Постанова № 72882244, 12.03.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2018 р. Справа № 922/1628/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Білецька А.М.

секретар судового засідання Казакова О.В.

за участю:

військового прокурора-Чехунова М.В., за посвідченням від 04.09.2017 р. № 047813;

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 22.12.2017 р. № 220/385/22;

відповідача - ОСОБА_2, за договором про надання правової допомоги від 16.01. 2018 р. № 16/01-18/3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. В.О. Морозова" (вх. №3726 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2017 р. у справі № 922/1628/17

за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону м. Харків в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. В.О. Морозова", м. Харків

про стягнення 90818,28 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Військовий прокурор Харківського гарнізону звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, позивача до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. В.О. Морозова", відповідача з позовною заявою, згідно з якою ( з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позову від 10.11.2017 р. вх. № 371440) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 90818, 28 грн. штрафних санкцій за несвоєчасне виконання робіт за Державним контрактом від 19.09.2007 р. № 247/2/07-09 з оборонного замовлення на виконання дослідно-конструкторськоих робіт, а саме санкцій, нарахованих за прострочення виконання робіт 2-ї черги підетапу 3.2.2. у період з 24.02.2017 р. по 13.03.2017 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.11.2017 р. у справі № 922/1628/17 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. В.О. Морозова" на користь Міністерства оборони України 90818,28 грн. штрафних санкцій. Стягнуто з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" на користь Генеральної прокуратури України 1600 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення мотивоване, зокрема з тих підстав, що відповідач у встановлений у Контракті строк-до 30.11.2016 р. не виконав роботи другої черги підетапу 3.2.2., у зв’язку з чим прокурор правомірно заявив до стягнення нараховані на підставі пунктів 33 Державного контракту від 19.09.2007 р. № 247/2/07-09 з оборонного замовлення на виконання дослідно-конструкторськоих робіт штрафні санкції за прострочення виконання зазначених робіт у період з 24.02.2017 р. по 13.03.2017 р. у розмірі 90818,28грн. і т. ін.

Відповідач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі № 922/1628/17.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається зокрема на те, що на порушення вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором при зверненні з позовом у даній справі не підтверджено повноважень для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України, зокрема не надано доказів того, в чому полягає порушення інтересів держави, не обґрунтовано необхідність їх захисту, відсутні докази попереднього повідомлення прокурором відповідного суб’єкта владних повноважень у спірних правовідносинах-Міністерства оборони України.При цьому скаржник зазначає, що уповноваженим державним органом на звернення до суду з позовом про застосування штрафних санкцій за спірним Контрактом є учасник відповідних договірних правовідносин-Міністерство оборони України, яке має всі можливості для самостійного захисту власних інтересів.

Крім цього, відповідач зазначає про те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не були враховані преюдиційні обставини щодо відсутності вини відповідача у виникненні спірної заборгованості, встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 04.07.2017 р. у справі № 910/5612/17, предметом розгляду якої було стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України штрафних санкцій за прострочення виконання робіт за Контрактом у попередній спірному у даній справі період -01.12.2016 р. по 23.03.2017 р. (у даній справі -з 24.02.2017 р. по 13.03.2017 р.) і т. ін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

19 вересня 2007 року між Міністерством оборони України, як Генеральним замовником, та Казенним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім.В.О.Морозова", як головним виконавцем, укладено Державний контракт (договір) на виконання дослідно-конструкторської роботи, реєстраційний номер 247/2/07-9 (далі за текстом - Контракт), за умовами якого відповідач зобов’язався виконати та здати позивачу, а останній зобов’язався прийняти та оплатити дослідно-конструкторську роботу за темою: Модернізація системи залпового вогню БМ-21 "Град", шифр "ОСОБА_1/1".

Повний обсяг роботи, окремі її етапи (підетапи) та терміни виконання зазначені у відомості виконання, що є невід’ємним додатком до Договору. Передбачена Договором робота виконується відповідно до Спільного рішення Міністерства оборони та Міністерства промислової політики України, затвердженого Міністром оборони України від 03.03.2006 (пункт 1 Контракту).

Терміни виконання роботи або її етапів (підетапів), що визначені відомістю виконання можуть змінюватися за письмовою домовленістю сторін з оформленням узгоджувального протоколу (пункт 14 Контракту).

Датою виконання обов'язків за Договором в цілому і за окремими етапами (підетапами) відповідно до пункту 17 Контракту вважається дата затвердження акту про прийняття роботи (етапу, підетапу).

Згідно з пунктом 27 Контракту, розрахунки за роботу, що виконується проводяться між генеральним замовником та головним виконавцем у встановленому порядку за етапи (підетапи), що закінчені і здані.

Відповідно до умов Контракту розрахунки за продукцію можуть здійснюватись шляхом попередньої оплати Міністерством оборони України, що останнім виконано в повному обсязі здійснено на рахунки відповідача.

Додатковими угодами №№1-9 до Контракту протягом 2012-2016 сторонами конкретизовано умови виконання зобов'язань, обсяги фінансування замовника, календарні плани виконання тощо.

Окрім іншого, додатковою угодою №5 від 30.12.2015 встановлено остаточний строк дії Контракту виконання зобов'язання до 31.12.2016.

Додатковою угодою №9 від 19.12.2016 встановлено договірну ціну робіт другої черги підетапу 3.2.2 Контракту, яка склала 5045463,51грн., що були проавансовані замовником у повному обсязі.

Новою редакцією Календарного плану, що є додатком до даної додаткової угоди встановлено строк виконання другої черги підетапу 3.2.2 Контракту - 30.11.2016 р.

Водночас, роботи другої черги підетапу 3.2.2 відповідачем у встановлений строк не завершені.

У відповідності до пункту 33 Контракту сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов’язань, встановлених відомістю виконання, за умови виконання вимог пункту 27 цього договору, з головного виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості невиконаних робіт, з яких допущене прострочення виконання за кожний день прострочення, але не вище облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом, прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь позивача на підставі п. 33 Контракту 90818,28грн. штрафних санкцій (пені) за період прострочення виконання робіт другої черги підетапу 3.2.2 з 24.02.2017р. по 13.03.2017 р.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що відповідач у встановлений у Контракті строк-до 30.11.2016 р. не виконав роботи другої черги підетапу 3.2.2., у зв’язку з чим прокурор правомірно заявив до стягнення нараховані на підставі пунктів 33 Державного контракту від 19.09.2007 р. № 247/2/07-09 з оборонного замовлення на виконання дослідно-конструкторськоих робіт штрафні санкції за прострочення виконання зазначених робіт у період з 24.02.2017 р. по 13.03.2017 р. в розмірі 90818,28 грн., та ін.

Викладені вище висновки господарського суду першої інстанції, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Згідно з частиною 3 статті 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Отже,як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, відповідно до вищезазначеної процесуальної норми, прокурор у позовній заяві має:

- самостійно визначити, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтувати необхідність їх захисту;

- вказати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах;

- обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

У випадку невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді, подана прокурором позовна заява має бути повернута в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Проаналізувавши позовну заяву, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що прокурором вищевказані вимоги процесуального законодавства виконані.

Так, прокурором правомірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерство оборони України. Зокрема, прокурор вказав, що Міністерство оборони України згідно ст.ст. 1, 10 Закону України "Про оборону України" є центральним органом виконавчої влади і військового управління в системі Збройних Сил України, які створені для захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України. Міністерство оборони України згідно рішення Конституційного Суду України №3-РП/99 є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Відповідно до ст.3 Закону України "Про Збройні Сили України", Збройні сили України організаційно складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, установ та організацій. Органами на місцях є підпорядковані Міністру оборони України командири зазначених військових формувань. Вони зобов'язані вживати заходи для відшкодування завданої державі шкоди, для чого діяти відповідно до Закону, в тому числі в разі необхідності представляти інтереси держави в судах.

Також, прокурором самостійно визначено, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтувано необхідність їх захисту. Зокрема, військовий прокурор зазначив, що згідно з положеннями ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку, встановлених законом. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин тим, що в них є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор обґрунтовано зазначив, що Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро ім. О.О. Морозова" виконує окремі роботи, що є складовими частинами загального оборонного замовлення. Невиконання або неналежне виконання функцій зі здійснення робіт по реалізації державного оборонного замовлення є суттєвим порушенням прав та інтересів Держави, що потребує їх захисту в судовому порядку.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що у даному випадку недотримання відповідачем строків виконання робіт, обумовленим Контрактом, призводить до неналежної реалізації державного оборонного замовлення, що є суттєвим порушенням оборонних інтересів Держави, а несплата передбачених Контрактом штрафних санкцій спричиняє шкоду й економічним інтересам Держави.

Щодо обов'язку прокурора обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру", що передбачено статтею 2 ГПК України, господарський суд першої інстанції правомірно зазначив наступне.

Стаття 25 Закону України "Про прокуратуру", яка має назву "Нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство" не має частини третьої, до якої є відсилання у вищенаведеному положенні частини 3 статті 2 ГПК України.

Разом із тим, фактично підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді містяться у частині 3 статті 23 вказаного Закону, відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

На виконання даної норми, прокурор у позові правомірно зазначив, що Міністерством оборони України будь-яких заходів по стягненню з відповідача санкцій за прострочення виконання зобов'язань по розробці продукції оборонного призначення та по зобов'язанню передати дану продукцію не вжито. Враховуючи наявні порушення інтересів Держави з боку дій відповідача, вказана заява подається в інтересах Держави в особі позивача в зв'язку з заподіянням шкоди її економічним та оборонним інтересам, а саме фактичного недотримання умов Державного контракту з державного оборонного замовлення щодо своєчасної модернізації та виготовлення нових зразків військової техніки.

При цьому, в позовній заяві прокурора первісно було заявлено вимоги про стягнення штрафних санкцій за більший період часу порушення відповідачем строків виконання робіт за Контрактом, ніж у відповідній заяві Міністерства оборони України (справа №910/5612/17).

До того ж, як встановлено ухвалою господарського суду м.Києва від 10.04.2017, позовна заява у справі №910/5612/17 була подана Міністерством оборони України з порушенням правил територіальної підсудності, що також свідчить про неналежне виконання позивачем функцій захисту інтересів держави.

Господарський суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на норму частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень, пославшись на те, що ані даний Закон, ані ГПК України не містять будь-яких процесуальних наслідків самому лише невиконанню цього обов'язку.

Тому, саме лише ненаправлення прокурором позивачеві повідомлення про здійснення ним представництва інтересів держави в суді, за умови виконання прокурором усіх інших вимог частини 3 статті 2 ГПК України, не може бути перешкодою для прийняття його позовної заяви до розгляду.

З матеріалів справи вбачається. що позивач у даній справі -Міністерство оборони України звертався до господарського суду Харківської області про стягнення з відповідача у даній справі 872864,90 грн.штрафних санкцій на підставі п. 33 спірного Контракту за прострочення виконання спірних робіт 2-ї черги підетапу 3.2.2., але за попередній спірному у даній справі період прострочення -01.12.2016 р. по 23.03.2017 р. (у даній справі з 24.02.2017 р. по 13.03.2017 р.)

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.07.2017 р. у справі № 910/5612/17 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім .ОСОБА_3" на користь Міністерства оборони України 523718,90 грн. штрафних санкцій та в іншій частині позову відмовлено у зв’язку із зменшенням розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 40% з підстав відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості.

В рішенні зазначено зокрема про те, що згідно з умовами Контракту з ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О.Морозова" зобов'язалося виконати роботи по етапу 3 підетапу 3.2.2 Держаного контакту № 247/2/07-9 від 19.09.2007 року та надати позивачу акт приймання робіт до 30.11.2016 року.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни підетапу 3.2.2 та орієнтованої ціни ДКР шифр "ОСОБА_1/1" за Державним контрактом , підетап 3.2.2 було поділено на 1 та 2 чергу. Перша черга передбачала завершення виготовлення складових частин, складання дослідних зразків БМ-21У та ТЗМ. Друга черга передбачала виготовлення зразка БМ-21 У шляхом встановлення гіронасадкою !Г51У. Коригування РКД та доробка дослідних зразків за результатами попередніх випробувань.

На підставі Спільного рішення від 01.10.2014 року Міністерства Оборони України, ДК "Укроборонпром" та підприємств ДК" Укроборонпром" щодо визначення порядку виконання робіт за державним контрактом від 19.09.2007 року № 247/2/07-9 на дослідно-конструкторську роботу, шифр "ОСОБА_1/1" зафіксовано , що відповідач- ДП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. В.О. Морозова в межах державного замовлення виконує роботу з модернізації реактивної системи залпового вогню БМ-21, шифр "ОСОБА_1/1" з застосуванням покупного виробу гірокурсокренопоказника. В Україні ГККП серійно не виробляється і виробництво в країні не планується. Виріб, який найбільш відповідає таким вимогам є блок VRU системи KN виробництва фірми Kearfott Corporatіon ( виробництво США).

З урахуванням вище викладеного, іноземним постачальником укладено контракт з ДП" Львівський державний завод" ЛОРТА" на поставку блоку системи VRU в системі навігації.

Однак, як свідчить висновок Харківської торгово-промислової палати України за даними відповідача, ДП" Львівський державний завод" ЛОРТА"буде спроможним виконати роботу 2 черги підетапу 3.2.2 етапу 3 до 31.08.2017 року та вини ДП" ХКБМ" у недотриманні строків виконання роботи за контрактом не вбачається, про що ДП" Львівський державний завод "Лорта" надано Висновок торгово-промислової палати від 06.02.2017 року за № 366/21.0-10.4.

Крім зазначених фактів, встановлених, крім іншогорішенням господарського суду Харківської області від 04.07.2017 р. у справі № 910/5612/17 з наданих відповідачем ДП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. В.О. Морозова до матеріалів справи вбачається наступне.

З метою виконання Державного контракту від 19.09.2007 р. № 247/2/07-09 з оборонного замовлення на виконання дослідно-конструкторськоих робіт та на виконання Спільного рішення від 01.10.2014 року Міністерства Оборони України, ДК "Укроборонпром" та підприємств ДК" Укроборонпром" щодо визначення порядку виконання робіт за Державним контрактом від 19.09.2007 року № 247/2/07-9 на дослідно-конструкторську роботу, шифр "ОСОБА_1/1"(далі Спільне рішення) між відповідачем, замовником та ДП" Львівський державний завод "Лорта", виконавцем укладено договори на виконання складової частини дослідно конструкторської роботи «ВЕРБА/ 1-СУОК» від 21.03.2016 р. № 51/5-ХКБМ та № 52/6-ХКБМ відповідно до предмету яких виконавець зобов’язується виконати і здати замовнику , а останній зобов’язується прийняти та оплатити на умовах цих договорів та Спільного рішення проведення робіт СЧ ДКР ««ВЕРБА/ 1-СУОК».

Однією з умов виконання спірних робіт підетапу 3.2.2. 2 черги за Контрактом є поставка блоку та гідронасадки (виріб 1Г51), які є важливими частинами комплексної системи навігації та топоприв’язки (КСНТП).

Необхідність використання зазначених блоків в системі навігації дослідних зразків виробів дослідно-кконструкторських робіт (ДКР) «Оболонь-А» і складової частини ДКР(СК ДКР) «ОСОБА_1/1-КСНТП» саме блоків VRU виробництва фірми «Kearfott Corporation Guidance & Navigation Division (CША) узгоджено замовником (Міноборони України) та обгрунтвоано відповідачем в наданій суду довідці про стан виконання ДКР, шифр «ОСОБА_1/1» на 19.02.2018 р.

Листом від 21.10.2016 р. № 520-2643 ДП «Львівський державний завод «Лорта» повідомив відповідача про те, що у зв’язку з об’єктивними причинами, які виникли при виконанні етапу СЧ ДКР «ОСОБА_1/1-СУОК та СЧ ДКР «ОСОБА_1/1-КСНТП», а саме: відмовою на вхідному контролі дорогих комплектуючих виробів імпортного виробництва (планшетний комп’ютер), запізненням поставки АВЗК(яка, за інформацією може бути здійснена 15.11.2016 р., затримкою поставки блоків VRU (постачальник США, поставка-друга половина листопада 2016 року), затримкою оформлення та підписання Доповнення № 8 до ТЗ на СЧ ДКР «ОСОБА_1/1-СУОК» в частині дистанційного пульту пуску, необхідністю повного циклу випробувань блоків ВББ(не менше трьох тижнів, тривалість яких може бути скорочена за рахунок зменшення тривалості випробувань на дію підвищеної вологи), можлива затримка поставки дослідних зразків апаратури комплектів «ОСОБА_1/1-СУОК на «ОСОБА_1/1-КСНТП» до 20-25 листопада 2016 року.

Листом від 24.10.2016 р. № 520-2658 ДП «Львівський державний завод «Лорта» повідомив відповідача про уточнення листа від 21.10.2016 р. № 520-2643 , а саме, згідно з отриманою інформацією від фірми «Kearfott Corporation Guidance & Navigation Division (CША),відвантаження блоку VRU для комплектування дослідного зразка «ОСОБА_1/1-КСНТП» буде здійснено не раніше 15 грудня 2016 року.

Проте, на час звернення прокурора з позовом у цій справі відвантаження та поставка зазначеного блоку VRU так і не відбулася, а доказів узгодження нових строків сторони не надали.

Відповідно до статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином у спірних правовідносинах має місце конструкція генерального підряду, за якою замовник –Міністерство оборони України доручив виконання відповідачеві як генеральному підряднику за Державним контрактом від 19.09.2007 року № 247/2/07-9 дослідно-конструкторські роботи з модернізації системи залпового вогню БМ-21 "Град", шифр "ОСОБА_1/1", а відповідач на виконання зазначеного Контракту уклав окремі договори від 21.03.2016 р. № 51/5-ХКБМ та № 52/6-ХКБМ, за якими доручив виконання частини доручених йому замовником за Контрактом робіт (складової частини дослідно конструкторської роботи «ВЕРБА/ 1-СУОК) субпідрядникові - ДП" Львівський державний завод "Лорта".

При цьому відповідач залишився відповідальною особою перед позивачем за виконання всіх робіт за Контрактом, в тому числі за порушення субпідрядником своїх обов’язків щодо виконання спірних робіт.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України,особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З наведених норм вбачається, що обставини, на які відповідач посилається в обгрунтування своїх заперечень щодо відсутності його вини у простроченні виконання зобов'язання за Контрактом як підстави звільнення його від відповідальності, а саме невиконання його контрагентом своїх зобов'язань з поставки необхідних для виконання спірних робіт блоків VRU, не вважаються такими, що звільняють відповідача від цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності перед позивачем за невиконання спірних робіт за Контрактом.

Не можуть бути прийняті до уваги через їх безпідставність, доводи відповідача щодо неврахування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення преюдиційних обставин щодо відсутності вини відповідача у виникненні спірної заборгованості, встановлених рішенням господарського суду Харківської області від 04.07.2017 р. у справі № 910/5612/17, предметом розгляду якої було стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України штрафних санкцій за прострочення виконання робіт за Контрактом у попередній спірному у даній справі період -01.12.2016 р. по 23.03.2017 р.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведена стаття надає характер преюдиції саме фактам, а не їх оцінці.

Зазначення в рішенні господарського суду Харківської області від 04.07.2017 р. у справі № 910/5612/17 про відсутність вини відповідача у простроченні виконання робіт за Контрактом у попередній спірному у даній справі період -01.12.2016 р. по 23.03.2017 р. через непоставку йому блоків VRU, є не встановленням факту, а надання оцінці факту невиконання відповідачем робіт через непоставку зазначених блоків, яка до того ж стосується іншого ніж спірний періоду прострочення виконання відповідачем робіт за Контрактом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначено вище, згідно з пунктом 33 Контракту сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов’язань, встановлених відомістю виконання, за умови виконання вимог пункту 27 цього договору, з головного виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості невиконаних робіт, з яких допущене прострочення виконання за кожний день прострочення, але не вище облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Зазначена штрафна санкція не підпадає під визначення таких видів неустойки як пеня та штраф, а є окремим договірним видом штрафної санкції, порядок обчислення якого в договорі встановлено у відсотках від вартості товару за кожен день прострочення, але на відміну від пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, ця санкція застосовується за прострочення виконання негрошового зобов'язання, що, як зазначено вище, не суперечить чинному законодавству.

На підставі вищевказаних норм законодавства та положень Контракту прокурор правомірно здійснив нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання робіт другої черги підетапу 3.2. за період з 24.02.2017 по 13.03.2017 в розмірі 90818,28грн.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Виходячи з викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 статті 275, статтею 276, статтями 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 15.11.2017 р. у справі № 922/1628/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду

касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Білецька А.М.