
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" березня 2018 р. справа № 809/46/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
за участю: секретаря судового засідання Хоми О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0051091307, №0051101307 від 29.09.2017 року, податкової вимоги №27698-17 від 17.11.2017 року,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0051091307, №0051101307 від 29.09.2017 року, податкової вимоги №27698-17 від 17.11.2017 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач безпідставно зробив висновок про невірне декларування дати першої реєстрації вантажного автомобіля, ввезеного на митну територію України та протиправно оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшив суму грошового зобов'язання з акцизного податку (транспортні засоби) та з податку на додану вартість, оскільки такий висновок ґрунтується лише на припущеннях. Технічний паспорт на автомобіль, з якого взяті відомості про першу реєстрацію вантажного автомобіля під час розмитнення, не визнаний у встановлений законом спосіб недійсним, а позивач не може нести відповідальність за недостовірну інформацію в документах про первинну реєстрацію транспортних засобів Федеративної Республіки Німеччини, оскільки така інформація можливо є наслідком протиправних дій чи необережності відповідних іноземних органів реєстрації транспортних засобів, про які позивачу не було відомо. За такі дії позивач не може нести відповідальність, оскільки відсутній умисел ОСОБА_3 на сплату митних платежів в меншому розмірі. Також, відповідачем невірно застосовано коефіцієнт ставки акцизного податку та протиправно винесено податкову вимогу на суму 102 489,27 грн., оскільки податкові зобов’язання не є узгодженими так як позивач не отримував податкові повідомлення-рішення №0051091307, №0051101307 від 29.09.2017 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти заявленого позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с.155-159, т.1). В судовому засіданні пояснив, що позивач у відповідності до приписів Митного кодексу України є відповідальною особою за достовірність та правдивість документів, поданих під час розмитнення автомобіля. Недостовірність даних щодо першої реєстрації вантажного автомобіля призвело до невірного визначення терміну використання транспортного засобу в іноземній державі. Відтак, донараховані у податкових повідомленнях-рішеннях №0051091307, №0051101307 від 29.09.2017 року зобов’язання з акцизного податку та податку на додану вартість є правомірними, згідно положень п.58.3 ст.58 ПК України повважаються узгодженими, коефіцієнт ставки акцизного податку визначено вірно, а тому просив суд в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне.
За дорученням ОСОБА_3 на митну територію України ввезено вантажний автомобіль, що був у використанні, марки Mercedes-Benz, модель VITO III, номер кузова НОМЕР_1, об'єм циліндрів двигуна 2 148 см. куб., код УКТЗЕД – НОМЕР_2 (особа відповідальна за фінансове регулювання – ОСОБА_3І.).
Під час здійснення митного оформлення цього автомобіля було подано реєстраційні документи – свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.06.2015 року № HAL-S-1-169/15-00061 серії ZBI 162830635 (технічний паспорт автомобіля частина І) та серії WP 849473 (технічний паспорт автомобіля частина ІІ) на транспортний засіб з державним номерним знаком № HAL AG492, виданий реєстраційно-транспортним відомством (Установа з допуску транспортних засобів до експлуатації) міста Халле (Заале) Федеративної Республіки Німеччина, із зазначенням дати першого допуску транспортного засобу до експлуатації – першої реєстрації 03.11.2010 року (а.с. 230-235, т.1).
24.06.2015 року відділом митного оформлення 206020000 Івано-Франківської митниці здійснене оформлення вантажного автомобіля за митною декларацією ІМ 40 ДЕ 206020000/2015/400377 від 24.06.2015 року (вантажний автомобіль марки Mercedes-Benz, модель VITO III, номер кузова НОМЕР_1, об'єм циліндрів двигуна 2 148 см. куб., код УКТЗЕД – НОМЕР_2). При митному оформленні транспортного засобу нараховано наступні митні платежі:
- ввізне мито (вид 121) за ставкою 10% в розмірі 3687,75 грн.;
- додатковий імпортний збір (вид 122) за ставкою 5% в розмірі 1843,87 грн.;
- акцизний збір (вид 185) за ставкою 0,02 EUR за 1 куб. см. об'єму циліндрів двигуна в розмірі 1036,08 грн;
- податок на додану вартість (вид 128) за ставкою 20% в розмірі 8689,04 грн.
Загальна сума нарахованих митних платежів становить 15 256,73 грн.
Розрахунок митних платежів проведено з врахуванням заявленої позивачем дати першої реєстрації транспортного засобу - 03.11.2010 року та з урахуванням курсу валют на дату складання митної декларації.
На підставі пп.1 п.3 ст.345, пп.2 п.2 ст.351 Митного кодексу України, наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 03.08.2017 №1332, заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи податків і зборів з юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності фізичної особи-платника податків ОСОБА_3 при митному оформленні товару за митною декларацією №206020000/2015/400377 від 24.06.2015 року, за результатами якої складено акт від 22.08.2017 року №925/09-19-13-07-11/НОМЕР_3 (а.с.107-118, т.1).
Перевіркою встановлено порушення вимог пп.16.1.4, п.16.1 ст.16, пп.215.3.5-2 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано акцизний збір в розмірі 40 407,29 грн., пп.16.1.4, п.16.1 ст.16, пп. “в”, п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.187 та п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в розмірі 8 081,46 грн.
У відповідності до висновків контролюючого органу, згідно з інформацією митних органів Федеративної Республіки Німеччини фактична дата першої реєстрації ввезеного вантажного автомобіля марки марки Mercedes-Benz, модель VITO III, номер кузова НОМЕР_1, значиться 24.11.2009, а не 03.11.2010 рік, отже, наведений вище вантажний автомобіль марки "Merсedes-Benz", використовувався з 5 до 8 років, а тому для його оподаткування повинна застосовуватися ставка акцизного податку 0,8 євро/см.куб. замість 0,02 євро/см.куб.
У зв’язку із вказаним, здійснено визначення повного обсягу митних платежів, які мали бути нараховані і сплачені позивачем при митному оформленні транспортного засобу:
- ввізне мито (вид 121) за ставкою 10% в розмірі 3687,75 грн.;
- додатковий імпортний збір (вид 122) за ставкою 5% в розмірі 1843,87 грн.;
- акцизний збір (вид 185) за ставкою 0,8 EUR за 1 куб. см. об'єму циліндрів двигуна в розмірі 41443,37 грн;
- податок на додану вартість (вид 128) за ставкою 20% в розмірі 16770,49 грн.
Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на підставі встановлених актом перевірки порушень, винесено оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошових зобов’язань: №0051091307 від 29.09.2017 року за платежем - транспортні засоби, на суму основного податкового зобов’язання - 40 407,29 грн. і штрафних санкцій на суму 10 101,82 грн. та №0051101302 від 29.09.2017 року за платежем - податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму основного податкового зобов'язання – 8 081,46 грн. та 2 020,37 грн. штрафних санкцій (а.с.101-102, т.1).
Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслані відповідачем позивачу 02.10.2017 року (а.с.161-163, т.1).
Відповідачем сформовано та надіслано позивачу податкову вимогу форми-Ф № 27698-17 від 17.11.2017 року, якою повідомлено платника податку що сума податкового боргу станом на 16.11.2017 року складає 102 489,27 грн., в тому числі з акцизного податку з ввезених транспортних засобів – 85 421,01 грн. та податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів – 17 068,26 грн., а також нарахованої пені в розмірі 41 878,33 грн.(а.с.89, т.1).
Надаючи правову оцінку обгрунтованості вищевказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходив із наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 345 Митного кодексу України (надалі МК України) органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Пунктом 2 частини 2 статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, серед іншого, направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.
Частиною 6 статті 345 МК України передбачено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
За змістом частини 1 статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації, вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації (частини 8, 13 статті 264 МК України).
У відповідності до підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (надалі ПК України) об'єктом оподаткування платників податків є ввезення товарів на митну територію України.
Згідно положень пункту 187.8 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
У відповідності вимог статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать транспортні засоби для перевезення вантажів. Залежно від строку їх використання встановлені різні ставки акцизного податку, що стягуються при імпорті.
Відповідно підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 ПК України акцизний податок справляється з моторних транспортних засобів для перевезення вантажів, за кодом товару (продукції) НОМЕР_2 згідно УКТ ЗЕД за ставкою податку з одиниці імпортованого товару (продукції) 0,02 EUR за 1 куб. см. об’єму циліндрів двигуна. Ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно УКТ ЗЕД для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років застосовується з коефіцієнтом 40, а для автомобілів, що використовувалися понад 8 років з коефіцієнтом – 50.
Також операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України є об’єктами обкладанням податком на додану вартість. Базою обкладення ПДВ є контрактна (фактурна) вартість товару. Крім того, до бази оподаткування ПДВ входять увізне мито, додатковий імпортний збір та акцизний податок.
Пунктом 4 частини 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Як встановлено пунктом 54.4 статті 54 ПК України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
При цьому, у пункті 54.3.6. статті 54 ПК України зазначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, серед іншого, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
У відповідності пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1,54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
З аналізу вищезазначених положень митного та податкового законодавства слідує, що декларант або уповноважена ним особа, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей зазначених в ній, в тому числі щодо достовірності даних про термін використання автомобіля в іноземній державі з дати його першої реєстрації.
В даному випадку таку відповідальність несе фізична особа – платник податку ОСОБА_3, оскільки ним здійсненно ввезення та митне оформлення транспортного засобу Mercedes-Benz, модель VITO III, номер кузова НОМЕР_1 за недостовірними відомостями щодо дати першої реєстрації транспортного засобу.
В судовому засіданні встановлено, що у відповідності до Угоди про парнерство та співпрацю між Європейським Союзом та Україною від 14.06.1994 в частині застосування Протоколу щодо міжвідомчої допомоги в галузі митного права та Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 21.03.2014 року в частині застосування Протоколу ІІ про взаємну адміністративну допомогу в митних справах, Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області згідно супровідних листів Державної фіскальної служби України та Івано-Франківської митниці ДФС отримано лист митних органів Федеративної Республіки Німеччина щодо законності ввезення на митну територію України транспортних засобів із наданням для митного оформлення транзитних реєстраційних документів, виданих уповноваженими органами ФРН.
У цьому листі зазначено, що на основі повідомлення Державної фіскальної служби України від 28.01.2016 року кримінальною поліцією землі Саксонія-Анхальт проведено перевірку первинних реєстраційних даних транспортних даних в Федеративній службі автомобільного транспорту. Результати перевірки підтвердили підозру про те, що дані про першу реєстрацію транспорних засобів в документах, що були надані під час митного оформлення були підроблені (а.с.242-253, т.1).
До вказаного листа митним органом Федеративної Республіки Німеччина додано таблицю із зазначенням справжніх даних первинної реєстрації таранспортних засабів та даних первинної реєстрації згідно з документами наданими на митниці, відповідно до якої датою першої реєстрації транспорного засобу із номером кузова WDF63960313549323, виробник Mercedes, є 24.11.2009 року (а.с.253, 250, т.1).
Крім того, листом від 17.11.2017 уповноважена особа митного органу Федеративної Республіки Німеччина засвідчує, що розпочате за інформацією Державної фіскальної служби України слідство наразі результативно завершилося. Слідством встановлено, що вік транспортних засобів, які мали б бути переміщені в Україну, свідомо занижувався (а.с. 186-189).
Таким чином, має місце невідповідність відомостей, вказаних позивачем в митній декларації та відомостей митного органу країни експортера в частині дати першої реєстрації ввезеного на територію України транспортного засобу Mercedes-Benz, модель VITO III, номер кузова НОМЕР_1. Матеріали справи вказують на те, що подані позивачем документи містять неправдиві відомості стосовно даних про термін використання вказаного транспорного засобу в іназемній державі з дати першої ркеєстрації, як наслідок, такі недостовірні дані були використані в процесі митного оформлення товару (автомобіля).
Встановлено, що внаслідок подання для митного оформлення документів із недостовірними даними та здійснення митного оформлення за недостовірними відомостями про термін використання в іназемній державі з дати першої ркеєстрації вантажного автомобіля марки Mercedes-Benz, модель VITO III, номер кузова НОМЕР_1, за митною декларацією №206020000/2015/400 від 24.06.2015 року, спричинено недоплату митних платежів до Державного бюджету України в розмірі 48488,75 грн., в тому числі акцизний збір на суму 40407,29 грн. та податок на додану вартість на суму 8081,46 грн.
Вищезазначене та фактичні обставини, які були встановлені у цій справі, дають підстави суду вважати, що відомості щодо дати першої реєстрації транспортного засобу, які надійшли від уповноважених органів Німеччини документально підтверджені та мають значення для оподаткування товару, оскільки ці відомості відрізняються від задекларованих під час митного оформлення. У зв'язку з наведеним, контролюючий орган у спірних правовідносинах правомірно самостійно визначив базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків.
При цьому суд не погоджується із твердженями представника позивача, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі припущень (підозри про підроблення даних щодо первинної реєстрації транспортного засобу), оскільки отримані від митного органу Федеративної Республіки Німеччина документи є офіційними і в них чітко зазначено інформацію щодо дати першої реєстрації транспортного засобу, а саме 24.11.2009.
Суд вважає письмові листи-переписку із уповноваженим органом іноземної держави належними та допустимими доказами, виходячи із змісту обґрунтування відповідачем її офіційності, викладеної в листах Державної фіскальної служби України №32375/7/99-99-20-02-01-17 від 24.11.2017 і №1527/7/99-99-20-02-01-17 від 18.01.2018 (а.с.202, 164, т.1).
Разом з цим, представник позивача не пояснив причини розбіжностей між відомостями декларації та фактами, що встановлені перевіркою, не надав доказів в спростування встановлених обставин, натомість обмежився твердженнями про те, що при декларуванні подано усі належні документи, а митним органом здійснено їх перевірку і порушень не встановлено.
При цьому суд звертає увагу, що у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 18.06.2015 року серії WP 849473 (технічний паспорт автомобіля частина ІІ), попередній техпаспорт DR 511633 анульовано й видано на руки, однак зазначене анульоване реєстраційне свідоцтво позивач суду не надав (а.с.230-231, т.1).
Також, не є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не здійснення процедури визнання у визначеному законом порядку недійсним зазначеного реєстраційного свідоцтва, оскільки процедура нарахування контролюючим органом податкових зобов’язань не передбачає обов’язкового попереднього визнання в установленому порядку недійсним документа, в якому зазначено недостовірні відомості.
Позивач в обґрунтування своїх вимог також зазначає, що у цій справі не доведено вчинення ним умисних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, а тому відповідачем протиправно прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкові зобов’язання.
Відповідно до підпункту 14.1.155. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Кодексу).
Таким чином, сплата податків та зборів у встановлених законодавством розмірах є обов’язком позивача. Такий обов’язок не залежить від встановлення вини платника податків.
Під виною розуміють психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її результатів. Розрізняють дві форми вини: умисел і необережність. Умисел характеризується усвідомленням особою протиправності своєї поведінки і бажанням їх настання або байдужим ставленням до нього. Необережність характеризується тим, що особа, хоча й усвідомлює протиправність своєї поведінки, не передбачає можливість наслідків, не бажає їх настання, але повинна була усвідомлювати характер своєї поведінки і передбачати наслідки.
Отже, встановлення саме умислу позивача на зазначення недостовірної інформації, в тому числі використання і застосування документів з такими відомостями не є необхідним в даному випадку для донарахування податкових зобов'язань.
Посилання представників позивача на відсутність вини позивача у поданні недостовірної інформації (відомостей), що має значення для правильного визначення обов’язкових митних платежів і зборів, з мотивів не знання про таку недостовірність, на переконання суду, має правове значення виключно у правовідносинах щодо притягнення фізичних осіб до відповідальності і застосування санкцій за порушення митних правил. Зокрема, в такому контексті суд погоджується про необхідність обов’язкової перевірки мети і умислу подання недостовірних відомостей з приводу вчинення дії, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів (стаття 485 Митного кодексу України).
Суд зазначає, що сам факт сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж визначено законодавством, внаслідок зазначення у митній декларації недостовірних відомостей щодо даних про термін використання автомобіля в іноземній державі з дати першої реєстрації такого транспортного засобу, є підставою для донарахування недоплачених податкових зобов’язань (митних платежів).
При цьому, з огляду на те, що має місце факт подання недостовірних відомостей щодо дати першої реєстрації транспортного засобу, з якої визначено невірний термін використання автомобіля, в наслідок чого митні платежі сплачено не у повному обсязі, згідно з пунктом 54.4 статті 54, пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 ПК України контролюючий орган зобов'язаний був самостійно визначити суму грошових зобов'язань та донарахувати штрафні санкції.
Крім наведеного, суд не приймає до уваги посилання позивача в підтвердження позовних вимог на висновок №186 експертного автотоварознавчого дослідження від 23.06.2015 року, акт про проведення огляду транспортного засобу, оскільки із змісту висновку слідує, що метою дослідження було визначення вартості транспортного засобу, а предметом дослідження при огляді транспортного засобу є встановлення загального технічного, внутрішнього і зовнішнього стану автомобіля, відповідність ідентифікаційних номерів транспортного засобу реєстраційним документам. Тобто, предмет експертного дослідження та огляду транспортного засобу був відмінним від встановлення достовірності дати першої реєстрації обговорюваного транспортного засобу в реєстраційному документі.
Стосовно посилання позивача в підтвердження позовних вимог на договір купівлі-продажу від 18.06.2015 року, в якому зазначено дату першого допуску до експлуатації транспортного засобу 03.11.2010 року, то, як слідує із його змісту, такий запис здійснено згідно техпаспорта WP 849473 (виданий 18.06.2015).
Отже, зміст зазначених документів не спростовує висновків відповідача стосовно достовірності дати першої реєстрації обговорюваного транспортного засобу.
Також, помилковим є посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України згідно якої якщо митний орган, приймаючи митну декларацію самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів, то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових рішень про донарахування податкових зобов’язань.
Так, згідно статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті.
В даному випадку підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало не визначення більшого розміру митної вартості товару, а сплата митних платежів у меншому розмірі, ніж визначено законодавством, внаслідок невірного визначення терміну використання автомобіля у зв’язку із подання недостовірних відомостей щодо дати першої реєстрації такого транспортного засобу. При цьому, митна вартість транспортного засобу Mercedes-Benz, модель VITO III, номер кузова НОМЕР_1, визначена у митній декларації №206020000/2015/400 від 24.06.2015 року, залишилась незмінною. Тобто, позивачем невірно тлумачаться поняття ‘‘митна вартість товару’’ та ‘‘митні платежі’’, які не є тотожними.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах держава не може нести тягар у вигляді недоплачених митних платежів і обов’язкового збору, так як їх несплата в повному обсязі не була наслідком помилки чи протиправного рішення, дії, бездіяльності відповідальних посадових осіб митних органів України при проведенні розмитнення транспортного засобу.
Не знання позивача про ту обставину, що продавець чи посадова особа органу реєстрації міста Халле (Заале) Федеративної Республіки Німеччина при видачі реєстраційного документа на автомобіль умисно чи з необережності внесли невірні (недостовірні) відомості (дані) щодо дати першої реєстрації транспортного засобу, не може бути правовою підставою для зменшення обов’язкових платежів до бюджету, визначених законом.
Не вірним є твердження, що саме держава повинна нести тягар щодо повернення завданої шкоди бюджету із невстановленого перевірками чи слідством кола осіб, з вини чи необережності яких допущено такі помилки (недостовірність) у первинних документах, які мають значення для вірного визначення митних платежів і зборів в країні кінцевого одержувача.
У даному випадку ні держава, ні митні органи України не вступали у правовідносини із продавцем транспортного засобу чи відповідальними посадовими особами органу реєстрації міста Халле (Заале) Федеративної Республіки Німеччина. У правовідносини з останніми безпосередньо вступив позивач через уповноважену ним особу, саме йому продавець і реєстратор довів до відома недостовірну дату першої реєстрації автомобіля. При цьому, придбаваючи товар (автомобіль) позивач мав право пересвідчитись в його якості, в тому числі і достовірності даних про нього, а не зробивши цього, несе ризики щодо подальшого користування таким товаром.
Помилка у відношенні щодо дати первинної реєстрації встановлена в ході перевірки митними органами України і наслідки її допущення усунуті в порядок та спосіб визначений Митним кодексом України і Податковим кодексом України.
Якщо позивач вважає, що таким додатковим законним фінансовим навантаженням йому завдано відповідну шкоду чи він поніс (понесе) у зв’язку із цим додаткові, не заплановані витрати у вигляді сплати в бюджет всіх належних платежів і зборів, або які він не мав на меті сплачувати, так як це не входило в обсяг його законних сподівань щодо кінцевої вартості автомобіля і як наслідок можливої відмови від його придбання, то покупець у спірних правовідносинах повинен вирішувати вказане питання з продавцем або відповідальною посадовою особою органу реєстрації міста Халле (Заале) Федеративної Республіки Німеччина. Зазначений спір позивач повинен врегульовувати в цивільно-правовому порядку чи за наслідками розслідування кримінального провадження, ставлячи перед слідством і судом свої вимоги як потерпілої особи.
Держава в особі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області не обтяжила позивача додатковим податковим зобов’язанням, а визначила вірний митний платіж при розмитненні транспортного засобу марки Mercedes-Benz, модель VITO III, номер кузова НОМЕР_1.
Що стосується правомірності застосування коефіцієнта ставки акцизного податку, суд зазначає, що останній правомірно визначений контролюючим органом, у точній відповідності до вимог п.п.215.3.5-2 п.215.3 ст. 215 ПК України (коефіцієнт 40 до ставки акцизного податку для транспортних засобів, що використовувалися від 5 до 8 років та відповідає коду 8704 згідно УКТЗЕД), тобто 0,02 х 40 = 0,8.
Враховуючи зазначене вище суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0051091307, №0051101307 від 29.09.2017 року прийнятті Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області правомірно, у відповідності до норм чинного законодавства.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №27698-17 від 17.11.2017 року та відсутність правових підстав для її винесення з огляду на неузгодженість податкових зобов’язань по акцизному податку та податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
Так, 29.09.2017 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення якими збільшено суму грошових зобов’язань: №0051091307 від 29.09.2017 року за платежем - транспортні засоби, на суму основного податкового зобов’язання - 40 407,29 грн. і штрафних санкцій на суму 10 101,82 грн. та №0051101302 від 29.09.2017 року за платежем - податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму основного податкового зобов'язання – 8 081,46 грн. та 2 020,37 грн. штрафних санкцій.
У відповідності до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст.57 ПК України).
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1. ст.59 ПК України).
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п.59.3.ст.59 ПК України).
Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення №0051091307, №0051101307 від 29.09.2017 супровідним листом від 02.10.2017 були цього ж дня направлені позивачу за адресою останнього відомого місцезнаходження з повідомленням про вручення у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу, однак повідомлення повернулись на адресу контролюючого органу із відміткою, засвідченою підписом уповноваженої особи поштового зв’язку «за закінченням терміну зберігання» та відтиском печатки із датою 03.11.17, а тому, враховуючи положення п.58.3 ст.58 ПК України, вважаються врученими у день зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення.
Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України з 04.11.2017 року у позивача виник обов’язок сплатити протягом 10 календарних днів визначене контролюючим органом грошове зобов'язання.
Механізм формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог визначає також і Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 р. за № 902/30770, відповідно до пункту 1 розділу IV якого податкова вимога надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов’язання.
Згідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). На суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктами 129.1.1. та 129.1.2. пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (п.129.4 ст.129 ПК України).
Відповідачу правомірно нарахована пеня за несплату узгоджених податкових зобов’язань з акцизного податку та податку на додану вартість.
Таким чином, податковим органом правомірно сформована та надіслана позивачу податкова вимога №27698-17 від 17.11.2017 року на загальну суму 102 489,27 грн.
За таких обставин, позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, вул.Мазепи 41/1, м.Коломия, Івано-Франківська область,78200)
Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності 20, м. Івано-Франківськ, 76018)
Суддя Біньковська Н.В.
Рішення складене в повному обсязі 20 березня 2018 р.
Судове рішення № 72882928, Івано-Франківський окружний адміністративний суд було прийнято 15.03.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 809/46/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: