Постанова № 72882258, 07.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2018 р. Справа № 914/2117/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого – судді Скрипчук О.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за № 14/4-8 від 10.01.2018 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 року (повне рішення складено 18.12.2017 року, суддя Гоменюк З.П.)

у справі № 914/2117/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: ОСОБА_2 академії друкарства, м. Львів

про стягнення 19 259,31 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 академії друкарства про стягнення 19259,31 грн., з яких 7339,64 грн. – пеня, 10631,78 грн. – інфляційні втрати та 1287,89 грн. – 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 року у справі № 914/2117/17 позов ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з ОСОБА_2 академії друкарства на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3142,36 грн. – пені, 3598,66 грн. – інфляційних втрат, 499,19 грн. – 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу за № 14/4-8 від 10.01.2018 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову, в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що як вбачається з розрахунку заборгованості за спірним договором сума передплати за спожитий газ по договору № 13/3605-БО-21від 06.03.2013 року була врахована при нарахуванні санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1324/14-БО (Т) -21, а саме при розрахунку за період лютого 2014 року, березня 2014 року, листопада 2014 року та відображена, як оплата, яка була здійснена 30.06.2014 року (день находження листа відповідача № 3388/19-14 від 27.06.2014 року до позивача) на суму 44 295,03 грн., 22 379,70 грн. та 8 247,11 грн.

Відповідачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н і дати (вх. № 02.03.2018 року), в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2014р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та ОСОБА_2 академією друкарства (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1324/14-БО-21 (надалі договір). Згідно умов договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом 123,0 тис.куб.м.

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно із п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору він поставив відповідачу природний газ на загальну суму 304221,23 грн., однак, останній в порушення умов договору невчасно оплатив поставлений йому газ.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання споживачем п.6.1. договору, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

На підставі п.7.2. договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 7339,64 грн. за періоди: з 15.02.2014 року по 24.06.2014 року, з 15.03.2014 року по 29.06.2014 року, з 15.04.2014 року 29.06.2014 року та з 15.12.2014 року по 23.12.2014 року.

Крім того, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 10631,78 грн. – інфляційні втрати (за періоди: березень 2014 року по травень 2014 року, квітень 2014 року по травень 2014 року та за травень 2014 року) та 1287,89 грн. – 3% річних (за періоди: з 15.02.2014 року по 24.06.2014 року, з 15.03.2014 року по 29.06.2014 року, з 15.04.2014 року 29.06.2014 року та з 15.12.2014 року по 23.12.2014 року).

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивачем у 2014 році на виконання умов договору було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 304221,23 грн. Факт поставки відповідачу природного газу підтверджується актами приймання-передачі газу, що долучені до позовної заяви (від 30.01.2014 року на суму 68 662,47 грн., від 30.04.2014 року на суму 44 295,03 грн., від 30.04.2014 року на суму 22 379,70 грн., від 30.11.2014 року на суму 71 328,37 грн., від 31.12.2014 року на суму 97 555,66 грн.). Відповідач в порушення умов договору невчасно оплатив поставлений йому газ. Зазначений факт не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання споживачем п.6.1. договору, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції задоволив позов частково, оскільки виходив із того, що позивачем не було враховано, що станом на 01.01.2014р. існував залишок невикористаних коштів (відповідача) за договором №13/3605-БО-21 від 06.03.2013р. Однак, зазначене твердження суду не підтверджується розрахунком позовних вимог.

Адже, як вбачається з розрахунку позовних вимог сума передплати за спожитий газ по договору № 13/3605-БО-21від 06.03.2013 року була врахована позивачем при нарахуванні санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1324/14-БО (Т) -21, а саме при розрахунку за період лютого 2014 року, березня 2014 року, листопада 2014 року та відображена, як оплата, яка була здійснена 30.06.2014 року (день находження листа відповідача № 3388/19-14 від 27.06.2014 року до позивача щодо зарахування передоплати в оплату до договору №1324/14-БО-21 від 04.04.2014 року) на суму 44 295,03 грн., 22 379,70 грн. та 8 247,11 грн.

Твердження відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що позивач з 01.01.2014 року зобов’язаний був передплату (в сумі 74 921,84 грн.) по договору № 13/3605-БО-21від 06.03.2013 року зарахувати як плату по договору №1324/14-БО-21 від 04.04.2014 року є неспроможними. Адже, умовами зазначених договорів не було передбачено, що передплата по договору № 13/3605-БО-21 від 06.03.2013 року зараховується як плата по договору №1324/14-БО-21 від 04.04.2014 року.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 10631,78 грн. – інфляційних втрат (за періоди: березень 2014 року по травень 2014 року, квітень 2014 року по травень 2014 року та за травень 2014 року), 1287,89 грн. – 3% річних (за періоди: з 15.02.2014 року по 24.06.2014 року, з15.03.2014 року по 29.06.2014 року, з15.04.2014 року 29.06.2014 року та з 15.12.2014 року по 23.12.2014 року) та 7339,64 грн. пені (за періоди: з 15.02.2014 року по 24.06.2014 року, з15.03.2014 року по 29.06.2014 року, з 15.04.2014 року 29.06.2014 року та з 15.12.2014 року по 23.12.2014 року) є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Таким чином рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 року слід скасувати в частині відмови в позові щодо 4 190,28 грн. - пені, 7 033,12 грн. - інфляційних втрат та 838,7 грн. – 3% річних, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити. В решті рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за № 14/4-8 від 10.01.2018 року задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 року у справі № 914/2117/17 скасувати в частині відмови в позові щодо 4 190,28 грн. - пені, 7 033,12 грн. - інфляційних втрат та 838,7 грн. – 3% річних, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити. В решті рішення залишити без змін: стягнути з ОСОБА_2 академії друкарства (79020, м.Львів, вул.Підголоском, 19, ідентифікаційний код 02071004) на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 7339,64 грн. – пені, 10631,78 грн. – інфляційних втрат та 1287,89 грн. – 3% річних.

3. Стягнути з ОСОБА_2 академії друкарства (79020, м.Львів, вул.Підголоском, 19, ідентифікаційний код 02071004) на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1600,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 2643,00 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

4. Доручити Господарському суду Львівської області видати накази.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Юрченко Я.О.