Рішення № 72882905, 16.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 року м.Житомир

справа № 806/374/18

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Галайби І.Б,

за участю:

позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2О (за довіреністю від 04.01.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов"язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо нарахування та виплати 3% річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;

- зобов"язати відповідача нарахувати та виплатити 3% річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень у адміністративних справах №2а-3401/2011, №2-а-2287/2011 №2-а-2027/2011 Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, починаючи з 15.01.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Державна казначейська служба України всупереч вимогам Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та з урахуванням Закону України "Про виконавче провадження" виплатила із затримкою грошові кошти, на виконання судових рішень Коростенського міськрайонного суду Житомирської області в справах №2а-3401/2011, №2-а-2287/2011 №2-а-2027/2011 та без компенсації у розмірі трьох відсотків річних від невиплачених у встановлений строк сум. Позивач також зазначив, що така бездіяльність Державної казначейської служби України є протиправною, оскільки суперечить Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

26 лютого 2018 року відповідно до протокольної ухвали суду під час розгляду справи по суті оголошена перерва до 16.03.2018, для надання часу позивачу подати відповідь на відзив на позовну заяву.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву (вх.№4553/18 від 28.02.2018) та наголошував, що держава гарантує виконання рішень суду та не може виправдовувати нестачею коштів невиконням судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності. Також посилається на рішення Європейського суду з прав людини та вказує, що міжнародною судовою практикою відзначено, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Також у відповіді на відзив просить не брати до уваги відзив на позовну заяву, що поданий відповідачем, оскільки останній не відповідає вимогам п.2 ч.2 ст.162 КАС України, а саме не зазначено, електронної адреси позивача, число, місяць, рік народження.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (за вх.№4327/18). В обґрунтування вказує, що Державна казначейська служба України відповідно до наданих повноважень здійснює виконання рішень судів у порядку черговості надходження таких документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду. Зазначив, що виконавчі листи №2а-3401/11, №2-а-2287/2011 №2-а-2027/2011 видані на виконання рішення зобов'язального характеру, тобто відповідно до Порядку №440 орган Казначейства здійснює не стягнення коштів за рішенням суду, а погашення заборгованості, а тому відповідно до ст.5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", компенсація в розмірі трьох відсотків від несплаченої суми не може бути нарахована.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судовими рішеннями Коростенського міськрайонного суду Житомирської області зобов"язано:

- у справі №2а-3401/2010 від 22 вересня 2011 року - управління Пенсійного фонду України в м.Коростень Житомирської області проводити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, інваліду 2 групи, відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та доплатити до пенсії у відповідності ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі двох мінімальних заробітних плат, починаючи з 01.01.2010 до зміни статусу позивача або ж до змін у законодавстві, що регулює спірні правовідносини, з урахуванням фактично здійснених виплат;

- у справі №2-а-2287/2011 від 25.07.2011 - управління праці і соціального захисту виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 кошти, в розмірі передбаченому ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період 2009 року;

- у справі №2-а-2027/2011 від 27.07.2011 - управління праці і соціального захисту виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 кошти, в розмірі передбаченому ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 26.05.2009 по 01.11.2009.

На виконання вказаних судових рішень видано виконавчі листи: 04.11.2011 у справі №2а-3401/11; 15.08.2011 у справі №2-а-2287/2011; 17.08.2011 у справі №2-а-2027/2011, з якими позивач звернувся до територіального органу державної виконавчої служби (а.с.10, 11, 12).

Виконавчий лист від 04.11.2011 у справі №2а-3401/2011 повернено стягувачу з нарахованою сумою боргу - 41091,72 грн (а.с.10).

Випискою за картковим рахунком позивача від 26.12.2017 підтверджується зарахування коштів 18.08.2017 на виконання вказаного виконавчого листа у сумі 41366,92грн (а.с.13).

Окрім того випискою за картковим рахунком позивача від 26.12.2017 підтверджується зарахування коштів 27.10.2017 за виконавчими листами у справі №2-а-2287/2011 у сумі 2905 грн та у №2-а-2027/2011 у сумі 1303,48 грн (а.с.14).

28 грудня 2017 року позивач звернувся із заявою до Державної казначейської служби України з проханням нарахувати відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" компенсацію в розмірі три відсотки річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, починаючи з трьохмісячного строку виконання та по момент виплати коштів згідно з судовими рішеннями (а.с.15).

У листі №5-13/517-912 від 12.01.2018 Державна казначейська служба України повідомила ОСОБА_1 про те, що оскільки рішення суду у справах №2а-3401/11, №2-а-2287/2011 та №2-а-2027/2011 мають зобов'язальний характер, то компенсація у зазначених категоріях справ не нараховується (а.с.16-17).

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає.

Частиною 2 статті 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VІ (далі - Закон №4901-VІ) зазначено, що даним законом встановлюються гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

Пунктом 1 статті 3 даного Закону №4901-VІ визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частини 2, 4 ст. 3 Закону №4901-VІ передбачають, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду; перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з частинами 2 та 6 статті 4 Закону №4901-VІ у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

За приписами пункту 3 Перехідних положень Закону №4901-VІ заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

У свою чергу, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок №845).

Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Вищевказаний закон є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №4901-VІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 5 Закону №4901-VІ визначено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З наведеного випливає, що виконання рішень суду саме про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, покладено на Державну казначейську службу України, як центральний орган виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, із визначенням тримісячного строку виконання вказаних рішень. При цьому, виплата компенсації в розмірі трьох відсотків річних передбачена лише у разі не перерахування коштів протягом трьох місяців за рішенням суду про стягнення коштів, а не зобов'язального характеру.

В судовому засіданні представник відповідача наголосив, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 03.09.2014 №440 (далі - Порядок №440) до органу Казначейства надійшли виконавчі листи №2а-3401/11, №2-а-2287/2011, №2-а-2027/2011 зобов'язального характеру.

Статтею 7 Закону №4901-VІ передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Судом встановлено, що державний виконавець звертався до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення коштів у справі №2а-3401/11, проте відповідно до ухвали суду в задоволенні заявленого клопотання було відмовлено (а.с.10, на звороті).

Нормативно-правовими актами, що передбачають можливість нарахування компенсації за прострочення виконання судових рішень є Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845.

Оскільки, судові рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22.09.2011 у справі № 2а-3401/11, від 25.07.2011 у справі №2-а-2287/2011, 27.07.2011 у справі №2-а-2027/2011 підлягало виконанню в порядку, визначеному Порядком №440 та мали зобоав"язальний характер, то компенсація у зазначених категоріях справ не може бути нарахована відповідно до ст.5 Закону №4901-VІ.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо посилання позивача про невідповідність відзиву на позовну заяву вимогам п.2 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме не зазначено електронну адресу позивача та число, місяць, рік народження, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2. ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що відзив повинен містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, за наявності.

Тобто п.2 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України визначені вимоги щодо зазначення особистих даних відповідача, фізичної чи юридичної особи, що є відповідачем по справі, а не відомостей щодо позивача, тому підстав не брати до уваги зміст відзиву на позовну заяву у суду не має.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 7, 8, 9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (вул.Селезньова,91, м.Коростень, Житомирська область, 11502, ід.код НОМЕР_1) до Державної казначейської служби України (вул.Бастіонна,6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправною бездіяльності та зобов"язання вчинити дії, - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 16 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Повне судове рішення складене 21 березня 2018 року.