Ухвала суду № 72880659, 20.03.2018, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/163/18 провадження № 1-кп/403/26/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Гарбар С.І.,

з участю прокурора Павлюченко Л.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка клопотання прокурора Устинівського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого,

освіта повна загальна середня, адреса місця проживання,

зареєстрована у встановленому законом порядку: вул.Березова

(до перейменування – вул.Чапаєва), буд.№50 с.Неопалимівка

Кіровоградського району Кіровоградської області, адреса

фактичного місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3

смт.Устинівка Кіровоградської області,

невійськовозобов’язаного, раніше судимого:

1)11.03.2014 року Кіровоградським районним судом

Кіровоградської області за ч.1 ст.185 КК України до 200 годин

громадських робіт;

2)11.12.2015 року Кіровоградським районним судом

Кіровоградської області за ч.2 ст.389, ст.71 КК України до 5 місяців 9 днів позбавлення волі;

3) 22.09.2017 року Кіровським районним судом м.Кіровоград за ч.1 ст.121 КК України до позбавлення волі на 5 років, відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 3 роки

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Устинівського районного суду Кіровоградської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено та подано суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 строком до 60-ти днів, яке обгрунтовано тим, що строк тримання під вартою останнього закінчується 30 березня 2018 року, обвинувачений має не відбуте покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, не має постійного місця роботи та постійного фінансового доходу, не одружений, не має міцних родинних зв’язків та утриманців, що свідчить про те, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового слідства та суду, впливати на потерпілого, яка являється особою похилого віку, та свідків у даному кримінальному провадженні, а тому запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м"яких запобіжних заходів є неможливим.

Обвинувачений ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження йому строку тримання під вартою, зазначивши, що він має постійне місце проживання, дружину та малолітніх дітей. Наміру переховуватися від суду він не має, на свідків впливати не буде.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечив, зазначивши, що відсутні ризики, передбачені законом, за наявності яких до обвинуваченого може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою і сам обвинувачений запевнив суд, що не буде перешкоджати судовому розгляду.

Вивчивши клопотання прокурора, заслухавши пояснення учасників підготовчого судового засідання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України під час розгляду справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерела права, а відповідно до ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п.63 рішення від 18.02.2010 року в справі «Гарькавий проти України» (заява № 25978/07), зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до п.п.1, 3 ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

При цьому п.3 ст.5 Конвенції також передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

Також Європейський суд з прав людини в п.51 рішення у справі «Летельє до Франції» від 26 червня 1991 року (заява №12369/86) зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 17 год. 12 хв. 30 січня 2018 року по 17 год. 12 хв. 30 березня 2018 року було обрано за ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 07.02.2018 року, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

Підставою обрання обвинуваченому ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню запобіжного заходу у виді тримання під вартою була наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та наявність ризиків, які давали достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, внаслідок чого його належна поведінка та виконання ним процесуальних обов"язків на досудовому розслідуванні та у подальшому не може бути забезпечена шляхом застосування до нього більш м"якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, крім іншого, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Відповідно до ч.2 цієї статті, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

У відповідності до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей; вагомість наявних доказів, якими обгрунтовуються відповідні обставини тощо.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Зі змісту обвинувального акта та клопотання вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто у вчиненні умисного злочину проти власності, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років. Відповідно до положень ст.12 КК України вказаний злочин класифікується як тяжкий.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на рід інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (п.106 рішення від 8 лютого 2005 року у справі «Панченко проти Росії», заява № 45100/98). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов’язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв’язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

З огляду на викладене, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних середньої тяжкості та тяжкого злочинів, з відбуттям призначених покарань у виді позбавлення волі, однак знову вчинив умисний тяжкий злочин під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 не працює, суспільно-корисною діяльністю не займається, що свідчить про відсутність у нього офіційних джерел для отримання засобів до існування.

Обвинувачений проживає не за адресою свого місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та однією сім"єю з жінкою без реєстрації шлюбу.

При цьому, даючи оцінку обставинам, які мають враховуватись при обранні запобіжного заходу, суд не приймає до уваги твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про наявність у нього на утриманні трьох малолітніх дітей, оскільки згідно пояснень самого обвинуваченого, даних в підготовчому судовому засіданні, двоє дітей не є йому рідними, а щодо третьої дитини відсутній документ, підтверджуючий його батьківство.

За таких обставин, вирішуючи питання необхідності продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 суд зазначає, що відповідно до приписів ст.ст.132, 177, 178, 194 КПК України, прокурором доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України; необхідність забезпечення участі обвинуваченого у судових засіданнях виправдовує відповідний ступінь втручання у його права і свободи; наявним є ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, з урахуванням його особи та тяжкості покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим у цьому кримінальному провадженні, може: здійснити спробу переховуватися від суду з метою уникнення покарання.

Тому для запобігання вказаному ризику, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, передбачених ст.2 КПК України, зокрема, у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, та який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та недостатнім застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

На час розгляду кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України судом не встановлено, обставини провадження та особа обвинуваченого змін не зазнали, а інших обставин, які б давали підстави змінити або скасувати запобіжний захід відносно нього судом не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою, або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч.2 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого,- з моменту затримання.

На підставі викладеного, з урахуванням: тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1; суворості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення; особи обвинуваченого, який неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів, та на даний час обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину під час відбування іспитового строку; інших обставин, передбачених ст.178 КПК України, зокрема, вартості викраденого майна та відсутності в обвинуваченого міцних соціальних зв’язків, постійної роботи; тієї обставини, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 закінчується о 17 год. 12 хв. 30 березня 2018 року, а обвинувальний акт надійшов до суду 05.03.2018 року і судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно тільки призначається та потребує певного часу, суд, відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, дійшов висновку, про необхідність та доцільність продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Крім того на даному етапі судового провадження, за встановлених обставин, з урахуванням положень ст.ст.177, 178, 183,194 КПК України, суд приходить до висновку про те, що лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а інші запобіжні заходи, передбачені ч.1 ст.176 КПК України, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1, що відповідно виключає можливість застосування до нього більш м’якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов"язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов"язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За змістом п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно практики Європейського суду з прав людини застава необхідна лише тоді, коли існують підстави тримання під вартою (п.139 рішення від 12.03.2009 року у справі «ОСОБА_3 проти Росії», заява №15217/07). Влада має визначати з однаковою ретельністю як розмір застави, так і необхідність продовження тримання особи під вартою (п.39 рішення від 03 листопада 2009 року у справі «Пьотр Осух проти Польщі», заява №30028/06). Розмір застави має бути належним чином обгрунтовано у рішенні, яке встановлює заставу (п.п.15, 30 та 31 рішення від 03 липня 2008 року у справі «Георгієва проти Болгарії», заява №16085/02). За певних обставин небезпідставним також буде взяття до уваги суми збитку, що ставиться обвинуваченому в провину (п.п.81, 92 рішення від 28 вересня 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії», заява №12050/04»).

З огляду на зазначені правові норми, з урахуванням розміру майнової шкоди, завданої потерпілій, майнового стану обвинуваченого, даних про його особу та наявності підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд визначає суму застави у сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 70480 грн. 00 коп., з покладенням на обвинуваченого в разі внесення застави обов’язків, передбачених п.п.1, 2 та 4 ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, ч.3 ст.315, 369, 372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задоволити.

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів з 17 год. 12 хв. 30 березня 2018 року до 17 год. 12 хв. 29 травня 2018 року обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави в сумі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 70480 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок.

Застава може бути внесена за наступними реквізитами: отримувач: ТУ ДСА України в Кіровоградській області; код отримувача: 26241445; банк отримувача: ДКСУ м.Київ; код банку отримувача: 820172; розрахунковий рахунок 37312037002505.

У разі внесення застави обвинуваченим ОСОБА_1 на нього покладаються обов’язки на строк в два місяці:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4, без дозволу суду;

3) утримуватися від спілкування із потерпілою та свідками по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120290000016 від 19.01.2018 року.

У разі нез’явлення ОСОБА_1 за викликом до суду без поважних причин чи неповідомлення ним про причини своєї неявки або порушення інших покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а також вирішується питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому ОСОБА_1.

Копію ухвали невідкладно направити до Державної установи «Миколаївського слідчого ізолятора» (вул.Лагерне Поле, 5 м.Миколаїв, 54030).

Ухвала окремому оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Суддя Устинівського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_4