Рішення № 72881306, 12.03.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/165/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2018 Справа № 908/2491/17

м. Запоріжжя

Суддя Господарського суду Запорізької області (вул. Гетьманська,4, м. Запоріжжя, 69001) ОСОБА_1, при секретарі Соловйовій А.С., розглянувши господарську справу № 908/2491/17

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720)

до відповідача: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Бородіно” (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 14, ідентифікаційний код 33610729)

про стягнення 1 245, 68 грн.

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2 (довіреність №14-66 від 14.04.2017);

від відповідача – не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

12.12.2017 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Бородіно” про стягнення з відповідача 1 245,68 грн., з яких: 1 034,13 грн. пені та 211,55 грн. 3% річних.

За результатами автоматизованого розподілу справу № 908/2491/17 за цим позовом визначено для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду 12.12.2017 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2491/17, присвоєно номер провадження 24/165/17, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 22.01.2018.

Розгляд справи в засіданні суду 22.01.2018 здійснювався в порядку Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України від 03.10.2017 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, про що суд повідомив представника позивача у судовому засіданні.

За приписами п. 9 ч. 1 розділу ХІ “Перехідних положень” Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання 22.01.2018 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

22.01.2018, згідно зі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, суд відкрив судове засідання та оголосив про подальший розгляд справи за правилами, що діють після набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, який здійснюється зі стадії підготовчого провадження, в рамках загального позовного провадження.

Судом було відкрите підготовче засідання.

Позивач, в межах підготовчого судового засідання зазначив, що предметом спору є стягнення з відповідача 1 034,13 грн. пені та 211,55 грн. 3% річних за прострочення сплати основного боргу за договором купівлі – продажу природного газу від 21.12.2012 № 13/2310-ТЕ-13.

В засідання суду 22.01.2018 представник відповідача не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

16.01.2018 відповідачем надані суду копії документів згідно супровідного листа.

У зв’язку з неявкою відповідача та надання можливості останньому подати відзив на позовну заяву, підготовче засідання було відкладено на 19.02.2018 на 12 год. 00 хв., про що присутній представник сторони був повідомлений в судовому засіданні. Ухвалу суду про відкладення підготовчого засідання направлено сторонам у справі.

В судовому засіданні 19.02.2018 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Судом продовжено підготовче засідання.

Письмового відзиву на позов відповідач не надав. Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що відповідач позов не визнає.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Листом від 16.02.2018 позивач просив суд розглянути справу за відсутності його представника.

Ухвалою суду від 19.02.2018 для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд, за своєю ініціативою продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, і, оскільки питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не могли бути розглянуті у даному підготовчому засіданні, суд відклав підготовче засідання на 12.03.2018 на 12 год. 45 хв.

В судовому засіданні 12.03.2018 був присутній тільки представник позивача, який підтримав позовні вимоги.

Враховуючи те, що судом здійснені усі дії необхідні для розгляду справи по суті, враховуючи думку представника позивача про можливість переходу суду до розгляду справи по суті, суд ухвалив перейти до розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.03.2018.

Суд з’ясував обставини справи та дослідив докази.

Після заключного слова представника відповідача, суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову повністю, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз’яснив порядок і строк його оскарження.

Заслухавши в судових засіданнях представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2012 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - продавець, позивач) та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Бородіно” (надалі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2310-ТЕ-13 (надалі – договір).

Відповідно до п. 1.1 цього договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі – газ), на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору визначено кількість газу, що планується передати за цим договором з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, по місяцях та кварталах.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Розділом п’ятим договору визначено ціну газу.

Згідно п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Відповідно до п. 5.2 договору до сплати за 1000 куб.м. природного газу підлягає 1 091,00 грн., крім того ПДВ – 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ – 1 309,20 грн.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що договір діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Як вказує позивач, на виконання умов договору, в період з січня по липень та з вересня по грудень 2013 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 145 655,01 грн.

Відповідач не заперечує факт поставки газу. На момент подачі позову весь обсяг поставленого у 2013 році природного газу відповідачем оплачений, що підтверджується виписками банку по рахунку позивача.

Посилаючись на те, що відповідач несвоєчасно вносив оплату за природний газ, поставлений у січні-травні, жовтні-грудні 2013 року, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення з відповідача 1 034,13 грн. пені та 211,55 грн. 3% річних

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини сторін врегульовані договором купівлі-продажу природного газу №13/2310-ТЕ-13 від 21.12.2013.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

При цьому суд враховує, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. А, якщо, наприклад, у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач, в порушення п. 6.1 договору, несвоєчасно сплачував за природний газ, поставлений у січні-травні, жовтні-грудні 2013 року, у зв’язку із чим за відповідачем виникло прострочення оплати.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Період нарахування пені в договорі не встановлено, тому нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позовних вимог позивач нараховує за зобов’язаннями січня – травня, жовтня-грудня 2013 року пеню в сумі 1 034,13 грн. за загальний період з 14.02.2013 по 02.02.2014.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд зазначає, що за умовами п. 11.1 договору договір діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Як встановлено судом та підтверджено самим позивачем, розрахунки за договором здійснені відповідачем у повному обсязі. Згідно розрахунку позивача останній платіж було зараховано 03.02.2014 за зобов’язаннями грудня 2013. Тобто договір відповідно до умов п. 11.1 договору припинив свою дію після здійснення остаточних розрахунків за цим договором та відсутністю будь-яких претензій та вимог з боку позивача щодо прострочення оплати.

Під час дії договору та одразу після остаточних розрахунків за договором та припинення його дії, позивач не пред’являв відповідачу претензій щодо сплати пені. До позову позивачем надано копію вимоги про сплату штрафних санкцій від 17.01.2017 №26/3-7-17, однак доказів надсилання або вручення цієї вимоги відповідачу не надано.

Суд зауважує, що згідно вищевказаного закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, у договорі. Як вже було зазначено, договір в даному випадку, припинив свою дію.

Таким чином, позивачем безпідставно нараховано пеню на підставі умов договору після припинення його дії. Тому у стягненні пені суд відмовляє у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позовних вимог позивач нараховує 3% річних в сумі 211,55 грн. за загальний період з 14.02.2013 по 02.02.2014.

Розрахунок 3% річних судом перевірено та визнано позовні вимоги про стягнення з відповідач 3% річних в сумі 211,55 грн. обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, позов задоволений судом частково: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 211,55 грн., у стягненні пені в сумі 1 034,13 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: за позивачем залишається судовий збір в розмірі 1328,28 грн., з відповідача на користь позивач підлягає стягненню судовий збір в розмірі 271,72 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 74, 80, 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Бородіно” 1 034,13 грн. пені та 211,55 грн. 3% річних задовольнити частково.

2. Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Бородіно” (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 14, ідентифікаційний код 33610729) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 211 (двісті одинадцять) грн. 55 коп. - 3% річних та 271 (двісті сімдесят один) грн. 72 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ.

4. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Бородіно” в частині стягнення 1 034,13 грн. пені відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 22.03.2018.

Суддя Т.А. Азізбекян