Рішення № 72883147, 22.03.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 березня 2018 року Справа № 808/3982/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 25-а, код ЄДРПОУ 41218943)

до Приватного акціонерного товариства "Приватний вищий навчальний заклад "Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій" (69041, м. Запоріжжя, вул. Кіяшка, 16-Б", код ЄДРПОУ 22115979)

про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Приватний вищий навчальний заклад "Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій" (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по фінансуванню різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів у розмірі 23467,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства щодо внесення підприємствами коштів по фінансуванню різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів у розмірі 23467,78 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою суду від 26.12.2017 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 24.01.2018 з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 24.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2018 з викликом учасників справи.

11.01.2018 від відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов (вх.№2293), в якому вказано, що ОСОБА_1 жодного дня не працювала у навчальному закладі відповідача, проте, на протязі 8 років 1 місяця працював її чоловік - ОСОБА_2, якому була призначена пенсія як науковому (науково-педагогічному) працівнику. Також зазначив, що приватними вищими навчальними закладами за власний рахунок фінансується виключно різниця у розмірі пенсії наукових (науково - педагогічних) працівників, які працювали у таких закладах на відповідних посадах, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, зазначив, що з дати переведення ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, тобто з 13.02.2008 по 20.06.2017, в порушення Прядку №372 на адресу відповідача не надходило жодного повідомлення щодо фінансування різниці пенсії для зазначеної особи. Таким чином, ОСОБА_1 не займала жодної посади у навчальному закладі відповідача, що дає їй право на отримання наукової пенсії та їй призначено пенсію за втратою годувальника, яка сплачується за рахунок Пенсійного фонду в солідарній системі. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

22.01.2018 представником позивача надано заяву про розгляд справи без участі представника Управління. Станом на 22.01.2018 відповідач самостійно борг не сплатив, відзив до Управління не надав. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Також, 13.03.2018 представник позивача надав суду заяву (вх.№ 8026) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

13.03.2018 представником відповідача надано заяву (вх.№ 8028) про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин та керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

На підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

Приватне акціонерне товариство "Приватний вищий навчальний заклад "Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій" (далі- ПрАТ "ПВНЗ ЗІЕІТ") в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване як юридична особа за адресою: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кіяшка, 16-Б, код ЄДРПОУ 22115979.

Відповідно до Закону України "Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків, а також відповідно до Закону України "Про наукову та науково- технічну діяльність" (далі- Закон № 1977-XII) повинно відшкодовувати різницю між сумою пенсії, призначеної за Законом № 1977-XII та пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.

Судом встановлено, що колишньому працівнику відповідача - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 була призначена та виплачувалась пенсія відповідно до Закону № 1977-XII та Закону №1058-IV.

У зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2, відповідно до ч.1 ст. 36 Закону №1058-IV, його дружину - ОСОБА_1 було переведено з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника (розпорядження № 149426 від 13.02.2008).

Позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-XII, і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за червень 2017 року у розмірі 23467,78 грн.

Надаючи правову оцінку спірному питанню, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону №1058-IV, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Види пенсійних виплат і соціальних послуг визначені у ст.. 9 Закону 1058-IV, зокрема, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються наступні пенсійні виплати:

-за віком;

-пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

-пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Таким чином, ч.1 ст. 10 Закону № 1058-IV визначено, що особі, яка має право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За ч.3 ст. 36 Закону № 1058-IV члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з п.13 ст. 37 Закону №1977-XII, пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого наукового (науково - педагогічного) працівника (годувальника), які були на його утриманні, у розмірі 40 відсотків - на одного непрацездатного члена сім'ї.

Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

Тобто, зазначеною нормою статті Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 було переведено з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідно до положень п. 13 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до Закону №1977-XII, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується відповідно до умов, передбачених Законом 1977-XII.

Вимогами п.22 ст. 24 Закону №1977-XII пенсія в разі втрати годувальника призначається саме з пенсії наукового (науково - педагогічного) працівника, а пенсія - це одноразова або регулярна грошова виплата (у розрахунку на місяць), яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення певних категорій осіб за принципами пенсійного страхування, загальнолюдської солідарності та субсидування, тому розрахунок пенсії по втраті годувальника в розмірі 40 % повинен проводитись з усього розміру пенсії померлого годувальника із всіма підвищеннями та надбавками, які отримував ОСОБА_2 на час смерті.

Згідно з ч. 9 ст. 24 Закону № 1977-XII, різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом №1977-XII, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, визначається Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом №1977-XII, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 372 (далі - Порядок № 372).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 372 за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Пунктом 5 Порядку № 372 закріплено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону №1977-XII, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Згідно з п. 6 Порядку № 372 у разі зміни розміру пенсії або виникнення обставин, які впливають на фінансування різниці у розмірі пенсії (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це відповідні підприємства, установи, організації та заклади у місячний строк з дня виникнення таких обставин.

З аналізу вище наведених норм можна зробити наступні висновки.

Положеннями Порядку № 372 не передбачено право позивача направляти підприємству повідомлення щодо здійснення відшкодування витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій призначених згідно із Законом №1977-XII, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за попередні періоди.

Крім того, як вже зазначалося вище різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до Закону №1977-XII та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону№1058-IV фінансується відповідно до умов, передбачених Законом 1977-XII. Тобто суд звертає увагу, на те, що різниця у розмірі пенсії наукових працівників, які працювали у навчальних закладах, в тому числі приватних, фінансується відповідно до діючого законодавства навчальними закладами виключно науковим (науково-педагогічним) працівникам, які мають необхідний науковий стаж роботи.

ОСОБА_1 не є науковим працівником, а була переведена з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058-IV. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначена відповідно до Закону № 1058-IV.

Згідно пункту 1 ст.9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 1 ст.2 Закону № 1058-IV система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування

та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Таким чином, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в солідарній системі та виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду, а різниця у розмірі пенсії наукових працівників, повинна компенсуватися виключно науковим (науково-педагогічним) працівникам, які мають необхідний науковий стаж роботи.

Також суд погоджується відповідачем, що повідомлення яке надсилає позивач відповідачу не відповідає дійсності, так як в повідомленні від 20.06.2017 зазначено, що саме ОСОБА_1 має науковий стаж, який не підтверджується жодним документом. Отримання пенсії по втраті годувальника в розмірі 40 % з усього розміру пенсії померлого годувальника із всіма підвищеннями та надбавками, які отримував ОСОБА_2 на час смерті, не надає права позивачу направляти повідомлення відповідачу по фінансуванню різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

З огляду на вищенаведене, правові підстави для задоволення заявленого адміністративного позову відсутні.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову позовом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 25-а, код ЄДРПОУ 41218943) до Приватного акціонерного товариства "Приватний вищий навчальний заклад "Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій" (69041, м. Запоріжжя, вул. Кіяшка, 16-Б", код ЄДРПОУ 22115979) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.295-297 КАС України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.03.2018.

Суддя О.В. Конишева