Постанова № 72882274, 20.03.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року Справа № 924/975/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Мамченко Ю.А. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.12.2017 року у справі № 924/975/17 (суддя Виноградова В.В.), повний текст рішення складено 15.12.2017 року,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьке таксі"

до Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області

про стягнення 61766,14 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю, ОСОБА_2, за довіреністю,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Хмельницьке таксі" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області 64676,64 грн., з яких 61766,14 грн. заборгованості за договорами про порядок здійснення компенсаційних виплат перевізнику за пільговий проїзд окремих категорій громадян на пасажирському маршруті приміського сполучення Хмельницького району № 43 від 14.02.2017 року, № 47 від 14.02.2017 року, № 48 від 14.02.2017 року, № 44 від 14.02.2017 року, № 46 від 14.02.2017 року, № 45 від 14.02.2017 року, 2307,26 грн. сукупної різниці між сумами заборгованості за кожен місяць та сумами заборгованості за кожен місяць з урахуванням індексу інфляції за період від дати здійснення відшкодування до дати подання позову (інфляційних втрат) та 630,24 грн. 3% річних за весь час прострочення сплати повної суми відшкодування за кожен місяць. В обґрунтування позову Товариство послалось на неналежне виконання відповідачем вимог щодо компенсації перевізнику за пільговий проїзд окремих категорій громадян, що передбачено законодавством та договорами про порядок здійснення компенсаційних виплат перевізнику за пільговий проїзд окремих категорій громадян на пасажирському маршруті приміського сполучення Хмельницького району, укладеними між сторонами.

В засіданні суду першої інстанції позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 61766,14 грн. заборгованості за договорами про порядок здійснення компенсаційних виплат перевізнику за пільговий проїзд окремих категорій громадян на пасажирському маршруті приміського сполучення Хмельницького району № 43 від 14.02.2017 року, № 47 від 14.02.2017 року, № 48 від 14.02.2017 року, № 44 від 14.02.17 року, № 46 від 14.02.2017 року, № 45 від 14.02.2017 року. Вказану заяву прийнято судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.12.2017 року (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) позов ТзОВ "Хмельницьке таксі" задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 61766,14 грн., 1600 грн. витрат зі сплати судового збору. Видано наказ.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Разом з тим, у прохальній частині апеляційної скарги Управління просило здійснити розгляд справи за відсутності його представника.

Від позивача на адресу суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого Товариство просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні представники позивача підтримали правову позицію, викладену у надісланому на адресу суду письмовому відзиві та надали свої пояснення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак, як зазначено вище, у апеляційній скарзі відповідач просив здійснити розгляд справи за відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, апеляційний суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем по справі (перевізник) та Хмельницькою районною державною адміністрацією (замовник) укладено договори № 3 від 10.06.2013 року, № 6 від 27.06.2013 року, № 7 від 27.06.2013 року, № 8 від 27.06.2013 року, № 29 від 10.07.2013 року, № 48 від 30.12.2015 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, згідно яких замовник надає право перевізникові на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (відповідно: № 1769 Хмельницький - Богданівці, № 1764 Хмельницький - Давидківці, № 1765 Хмельницький - Давидківці, № 1761 Хмельницький - Давидківці, № 1792 Хмельницький - Богданівці в поєднанні з Хмельницький - Івашківці, № 1740 Хмельницький - Мацьківці) в звичайному режимі руху, а перевізник забезпечує якісні та безпечні перевезення пасажирів на умовах, передбачених цими договорами. Згідно п. 2.4.4 вказаних договорів перевізник має право отримувати компенсацію втрат за перевезення пільгових категорій населення, передбачених чинним законодавством, в межах бюджетних призначень, затверджених в рішенні про відповідний бюджет головному розпоряднику коштів на поточний рік на умовах договору між перевізником та відповідними розпорядниками бюджетних коштів, що виділяються на ці цілі як субвенція державного бюджету.

Разом з цим, 14.02.2017 року між відповідачем по справі (розпорядник коштів) та позивачем (перевізник) укладено договори №№ 43, 44, 45, 46, 47, 48 про порядок здійснення компенсаційних виплат перевізнику за пільговий проїзд окремих категорій громадян на пасажирському маршруті приміського сполучення Хмельницького району, згідно п. 1 яких перевізник зобов’язався здійснювати перевезення пільгових категорій громадян на приміських маршрутах відповідно: Хмельницький - Мацьківці (1740), Хмельницький - Давидківці (1761), Хмельницький - Давидківці (1764), Хмельницький - Давидківці (1765), Хмельницький - Богданівці (1769), Хмельницький - Богданівці (1791) в поєднанні Хмельницький - Івашківці (1792). Згідно п. 1.3 вказаних договорів компенсація коштів за перевезення пільгових категорій громадян на приміських маршрутах Хмельницького району проводиться виключно за рахунок коштів районного бюджету відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік”, Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 240 "Про внесення змін у додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548", наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 25.05.2006 року "Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування", на підставі рішення п'ятнадцятої сесії сьомого скликання Хмельницької районної ради від 22.12.2016 року № 4-15/2016 "Про програму відшкодування втрат перевізникам від перевезення пільгових категорій громадян на території Хмельницького району на 2017 рік".

Відповідно до умов цих договорів, перевізник виконує розклад руху автобуса та веде облік виконаних рейсів та кількість перевезених пільговий категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на приміських маршрутах Хмельницького району; щомісячно до 4 числа, наступного за звітним, подає розпоряднику коштів фактичні розрахунки втрат, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на приміських маршрутах Хмельницького району; підписує акт звіряння за формою №3-пільга з розпорядником коштів до 10 числа поточного місяця; зберігає відомості про перевезення пільговий категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на приміських маршрутах Хмельницького району; відповідно до економічно обґрунтованих тарифів перевізник надає таблицю вартості проїзду на маршрутах, де встановлені тарифи без врахування страхового збору та витрат, пов'язаних з обслуговуванням пасажирів на автостанції, та в разі зміни вартості проїзду зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дати зміни тарифів надати розпоряднику коштів таблицю вартості проїзду на маршруті. Розпорядник коштів приймає, систематизує і зберігає розрахунки втрат від перевезення пільгових категорій громадян, що надаються перевізником; приймає від перевізника щомісячно, до 4 числа, наступного за звітним, розрахунки втрат від перевезення пільговий категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на приміських маршрутах Хмельницького району, проводить зустрічну перевірку розрахунків відповідно до відомостей про перевезення пільгових категорій громадян та таблиці вартості проїзду на маршруті та до 10 числа реєструє зобов'язання в управлінні Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом; складає акти звіряння розрахунків вартості пільгових перевезень окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на приміських маршрутах Хмельницького району з перевізником; підписує акт звіряння за формою № 3-пільга із перевізником до 10 числа поточного місяця; щомісячно до 5 числа, наступного за звітним, подає до управління фінансів Хмельницької районної державної адміністрації інформацію щодо заборгованості по компенсаційних виплатах за пільговий проїзд окремих категорій громадян автомобільним транспортом загального користування на приміських маршрутах Хмельницького району; відповідно до бюджетних призначень при надходженні коштів з районного бюджету на компенсаційні виплати за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян проводить перерахування на розрахунковий рахунок перевізника у 10-денний термін.

Судами встановлено, що листом № 27 від 03.02.2017 року позивач звернувся до відповідача з проханням відшкодувати 31269,97 грн. з ПДВ по розрахунку втрат від перевезення пільгових категорій населення за січень 2017 року та з проханням роз'яснити причину розбіжності між вартістю перевезення населення на отриманою компенсацією.

У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив про направлення звернення до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької облдержадміністрації щодо роз'яснення тарифів відшкодування втрат від перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом для юридичних осіб, які працюють на загальній та спрощеній системах оподаткування та є платниками податку на додану вартість. Також зазначив, що з метою своєчасного відшкодування втрат від перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом акт звіряння розрахунків вартості пільгових перевезень окремих категорій громадян автомобільним транспортом за січень 2017 року необхідно підписати до 08.02.2017 року без урахування ПДВ. Після надходження позитивної відповіді від Департаменту соціального захисту населення Хмельницької облдержадміністрації сума податку на додану вартість буде донарахована за січень 2017 року та в подальшому відшкодування буде здійснюватись по тарифах з урахуванням ПДВ.

Разом з тим, листом від 21.02.2017 року № 08-545 відповідач повідомив позивача про те, що в колонці "фактично спожито в межах норм за звітний місяць" зазначена сума разом з ПДВ, хоча в листі Управління від 06.02.2017 року №08-404 позивача було повідомлено про те, що за січень 2017 року та в подальшому відшкодування буде здійснюватись по тарифах з урахуванням ПДВ тільки після надходження позитивної відповіді від Департаменту соціального захисту населення Хмельницької облдержадміністрації. Тому Управління може підписати акт звіряння розрахунків вартості пільгових перевезень окремих категорій громадян автомобільним транспортом за січень 2017 року., заповнений згідно з чинним законодавством та без урахування ПДВ.

Крім того, з проханням надати відповідь щодо відшкодування позивачу втрат від перевезення пільгових категорій громадян не в повному обсязі останній звернувся також до Хмельницької райдержадміністрації листом від 11.07.2017 року №191.

Позивачем до матеріалів справи додано копії розрахунків втрат від перевезення пільгових категорій населення (як додаток 1) від 03.02.2017 року за січень 2017 року на суму 31269,97 грн., від 03.03.2017 року за лютий 2017 року на суму 30926,61 грн., від 03.04.2017 року за березень 2017 року на суму 39819,91 грн., від 03.05.2017 року за квітень 2017 року на суму 38890,21 грн., від 06.06.2017 року за травень 2017 року на суму 44181,86 грн., від 04.07.2017 року за червень 2017 року на суму 44056,76 грн., від 03.08.2017 р. за липень 2017 р. на суму 46984,72 грн., від 04.09.2017 р. за серпень 2017 р. на суму 45328,76 грн., від 03.10.2017 року за вересень 2017 року на суму 43743, 20 грн. Крім того, позивач надав підписані сторонами акти звіряння розрахунків вартості пільгових перевезень окремих категорій громадян автомобільним транспортом (форма №3-пільга): за січень 2017 року на суму 26026,04 грн., за лютий 2017 року - 25676,81 грн., за березень 2017 року - 32644,79 грн., за квітень 2017 року - 32413,97 грн., за травень 2017 року - 36813,08 грн., за червень 2017 року - 36732,47 грн., за липень 2017 року - 39161,00 грн., за серпень 2017 року - 37653,55 грн., за вересень 2017 року - 36323,15 грн. всього на загальну суму 265211 грн.

В свою чергу відповідачем здійснено перерахування на рахунок позивача коштів за проїзд окремих категорій громадян на підставі договорів 14.02.2017 року №№ 43-46, 48: за лютий 2017 року на суму 51702,85 грн, за березень 2017 року. на суму 32644,79 грн., за квітень 2017 року на суму 32413,97 грн., за травень 2017 року на суму 36732,47 грн., за червень 2017 року на суму 36732,47 грн. , за липень 2017 року на суму 39161 грн., за серпень 2017 року на суму 37653,55 грн., за вересень 2017 року, на суму 36323,15 грн., всього на загальну суму 303444,86 грн. Вказані перерахунки підтверджуються наявними в матеріалах справи відповідними платіжними документами.

В матеріалах справи також наявні податкові накладні №130 від 10.03.2017 року, №201 від 12.04.2017 року, 3254 від 13.05.2017 року, №297 від 14.06.2017 року, № 333 від 13.07.2017 року, №378 від 10.08.2017 року, №422 від 13.09.2017 року № 461 від 11.10.2017 року, виписані позивачем на суми компенсації коштів за перевезення пільгових категорій громадян; таблиці вартості проїзду на маршрутах. У вказаних накладних зазначено, зокрема, про те, що у вартість проїзду не включені витрати, пов’язані з обслуговуванням пасажирів на автостанціях. Надано також підписаний сторонами та скріплений відтисками їхніх печаток акт звіряння розрахунків відшкодування втрат з перевезення пільгових категорій населення за період з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року, яким визначено різницю між сумою, заявленою до відшкодування з ПДВ (365211,00 грн.) та сумою, фактично відшкодованою без ПДВ (303444,86 грн.), в розмірі 61766,14 грн.

ТзОВ "Хмельницьке таксі", вважаючи неналежним виконання відповідачем вимог щодо компенсації перевізнику за пільговий проїзд окремих категорій громадян, звернулось з відповідним позовом до Господарського суду Хмельницької області.

Суд першої інстанції, в ході розгляду позовних вимог Товариства, дійшов висновку про їх підставність та обгрунтованість та рішенням від 13.12.2017 року (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) останні задовольнив у повному обсязі.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, перевіривши висновки суду першої інстанції на відповідність дотримання останніми нормам матеріального та процесуального права, згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення відповідає нормам законодавства. При цьому, апеляційний суд керувався такими мотивами.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України "Про автомобільний транспорт" відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються, у тому числі розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

В силу ч. 1 ст. 42 цього Закону договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2, 4 ст. 37 цього ж Закону пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Згідно ч. 2 ст. 29 цього Закону органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Разом з тим, умови відшкодування компенсацій, зокрема, за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам визначаються Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (далі - Порядок), згідно п. 3 якого головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відтак, у даному випадку головним розпорядником коштів є Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області, до компетенції якого належить відшкодування за рахунок державних субвенцій витрат, понесених перевізником (позивачем) внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів.

Як передбачено пунктом 2.2.5 договорів про порядок здійснення компенсаційних виплат, розпорядник коштів відповідно до бюджетних призначень при надходженні коштів з районного бюджету на компенсаційні виплати за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян проводить перерахування на розрахунковий рахунок перевізника у 10-денний термін.

Судами встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань щодо перерахування компенсаційних виплат за надані послуги по перевезенню пільгової категорії громадян відповідні компенсаційні виплати здійснив лише частково - на суму 303444,86 грн. Зазначений факт підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Тому, некомпенсованими залишились втрати позивача від перевезення пільгових категорій громадян в сумі 61766,14 грн., про що також сторонами підписано акт звіряння розрахунків відшкодування втрат з перевезення пільгових категорій населення за період з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року.

Разом з тим, відповідач зазначив про те, що договорами про порядок здійснення компенсаційних виплат перевізнику не передбачене відшкодування, а програмою відшкодування втрат перевізникам від перевезення пільгових категорій громадян на території Хмельницького району на 2017 рік за рахунок коштів районного бюджету не передбачені кошти на відшкодування податку на додану вартість, а також відсутні відповідні бюджетні асигнування на ці цілі.

В силу ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 ГК України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження відсутності у відповідача асигнувань саме на відшкодування втрат перевізнику за пільговий проїзд окремих категорій з врахуванням податку на додану вартість. Натомість відповідач у своїх поясненнях зазначає, що програмою відшкодування втрат перевізника від перевезення пільгових категорій громадян не передбачено кошти на відшкодування податку на додану вартість, а лише вартість квитка.

Щодо тверджень відповідача про відсутність підстав для здійснення відшкодування понесених перевізником втрат з урахуванням ПДВ, останні є необгрутованими, оскільки як передбачено статтею 29 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 2.2.4 наявних у матеріалах справи договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, п. 2.2.5 договорів про порядок здійснення компенсаційних виплат, компенсація понесених перевізником втрат за пільгові перевезення з урахуванням ПДВ, прямо передбачена вищевикладеною нормою закону та умовами договорів, а будь-яких обмежень щодо включення до складу понесених втрат податку на додану вартість, зазначені договори не містять. Разом з тим, згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Згідно з ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.12.2017 року у справі № 924/975/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст.ст.287-291 ГПК України.

3. Матеріали справи № 924/975/17 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Тимошенко О.М.