Постанова № 72882234, 20.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2018 р. Справа № 926/2671/17

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.,

представників учасників судового процесу:

позивача – ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції, адвокат, ордер від 20.03.2018),

відповідача- Мельник С.Г.(в режимі відеоконференції, адвокат, довіреність від 04.10.2017),

третьої особи - не з’явився,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 23.01.2018 №01 (вх. суду від 26.01.2018 №01-05/433/18)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.12.2017, повний текст рішення складено 18.12.2017,

у справі №926/2671/17(колегія суддів у складі головуючого судді Бутирського А.А., суддів Дутки В.В., Ковальчука Т.І.)

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Чернівці

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Денисівка”, м. Чернівці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунального підприємства “Чернівціводоканал”, м. Чернівці

про: спонукання виконати дії

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТДВ «Денисівка» про зобов’язання надати згоду на підключення до внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є власником офісних приміщень на 4-му поверсі адміністративної будівлі на вул. Я.Мудрого, 64-Б в м. Чернівці, балансоутримувачем якої є відповідач, на балансі якого знаходяться всі інженерні мережі вказаної будівлі. На підставі договору від 27.08.2008 №67 на використання носіїв та надання інших послуг відповідач надавав позивачу послуги з водопостачання, каналізації та електроенергії. У 2016 році відповідач в односторонньому порядку припинив надавати послуги у зв’язку з тим, що, за його твердженнями, позивач здійснив під’єднання до системи водопостачання та каналізації в місцях, не передбачених існуючими схемами інженерних мереж. З метою відновлення водопостачання та водовідведення позивач звернувся до КП «Чернівціводоканал» із заявою про надання Технічних умов на під’єднання до мереж централізованого водопостачання та водовідведення, у відповідь на яку КП «Чернівціводоканал» повідомило про можливість здійснення такого під’єднання через внутрішньобудинкові мережі за умови наявності згоди всіх співвласників. Оскільки співвласником будівлі є відповідач, позивач звернувся до відповідача 04.05.2017 листом про надання такої згоди, однак станом на день подання позову відповіді від відповідача не отримав. Позивач посилається на ст. ст.1, 19 ЗУ "Про питну воду та водопостачання», Правила користування системами центрального комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, та вказує, що КП «Чернівціводоканал» є виробником послуг водопостачання та водовідведення, відповідач – споживачем, а він(позивач )– субспоживачем таких послуг. Виробник узгоджує приєднання водопроводів субспоживачів до водопровідних мереж споживачів за умови наявності згоди споживачів. Зазначає, що згідно зі ст. ст.13,319 ЦК України при здійсненні права власності відповідач не може зловживати своїми правами та вчиняти дії, які порушують права інших осіб. Вважає ухилення відповідача від надання позивачу згоди на під’єднання до мереж централізованого водопостачання та водовідведення зловживанням правами, спрямованим на заподіяння шкоди позивачу.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.12.2017 у справі №926/2671/17 відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду мотивоване положеннями ст. 1 ЗУ "Про питну воду та водопостачання», Правилами користування системами центрального комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України №190 від 27.06.2008(далі – Правила), ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

При відмові у задоволенні позову суд виходив з безпідставності позову, оскільки надання згоди не є тотожним обов’язку надати згоду. При цьому суд вказав, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту порушеного права як надання згоди на підключення до внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Скаржник посилається на ст. ст. 386, 391 ЦК України, Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних прав, викладений в листі Верховного Суду України від 01.07.2013, постанову Верховного Суду України від 21.05.2012 у справі № 6 -20цс/11 та вказує, що власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право; що застосування способів захисту порушеного права не може обмежуватися виключно приписами ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Вважає, що суд зобов’язаний був розглянути заявлений позов по суті, встановивши неможливість повноцінного використання позивачем належних йому приміщень і порушення його права на забезпечення водопостачанням та водовідведенням.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує доводи скаржника, вважає їх необгрунтованими, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач вказує, зокрема, що звертаючись з позовом про надання згоди на підключення до інженерних мереж, позивач не надав жодного доказу щодо технічної можливості такого підключення. Зазначає, що в порядку досудового вирішення спору позивач обмежився лише направленням листа відповідачу, без пропозиції яким чином буде здійснено підключення, без орієнтовного проекту технічних умов, виконаних спеціалістом, без вказівки на відшкодування витрат по утриманню мереж у разі підключення. Крім того, вказує, що відповідно до наявних у нього схематичних планів інженерних мереж відсутні технічні можливості надавати послуги водопостачання та водовідведення, що реальна можливість підключення до мереж є тільки через внутрішні мережі іншого співвласника будівлі або по зовнішній стіні будівлі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі №926/2671/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_3

Ухвалою від 05.02.2018 (з урахуванням ухвали від 07.02.2018) розгляд справи призначено на 27.02.2018.

Ухвалою від 27.02.2018 розгляд справи відкладено на 13.03.2018.

Судове засідання 13.03.2018 не відбулося у зв’язку з перебуванням судді Я.О. Юрченка у відпустці з 12.03.2018 по 13.03.2018, про що відповідно до положень абз. 2 пп.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 58 від 15.09.2016, було повідомлено учасників судового процесу.

Ухвалою від 14.03.2018 розгляд справи призначено на 20.03.2018.

Представники позивача та відповідача з’явилися в судове засідання 20.03.2018 в режимі відеоконференції. Представник позивача (скаржника) підтримав доводи , викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення, прийняти нове, яким задоволити позов. Представник відповідача заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві, просив залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ОСОБА_2 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.05.2006 №10608204 ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.2005 ВСЕ №560338 та договору про виділ у натурі частки нерухомого майна №397339 від 03.05.2006 ВСТ №397339 є власником виділеної в натурі 1/100 ідеальної частки нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 199,40кв.м, розташованих на вул. Тореза М, 64 Б в м. Чернівці (а.с. 66-68).

Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю “Денисівка” (далі -ТДВ“Денисівка”) є правонаступником ВАТ“Денисівка” та є власником 995/1000 нежитлових будівель і споруд, розташованих на вул. Тореза М, 64 Б в м. Чернівці, що підтверджено витягом з ЄДРЮОФОПГФ № НОМЕР_1 від 02.08.2017 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.11.2012 ( а.с.15-20, 21).

27.08.2008 ВАТ «Денисівка» (надавач послуг) та ФОП ОСОБА_3 (користувач) уклали договір №67 про використання носіїв та надання інших послуг, за умовами якого надавач зобов’язаний надавати користувачу комунальні послуги, зокрема, щодо використання холодної води з міського водопроводу, каналізації, електроенергії тощо, а користувач зобов’язаний своєчасно до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, проводити оплату за надані послуги.

Відповідно до п.4.1 термін дії договору встановлюється з 01.01.2007 до 31.12.2009.

Договір може бути автоматично пролонгованим на той самий термін, якщо жодна зі сторін не виявила бажання припинити його дію у місячний термін (п.4.2).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надіслав позивачу листа від 18.11.2016 №01/395 про розірвання договору №67 у зв’язку з наявною заборгованістю станом на 31.10.2016 в сумі 2 507,15грн(а.с. 34).

З листа КП «Чернівціводоканал» від 12.12.2016 №03/5241, адресованого позивачу (ФОП ОСОБА_3П.), вбачається, що позивач звертався до КП «Чернівціводоканал» щодо підключення його нежитлового приміщення, розташованого на 4-му поверсі адмінбудівлі ТДВ“Денисівка”, до водопровідної та каналізаційної мереж. На звернення позивача КП «Чернівціводоканал» повідомило, що підключення можливо технічно здійснити від внутрішньобудинкових мереж за умови надання згоди усіх співвласників будинку. Крім того, повідомило, що адмінбудівля ТДВ“Денисівка” підключена до власних внутрішньоквартальних водопровідно-каналізаційних мереж, які, в свою чергу, підключені до водопроводу на по вул. Я. Мудрого та каналізаційного колектора по вул. Енергетичній (а.с. 26).

13.05.2017 позивач звернувся до відповідача листом від 04.05.2017 про надання згоди на під’єднання до внутрішньобудинкової мережі водопостачання та водовідведення (а.с. 25).

Відповіді на звернення позивача відповідач не надав, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов’язання відповідача надати позивачу згоду на підключення до внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення.

Дослідивши всі обставини справи, доводи апелянта, заслухавши пояснення представників скаржника та відповідача, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання» порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 7 жовтня 2008 р. за N 936/15627 (далі- Правила).

Згідно з п.1.2 названих Правил виробником послуг централізованого водопостачання та водовідведення є суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник); замовником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - є споживач або суб'єкт господарювання, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об'єкта архітектури з наступним його приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення; субспоживач - це суб'єкт господарювання, який одержує воду з комунальної водопровідної мережі або скидає стічні води в комунальну мережу водовідведення через мережі споживача.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 199,40кв.м, розташованих на вул. Тореза М, 64 Б в м. Чернівці, на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.2005 та договору про виділ у натурі частки 1/100 ідеальної частки нерухомого майна від 03.05.2006.Відповідач є власником 995/1000 нежитлових будівель і споруд, розташованих на вул. Тореза М, 64 Б в м. Чернівці.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є споживачем послуг централізованого водопостачання та водовідведення, а позивач – субспоживачем. На підставі договору від 27.08.2008 відповідач надавав позивачу послуги з використання холодної води з міського водопроводу та каналізації, однак у 2016 році договір був розірваний, надання послуг припинено.

Представник відповідача пояснив, що послуги надавалися позивачу шляхом під’єднання приміщень позивача до внутрішнього протипожежного водогону, у зв’язку з чим Чернівецький міський відділ УДСНС у Чернівецькій області надав керівнику товариства припис № 480 від 23.11.2016 про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту (а.с. 39-40).

У травні 2017 року позивач звернувся до відповідача з листом про надання згоди на під’єднання до внутрішньобудинкової мережі водопостачання та водовідведення, який відповідач залишив без відповіді.

Порядок приєднання об'єктів до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення визначений розділом ІV Правил.

Відповідно до п.4.7 Правил приєднання мереж водопостачання та водовідведення субспоживачів до мереж споживачів здійснюється згідно з порядком, наведеним у пунктах 4.1-4.6 цих Правил.

Для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови (п.4.1 Правил).

Будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів) забороняється ( п.4.2 Правил).

Виробник після отримання від замовника усіх необхідних документів відповідно до Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.99 N 2328 ( далі- Порядок), протягом 15-ти днів видає технічні умови на підставі опитувального листа на приєднання об'єкта замовника до систем централізованого водопостачання та водовідведення з урахуванням потужностей споруд, пропускної спроможності мереж, із зазначенням умов для проектування вводу: місця підключення, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску тощо (п.4.3 Правил).

Підключення нових об'єктів до систем централізованого водопостачання та водовідведення виконується за наявності проектів, розроблених і узгоджених згідно з нормами проектування та цими Правилами( п.4.4 Правил).

Виробник узгоджує приєднання водопровідних вводів субспоживачів до водопровідних мереж споживачів за умови наявності згоди споживачів( п.4.8 Правил).

З аналізу названих норм випливає, що приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення чи приєднання водопровідних вводів субспоживачів до водопровідних мереж споживачів здійснюється на підставі технічних умов, в яких зазначаються умови для проектування вводу: місця підключення, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску тощо. Технічні умови видаються замовнику таких послуг виробником послуг після отримання від замовника усіх необхідних документів, визначених Порядком, на підставі опитувального листа на приєднання з урахуванням потужностей споруд, пропускної спроможності мереж. Виробник узгоджує приєднання водопровідних вводів субспоживачів до водопровідних мереж споживачів за умови наявності згоди споживачів.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником скаржника в судовому засіданні апеляційного суду, при зверненні до відповідача про надання згоди на приєднання його приміщень до внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення позивач не надав відповідачу технічних умов чи будь-яких інших документів, які б підтверджували технічну можливість такого приєднання, визначали місця приєднання тощо.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про те, що в нього були відсутні підстави для надання згоди позивачу на приєднання його приміщень до внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення, та вважає необгрунтованими доводи скаржника про неправомірність ухилення відповідача від надання такої згоди.

Технічних умов на приєднання чи їх проекту позивач також не надав суду при зверненні з позовом до відповідача про зобов’язання надати згоду, надав суду лише лист КП «Чернівціводоканал» від 12.12.2016 №03/5241, в якому вказано про можливість підключення приміщень позивача до внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення.

Однак, цей лист не є технічними умовами у розумінні Правил, в ньому відсутні будь-які дані щодо пропускної спроможності мереж, умов проектування вводу: місця підключення, місця розташування водомірного вузла тощо.

В апеляційній скарзі позивач вказує на порушення відповідачем його прав як власника приміщень ненаданням згоди на їх приєднання до внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 ЦК, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів.

Верховний Суд України в постанові від 04.10.2017 у справі №914/1128/16 вказав, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11 та від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Захист права власності врегульовано главою 29 ЦК України( ст.ст.386-394).

Так, ст. 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України, від 01.04.2014, Верховний Суд України роз’яснив, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї.

Виходячи з обставин даної справи, зокрема, відсутності технічних умов на підключення приміщень позивача до внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення, не можна вважати, що надання згоди на підключення на звернення позивача від 04.05.2017 було чи є обов’язковим для відповідача, відтак не можна вважати, що ненаданням згоди на таке звернення позивача відповідач порушив права позивача як власника приміщень.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність правового механізму виконання рішення суду про зобов’язання надати згоду, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позову та неналежність обраного позивачем способу захисту.

Статтею 5 ГПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII, що набрав чинності з 15.12.2017, встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Апеляційний суд не може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту прав позивача, який не суперечить закону, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника та вважає рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову правомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу вимог ст. ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ( ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї ( ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права( ч.4).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 86,129, 252, 269, 270,275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.12.2017 у справі №926/2671/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, встановлені ст. 288 та 289 ГПК України.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 21.03.2018.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя Я.О. Юрченко