Рішення № 72881554, 20.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2018Справа № 910/22021/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи за правилами загального позовного провадження

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сантех Мастер"

до публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

товариство з обмеженою відповідальністю "Реформ Плюс"

про розірвання договору поруки

за участю представників учасників справи:

позивача: не з'явились

відповідача: Опанасик В.В.

третьої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантех Мастер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання з 16 листопада 2016 року договору поруки від 10.11.2016 № 4Р13264И/П.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином виконав господарські зобов'язання за договором від 10.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22021/17 та призначено її розгляд на 16.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 справу № 910/22021/17 вирішено розглядати за правилами загального позовного та призначено у справі підготовче засідання на 06.02.2018.

В судовому засіданні 06.02.2018 представник Позивача заявив усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Реформ Плюс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Реформ Плюс" та відкладено підготовче засідання на 27.02.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 12.02.2018 Відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд ухвалою встановив Третій особі строк для подання письмових пояснень на позовну заяву. Однак, Третя особа не скористалася своїм правом та не подала письмових пояснень на позовну заяву, у судове засідання повноважного представника не направила, про дату, час і місце підготовчого судового засідання повідомлена належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/22021/17 до судового розгляду по суті на 20.03.2018.

Представники позивача та третьої осіби у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 20.03.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 10 листопада 2016 року укладено з використанням електронних цифрових підписів договір поруки №4Р13264И/П, за умовами якого позивач зобов'язався відповідати перед відповідачем за виконання зобов'язань ТОВ «Реформ Плюс» за укладеними ним та відповідачем договорами банківського кредиту №4Р13264И від 18.04.2013, №4Р13753Д від 20.11.2013, №4Р13755И від 21.11.2013, №4Р13754Д від 22.11.2013, №4Р14145И від 19.02.2014 та №4Р15053И від 20.02.2015.

Відповідно до викладених у позовній заяві тверджень, метою укладення цього договору було задоволення потреб сторін в отриманні грошових коштів або майна для отримання прибутку від результатів фінансово-господарської діяльності.

Дане твердження не відповідає правовій природі укладеного сторонами договору №4Р13264И/П, оскільки останній не є самостійним цивільно-правовим зобов'язанням і в розумінні правових приписів статті 546 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, позивач у даному випадку є солідарним боржником перед відповідачем за укладеним останнім та ТОВ «Реформ Плюс» договорами банківського кредиту.

Відпоівдно до договору майнової поруки №4Р13264И/П від 10 листопада 2016 року позивачем 11.11.2016 було перераховано відповідачу платіжними дорученнями №38, №39, №40, №41, №42 та №43 від 11.11.2016 загалом 1 995 911 216,47 гривень. Факт перерахування зазначених грошових коштів відтверджено відповідними платіжними дорученнями та не заперечувалось відповідачем.

Частиною першою статті 556 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок кредитора вручити документи, що підтверджують обов'язки боржника, поручителю, який виконав свої зобов'язання за договором поруки.

Відповідно до умови пункту 10 договору поруки №4Р13264И/П від 10 листопада 2016 року у відповідача з 11.11.2016 виникло зобов'язання протягом п'яти робочих днів передати позивачу належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами.

Відповідачем не надано суду доказів належного виконання встановленого пунктом 10 довору №4Р13264И/П обов'язку.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відпоівдно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виходячи з наведених фактичних обставин та вимог законодавства, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання відповідно до умов пункту 10 довору поруки №4Р13264И/П.

У той же час, суд встановив відсутність порушення вимог пункту 8 цього договору з боку відпоівдача, оскільки відповідні права по відношенню до первісного боржника позивач отримав в момент виконання своїх зобов'язань і цей факт не потребував додаткових узгоджень з відповідачем.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України обов'язок доведення відсутності своєї вини покладено на особу, яка порушила господарьке зобов'язання.

Правова позиція відповідача за наданим відзивом фактично зведена до аналізу того, що мав робити та не зробив позивач, проте суду не надано будь-яких пояснень та підтверджень того, що неналежне виконання гоподарського зобов'язання відповідно до пункту 10 довору поруки сталось не з його вини.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконаня).

Допущене відповідачем порушення договірного зобов'язання за умовами пункту 10 укладеного сторонами довору має прямим наслідком порушення кореспондованого права позивача на отримання відповідних документів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 20 Цивільного кодексу України право на захіст особа здійснює на свій розсуд.

У той же час, обраний особою спосіб захисту має відповідати змісту права, характеру порушення, наслідкам цього порушення тощо.

Логічним способом захисту інтересів позивача є отримання від відповідача необхідних документів (у тому числі і в примусовому порядку) для підтвердження своїх прав щодо первісного боржника за кредитними договорами.

Проте, способом захисту порушеного права на отримання відповідних документів позивачем обрано розірвання договору поруки №4Р13264И/П від 10 листопада 2016 року з 16.11.2016.

Розірвання похідного зобов'язання, яке є забезпеченням виконання обов'язків первісного боржника за кредитними договорами, у даному випадку не є належним способом захисту порушеного відповідачем права позивача на отримання документів.

Посилання позивача до статті 19 Конституції України, якою визначено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, у даному випадку є недоречним, оскільки обов'язкок виконання своїх обов'язань за укладеним договором поруки №4Р13264И/П від 10 листопада 2016 року визначено (у тому числі) параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Крім того, твердження позивача про позбавлення можливості пред'явити свої вимоги до первісного боржника за кредитними договорами не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відповідне право виникло у позивача з моменту виконаня банківською установою платіжних доручень №38, №39, №40, №41, №42 та №43 від 11.11.2016 загалом 1 995 911 216,47 гривень. У цій частці позивач мав та має можливість отримати примусовий захист шляхом пред'явлення позову до боржника з залучення кредитора в яксті співвідповідача або третьої особи.

Таким чином, допущене відповідачем порушення договірної норми пункту 10 не є істотним порушенням зобов'язання в розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, що унеможливлює застосування правових механізмів, визначених статтями 610-612 Цивільного кодексу України, до яких посилається позивач.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд не надає правову оцінку доводів відзиву, оскільки останні зосереджені на поясненні загальних правових можливостей та обов'язків позивача і суду, і які не мають прямого відношення до суті даного судового розгляду. Єдиним доводом відзиві, з яким погоджується суд, є законодавче врегулювання порядку розірвання господарського договору статтею 188 Господарського кодексу України, який не було дотримано позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Виходячи з наведеного, судом встановлено відсутність фактичних та правових підстав для задоволення заявленого товариством з обмеженою відпоівдальністю «Сантех Мастер» позову до публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Приватбанк».

Враховуючи приписи частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.03.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк