Рішення № 72882754, 21.03.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 березня 2018 р. Справа № 140/2887/17

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б. розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Соборна, 255) до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місце знаходження: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що йому призначено пенсію у відповідності до Закону України від 09 квітня 1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

01 січня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", відповідно до якого перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу ОВС України, які мають право на пенсійне забезпечення, або одержують пенсію на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Відтак, на думку позивача, враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" внесено зміни та підвищено грошове забезпечення поліцейських, йому як пенсіонеру МВС має бути перерахована пенсія.

Разом з тим, органом пенсійного фонду пенсія не перерахована, відтак, необхідно зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

Ухвалою судді Немирівського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2017 року ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02 січня 2018 року.

Ухвалою судді Немирівського районного суду Вінницької області від 02 січня 2018 року адміністративну справу № 140/2887/17 передано до Вінницького окружного адміністративного суду.

22 січня 2018 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду з Немирівського районного суду Вінницької області надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року адміністративну справу № 140/2887/17 прийнято до провадження.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15 березня 2018 року.

15 грудня 2017 року на адресу Немирівського районного суду Вінницької області від ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву. У якому, зокрема, зазначено, що ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначено, що ОСОБА_1 включено до списку для перерахунку пенсії особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які ОСОБА_3 управління 31 березня 2017 року надало Ліквідаційній комісії УМВС України у Вінницькій області. Довідка ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 11980 про розмір грошового забезпечення для перерахунку ОСОБА_1 надійшла до ОСОБА_2 управління у травні 2017 року. У зв'язку з тим, що довідку № 11980 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 ОСОБА_3 управління отримало 12 травня 2017 року, відтак, обов'язок щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень п. 4 Порядку № 45 та ч. 2 ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виник у позивача з 01 червня 2017 року. Окрім того, у відзиві зазначено, що Пенсійним фондом сформовано потребу в бюджетних коштах, необхідних для проведення перерахунку пенсіонерам та направлено до Міністерства соціальної політики України, так як виплата цих пенсій забезпечується із додаткових коштів з Державного бюджету України. У зв'язку із зазначеним, представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Окрім того, 15 березня 2018 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 у якому зазначив, на момент вирішення справи по суті змінилось правове регулювання спірних правовідносин. Зокрема, зазначено, що з метою проведення перерахунку пенсій у відповідності до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 раніше призначеним особам, які мають право на їх отримання Кабінетом Міністрів України прийнято постанову 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою врегульовано проведення перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 15 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції".

У судове засідання, яке призначено на 15 березня 2018 року представники сторін не з'явились, будучи належним чином повідомленими, водночас надали клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

У п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на наведене вище, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також достатність письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про розгляд та вирішення справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України і перебуває на обліку в ОСОБА_2 управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

ОСОБА_1 призначена пенсія у відповідності до Закону України від 09 квітня 1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

28 березня 2017 року Пенсійний фонд України повідомив свої територіальні органи про підготовку та надання списків пенсіонерів МВС, які мають право на перерахунок пенсій до Ліквідаційних комісій.

На підставі отриманих списків Ліквідаційна комісія УМВС України у Вінницькій області підготувала та у травні 2017 року відправила до ОСОБА_2 управління ПФУ у Вінницькій області довідку № 11980 про розмір мого грошового забезпечення станом на 1 січня 2016 року, згідно додатку 2 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45.

31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у якій просив перерахувати та виплатити пенсію з 01 січня 2016 року на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 11980.

ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило, що управлінням Пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом № 876/9-33/03 від 16 червня 2017 року до Пенсійного фонду України було надіслано інформацію щодо середніх розмірів грошового забезпечення, визначеного на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, наданих ліквідаційною комісією ГУ МВС у Вінницькій області для проведення перерахунку пенсій згідно постанови КМУ № 988 від 11 листопада 2015 року. Окрім того, зазначено, що Пенсійним фондом України сформовано потребу в бюджетних коштах, необхідних для проведення перерахунку пенсій та направлено до Міністерства соціальної політики України, так як головним розпорядником коштів, які надходять з Державного бюджету України для виплати пенсій військовослужбовцям та деяким іншим категоріям громадян визначено Міністерство соціальної політики України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент розміри раніше призначених пенсій.

29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" (далі - Закон № 900-VIII).

Цим Законом внесено доповнення до статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".

Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв’язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до абзацу другого розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Згідно із статтею 102 Закону України "Про Національну поліцію" пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Кабінет Міністрів України постановою від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988) та постановою від 18 листопада 2015 року № 947 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268" встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Постанова № 988 набрала чинності 02 грудня 2015 року.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивачу, як колишньому працівнику міліції на підставі Постанови № 988.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" (далі - Порядок № 45), яка набрала чинності 20 лютого 2008 року.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

На підставі зазначеного в пункті 1 Порядку № 45 рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Як уже зазначалося, відповідна довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії була надіслана до ГУ ПФУ у Вінницькій області. Про наявність у відповідача необхідної довідки представник відповідача також не заперечував у відзиві.

Отже, наявні всі необхідні обставини, передбачені нормами чинного законодавства, для здійснення позивачу перерахунку пенсії, однак, фактично перерахунок пенсії позивачу не здійснений. Доказів, які б спростовували даний висновок суду відповідачем не надано.

Відповідно до вимог статті 10 Закону № 2262-ХІІ обов'язок нарахування та виплати пенсій покладено на органи Пенсійного фонду, які здійснюють нарахування пенсій на підставі наданих їм відповідними органами/особою-пенсіонером довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у довідках.

Враховуючи те, що право позивача на перерахунок пенсії встановлено чинним законодавством України, дотримано всі вимоги, передбачені Порядком № 45, для проведення перерахунку пенсії, позивач має законні підстави щодо перерахунку його пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивачу видана у травні 2017 року, а тому перерахунок має бути здійснений з 01 червня 2017 року, оскільки право на перерахунок у позивача виникло з 01 січня 2016 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".

Під час розгляду справи встановлено, що перерахунок розміру пенсії позивачу у зв'язку з набуттям чинності Постановою № 988 та Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", яким внесено доповнення до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, не проведений з 01 січня 2016 року саме з вини державних органів, на яких покладено обов’язок щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу. Тому право позивача щодо перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог частини третьої статті 51 Закону України № 2262-ХІІ.

Суд також не погоджується з позицією відповідача, викладеній у відзиві на позовну заяву, що відсутність коштів Державного бюджету на фінансування перерахунку пенсії за Постановою № 988, є законною підставою для нездійснення перерахунку пенсії позивачу як колишньому працівнику міліції.

Суд зазначає, що зазначені доводи відповідача суперечать практиці Європейського суду з прав людини, викладеній у рішенні в справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005), в якому зазначено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до положень статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод" кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21– 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Крім того, Конституційний Суд України розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (Рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 20.12.2016 № 7-рп/2016).

У рішенні від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку.

У зв’язку з викладеним суд доходить висновку про бездіяльність ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01 січня 2016 року на підставі довідки Ліквідаційної комісії у Вінницькій області № 11980 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2016 року.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов’язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, не проводячи перерахунок пенсії, допустило обмеження його (позивача) конституційних прав на отримання пенсії вчасно, у встановленому розмірі, однак у прохальній частині позову вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною не заявляє, а лише просить зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, здійснюється у спосіб, що не суперечить закону і забезпечує ефективність поновлення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відтак, з метою належного захисту порушеного права суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2016 року.

Позовна вимога позивача в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2016 року є обґрунтованою.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що 15 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результати розгляду зразкової справи прийняв рішення в адміністративній справі за позовом громадянина до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду у своєму рішенні зазначив, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зміна грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", яка набрала чинності 02 грудня 2015 року.

Згідно зі статтею 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивач має право на перерахунок пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Верховний Суд також зазначив, що посилання відповідача на відсутність коштів на проведення виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує право мирно володіти своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином Суд дійшов висновку, посилаючись на рішення Європейського суду у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Зазначене рішення Верховного Суду набирає законної сили в порядку, передбаченому КАС України.

Згідно з вимогами частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Окрім того, щодо доповнень представника відповідача на відзив на позовну заяву ОСОБА_1, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Аналізуючи позицію представника відповідача щодо зміни правового врегулювання спірних правовідносин, шляхом прийняття постанови Кабінетом Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року, якою встановлено новий порядок перерахування та виплати пенсій пенсіонерам внутрішніх справ та, як наслідок, відсутність предмету спору, суд зазначає про наступне.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 (далі – Постанова №103), пунктом 3 якої, відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Кабінет Міністрів України, постановив:

- перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

- виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. — щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;

з 1 січня 2020 р. — щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Посилаючись на процитовані норми та рішення Конституційного суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, представник відповідача вказує, що вимоги позивача є передчасними, оскільки фактично, станом на день розгляду справи, управління пенсійного фонду не порушує права позивача щодо перерахунку та виплати пенсії, у зв’язку з тим, що строк такої виплати не настав.

Суд не погоджується з такою позицією суб’єкта владних повноважень та у своїх висновках виходить з наступного.

По-перше, як зазначалось вище, Законом № 2262-ХІІ, встановлено, що перерахунок пенсій у зв’язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відтак, враховуючи, що з 01 січня 2016 року у позивача виникли обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, зокрема, відбулась зміна розміру видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, та враховуючи, що такий перерахунок не проведено з вини державних органів, саме з цього часу необхідно здійснити перерахунок.

По-друге, із положень статті 7 КАС України випливає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Слід зауважити, що Постанова № 103 прийнята після виникнення спірних правовідносин і звернення позивача з позовом до суду та погіршує становище позивача в частині строків виплати належної йому пенсії, а відтак, не підлягає застосуванню судом у спірних правовідносинах при прийнятті цього рішення.

Суд надає оцінку тим правовідносинам, які виникли до звернення особи з позовом, відхиляючи ті, що виникли в процесі розгляду справи.

Враховуючи наведені обставини, суд критично оцінює позицію представника відповідача щодо відсутності предмету спору, а тому, не вбачає підстав для відмови у позові з наведених у відзиві мотивів.

Окремо суд зазначає, що на день розгляду даної справи по суті та прийняття рішення, жодних доказів здійснення перерахунку пенсії позивачу або її виплати, навіть на виконання Постанови № 103, відповідачем не надано. Відтак відсутні підстави вважати, що права позивача не порушені.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.

Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.

Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу в розмірі 500 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг № 85 від 16 листопада 2017 року, Акт наданих послуг за договором № 85 від 16 листопада 2017 року та довідку № 85 про отримання коштів в якості гонорару за договором № 85 від 16 листопада 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи, що позивачем надано належні докази в підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які були сплачені ним з метою належного захисту своїх інтересів в Вінницькому окружному адміністративному суді, суд доходить до висновку, що вимоги про стягнення понесених витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню.

Крім того, на користь ОСОБА_1 також підлягає стягненню і судовий збір, сплачений за подання даного адміністративного позову в сумі 640,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", № 947 від 18 листопада 2015 року "Про внесення змін до постанови КМУ від 09 березня 2006 року № 268" та довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 11980 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2016 року.

Зобов’язати ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900 від 23 грудня 2015 року, ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", № 947 від 18 листопада 2015 року "Про внесення змін до постанови КМУ від 09 березня 2006 року № 268" та довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області № 11980 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 640 (шістсот) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в сумі 500 (п'ятсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (місце проживання: 22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Соборна, 255, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 21.03.2018

Суддя Мультян Марина Бондівна