Рішення № 72882974, 22.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Житомир справа № 806/391/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання поновити виплату пенсії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання поновити виплату пенсії. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було призначено пенсію за вислугу років з 10 грудня 1997 року. З 22.09.2017 він перебуває на консульському обліку у Посольстві України в республіці ОСОБА_2, його реєстрація в ОСОБА_2 є тимчасовою. Приїхавши в Україну у грудні 2017 року йому стало відомо, що йому припинено виплату пенсії у зв’язку з чим, він звернувся із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Листом від 03 січня 2018 року №4033/В-11 відповідач повідомив, що виплата пенсії припинена з 01 червня 2017 року відповідно до повідомлення управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 16.05.2017. Також повідомив, що згідно із його заявою від 15.12.2017 та довідкою про зняття з реєстрації місця проживання, проведено виплату пенсії за період з 01.06.2017 по 30.11.2017. У зв’язку з оформленням ним документів для виїзду на постійне місце проживання за кордон підстави для подальшої виплати пенсії відсутні. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що порушують його конституційні права.

Ухвалою від 30.01.2017 відкрито спрощене провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін.

19.02.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за змістом яких просило відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи суд має керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

ОСОБА_1 з 10 грудня 1997 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З 22.09.2017 ОСОБА_1 перебуває на консульському обліку у Посольстві України в Литовській ОСОБА_2, що підтверджується відміткою у паспорті, копія якого міститься у матеріалах справи.

У матеріалах справи не має даних про те, що позивачем припинено громадянство України у відповідності з вимогами Закону України "Про громадянство України".

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про поновлення виплати позивачу раніше призначеної пенсії.

Листом від 03 січня 2018 року №4033/В-11 відповідач повідомив, що виплата пенсії ОСОБА_1 припинена з 01 червня 2017 року відповідно до повідомлення управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 16.05.2017. Також повідомив, що згідно із його заявою від 15.12.2017 та довідкою про зняття з реєстрації місця проживання, проведено виплату пенсії за період з 01.06.2017 по 30.11.2017. У зв’язку з оформленням ним документів для виїзду на постійне місце проживання за кордон підстави для подальшої виплати пенсії відсутні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишити будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до ч. 2ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведені вище міркування ЄСПЛ є достатніми для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для припинення виплат пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Таким чином відповідач припинивши виплату позивачу пенсії діяв поза законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачу була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і незважаючи на те, що він постійно проживає в Литовській ОСОБА_2, він має право на відновлення виплати раніше призначеної пенсії.

Відповідно до ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 19, 77, 241-246, 255, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( м. Житомир, вул.Шевченка,35 А, РНКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.Ольжича,7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання поновити виплату пенсії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення з 01.12.2017 виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії з 01.12.2017.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя М.С. Токарева