Рішення № 72881905, 12.03.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/245/17-г/16

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.

Розглянувши справу

за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2"(ПАТ "ВіЕйБі Банк"), вул. Дегтярівська, 27 Т, м.Київ, 04119 в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3, вул.Дегтярівська, 27-Т, м.Київ , 04119, адреса для листування: 02049, м. Київ, Харківське шосе, 49.

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", с.Темногайці, Шумський район, Тернопільська область,47154.

про: cтягнення заборгованості в сумі 4 556 284,97 грн., в тому числі:

- заборгованість за кредитом - 2000150, 88 грн.,

- заборгованість за процентами - 628261, 09 грн.,

- пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 297063, 06 грн.,

- пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 74014, 44 грн.,

- заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 141380, 54 грн.,

- заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 17605, 82 грн.,

- інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту - 1290526, 62 грн.,

- інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів - 107 282, 52 грн.

За участю представників:

позивача: не з’явився

відповідача: ОСОБА_4 - представник, довіреність №29/12 від 29.12.2017

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Документообіг господарського суду”.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ20UG2JD3052643E1.

Суть справи.

Як зазначає позивач в позовній заяві, підставою звернення до суду з даним позовом до відповідача послужило те, що:

- відповідачем порушено зобов'язання за Кредитним договором № 294-2012 від 12 вересня 2012 року та заборгованість Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" станом на 11.01.2017 становить 4 556 284 грн. 97 коп., в тому числі:

- заборгованість за кредитом – 2 000 150 грн. 88 коп;

- заборгованість за процентами 628 261 грн. 09 коп.

- пеня за несвоєчасну сплату кредиту – 297063 грн. 06 коп.,

- пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту – 74014 грн. 44 коп.,

- заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту – 141380 грн. 54 коп.,

- заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів – 17605 грн. 82 коп.,

- інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту – 1 290 526 грн. 62 коп.,

- інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів - 107 282 грн. 52 коп.;

- Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБіБанк" 29.08.2015 листом повідомила відповідача про нікчемність договорів про внесення змін до Кредитного договору № 2934-2012, укладеного 12.09.2012 між ПАТ "ВіЕйБіБанк" та СТОВ "Агро-Лан", зокрема:

- договору про внесення змін від 16.12.2013;

- договору про внесення змін від 15.01.2014;

- договору про внесення змін від 17.02.2014;

- договору про внесення змін від 17.03.2014;

- договору про внесення змін від 01.04.2014;

- договору про внесення змін від 30.04.2014;

- договору про внесення змін від 16.06.2014;

- договору про внесення змін від 15.07.2014;

- договору про внесення змін від 12.08.2014;

- договору про внесення змін від 15.08.2014;

- договору про внесення змін від 15.09.2014;

- договору про внесення змін від 15.10.2014., згідно умов яких сторони домовились в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом;

- зазначеним повідомленням ОСОБА_2 запропонував відповідачу негайно, в день отримання повідомлення виконати зобов'язання за кредитним договором з врахуванням нікчемності договорів про внесення змін, яке залишилося без відповіді та задоволення;

- посилаючись на ст.ст. 530, 611, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 626, 530, 1049, 1054 позивач просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.04.2017 порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 03.05.2017 на 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 03.05.2018, від 22.05.2017, від 31.05.2017 відкладено розгляд справи відповідно на 22.05.2017 на 15 год. 00 хв., на 31.05.2017 на 11 год. 30 хв., на 20.06.2017 на 16 год. 40 хв.

Ухвалою суду від 20.06.2017 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, м. Тернопіль, вул.Січових Стрільців, 4 та ухвалою суду від 20.06.2017 зупинено провадження у даній справі.

05.02.2018 на адресу суду згідно Супровідного листа №1020/17/73/74/82-22 від 02.02.2018 Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз поступив Висновок експерта від 02.02.2018 за результатами проведення судово-економічної експертизи та повернуто матеріали справи .

Ухвалою суду від 13.02.2018 поновлено провадження у справі, повідомлено сторони, що даний спір в подальшому розглядатиметься відповідно до редакції ГПК України, що набрала чинності з 15.12.2017 за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті (глава 6 ГПК України) та призначено судове засідання на 28.02.2018 на 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 28.02.2018 відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 12.03.2018 на 14 год. 00 хв.

В судове засідання представник позивача не з'явився.

ОСОБА_5 про вручення поштового відправлення, направлене Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 01.03.2018 року (про направлення відповідачу ухвали від 28.02.2018 про відкладення судового засідання по розгляду справи по суті на 12.03.2018 на 14 год. 00 хв.) повернулось на адресу суду із відміткою про вручення його Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 03.03.2018.

У витязі з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення №4602507498161, направлене ОСОБА_1 акціонерному товариству "Всеукраїнський ОСОБА_2" (конверт з ухвалою суду від 28.02.2018 року про відкладення судового засідання по розгляду справи по суті на 12.03.2018 на 14 год. 00 хв), вказано: "невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини".

12.03.2018 на електронну адресу суду від позивача надійшло Клопотання №08/4278 від 12.03.2018 про перенесення судового засідання та участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, в якому позивач просить суд, зокрема, перенести судове засідання на іншу дату, постановити ухвалу про участь ОСОБА_1 акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" у судовому засіданні, що буде призначене в режимі відеоконференції.

Разом з тим, Клопотання № 08/4278 від 12.03.2018 не містить електронного цифрового підпису.

Згідно п. 1.5.6 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 (далі – Інструкція) – "надсилання офіційного листа електронною поштою здійснюється за умови реєстрації документа та запису вихідного реєстраційного номера і дата документа у файл, що відповідає конкретному документу. Електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом"

Відтак, відповідно до п. 1.5.17 Інструкції, судом не приймається вищезазначене Клопотання № 08/4278 від 12.03.2018 (надіслане електронною поштою) до уваги, оскільки документи, які отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. Крім того, відповідно до ч. 2 п. 1.5.17 Інструкції, у разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Однак, від позивача оригінал Клопотання до справи до господарського суду на даний час не поступив.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 13 лютого 2018 року провадження у справі поновлено та зазначено, що розгляд справи здійснюватиметься за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.

А відтак, з врахуванням положень ч. 2 ст. 195 ГПК України відкладення розгляду справи не вбачається можливим, оскільки строк розгляду даної справи завершується 13 березня 2018 року.

Представник відповідача в судове засідання з'явився.

22.05.2017 від відповідача до матеріалів справи поступив Відзив № без номера від 19.05.2017, в якому зазначається, зокрема, наступне:

- в обґрунтування своїх позовних вимог позивач обмежився лише наданням односторонньо складеного ним розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 294-2012 від 12.09.2012 без посилання на будь-які дані аналітичного обліку, первинні документи та без долучення таких до матеріалів справи;

- як вбачається зі змісту позовної заяви та долученого до неї розрахунку заборгованості, позивач здійснив розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором без врахування умов всіх договорів про внесення змін до нього;

- у тексті позовної заяви позивач вказує, що ним визнані нікчемними наступні договори про внесення змін до кредитного договору № 294-2012 від 12.09.2012, а саме:

- договір про внесення змін від 16.12.2013;

- договір про внесення змін від 15.01.2014;

- договір про внесення змін від 17.02.2014;

- договір про внесення змін від 17.03.2014;

- договір про внесення змін від 01.04.2014;

- договір про внесення змін від 30.04.2014;

- договір про внесення змін від 16.06.2014;

- договір про внесення змін від 15.07.2014;

- договір про внесення змін від 12.08.2014;

- договір про внесення змін від 15.08.2014;

- договір про внесення змін від15.09.2014;

- договір про внесення змін від 15.10.2014.

-позивач стверджує про нікчемність 12-ти договорів про внесення змін до Кредитного договору № 294-2012 від 12.09.2012, Розрахунок заборгованості відповідача позивачем проведено без врахування умов зазначених 12 договорів, що вносять зміни до Кредитного договору, котрий є підставою позовних вимог;

- умовами вище перелічених договорів про внесення змін до Кредитного договору встановлено зміну відсоткової ставки за Кредитним договором, змінено строки сплати відсотків за користування кредитом та строки повернення кредиту;

- здійснивши розрахунок позовних вимог за Кредитним договором без врахування умов вище перелічених договорів про внесення змін до нього, позивач штучно створив заборгованість відповідача за Кредитним договором в сумі 4 556 284 грн. 97 коп., внаслідок свого одностороннього та необґрунтованого твердження про нікчемність окремих договорів про внесення змін;

- висновки позивача про нікчемність, на його думку, окремих договорів про внесення змін до Кредитного договору не робить ці договори автоматично нікчемними;

- твердження позивача про нікчемність правочину мотивоване тим, що згідно п. 6,7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

· банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п.6);

· банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг) , прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7);

· згідно положень пункту 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет нікчемності;

- як слідує з наведеної норми права, нікчемні правочини виявляються Фондом за результатами складеної перевірки, а, отже, здійснюючи таку перевірку Фонд (в даному випадку його уповноважена особа) формує висновки про нікчемність конкретних правочинів, тобто відносить їх за певними критеріями до категорії нікчемних;

-позивач не надав в обґрунтування свого твердження про нікчемність окремих договорів про внесення змін до Кредитного договору, матеріалів перевірки, котра повинна була бути ним проведена та в яких мають бути відображені висновки з приводу того, внаслідок яких критеріїв договори про внесення змін до Кредитного договору віднесено до статусу нікчемних;

- позивач, стверджуючи про нікчемність правочинів, жодним чином не довів існування конкретних підстав та фактів нікчемності договорів про внесення змін до Кредитного договору, визначених чинним законодавством України;

- позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає отримання позичальником переваг чи пільг за визнаними позивачем нікчемними угодами та чи такі переваги (пільги) в дійсності мали місце по відношенню до інших клієнтів ПАТ "ВіЕйБіБанк";

- докази нікчемності договорів про внесення змін до Кредитного договору в матеріалах справи відсутні, так само як відсутні докази оспорювання чи визнання судом зазначених договорів недійсними;

- з огляду на вищевикладене та на підставі ст. ст. 204, 626, 651, 653, 10561 Цивільного кодексу України, договори про внесення змін до Кредитного договору № 294-2012 від 12.09.2012, а саме: договір про внесення змін від 16.12.2013, договір про внесення змін від 15.01.2014, договір про внесення змін від 17.02.2014; договір про внесення змін від 17.03.2014; договір про внесення змін від 01.04.2014; договір про внесення змін від 30.04.2014; договір про внесення змін від 16.06.2014; договір про внесення змін від 15.07.2014; договір про внесення змін від 12.08.2014; договір про внесення змін від 15.08.2014; договір про внесення змін від 15.09.2014; договір про внесення змін від 15.10.2014 є такими, що не суперечать жодній із норм законодавства України, а тому не є нікчемними, натомість є такими, щодо яких діє презумпція правомірності правочину;

- при вирішенні спору, з метою об'єктивного встановлення всіх обставин у справі, необхідно враховувати абсолютно всі умови кредитного договору з урахуванням усіх без винятку змін та доповнень до нього.

31.05.2017 від відповідача до матеріалів справи поступили Пояснення № без номера від 31.05.2017 (вх. № 11968 від 31.05.2018), в яких зазначається, зокрема, наступне:

- відповідач не взмозі надати письмові (документальні) докази сплати кредиту та процентів за Кредитним договором № 294-2012 від 12.09.2012 у зв'язку з тим, що платежі за Кредитним договором здійснювалися відповідачем через систему електронного банкінгу ПАТ "ВіЕйБіБанк" "Клієнт Банк", яка в теперішній час заблокована у зв'язку з процедурою ліквідації банку, відповідач фізично не має доступу до електронних копій платіжних доручень та виписок по рахункам, які підтверджують сплату коштів за Кредитним договором, через відсутність доступу до системи електронного банкінгу ПАТ "ВіЕйБіБанк" "Клієнт Банк";

- станом на 31.05.2017 відповідач не проводив оскарження листа-повідомлення про визнання нікчемними договорів про внесення змін до Кредитного договору, оскільки такого листа від позивача не отримував;

- відповідач не звертався до позивача письмово про надання документів щодо заборгованості за кредитним договором;

- відповідачу не відомо чи проводив позивач договірне списання коштів за кредитним договором з рахунків відповідача, відкритих у ПАТ "ВіЕйБіБанк".

06.03.2018 від відповідача на електронну адресу суду надійшло Клопотання № 1/06-18 від 06.03.2018 про залишення позовної заяви без розгляду (яке містить електронний цифровий підпис), в якому зазначається, зокрема, наступне:

- за клопотанням позивача ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 квітня 2017 року відстрочено позивачу сплату судового збору до прийняття судового рішення у даній справі;

- відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу IX "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діє з 15.12.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

-правовою підставою для відстрочення сплати судового збору позивачу вказано положення ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", яка на час винесення ухвали про відстрочення сплати судового збору, була викладена в наступній редакції: "враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення рішення у справі";

- на час відновлення провадження у справі, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", згідно Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, викладена в іншій редакції:

- на час розгляду справи обов'язковою умовою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, крім майнового стану сторони є інші умови, визначені ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір";

- ні по колу осіб, визначених пунктами 1-2, ні по характеру предмету позову, визначеному пунктом 3 цієї статті позивач та його позовні вимоги про стягнення заборгованості не підпадає під дію ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а отже, в данному випадку не може застосовуватись відстрочення або розстрочення судового збору, а тим більше звільнення від його сплати;

- ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 квітня 2017 року відстрочено позивачу сплату судового збору до прийняття судового рішення у даній справі; на момент винесення такої ухвали у суду були, передбачені Законом України "Про судовий збір" підстави для відстрочення позивачу сплати судового збору. Однак, цією ухвалою позивача не звільнено від сплати судового збору, а лише відстрочено його сплату; при цьому, строк відстрочення – до прийняття судового рішення у справі; у випадку прийняття судового рішення у даній справі без надання позивачем доказів сплати судового збору – фактично позивач буде звільнений від сплати судового збору;

- згідно ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору;

- Господарським процесуальним кодексом регулюється стягнення судового збору з відповідача у випадку звільнення позивача у встановленому законом порядку від сплати судового збору; однак ні цим кодексом, ні іншими законодавчими актами України не передбачено стягнення із відповідача судового збору не сплаченого позивачем, в тому випадку коли він у встановленому законом порядку не звільнений і підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні;

- відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статях 162, 164, 172, 173 цього кодексу і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;

- судом встановлено строк відстрочення судового збору – до прийняття рішення у справі; якщо позивач до прийняття рішення у справі не надасть доказів про сплату судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, його позовна заява повинна вважатись як подана без додержання п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України і підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України;

- в зв'язку з ненаданням позивачем доказів сплати судового збору – залишити позовну заяву без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

12.03.2018 від відповідача до матеріалів справи поступило Доповнення № без номера від 12.03.2018 (вх. № 7106 від 12.03.2018) до Клопотання про залишення позовної заяви без розгляду № 1/06-18 від 06.03.2018, в якому вказано, зокрема, що в зазначеному Клопотанні помилково вказано посилання на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 12.04.2017, просить вважати правильним посилання на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.04.2017.

Подання таких пояснень, викладених в Доповненнях не суперечить нормам чинного законодавства, а тому приймаються судом.

Суд критично оцінює Клопотання № 1/06-18 від 06.03.2018 про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У ст. 2 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно ч.ч 1, 2 ст. 123 ГПК України, відповідно, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.04.2017 про порушення провадження у справі №921/245/17-г/16 відстрочено ОСОБА_1 акціонерному товариству "Всеукраїнський ОСОБА_2" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_6 сплату судового збору до прийняття судового рішення у даній справі.

При цьому суд керувався положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній станом на 12.04.2017, а саме: "Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі."

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" було внесено зміни до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та викладено ч. 1 даної статті Закону у новій редакції, а саме:

"Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю."

Суд вважає за необхідне наголосити, що статтею 58 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відтак, як слушно зауважив відповідач у Клопотанні № 1/06-18 від 06.03.2018, на момент винесення ухвали від 12.04.2017 у суду були передбачені Законом України "Про судовий збір" підстави для відстрочення позивачу сплати судового збору.

Разом з тим, суд не погоджується з твердженням позивача, викладеним ним у вищевказаному Клопотанні стосовно того, що :" ні по колу осіб, визначених пунктами 1-2, ні по характеру предмету позову, визначеному пунктом 3 статті 8 Закону України "Про судовий збір" позивач та його позовні вимоги про стягнення заборгованості не підпадає під дію ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а отже, в даному випадку не може застосовуватись відстрочення або розстрочення судового збору, а тим більше звільнення від його сплати ", адже нова редакція ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не має зворотної дії в часі.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 13.02.2018 провадження у справі №921/245/17-г/16 поновлено та вказано, що даний спір розглядатиметься відповідно до редакції ГПК України, що набрала чинності з 15.12.2017 за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.04.2017 про порушення провадження у справі №921/245/17-г/16 було відстрочено ОСОБА_1 акціонерному товариству "Всеукраїнський ОСОБА_2" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_6 сплату судового збору до прийняття судового рішення у даній справі.

Згідно п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Захищене статтею 6 Конвенції з прав людини й основоположних свобод право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження, кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів надіслання копії Клопотання № 1/06-18 від 06.03.2018 позивачу по справі, а, відтак, відповідачем порушено принцип змагальності сторін та право позивача бути поінформованим про таке Клопотання, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості надати відповідні заперечення на нього.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Відтак, оскільки при зверненні із позовною заявою в порядку ГПК України ( редакція до 15.12.2017) позивачу ОСОБА_1 акціонерному товариству "Всеукраїнський ОСОБА_2" було відстрочено сплату судового збору, помилковим було б вважати, що провадження у даній справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених, зокрема, у ст.164 ГПК України( ГПК в новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017).

З огляду на наведене, у задоволенні Клопотання № 1/06-18 від 06.03.2018 про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити, як безпідставно заявлене.

Ухвалою від 28.02.2018 суд викликав в судове засідання 12 березня 2018 року судового експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_7 та судового експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_8, які проводили судову економічну експертизу для надання роз'яснень свого Висновку № 1023/17/73/74/82-22 від 02.02.2018 за результатами проведення судово-економічної експертизи в частині наданої відповіді на поставлене перше питання: "В результаті проведеного дослідження встановлено, що сума заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" перед Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_2" за Кредитним договором № 294-2012 від 12.09.2012 станом на 11.01.2017 у розмірі 2000150 грн. 88 коп., сума процентів за користування кредитними коштами у розмірі 491116 грн. 49 коп., загальна сума заборгованості у сумі 2491267,37 грн. підтверджується положенням договору, всіх додаткових договорів та виписок банку;

- сума заборгованості за кредитним договором №294-2012 від 12.09.2012 станом на 11.01.2017 у розмірі 2000150 грн. 88 коп., сума процентів за користування кредитними коштами у розмірі 628261 грн. 09 коп. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" перед Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_2" (ПАТ "ВіЕйБіБанк") документально не підтверджується." та якими саме документами вказана заборгованість має бути підтверджена, а також для надання відповідей на запитання представників сторін в судовому засіданні.

В судове засідання прибули судовий експерт ОСОБА_8Р та судовий експерт ОСОБА_7

Судовий експерт ОСОБА_7 з приводу поставленого судом питання пояснила в усному порядку, зокрема, що заборгованість по кредиту в сумі 2 000 150 грн. 88 коп., заборгованість по процентах за користування кредитними коштами в сумі 491116 грн. 49 коп. підтверджується кредитним договором, всіма додатковими договорами та виписками банку.

Щодо 629261 грн. 09 коп. – суми заборгованості по процентах, нарахованих з врахуванням визнаних угод нікчемними, то така сума заборгованості документально не підтверджується. Така донарахована сума повинна підтверджуватись банківськими виписками та із такої суми заборгованості повинен сплачуватись податок.

Надання кредиту відповідачу в сумі 2 000 150 грн. 88 коп підтверджується меморіальними ордерами, а також відсутність погашення кредиту матеріалами справи, зокрема, банківськими виписками.

Також судовий експерт зауважив, що щодо настання чи ненастання строку сплати кредиту, судовий експерт не вправі встановлювати.

Крім того, зауважила, що визнання додаткових договорів недійсними ніякими документами не підтверджено.

В судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_7 надав Пояснення № без номера від 12.03.2018 до висновку експерта щодо питання 1, абзацу 2 (вх. № 7105 від 12.03.2018), в яких зазначається, зокрема, наступне:

-заборгованість за кредитним договором № 294-2012 від 12.09.2012 станом на 11.01.2017 у розмірі 2 000 150 грн. 88 коп. (тіло кредиту) підтверджується меморіальними ордерами ПАТ "ВіЕйБіБанк"; сума заборгованості по відсотках за користуванням кредитом в розмірі 628261 грн. 09 коп. визначена розрахунково і документально не підтверджується.

12.03.2018 від відповідача до матеріалів справи поступили Доповнення № без номера від 12.03.2018 до відзиву на позовну заяву (вх. № 7112 від 12.03.2018), в яких відповідач зазначив, зокрема, наступне:

- з врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, в тому числі Висновку експерта та роз'яснень експертів до висновку, позовні вимоги відповідач визнає частково на суму: 491 116 грн. 49 коп., тобто сума визначена експертами як сума процентів за користування кредитними коштами (аркуш 34 Висновку експерта);

- заборгованість по тілу кредиту в сумі 2 000 150 грн. 88 коп. не визнає, оскільки строк сплати цих коштів не настав, згідно п. 1.3 кредитного договору з врахуванням договорів про внесення змін (зокрема, договору від 30.04.2014, т. 1 а.с. 241);

- також не визнає будь-яких нарахувань на тіло кредиту із вищевказаних підстав;

- щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату процентів 61234,12 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів – 12 869,82 грн., інфляційних збитків 754369,56 грн., визначених у Висновку експерта: не визнає ці вимоги, оскільки припинення оплати процентів за користування коштами сталося внаслідок односторонньої зміни умов договору (тобто неузгодження суми заборгованості) з боку позивача.

Згідно п.1 ч.2 ст.46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) – на будь-якій стадії судового процесу.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч.1 ст.191 ГПК України).

Згідно ч.4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Разом з тим, , суд вважає за необхідне у прийнятті визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення 491116 грн 49 коп (сума визначена експертами як сума процентів за користування кредитними коштами (аркуш 34 Висновку експерта) відмовити, оскільки таке визнання суперечить всім матеріалам справи та порушує права позивача, оскільки позивач заявив до стягнення з відповідача (по позовній заяві) 628261 грн 09 коп заборгованості за процентами, яка нарахована з врахуванням додаткових угод, які визнані Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3нікчемними, а сума 491116 грн 49 коп (яку визнає відповідач) – це заборгованість за процентами, яка визначена експертами за результатами експертного дослідження з врахуванням всіх додаткових угод до кредитного договору.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

12 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством “Всеукраїнський ОСОБА_2” (скорочене ПАТ “ВіЕйБі Банк”), що надалі іменується “Кредитор”, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Агро-Лан”, що надалі іменується “Позичальник” було укладено кредитний договір №294-2012, згідно п.1.1 якого відповідно до умов цього договору “Кредитор” зобов’язується надати “Позичальнику” кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 17 983 866 грн 55 коп, а “Позичальник” зобов’язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути “Кредитору” суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов’язки, визначені цим договором.

Згідно п.1.2 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом 19% річних.

Згідно п.1.3 кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту “Позичальником” -11 вересня 2013 року включно.

Згідно п.2.1 кредитного договору плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки зазначеної в п.1.2.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/факт (п.2.2 кредитного договору).

Згідно п.2.3 кредитного договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту; день погашення кредиту не враховується).

Проценти за користування кредитом “Позичальник” сплачує щомісяця на рахунок №2909488001139, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту (п.2.4 кредитного договору).

Згідно п.2.5. кредитного договору процентна ставка за кредитом може бути змінена кредитором у випадках та в порядку, що передбачені статтею 3 цього договору.

У відповідності до п. 6.1 договору заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається “Позичальником” в повному обсязі до дати вказаної у п.1.3., на рахунок №2909488001139.

Як визначається в п. 6.2 договору проценти за користування кредитом сплачуються "Позичальником" на користь "Кредитора" на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 6.3 договору №294-2012 цим договором "Позичальник" доручає "Кредитору" здійснювати договірне списання з поточного рахунку "Позичальника" № 26008170000137, а також будь-яких інших рахунків "Позичальника", що відкриті та/або будуть відкриті в ПАТ “ВіЕйБі Банк”, будь-яких сум, належних до сплати за цим договором, в тому числі в рахунок погашення суми кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором. Таке договірне списання може здійснюватися "Кредитором" на підставі цього договору будь-яку кількість разів до повного погашення заборгованості "Позичальника" за цим договором.

У відповідності до п. 10.1 договору "Позичальник" зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, комісій, пені, штрафів та інших платежів, на умовах, передбачених договором.

Згідно п.15.4. кредитного договору №294-2012 від 12 вересня 2012 року, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідно до цього договору зобов’язань.

В подальшому до кредитного договору №294-2012 від 12 вересня 2012 року між сторонами було укладено договори про внесення змін, що стосуються порядку сплати процентів, а саме:

-№1 від 28 лютого 2013 року, згідно п. 1 якого сторони домовились, що проценти, нараховані за період з 01.01.2013 по 31.01.2013 "Позичальник сплачує" в строк до 14 березня 2013 року;

-№2 від 15 квітня 2013 року, згідно п. 1 якого сторони домовились, що проценти, нараховані за період з 01.03.2013 по 31.03.2013 "Позичальник сплачує" в строк до 15 травня 2013 року;

-№3 від 15 травня 2013 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.03.2013 по 30.04.2013 "Позичальник сплачує" в строк до 15 червня 2013 року;

-№4 від 18 червня 2013 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.05.2013 по 31.05.2013 "Позичальник сплачує" в строк до 15 липня 2013 року;

-№5 від 16 липня 2013 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.05.2013 по 30.06.2013 "Позичальник сплачує" в строк до 15 серпня 2013 року;

-№6 від 15 серпня 2013 року, згідно п. 1 якого домовились, що проценти, нараховані за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 "Позичальник сплачує" в строк до 15 вересня 2013 року;

-№7 від 04 вересня 2013 року, згідно п. 1 якого сторони домовились викласти пункт 1.3 статті 1 "Предмет договору" кредитного договору у наступній редакції: "1.3 Кінцевий термін погашення кредиту Позичальником – 03 вересня 2014 року включно" ;

-від 15 листопада 2013 року, згідно п. 1 якого сторони домовились, що проценти, нараховані за період з 01.10.2013 по 31.10.2013 "Позичальник" сплачує в строк до 15 грудня 2013 року;

- від 16 грудня 2013, згідно п. 1 якого сторони домовились, що проценти нараховані по 30.11.2013 "Позичальник" сплачує в строк до 15 січня 2014 року;

- від 15 січня 2014 року, згідно п. 1 якого сторони домовились, що проценти нараховані за період з 01.12.2013 по 31.12.2013 "Позичальник" сплачує в строк до 15 лютого 2014 року;

- від 17 лютого 2014 року, згідно п. 1 якого сторони домовились, що проценти, нараховані за період з 01.12.2013 по 31.01.2014 "Позичальник" сплачує в строк до 15 березня 2014 року;

- від 17 березня 2014 року, згідно п. 1 якого сторони домовились, що проценти нараховані за період з 01.12.2013 по 28.02.2014 "Позичальник" сплачує в строк до 15 квітня 2014 року;

- від 01 квітня 2014 року, згідно п. 1 сторони домовились викласти пункт 1.3 Статті 1 "ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ" Кредитного договору у наступній редакції:

"1.3" Кінцевий термін погашення Кредиту "Позичальником" - 03 вересня 2015 року включно";

- від 30 квітня 2014 року, згідно п. 1 якого сторони домовились викласти пункти 1.2 та 1.3 договору в наступній редакції:

"1.2 Процентна ставка за користування Кредитом починаючи з 01.11.2014 року - 10% (десять процентів) річних.

1.3 Кінцевий термін погашення Кредиту "Позичальником" – 03.09.2020 року включно";

- 16 червня 2014 року, згідно п. 1 якого сторони домовились, що проценти нараховані за період з 01.05.2014 по 31.05.2014 "Позичальник" сплачує в строк до 15 липня 2014 року;

- 15 липня 2014 року, згідно п. 1 якого сторони домовились, що проценти нараховані за період з 01.05.2014 по 30.06.2014 "Позичальник" сплачує в строк до 15 серпня 2014 року;

- 12 серпня 2014 року, згідно п. 1 якого сторони домовились викласти пункт 1.2 Статті 1 "Предмет договору" в наступній редакції:

"1.2 Процентна ставка за користування Кредитом:

- з 12.09.2012 по 31.08.2014 – 19% (дев'ятнадцять процентів) річних;

- з 01.09.2014 – 16,1% (шістнадцять цілих і одна десята процентів) річних";

- від 15 серпня 2014 року, згідно п. 1 якого сторони домовились, що проценти напраховані за період з 01.05.2014 по 31.07.2014 "Позичальник" сплачує в строк до 15 вересня 2014 року;

- від 15 вересня 2014 року, згідно п. 1 якого сторони домовились, що проценти нараховані за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 "Позичальник" сплачує сплачує в строк до 15 жовтня 2014 року;

- від 15 жовтня 2014 року, згідно п. 1 якого сторони домовились, що проценти нараховані за період з 01.08.2014 по 30.09.2014 "Позичальник" сплачує в строк до 15 листопада 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №294-2012 від 12 вересня 2012 року за своєю правовою природою є договором кредитування.

Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини з кредитування.

У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Уклавши кредитний договір №294-2012 від 12 вересня 2012 року сторони прийняли на себе відповідні зобов'язання.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України №436-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Надання кредиту відповідачу підтверджується:

-12.09.2012 - 1364876 грн 12 коп – меморіальним ордером №674559 від 12 вересня 2012 року (копія) (а.с.72, т.II); Випискою по особовому рахунку відповідача №20621880000361 з 12.09.2012 по 11.01.2017 (сформовано: 24.04.2017 12:03)(а.с.116,том I);

-03.10.2012 - 635274 грн 76 коп- меморіальним ордером №209649 від 03 жовтня 2012 року (копія) (а.с.71, т.I); Випискою по особовому рахунку відповідача №20621880000361 з 12.09.2012 по 11.01.2017 (сформовано: 24.04.2017 12:03) (а.с.116,том I).

Також в матеріалах справи знаходиться банківська виписка з рахунку відповідача №20630000100021 з 12.09.2012 по 11.01.2017 (сформовано:24.04.2017 12:05) (а.с.117, том I), в якій відображено: дата: 01.04.2014, пролонгація кредитного договору №294-2012 від 12.09.2012, сума - 2000150 грн 88 коп.

Як слідує з матеріалів справи, 29.08.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБіБанк" було направлено відповідачу ОСОБА_5 № 11/2-27191 від 28.08.2015 про нікчемність правочину (договору), (що підтверджується копіями опису вкладення від 29.08.2015, списку № без номера згрупованих поштових відправлень від 29.08.2015 та фіскальним чеком № 6770 від 29.08.2015), у якому зазначено, зокрема, наступне:

-Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБіБанк" у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наступним чином повідомляє про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору № 294-2012, укладеного 12.09.2012 між ПАТ "ВіЕйБіБанк" та СТОВ "Агро-Лан", зокрема:

- договору про внесення змін від 16.12.2013;

- договору про внесення змін від 15.01.2014;

- договору про внесення змін від 17.02.2014;

- договору про внесення змін від 17.03.2014;

- договору про внесення змін від 01.04.2014;

- договору про внесення змін від 30.04.2014;

- договору про внесення змін від 16.06.2014;

- договору про внесення змін від 15.07.2014;

- договору про внесення змін від 12.08.2014;

- договору про внесення змін від 15.08.2014;

- договору про внесення змін від 15.09.2014;

- договору про внесення змін від 15.10.2014, згідно умов яких сторони домовились в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом;

- керуючись положеннями ч. 5 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимагає негайного (в день отримання даного повідомлення) виконання зобов'язань за кредитним договором з врахуванням нікчемності договорів про внесення змін.

20.06.2017 від відповідача до матеріалів справи надійшли Пояснення № без номера від 16.06.2017 (вх. № 12878 від 20.06.2017), до яких відповідачем було додано Довідку № 15/06-01 від 15.06.2017, в якій зазначено, зокрема, що рішення суду про визнання недійсним повідомлення про визнання Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб нікчемними договорів про внесення змін до договору № 209-2012, укладеного між ПАТ "ВіЕйБіБанк" та СТзОВ "Агро-Лан" 26.04.2012 відсутнє, оскільки такого повідомлення СТзОВ "Агро-Лан" від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБіБанк" ОСОБА_3 не отримувало та, відповідно, через відсутність такого, не оскаржувало.

В ході розгляду справи судом було встановлено обставину, що ОСОБА_5 11/2-27191 від 28.08.2015 щодо визнання нікчемними додаткових угод до кредитного договору № 294-2012 укладеного 12.09.2012 є чинним, оскільки не оскаржувалось в судовому порядку

Позивач вважаючи, що відповідач має перед позивачем заборгованість за кредитним договором звернувся до суду з даним позовом про стягнення такої заборгованості в судовому порядку.

Європейський суд з прав людини у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00) визначає, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більш того, Суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Відповідно до ч.1 ст.98 ГПК України висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно ст.104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

По даній справі за клопотанням відповідача була призначена судово-економічна експертиза, за результатами якої було складено Висновок експерта № 1023/17/73/74/82-22 від 02.02.2018.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів;

3)показаннями свідків

(ч.2 ст.73 ГПК України).

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 ГПК України).

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.2 ст.86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши на предмет належності, допустимості та достовірності подані сторонами докази на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, а також висновок судового експерта, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, при цьому виходячи із наступного.

В ході розгляду справи судом встановлено ту обставину, що позивач свої договірні зобов’язання виконав в повній мірі та надав відповідачу кредит в загальній сумі 2000150 грн 88 коп.

Разом з тим, відповідач свої договірні зобов’язання не виконав, та кредитні кошти банку не повернув.

Відсутність сплати відповідачем по кредиту підтверджується, зокрема, Випискою по особовому рахунку відповідача №20621880000361 з 12.09.2012 по 11.01.2017 (сформовано: 24.04.2017 12:03) (а.с.116,том I).

Крім того, Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_2" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 до матеріалів справи надано Довідку №11/1-13702 від 25.04.2017, в якій повідомляється, що за період з 12.01.2017 по 24.04.2017 СТОВ «Агро-Лан» (код за ЄДРПОУ 32807970) не здійснював погашення заборгованості за Кредитним договором №294-2012 від 12.09.2012 (Довідка, а.с.94,том I).

12.03.2018 від відповідача до матеріалів справи поступили Доповнення № без номера від 12.03.2018 до відзиву на позовну заяву (вх. № 7112 від 12.03.2018), в яких зазначається, зокрема, що заборгованість по тілу кредиту в сумі 2 000 150 грн. 88 коп. не визнає, оскільки строк сплати цих коштів не настав, згідно п. 1.3 кредитного договору з врахуванням договорів про внесення змін (зокрема, договору від 30.04.2014, т. 1 а.с. 241); також не визнає будь-яких нарахувань на тіло кредиту із вищевказаних підстав.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що строк сплати суми кредиту в розмірі 2 000 150 грн. 88 коп. не настав згідно п. 1.3 кредитного договору з врахуванням договорів про внесення змін (зокрема, договору від 30.04.2014), з огляду на наступне.

30 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_2" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" було укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору № 294-2012 від 12.09.2012, згідно п. 1 якого сторони домовились викласти пункти 1.2 та 1.3 договору в наступній редакції:

-"1.2 Процентна ставка за користування Кредитом починаючи з 01.11.2014 року - 10% (десять процентів) річних.

1.3 Кінцевий термін погашення Кредиту "Позичальником" – 03.09.2020 року включно".

Однак, 29.08.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБіБанк" було направлено відповідачу ОСОБА_5 № 11/2-27191 від 28.08.2015 про нікчемність правочину (договору), у якому зазначено, зокрема, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБіБанк" у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" наступним чином повідомляє про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору № 294-2012, укладеного 12.09.2012 між ПАТ "ВіЕйБіБанк" та СТОВ "Агро-Лан", зокрема: Договору про внесення змін 30.04.2014 .

Слід зазначити, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБіБанк" ОСОБА_5 № 11/2-27191 від 28.08.2015 про нікчемність правочину (договору) було направлено відповідачу у відповідності до вимог п. 1 ч. 4 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та станом на час розгляду даної справи в суді є чинним.

А, відтак, кінцевий термін погашення кредиту Позичальником (відповідачем) є 03 вересня 2014 року включно (04 вересня 2013 року між сторонами було укладено договір про внесення змін №7, згідно п. 1 якого сторони домовились викласти пункт 1.3 статті 1 "Предмет договору" кредитного договору у наступній редакції: "1.3 Кінцевий термін погашення кредиту Позичальником – 03 вересня 2014 року включно").

У Висновку експерта № 1023/17/73/74/82-22 від 02.02.2018 за результатами проведення судово-економічної експертизи у розділі Висновок (по першому питанні) (с. 33-34) судовий експерт вказав, зокрема: "В результаті проведеного дослідження встановлено, що сума заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" перед Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_2" за Кредитним договором № 294-2012 від 12.09.2012 станом на 11.01.2017 у розмірі 2 000 150 грн 88 коп підтверджується положенням договору, всіх додаткових договорів та виписок банку".

В судовому засіданні 12.03.2018 судовий експерт ОСОБА_7 в усному порядку пояснив, що отримання відповідачем кредиту в сумі 2 000 150 грн. 88 коп. підтверджується меморіальними ордерами, банківським виписками, які знаходяться в матеріалах справи, а також у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували сплату відповідачем даної суми кредиту.

Також судовий експерт ОСОБА_7 в судовому засіданні 12.03.2018 надав Пояснення № без номера від 12.03.2018 до висновку експерта щодо питання 1, абзацу 2, в яких зазначається, зокрема, що заборгованість за кредитним договором № 294-2012 від 12.09.2012 станом на 11.01.2017 у розмірі 2 000 150 грн. 88 коп. (тіло кредиту) підтверджується меморіальними ордерами ПАТ "ВіЕйБіБанк".

Доказів погашення заборгованості за кредитом в сумі 2000150 грн 88 коп відповідачем суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення умов кредитного договору №294-2012 від 12 вересня 2012 року не виконав свої обов’язки та не повернув кредитні кошти у встановлені строки, тим самим порушивши право позивача на законне повернення свого майна.

А відтак, позов в частині стягнення з відповідача 2000150 грн 88 коп- заборгованості за кредитом підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи та не суперечить нормам чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що “платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”, а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 14.4 р. 14 Кредитного договору № 294-2012 від 12.09.2012 визначено, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором "Позичальник" сплачує "Кредитору" пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання "Позичальником" простроченного зобов'язання. Сплата пені не звільняє "Позичальника" від виконання простроченного грошового зобов'язання.

В зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору в частині сплати кредитних коштів позивачем нараховано пеню за несвоєчасну сплату кредиту за період з 13.07.2016 по 11.01.2017 на загальну суму 297 063 грн. 06 коп., яку він просить суд стягнути з відповідача.

У Висновку експерта №1023/17/73/74/82-22 від 02.02.2018 за результатами проведення судово-економічної експертизи (стор. 31) судовий експерт у Таблиці № 7 наводить проведений ним розрахунок пені на прострочену заборгованість по тілу кредиту по кредитному договору № 294-2012 від 12.09.2012 станом на 11.01.2017, а також вказує, що: "Як вбачається з розрахунку, сума пені на прострочену заборгованість по тілу кредиту по кредитному договору № 294-2012 від 12.09.2012 станом на 11.01.2017 склала 297063 грн. 06 коп, що відповідає сумі пені, визначеній банком".

У розділі "Висновок" (по другому питанні) (стор. 34-35) судовий експерт зазначив, зокрема, що : "Без врахування договорів про внесення змін до кредитного договору № 294-2012 від 12.09.2012, які визнані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 нікчемними сума заборгованості складає: по пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 297 063 грн. 06 коп. (період з 13.07.2016 по 11.01.2017)."

З огляду на наведене, суд вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 297 063 грн. 06 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать нормам чинного законодавства.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеного слідує, що нарахування кредитором 3% річних та індексу інфляції на суму грошового зобов'язання (боргу) та право вимагати їх сплати є способами захисту його майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні плати (компенсації) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, позивачем нараховано 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту за період з 04.09.2014 по 11.01.2017 на загальну суму 141380 грн. 54 коп., яку він просить суд стягнути з відповідача.

У Висновку експерта №1023/17/73/74/82-22 від 02.02.2018 за результатами проведення судово-економічної експертизи (стор. 25) судовий експерт у Таблиці № 5 наводить проведений ним розрахунок 3% річних на прострочену заборгованість за несвоєчасну сплату основної суми кредиту по кредитному договору № 294-2012 від 12.09.2012 за період з 04.09.2014 по 11.01.2017, а також вказує, що: "Сума 3% річних на прострочену заборгованість за несвоєчасну сплату кредиту по кредитному договору № 294-2012 від 12.09.2012 за період з 04.09.2014 по 11.01.2017 складе 141380 грн. 54 коп., дана сума відповідає сумі, нарахованій банком".

У розділі "Висновок" (по другому питанні) (стор. 34-35) судовий експерт зазначив, зокрема, що : "Без врахування договорів про внесення змін до кредитного договору № 294-2012 від 12.09.2012, які визнані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 нікчемними сума заборгованості складає: по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 141 380 грн. 54 коп. (період з 04.09.2014 по 11.01.2017)."

З огляду на наведене, суд вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 141 380 грн. 54 коп. – 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать нормам чинного законодавства.

Також позивачем нараховано 1 290 526 грн. 62 коп інфляційних збитків за несвоєчасну сплату кредиту за період з 04.09.2014 по 11.01.2017, які він просить суд стягнути з відповідача.

У Висновку експерта №1023/17/73/74/82-22 від 02.02.2018 за результатами проведення судово-економічної експертизи (стор. 16-18) судовий експерт у Таблиці № 2 наводить проведений ним розрахунок суми інфляції на прострочену суму заборгованості основного боргу по кредитному договору № 294-2012 від 12.09.2012 за період з 04.09.2014 по 11.01.2017, а також вказує, що: "Згідно проведених розрахунків сума інфляції на прострочену суму заборгованості основного боргу по кредитному договору № 294-2012 від 12.09.2012 становить 1 290 526 грн. 59 коп., що відповідає сумі інфляції, визначеній банком".

У розділі "Висновок" (по другому питанні) (стор. 34-35) судовий експерт зазначив, зокрема, що : "Без врахування договорів про внесення змін до кредитного договору № 294-2012 від 12.09.2012, які визнані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 нікчемними сума заборгованості складає: інфляційних збитках за несвоєчасне погашення кредиту - 1 290 526 грн. 62 коп. (період з 04.09.2014 по 11.01.2017)."

З огляду на наведене, суд вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 290 526 грн. 62 коп. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату кредиту, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать нормам чинного законодавства.

Також позивач заявив до стягнення з відповідача 628261 грн. 09 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом (період нарахування з 12.09.2012 по 11.01.2017).

На підтвердження зазначеного позивач надав до позовної заяви Розрахунок процентів за користування кредитом та розрахунок Погашення процентів за користування кредитом (а.с.11(зворот) том I.).

Позивачем до матеріалів справи надано на підтвердження сплати відповідачем відсотків в сумі 1011635 грн 56 коп наступні меморіальні ордери (копії) (а.с.73-76, том I) та платіжні доручення (копії) (а.с.77-93, том I):

-16987 грн 58 коп – меморіальний ордер №22511 від 05.05.2015;

-66854 грн 36 коп – меморіальний ордер №105659 від 10.08.2015;

-16987 грн 58 коп – меморіальний ордер №8133 від 01.10.2015;

-49866 грн 78 коп – меморіальний ордер №328867 від 28.12.2015;

-13462 грн 30 коп – платіжне доручення №260 від 05.10.2012;

-31528 грн 65 коп - платіжне доручення №263 від 06.11.2012;

-31149 грн 89 коп - платіжне доручення №266 від 23.11.2012;

-32188 грн 22 коп - платіжне доручення №267 від 15.01.2013;

-61429 грн 29 коп - платіжне доручення №270 від 13.03.2013;

-63511 грн 64 коп - платіжне доручення №273 від 04.06.2013;

-63511 грн 64 коп - платіжне доручення №278 від 18.07.2013;

-32276 грн 41 коп - платіжне доручення №279 від 28.08.2013;

-32276 грн 41 коп - платіжне доручення №280 від 16.09.2013;

-31235 грн 23 коп - платіжне доручення №282 від 15.10.2013;

-32276 грн 41 коп - платіжне доручення №286 від 28.11.2013;

-31235 грн 23 коп - платіжне доручення №290 від 25.12.2013;

-157217 грн 34 коп - платіжне доручення №1 від 16.04.2014;

-63511 грн 64 коп - платіжне доручення №295 від 26.08.2014;

-3000 грн - платіжне доручення №1 від 04.09.2014;

-141838 грн 33 коп - платіжне доручення №2 від 18.11.2014;

-39290 грн 63 коп - платіжне доручення №5642 від 23.03.2015.

Сплата відповідачем відсотків в сумі 1011635 грн 56 коп також підтверджується Випискою по особовому рахунку відповідача №2909488001139 з 12.09.2012 по 11.01.2017 (сформовано:24.04.2017 12:11) (а.с.95-99, том I).

Розрахунок процентів позивач провів з врахуванням 19% річних згідно п.1.2. кредитного договору №294-2012 укладеного 12 вересня 2012 року між ПАТ "ВіЕйБіБанк" та СТОВ "Агро-Лан" та без врахування визнаних нікчемними договорів про внесення змін до даного кредитного договору, зокрема:

- договору про внесення змін від 16.12.2013;

- договору про внесення змін від 15.01.2014;

- договору про внесення змін від 17.02.2014;

- договору про внесення змін від 17.03.2014;

- договору про внесення змін від 01.04.2014;

- договору про внесення змін від 30.04.2014;

- договору про внесення змін від 16.06.2014;

- договору про внесення змін від 15.07.2014;

- договору про внесення змін від 12.08.2014;

- договору про внесення змін від 15.08.2014;

- договору про внесення змін від 15.09.2014;

- договору про внесення змін від 15.10.2014, згідно умов яких сторони домовились в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом.

У дослідницькій частині Висновку експерта від 02.02.2018 за результатами проведення судово-економічної експертизи (по першому питанню, на стор. 14-15) зазначається, зокрема, наступне:

-"Як вбачається з даних додатку № 3, за період з 12.09.2012 по 11.01.2017 по кредитному договору № 294-2012 від 12.09.2012 сплата тіла кредиту не проводилася, за даний період сума нарахованих відсотків (відсоткова ставка 19%) склала 1639896,65 грн., сума сплачених відсотків – 1011635,56 грн., заборгованість по відсотках склала 628261,09 грн., загальна сума заборгованості станом на 11.01.2017 становить 2000150,88 + 628261,09 = 2628411,97 грн.;

-отже за період з 12.09.2012 по 11.01.2017 по кредитному договору № 294-2012 від 12.09.2012 сплата тіла кредиту не проводилася. За даний період, без врахування договорів про внесення змін до кредитного договору № 294-2012 від 12.09.2012, які визнані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3 нікчемними, сума нарахованих відсотків становить 1011635,56 грн., заборгованість по відсотках за даний період становить 628261,09 грн., загальна сума заборгованості станом на 11.01.2017 р. склала 2628411,97 грн.;

- дана заборгованість визначена методом розрахунку і документально не підтверджується."

У розділі Висновки експертами надано наступну відповідь на перше питання судової економічної експертизи:

- "В результаті проведеного дослідження встановлено, що сума заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" перед Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_2" за Кредитним договором № 294-2012 від 12.09.2012 станом на 11.01.2017 у розмірі 2000150 грн. 88 коп., сума процентів за користування кредитними коштами у розмірі 491116 грн. 49 коп., загальна сума заборгованості у сумі 2491267,37 грн. підтверджується положенням договору, всіх додаткових договорів та виписок банку;

- сума заборгованості за кредитним договором №294-2012 від 12.09.2012 станом на 11.01.2017 у розмірі 2000150 грн. 88 коп., сума процентів за користування кредитними коштами у розмірі 628261 грн. 09 коп. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" перед Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_2" (ПАТ "ВіЕйБіБанк") документально не підтверджується."

Також судовий експерт ОСОБА_7 в судовому засіданні 12.03.2018 надав Пояснення № без номера від 12.03.2018 до висновку експерта щодо питання 1, абзацу 2 (вх. № 7105 від 12.03.2018), в яких зазначається, зокрема, наступне:

-заборгованість за кредитним договором № 294-2012 від 12.09.2012 станом на 11.01.2017 у розмірі 2 000 150 грн. 88 коп. (тіло кредиту) підтверджується меморіальними ордерами ПАТ "ВіЕйБіБанк"; сума заборгованості по відсотках за користуванням кредитом в розмірі 628261 грн. 09 коп. визначена розрахунково і документально не підтверджується.

Відповідач зазначає у Відзиві № без номера від 19.05.2017 на позов щодо того, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач обмежився лише наданням односторонньо складеного ним розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 294-2012 від 12.09.2012 без посилання на будь-які дані аналітичного обліку, первинні документи та без долучення таких до матеріалів справи.

Суд погоджується з такими аргументами відповідача лише в частині того, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог обмежився лише наданням односторонньо складеного ним розрахунку заборгованості саме по процентах за користування кредитними коштами за Кредитним договором № 294-2012 від 12.09.2012 без посилання на первинні документи та без долучення таких до матеріалів справи. Разом з тим, суд не погоджується з твердженням відповідача щодо того, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог обмежився лише наданням односторонньо складеного ним розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 294-2012 від 12.09.2012 без посилання на первинні документи та без долучення таких до матеріалів справи, адже заборгованість по кредиту підтверджується саме виписками з рахунку відповідача, а надання кредиту відповідачу як виписками з рахунку відповідача, так і меморіальними ордерами.

Також відповідач в своєму Відзиві № без номера від 19.05.2017 на позов зазначає, що:

· згідно положень пункту 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет нікчемності;

- як слідує з наведеної норми права, нікчемні правочини виявляються Фондом за результатами складеної перевірки, а, отже, здійснюючи таку перевірку Фонд (в даному випадку його уповноважена особа) формує висновки про нікчемність конкретних правочинів, тобто відносить їх за певними критеріями до категорії нікчемних;

-позивач не надав в обґрунтування свого твердження про нікчемність окремих договорів про внесення змін до Кредитного договору, матеріалів перевірки, котра повинна була бути ним проведена та в яких мають бути відображені висновки з приводу того, внаслідок яких критеріїв договори про внесення змін до Кредитного договору віднесено до статусу нікчемних;

- позивач, стверджуючи про нікчемність правочинів, жодним чином не довів існування конкретних підстав та фактів нікчемності договорів про внесення змін до Кредитного договору, визначених чинним законодавством України.

Суд погоджується з такими аргументами відповідача лише в частині, що позивач не надав в обґрунтування свого твердження про нікчемність окремих договорів про внесення змін до Кредитного договору, матеріалів перевірки, котра повинна була бути ним проведена та в яких мають бути відображені висновки з приводу того, внаслідок яких критеріїв договори про внесення змін до Кредитного договору віднесено до статусу нікчемних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20.03.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБіБанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" розпочато процедуру ліквідації ОСОБА_1 акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб з 20 березня 2015 року, призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБіБанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3 строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 213 від 22.02.2016 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБіБанк" на два роки по 19.03.2018 включно.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

У відповідності до ч. 3 ст. 38 вказаного Закону Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

У відповідності до п. 1 ч. 4 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З метою виявлення нікчемних правочинів (у тому числі договорів) уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію/ліквідацію в неплатоспроможному банку, якій делеговані відповідні повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та встановлення механізму, послідовності дій і критеріїв обмеження здійснення неплатоспроможним банком банківських операцій розроблено Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення (далі-Порядок), що затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.05.2016 №826, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 червня 2016 за №863/28993.

Згідно п.2 розділу I даного Порядку протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов’язана забезпечити перевірку правочинів ( у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів ( утому числі договорів), що є нікчемними.

Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов’язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення факту шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку (п.3 Розділ II Порядку).

Згідно п.7 Розділу II Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення за наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд Уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом (ами) перевірки.

Акт перевірки повинен містити:

- інформацію щодо складу Комісії;

- перелік правочинів (у тому числі договорів) щодо кожного правочину (договору), що перевірялися, а саме: номер рахунку/договору, назва операції, наявність/відсутність факту нікчемності, підстава нікчемності (норма закону) (у разі виявлення факту нікчемності), інформація про те, яким чином вчинення (укладення) даного правочину призвело до збільшення витрат Фонду, пов’язаних з виведенням неплатоспроможного банку з ринку (у разі нікчемності правочину на підставі пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»);

-інформацію щодо конфлікту інтересів членів Комісії.

Акт(и) перевірки повинен(ні) бути складений(і) не пізніше останнього дня проведення перевірки. Акт підписується всіма членами Комісії.

Відповідно до п.8 розділу II Порядку Уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені у ньому, та у разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ та вчиняє інші необхідні дії.

У розпорядчому документі зазначається інформація про наявність/відсутність обґрунтованих підстав нікчемності правочинів(договорів) та обов’язково додається перелік нікчемних правочинів (договорів) із зазначенням номера рахунку/договору, назви операції, підстави нікчемності (норма закону) щодо кожного правочину (договору).

Про прийняте рішення Уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та у разі потреби – правоохоронні органи. У листі сторонам нікчемного правочину (договору) обов’язково зазначаються: підстава застосування наслідків нікчемності правочину (норма закону); інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності.

Розділом III Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення передбачено наслідки прийняття Уповноваженою особою Фонду рішення про фіксацію виявлених фактів нікчемності правочинів (договорів).

Так, згідно п.2 Розділу III данного Порядку уповноважена особа Фонду зобов’язана вжити необхідних заходів щодо відповідних правочинів (договорів), що є нікчемними, з метою приведення фінансового стану банку за зобов’язаннями за ними у первісний стан.

Крім того, згідно п.3 Розділу III зазначеного вище Порядку Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації вживає заходів щодо витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими правочинами (договорами), вчиняє інші дії щодо застосування наслідків нікчемності, а також щодо відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Разом з тим, суд не погоджується із такими аргументами відповідача, що позивач, стверджуючи про нікчемність правочинів, жодним чином не довів існування конкретних підстав та фактів нікчемності договорів про внесення змін до Кредитного договору, визначених чинним законодавством України, оскільки Уповноваженою особою Фонду було повідомлено відповідача щодо факту виявлення нікчемними відповідних договорів про внесення змін до кредитного договору № 294-2012 від 12.09.2012 (ОСОБА_5 № 11/2-27191 від 28.08.2015 про нікчемність правочину (договору)).

Однак, в ході розгляду справи судом було встановлено обставину щодо відсутності звернення відповідача до позивача щодо надання Акту перевірки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 договорів про внесення змін до кредитного договору на предмет нікчемності. Так, в судовому засіданні представник відповідача на запитання суду чи звертався відповідач до банку щодо надання Акту перевірки уповноваженої особи, відповів, що відповідач за наданням такого Акту не звертався.

Разом з тим, обставини щодо існування конкретних підстав та фактів нікчемності відповідних договорів про внесення змін до кредитного договору не є предметом доказування по даній справі.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, суд вважає, що позивач не надавши до матеріалів справи акт перевірки комісії та виданий на підставі такого акту перевірки Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідний розпорядчий документ, не довів належними і допустимими письмовими доказами саме обставини щодо наявності підстав для стягнення нарахованої за період з 12.09.2012 по 11.01.2017 заборгованості по процентах в сумі 628261 грн. 09 коп. (яка підтверджена лише одним розрахунком здійсненим позивачем).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що в частині позовних вимог щодо стягнення 628261 грн. 09 коп. заборгованості по процентах в позові слід відмовити за недоведеністю.

Також позивач заявив до стягнення з відповідача 74014 грн. 44 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту (період нарахування з 13.07.2016 по 11.01.2017), 17605 грн. 82 коп. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів (період нарахування з 16.01.2014 по 11.01.2017); 107282 грн. 52 коп. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів (період нарахування з 16.01.2014 по 11.01.2017)

На підтвердження нарахованих сум позивач надав відповідні Розрахунки до позовної заяви (а.с.12-19(зворот) том I).

Разом з тим, оскільки суд в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 628261 грн. 09 коп. заборгованості за процентами відмовив в задоволенні позову, а тому суд вважає за необхідне в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 74014 грн. 44 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 17605 грн. 82 коп. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів; 107282 грн. 52 коп. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів в позові відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.04.2017 про порушення провадження у справі №921/245/17-г/16 відстрочено ОСОБА_1 акціонерному товариству "Всеукраїнський ОСОБА_2" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_6 сплату судового збору до прийняття судового рішення у даній справі.

Згідно п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

З огляду на наведене до стягнення з відповідача підлягає 55936 грн 81 коп. судового збору в доход Державного бюджету України (розрахований пропорційно задоволених позовних вимог).

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначається у п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Ухвалою суду від 20.06.2017 р. призначено судову економічну експертизу у справі, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем було сплачено за проведену судову економічну експертизу 16427 грн. 52 коп згідно платіжного доручення № 62555899 від 22.08.2017.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, стягненню з позивача на користь відповідача підлягає 13445 грн. 21 коп. - судових витрат за проведення судової економічної експертизи.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", с.Темногайці, Шумський район, Тернопільська область,47154, ідентифікаційний код 32807970, на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2"(ПАТ "ВіЕйБі Банк"), вул. Дегтярівська, 27 Т, м.Київ, 04119, ідентифікаційний код 19017842, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3, вул.Дегтярівська, 27-Т, м.Київ , 04119, адреса для листування: 02049, м. Київ, Харківське шосе, 49:

- заборгованість за кредитом - 2000150, 88 грн.,

- пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 297063, 06 грн.,

- заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 141380, 54 грн.,

- інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту - 1290526, 62 грн.,

3.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", с.Темногайці, Шумський район, Тернопільська область,47154, ідентифікаційний код 32807970:

- 55936 грн 81 коп - в доход Державного бюджету України.

4.Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_2"(ПАТ "ВіЕйБі Банк"), вул. Дегтярівська, 27 Т, м.Київ, 04119, ідентифікаційний код 19017842, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_3, вул.Дегтярівська, 27-Т, м.Київ , 04119, адреса для листування: 02049, м. Київ, Харківське шосе, 49 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан", с.Темногайці, Шумський район, Тернопільська область,47154, ідентифікаційний код 32807970:

- 13445 грн. 21 коп. - судових витрат за проведення судової економічної експертизи.

5.В решті позову відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 21 березня 2018 року

Суддя С.О. Хома