Рішення № 72882747, 21.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 р. Справа№805/1152/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області, третя особа Управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області щодо не поновлення з 01 лютого 2015 року виплати пенсії позивачу;

- зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області поновити виплату пенсії з моменту припинення її виплати, тобто з 01 лютого 2015 року;

- відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць;

- зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 КАС України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року адміністративну справу № 805/1152/18-а було прийнято до розгляду судді Толстолуцької М.М. та відкрито провадження у справі.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Учасники справи про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу /арк. справи 26-28/.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Так, у позові позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що з квітня 2015 року вона перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області, проте з лютого 2015 року відповідач припинив виплату пенсії. Позивач вважає дії відповідача щодо припинення виплати належної пенсії протиправними, оскільки виплату пенсії припинено з підстав не передбачених законом, тому звернувся до суду з даним позовом.

В установлений судом строк, відповідачем засобами поштового зв’язку до суду надано заперечення на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що чинними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України врегульовано порядок виплати пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій.

Так, за результатом перевірки фактичного місця проживання позивача за адресою, вказаною у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, було складено Протокол № 78 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 19 вересня 2017 року, на підставі чого, управлінням було призупинено виплату пенсії позивачу.

11 жовтня 2017 року позивач повторно звернулась до управління з заявою про призначення пенсії № 3324, у зв’язку зі зміною адреси фактичного проживання та надала до заяви копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09.10.2017 року № НОМЕР_1 (НОМЕР_2), проте після здійснення перевірки факту проживання та встановлення факту його відсутності за вказаним місцем проживання, комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат складено протокол № 96 від 17.11.2017 року щодо відмови у призначенні пенсії.

Виходячи з наведеного, відповідач зазначив, що управлінням призупинення виплати пенсії позивачеві здійснено виключно з урахуванням всіх нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини з питань призначення та виплати соціальних виплат (в тому числі пенсійних) тимчасово переміщеним особам. На підставі викладеного, просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Третя особа не скористалась своїм правом для надання пояснень щодо позову за правилами, встановленими частинами другою-четвертою статті 162 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач є пенсіонером (посвідчення серія АГ № 183334) та особою, переміщеною з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09 жовтня 2017 року № НОМЕР_1 (НОМЕР_2) року № 1419043044 /арк. справи 12,13/. Доказів скасування вказаної довідки на час розгляду справи матеріали справи не містять. Зазначене не оспорюється відповідачем по справі.

Згідно наявних матеріалів справи судом встановлено, позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області із заявою про призначення пенсії від 27.07.2017 року та виплату пенсії на рахунок № 26255000940913, відкритий в АТ «Ощадбанк». До вказаної заяви, згідно наявних матеріалів справи, були долучені довідка про присвоєння ідентифікаційного номера та довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26 липня 2017 року № НОМЕР_1 (НОМЕР_2) /арк. справи 34-36/.

Розпорядженням від 13.09.2017 року позивача встановлено на пенсійний облік управління з 01.02.2015 року /арк. справи 37/.

Згідно з витягу з протоколу № 70 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (надалі – Комісія) від 22 серпня 2017 року про розгляд подання управління соціального захисту від 21.08.2017 року № 3231.02-03 на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов сім’ї щодо достовірності фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб було вирішено продовжити виплати пенсії ОСОБА_1 /арк. справи 38/.

Згідно з витягу з протоколу № 78 засідання Комісії від 19 вересня 2017 року про розгляд подання управління соціального захисту від 18.09.2017 року № 3733-1/02-03 для призупинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов сім’ї щодо достовірності фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб та заяви власниці квартири за адресою: м. Курахове, пр. Запорізький, 42а/40 ОСОБА_2 було вирішено відмовити у призначенні пенсії ОСОБА_1 /арк. справи 39/.

11 жовтня 2017 року позивач звернулась до управління з заявою № 3324 про призначення пенсі (подовження виплати пенсії), яку просила перераховувати на рахунок АТ «Ощадбанк» 10004/551. До зазначеною заяви було долучено довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09 жовтня 2017 року № НОМЕР_1 (НОМЕР_2) /арк. справи 42, 43/.

Згідно витягу з протоколу № 96 засідання Комісії від 17 листопада 2017 року про розгляд подання управління соціального захисту населення від 16.11.2017 року № 5068/02-03 для відмови у призначенні всіх видів державних соціальних спомог та пенсій внутрішньо переміщеним особам на підставі актів обстеження матеріально-побутових умов сім’ї щодо достовірності фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії /арк. справи 44/.

Листом управління соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації від 13 грудня 2017 року вих. № С-9 «Про надання відповіді на адвокатський запит» повідомлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації та отримала довідку внутрішньо переміщеної особи від 27.04.2015 року № НОМЕР_3, яка була скасована 10.01.2017 року /арк. справи 14, 15/.

Судом також встановлено, що 08 грудня 2017 року на виконання умов договору про надання правової (юридичної) допомоги до управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області було направлено адвокатський запит щодо підстав призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 та направлення належним чином засвідченої копії рішення щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з лютого 2015 року по теперішній час /арк. справи 18/.

Листом від 14 грудня 2017 року вих. № 19877/07 відповідачем відмовлено у надані запитуваної інформації на адвокатський запит та роз’яснено, що ОСОБА_1 може самостійно звернутися до управління із відповідним запитом /арк. справи 19/.

На звернення ОСОБА_1 щодо виплати пенсії листом від 24 січня 2018 року вих. № 6/П-08-01-08 позивача поінформовано, що на підставі поданої нею заяви від 11.10.2017 року про поновлення виплати пенсії, її включено до списку осіб для перевірки органами соціального захисту. 22.11.2017 до управління найшло відповідне рішення за наслідками такої перевірки, згідно якого ОСОБА_1 відмовлено у продовжені виплати пенсії. Окрім того, відповідач зазначив, що станом на 23.01.2018 року заявник до управління з питання поновлення виплати пенсії не звертався та запропонував звернутися до управління із відповідною заявою про поновлення виплати пенсії арк. справи 16/.

09 січня 2018 року відповідачем сформовано «Повідомлення про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, адресоване ОСОБА_1 за адресою: пр. Прокоф’єва, 55, м. Курахове, згідно якого позивачу повідомлено, що виплату пенсії їй було припинено з 01.02.2015 року та запропоновано для поновлення пенсії надати до управління заяву про подовження виплати пенсії та довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Окрім того, згідно вказаного повідомлення відповідачем було зазначено, що виплата пенсії здійснюватиметься відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме на підставі рішення Комісії. Окрім того, відповідач зазначив, що у разі прийняття позитивного рішення Комісією згідно з пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, соціальні виплати поновлюються через два місяці з дня прийняття рішення про припинення та роз’яснив умови, за яких поновлення соціальних виплат можливе з місяця припинення таких виплат /арк. справи 45,46/. Даних щодо отримання зазначеного повідомлення позивачем матеріали справи не містять.

Інших доказів в обґрунтування законності підстав для припинення виплати пенсії позивачеві з зазначеної дати, рішення про припинення (призупинення) виплати пенсії відповідачем суду не надано.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та заперечення (відзиву) на позов, спірними питанням у справі є правомірність не поновлення виплати пенсії позивачеві з 01 лютого 2015 року.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В силу вимог статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі – Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до норм статті 7 зазначеного Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Факт внутрішнього переміщення, згідно положень статті 4 Закону № 1706-VII підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до норм статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Як зазначалось судом раніше, матеріали справи містять рішення про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 від 27.04.2015 року (Витяг з рішення № 3 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб від 01 січня 2017 року – арк. справи 15). Натомість, згідно наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи вбачається, що на час звернення до територіального органу Пенсійного фонду за поновленням виплати пенсії позивачем до відповідних заяв від 27.07.2017 року та від 11.10.2017 року надавались довідки від 26 липня 2017 року та від 09 жовтня 2017 року – відповідно. Доказів про скасування зазначених довідок матеріали справи не містять.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства, відповідного рішення про припинення виплати пенсії позивачу управлінням не приймалось.

Доказів на підтвердження наявності передбачених статтею 49 Закону № 1058-IV підстав, для припинення позивачеві виплати пенсії відповідачем не надано. Суд зауважує, що повідомлення управління Пенсійного фонду України Мар’їнському районі Донецької області від 09 січня 2018 року № 395/03 про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії не є рішенням про припинення виплати пенсії у розумінні статті 49 Закону № 1058-IV.

Дійсно, з аналізу норм статті 49 Закону № 1058-IV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що «інші випадки» для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом.

Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Отже, доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема на норми постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (надалі – постанова № 365) у разі не підтвердження місця фактичного проживання пенсіонера, є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.

Правової позиції щодо пріоритетності застосування норм статті 49 Закону № 1058-IV як підстави для припинення виплати пенсії дотримується Верховний Суд у своїх рішеннях за 2018 рік, зокрема, від 06 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17), від 13 лютого 2018 року у справі № 243/11937/17 (провадження № К/9901/1267/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 425/1459/17 (провадження № К/9901/15534/18), від 27 лютого 2018 року у справі № 644/6336/17 (провадження № К/9901/2714/17), від 06 березня 2018 року № 243/4732/17 (провадження № К/9901/1464/17).

Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог частини п’ятої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Окрім того, як зазначає відповідач у своєму відзиві на позовну заяву виплата пенсії позивачеві припинена з 01 лютого 2015 року, у той час як постанова № 365, якою, зокрема, затверджений Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам була прийнята 08 червня 2016 року та набрала чинності 14 червня 2016 року.

Отже, припинення виплати пенсії позивачу відбулося до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №365 та з підстав, не передбачених у статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому посилання відповідача на вищезазначену постанову є необґрунтованими.

Суд також зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки «на умовах передбачених законом» і повинно переслідувати легітимну мету.

Понадто, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов’язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів щодо існування законодавчих підстав для припинення виплати пенсії позивачу, тому суд вважає таке втручання не виправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вбачає протиправну бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії позивачеві з 01 лютого 2015 року. Отже, вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду щодо зобов’язання поновити нарахування та виплату пенсії та виплати заборгованість за весь період, починаючи з 01 лютого 2015 року підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд до ходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, як інвалід ІІ групи тому відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області, третя особа Управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області (юридична адреса: 85600, Донецька область, м. Мар’їнка, вул. Заводська, буд. 24, код ЄДРПОУ 22014014) щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2015 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області (юридична адреса: 85600, Донецька область, м. Мар’їнка, вул. Заводська, буд. 24, код ЄДРПОУ 22014014) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання: 85612, Донецька область, м. Курахове, пр.-т. Прокоф’єва, буд. 55, РНОКПП НОМЕР_4) та виплати заборгованість за весь період, починаючи з 01 лютого 2015 року.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області (юридична адреса: 85600, Донецька область, м. Мар’їнка, вул. Заводська, буд. 24, код ЄДРПОУ 22014014) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса проживання: 85612, Донецька область, м. Курахове, пр.-т. Прокоф’єва, буд. 55, РНОКПП НОМЕР_4) та виплати заборгованість за весь період, починаючи з 01 лютого 2015 року – у межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 21 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.