Ухвала суду № 72880678, 19.03.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/3810/18

н/п 2-з/640/46/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у забезпеченні позову

"19" березня 2018 р.

Суддя Київського районного суду м. Харкова Золотарьова Л.І., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі №640/3810/18 за позовом ТОВ «МЕГА ШАНС» до ОСОБА_1, ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2018 року ТОВ «МЕГА ШАНС» звернулося до суду з позовом, в якому просить: визнати недійсним договір про відступлення прав за договором іпотеки від 19.09.2017 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» та ОСОБА_1; стягнути судові витрати.

Як на підставу позову посилається на те, що 26.12.2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» укладено кредитний договір. В якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитом 26.12.2006 року було укладено договір іпотеки між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ТОВ «МЕГА ШАНС». Оскільки ОСОБА_2 не виконав належним чином свої кредитні зобов’язання ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» звернувся до суду та Рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2014 року (справа №922/279/14) було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві. 07.11.2017 року ОСОБА_2 та позивач отримали поштові повідомлення від ОСОБА_1 про те, що 19.09.2017 року ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» уклав договори відступлення прав вимог за вказаним кредитним договором та договором іпотеки з ПАТ «Комерційний індустріальний банк». Надалі ПАТ «Комерційний індустріальний банк» уклав договори відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки з ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс». Надалі ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» уклало договір з ОСОБА_1 про зміну сторони у зобов’язанні у зв’язку з його виконанням третьою особою, за яким останній набув статус кредитора за кредитним договором та став іпотекодержателем за договором іпотеки. Вважає, що договір про відступлення прав за договором іпотеки від 19.09.2017 року є недійсним, оскільки позивач ОСОБА_2 та ТОВ «МЕГА ШАНС» не надавали згоди на відступлення прав вимог за кредитним та іпотечним договорами. Боржника не було повідомлено про відступлення прав вимог. ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» в силу ч. 3 ст. 1079 ЦК України не маги право укладати договір факторингу про відступлення права вимоги за договором іпотеки.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову, просить забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії на підставі спірного договору, у тому числі: заборонити йому відступати будь-кому право вимоги за кредитним договором № 010-2/02/3-1654-06 від 26.12.2006 року, укладеним між ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_2 та іпотечним договором №014/02/3-1654/1-06 від 26.12.2006 року, укладеним між ПАТ «Райффазен банк Аваль» та ТОВ «МЕГА ШАНС»; заборонити реєстрацію права власності на іпотечне майно, звернення стягнення на нього і продаж. Посилається на те, що оскільки іпотечний договір є похідним від кредитного договору і був укладений в забезпечення виконання основного зобов'язання, то продаж іпотечного майна неналежним кредитором ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову ТОВ «МЕГА ШАНС» про визнання угоди про відступлення прав за договором іпотеки недійсною, адже позивач буде вимушений захищати порушене право шляхом подання нового позову до інших осіб. Реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову підтверджується, тим що ОСОБА_1 у вимозі від 02.11.2017 року попереджав, що звернення стягнення на іпотеку, та 22.12.2017 став власником іпотечного майна.

16.03.2018 року позивачем доплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 19.03.2018року відкрито провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред’явленням позову або після відкриття провадження у справі.

Заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 153 ЦПК України). Підстави для виклику сторін для розгляду заяви про забезпечення позову – відсутні.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки від 19.09.2017 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» та ОСОБА_1

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 N9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не виконав належним чином свої кредитні зобов’язання та ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» звернувся до суду з відповідним позовом, та Рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2014 року (справа №922/279/14) було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №010-2/02/3-1654-06 від 26.12.2006 року.

Таким чином, рішенням суду від 10.04.2014 року на спірне іпотечне майно звернуто стягнення шляхом надання права ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» застосувати процедуру продажу предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві.

У зв’язку з цим, первісний кредитор набув відповідних прав звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв’язку з цим позивачем (який допустив прострочку заборгованості та рішенням суду звернуто стягнення на предмет іпотеки) не зазначено достатніх підстав для забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій новим кредитором.

Також суд враховує обраний позивачем спосіб захисту своїх прав. Зокрема, позивач просить визнати недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки від 19.09.2017 року, укладений між ТОВ «ФК «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 При цьому, ОСОБА_1 22.12.2017 зареєстрував за собою право власності на спірне іпотечне майно, тому в заяві не зазначено яким чином визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки від 19.09.2017 року відновить порушене, на думку позивача, право на іпотечне майно, оскільки іпотека припинилась при реалізації предмета іпотеки, тобто коли ОСОБА_1 став власником спірної нежитлової будівлі.

Крім того, позивач посилається на те, що між ТОВ «ФК «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 укладався договір факторингу, однак в матеріалах справи відсутні відомості, що це був саме договір факторингу, а не договір про відступлення прав в порядку ст.ст. 514, 516 ЦК України, який може укладатися між сторонами, які не є спеціальними суб’єктами.

Посилання на те, що ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» не мав права відступати права вимоги ТОВ «ФК «Централ Фінанс» на підставі договору, суд до уваги не приймає, оскільки предметом спору є визнання недійсним іншого договору про відступлення прав вимог, укладеного між ТОВ «ФК «Централ Фінанс» та ОСОБА_1

Отже, позивачем недостатньо обґрунтовано необхідність забезпечення позову у цій справі з таким предметом спору.

Таким чином, з заяви про забезпечення позову не вбачається достатніх підстав для задоволення заяви.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 N9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ТОВ «МЕГА ШАНС» про забезпечення позову у цивільній справі №640/3810/18 за позовом ТОВ «МЕГА ШАНС» до ОСОБА_1, ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 про визнання угоди недійсною – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її підписання. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя -