при цьому, приписами частини 5 вказаної норми передбачено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що суд має право зупинити дію нормативно-правого акта лише за наявності одночасно таких підстав:

наявність очевидних ознак протиправності такого акта;

наявність очевидних ознак порушення прав, свобод та інтересів позивача.

При цьому, суд зауважує, що доведення існування сукупності вказаних підстав, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову (про оскарження нормативно-правового акта) у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У свою чергу, судом встановлено, що в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень та заборони Забірській сільській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію цих рішень до закінчення розгляду справи по суті та набрання ним законної сили, позивач стверджує про наявність очевидних ознак протиправності цих рішень. Водночас, суд вкотре зауважує, що зазначені доводи позивача є фактично обґрунтуванням предмету позову, які підлягають перевірці та оцінці під час судового розгляду справи по суті заявлених позовних вимог. Як і встановлення обставин наявності порушення прав позивача. Зокрема, така позиція суду була неодноразово висловлена в ухвалах Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2018, 25.01.2018, 02.02.2018, а також підтримана колегією суддів Київського апеляційного адміністративного суду у постанові від 05.03.2018 у даній справі.

Щодо доводів позивача щодо невідворотності і неможливості громади с.Забір’я відновлення та захисту порушеного стану своїх прав у разі призначення ЦВК перших виборів, суд зазначає про таке.

Як стверджує позивач та вбачається зі змісту оскаржуваного рішення "Про добровільне об'єднання громад" від 26.01.2018 Забірська сільська рада вирішила доручити Боярському міському голові звернутися до Київської облдержадміністрації (далі – КОДА) з пропозицією звернутися до ЦВК для прийняття нею рішення про призначення перших виборів депутатів Боярської міської ради, Боярської об’єднаної громади та Боярського міського голови в установленому порядку.

На підставі наявних у справ доказів судом встановлено, що листом від 26.01.2018 за № 02-10/213 Боярський міський голова звернувся до Голови КОДА з клопотанням останнього звернутись до ЦВК для прийняття нею рішення про призначення у Боярській ОТГ перших виборів депутатів Боярської міської ради та Боярського міського голови в установленому порядку.

У свою чергу, суд звертає увагу, що приписами частини 8 статті 7 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» встановлено, що обласна державна адміністрація протягом 10 робочих днів з дня отримання рішень про добровільне об’єднання територіальних громад у разі їх відповідності висновку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, звертається до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших виборів депутатів сільської, селищної, міської ради та відповідного сільського, селищного, міського голови в установленому законом порядку.

При цьому, на підставі даних розміщених на офіційному сайті ЦВК судом встановлено, що відповідного рішення про призначення у Боярській ОТГ перших виборів депутатів Боярської міської ради та Боярського міського голови в установленому порядку ЦВК станом на 21.03.2018 не приймалось. Крім того, про те, що таке рішення ЦВК не прийнято та виборчий процес не розпочато вказує і сам позивач у заяві про забезпечення позову.

За наведених обставин судом не встановлено обставин які б на даний час свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Разом з цим, суд також звертає увагу, що предметом позову є скасування прийнятого відповідачем рішення, тобто позов не містить вимог зобов'язального характеру (таких, що підлягали б дієвому виконанню), відсутні будь-які перешкоди у виконанні судового рішення (у випадку задоволення позову).

Крім того, щодо вимоги позивача про зупинення дії рішення Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про схвалення проекту рішення "Про добровільне об'єднання територіальних громад" від 22.12.2017 № 384, то суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до вимог Закону України “Про добровільне об'єднання територіальних громад” обласні державні адміністрації надають висновки щодо відповідності схвалених сільськими, селищними, міськими радами проектів рішень щодо добровільного об'єднання Конституції та законам України.

Відповідно до частини п'ятої статті 7 Закону України “Про добровільне об'єднання територіальних громад” у разі відповідності проекту рішення щодо добровільного об'єднання територіальних громад Конституції та законам України сільські, селищні, міські ради приймають рішення про добровільне об'єднання територіальних громад або про проведення місцевого референдуму щодо підтримки об'єднання територіальних громад.

Так, 22.12.2017 Забірською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області прийнято рішення “Про схвалення проекту рішення “Про добровільне об'єднання територіальних громад” від 22.12.2017 № 384, яке разом з рішенням Боярської міської ради №39/1234 від 21.12.2017 направлено до Київської обласної державної адміністрації, де Розпорядженням №7 від 11.01.2018 затверджено Висновок щодо відповідності їх Конституції та законам України.

26.01.2018 сесією Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області прийнято рішення № 427 “Про добровільне об'єднання територіальних громад”.

Таким чином у зв'язку з наведеним, оскаржуване рішення, як акт одноразового застосування вичерпало свою дію, з огляду на що зупинення його дії як захід забезпечення позову, є необґрунтованим та таким, що не спричинить жодних наслідків для позивача.

Щодо вимог позивача в частині зупинення дії рішення Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про добровільне об'єднання громад" від 26.01.2018, то суд зазначає, що вказана вимога позивача не підлягає задоволенню в силу приписів частини 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки на даний час позивачем не доведено, а судом не встановлено очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та очевидного порушення прав, свобод або інтересів позивача у їх сукупності.

Крім цього, суд також зауважує, що жодних доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Забірській сільській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію оскаржуваних рішень до закінчення розгляду справи по суті та набрання ним законної сили позивачем не зазначено, зокрема, не вказано які дії у майбутньому можуть бути вчинені відповідачем на реалізацію оскаржуваних рішень, що у свою чергу, призведуть до порушення законних прав, свобод або інтересів позивача та/або істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду (або істотно ускладнять чи унеможливлять ефективний захист чи поновлення порушених/оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся).

З огляду на зазначене, позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів частини 2 статті 150 та частини 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, адже обґрунтування позивача щодо необхідності забезпечення позову базуються виключно на припущеннях останнього про можливе порушення його прав та інтересів, не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому у суду відсутні законні підстави для ухвалення судового рішення про забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача та відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адмінітсративного судочинства України

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.