Постанова № 72878655, 20.03.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/2714/14-к

1/465/13/18

ПОСТАНОВА

судді

20.03.2018 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я.

Розглянувши матеріали кримінальної справи № 180-0104 ( судова справа № 465/ 2714/14 –к , провадження № 1/465/13/18) в частині вироку Франківського районного суду м. Львова від 06 березня 2015 – 10 березня 2015 року про виправдання ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.. 257, ч. 4 ст. 187 КК України, який скасовано судом апеляційної інстанції відповідно до ухвали апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року з направленням кримінальної справи в цій частині на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду, -

В С Т А Н О В И В:

Матеріали кримінальної справи № 180-0104 ( судова справа № 465/ 2714/14 –к , провадження № 1/465/13/18) про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, згідно ст.89 КК України України, раніше не судимого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, за ч. 4 ст.187, 257, ч.2 ст. 289, ч.З ст.289, ч.1 ст.263, п.п. 6, 12 ч. 2 ст.115 КК України;

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, росіянина, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6 Федерації, особа без громадянства, невійськовозобов'язаногс неодруженого, дітей немає, ІНФОРМАЦІЯ_7, непрацюючого, не судимого, до арешту проживав в ІНФОРМАЦІЯ_8, за ст. 257, ч. 4 ст.187 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця міста .візова, українця, громадянина України, позапартійного, невійськовозобов'язаного, непрацюючого, одруженого, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_10, яка знаходиться на утриманні його дружини ОСОБА_4, раніше судимого вироком від 01.04.1997 року Пустомитівським районним судом Львівської області за ст. 81 ч. З КК України до 1 року позбавлення волі, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_11, за ст. 69, ч. З ст. 142 КК України ( в редакції 1960 року ); ст. 257, ч. 4 ст.187, ч. З ст.289, ч. 2-.127, ч. З ст. 146, ч. 4ст. 189, ч.2ст.194, п. п. 4, 6, 9, 12 ч. 2ст. 115, ч. 1 ст.263 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця міста -Львова, українця, громадянина України, позапартійного, військовозобов'язаного, ІНФОРМАЦІЯ_13, одруженого, має дитину ІНФОРМАЦІЯ_14, яка знаходиться на утриманні в його дружини ОСОБА_6, раніше не судимого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_15, за ст. 69, ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року); ст. 257, ч. 4 ст.187, ч. З ст.289, ч.2ст. 127, ч. З ст. 146, ч. 4ст.189, ч.2ст.194, ч. 1 ст.263 КК України;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_16, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_17, українця, громадянина України, позапартійного, ІНФОРМАЦІЯ_7, військовозобов'язаного, згідно ст.89 КК України не судимого, одруженого, має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_18, що знаходиться на утриманні його дружини ОСОБА_8, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_19,- за ст. 257, ч. 4 ст.187, ч.2ст.194, ч. 1 ст.263, ч.3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_20, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_21, росіянина, громадянина України, позапартійного, військовозобов'язаного, ІНФОРМАЦІЯ_13, непрацюючого, неодруженого, має дитину, ІНФОРМАЦІЯ_14, яка знаходиться на утриманні його колишньої дружини ОСОБА_10, раніше судимого в 1987 році Ленінградським міським судом Російської Федерації за ст. 146 ч. 2 КК РСФСР до 8 років позбавлення волі, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_22,- за ст. 257, ч. 4 ст.187, ч. 1 ст.358, ч.2 ст.194 КК України,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_23, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_24, громадянина України, невійськовозобов'язаного, одруженого, має одну дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, ганіше судимого - у 1992 році Косівським районним судом Івано-Франківської області за ст. 141 ч. 5 КК України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі; в 1997 році Коломийським гайонним судом Івано-Франківської області за ст. 215 ч. 1 КК України (в редакції 1960 року), справу закрито на підставі ст. 6 п. 4 КПК України до арешту, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_25,- за ст. 257, ч. 4 ст. 187КК України,

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_26, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, невійськовозобов'язаного, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, раніше судимого, до арешту проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_27,- за ст. 257, ч. 4 ст.187, ч. Іст.263, ч.І ст.358, ч.З ст.358, ч. Іст.357, ч.2 ст.190, ч.З ст.190 КК України,

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_28, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_29, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_30, не одруженого, не працюючого, згідно з ст.89 КК України, раніше не судимого, зареєстрованого за пресою: Львівська область, Миколаївський район, місто Новий Розділ, проспект Шевченка, 36 за ст. 257, ч. 4 ст.187, ч. З ст.289, п. п. 4, 6, 9, 12 ч. 2 ст.115 КК України, у провадженні Франківського районного суду м. Львова, перебувають з 2011 року.

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 06 березня 2015 – 10 березня 2015 року

усіх обвинувачених визнано винними та засуджено до відповідних мір покарання за вчинення інкримінованих злочинів, за виключенням ОСОБА_1, якого виправдано по обвинуваченню у вчиненні злочинів, передбачених ст.. 257, ч. 4 ст. 187 КК України ( т. 107, ас. 8 – 88).

У подальшому, вирок в частині виправдання ОСОБА_1 оскаржено прокурором та скасовано судом апеляційної інстанції відповідно до ухвали апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року з направленням кримінальної справи в цій частині на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду ( т. 106 ас. 122 – 173).

Судовий розгляд справи відбувався за правилами визначеними кримінально – процесуального Кодексу України в редакції Закону від 1960 року і відповідно до ч. 2 ст. 383 вказаного Закону, рішення апеляційного суду Львівської області, в частині скасування вироку суду першої інстанції та скерування справи на новий судовий розгляд, касаційному оскарженню не підлягало.

16 березня 2016 року справа з апеляційного суду Львівської області повернулася до суду першої інстанції, зареєстрована за вх.. № 6026 та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня 2016 року передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Масендича В.В. та суддів Мартинишин М.О. і ОСОБА_14 ( т. 106 ас. 177- 178).

За змістом супровідного листа заступника голови апеляційного суду Львівської області (вих. 8100/16 від 31. 03.2016 року), в якому зазначено, що відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 387 КПК України ( в редакції 1960 р.) скеровується для виконання до Франківського районного суду м. Львова касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду Львівської області, яка зареєстрована за вх.. № 8140 від 05 квітня 2016 року ( Т.107 ас.1- 124).

З часу поступлення кримінальної справи до Франківського районного суду м. Львова, тобто з 05 квітня 2016 року і по 12 вересня 2016 року жодних процесуальних рішень не прийнято. У той же час, суддею Масендич В.В. прийнято одноособове рішення, про скерування частини матеріалів кримінальної справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Як зазначено у супровідному листі вих.. № 465/2714/14-к/1789/2016 від 12 вересня 2016 року, Франківський районний суд м. Львова надсилає 107 том із матеріалів справи із касаційною скаргою адвоката ОСОБА_15 в інтересах підсудного ОСОБА_1 ( т. 107 ас.144).

Відповідно до листа начальника управління Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ повернута до Франківського районного суду м. Львова як помилково направлена до суду касаційної інстанції ( т.107 ас. 146).

17 листопада 2016 року апеляційним судом Львівської області за вх.. № 26443 зареєстровано клопотання адвоката ОСОБА_15 про поновлення пропущеного строку на подачу касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 01 березня 2016 року, тобто не було зареєстроване в порядку,передбаченому ч. 2 ст.16-2 КПК України ( в редакції 1960р.), процесуального рішення по ньому не прийнято, а відповідно до листа заступника голови апеляційного суду Львівської області вих. № 26443 від 17 листопада 2016 року, скероване до суду першої інстанції з покликанням на ст.. 353 КПК України (1960 р.), для виконання (т. 107 ас.146 – 158).

30 червня 2017 року колегія суддів в складі головуючого судді Масендича В.В. та суддів Мигаль Г.П. і ОСОБА_16 з покликанням на ст..90 , 353, ч.2 ст. 383 та ч.2 ст.286 КПК України (1960 р.) ухвалила постанову про відновлення пропущеного строку на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду Львівської області від 01.03.2016 року ( т. 107 ас.162).

Дана постанова хоч і ухвалена в супереч ч. 2 ст. 383 КПК України та постанови судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2016 року, згідно якої, касаційна скарга захисника ОСОБА_15 в інтересах ОСОБА_1 визнана такою, що не підлягає розгляду, проте є процесуальним документом який прийнято пізніше, встановлює процесуальні права скаржника, не скасована, а тому є тим судовим рішенням, що перешкоджає подальшому розгляду кримінальної справи по суті ( т. 159, 162).

18 жовтня 2017 року рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП № 3312/ДП/15-17, ссуддю ОСОБА_17 тимчасово усунено від здійснення правосуддя.

З 30 червня 2017 року по 05 лютого 2018 року жодних процесуальних рішень по справі не приймалося, справа до розгляду не призначалася.

Згідно із супровідним листом Франківського районного суду м. Львова № 465/2714/14-к/1847/2017 від 05 лютого 2018 року, матеріали кримінальної справи в одному томі ( том № 107) скеровано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ( якого на той час уже не існувало).

20 лютого 2018 року матеріали кримінальної справи № 465/2714/14-к ( 1/465/13/18) повернуто до Франківського районного суду м. Львова листом начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу Верховного суду без їх реєстрації та прийняття процесуального рішення та які зареєстровано Франківським районним судом м. Львова за вх.. № 4059 (т.107 ас. 164 -165).

03 березня 2018 року керівником апарату видано розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ що перебували на розгляді у судді Масендича В.В..

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 березня 2018 року, справа передана судді Кузю В.Я., як головуючому в колегії, із залишенням в складі колегії суддів Мартинишин М.О. та Мигаль Г.П., що були визначені раніше.

Таким чином відбувся не повторний розподіл справи, оскільки не визначено нової колегії, а відбулась заміна судді, і конкретно головуючого, що суперечить Розпорядженню керівника апарату № 18/р від 03.03.2018 року та вимогам ст.. 16 -2 КПК України (1960 р.), ( ч. 3 ст. 35 та ст.. 320 КПК України (2012 р.)).

Більш того, такий розподіл є некоректним, з тих причин, що визначений у протоколі повторного розподілу справи, склад колегії не має процесуальних повноважень, є неповним, в силу того, що суддя Мигаль Г.М., відповідно до Розпорядження № 123/ від 09 листопада 2018 року того ж керівника апарату суду, повинна бути замінена запасним суддею, або ж необхідно було провести повторний автоматизований розподіл справи з визначенням нової колегії.

Такий розподіл був можливий на виконання рішення зборів суддів Франківського району м. Львова від 22 січня 2018 року, щодо обов’язкової участі всіх суддів Франківського районного суду м. Львова, у яких наявні повноваження, а саме: судді Кузь В.Я., судді Гулієвої М.І. судді, ОСОБА_18, судді Мартьянової С.М., судді Мартинишин М.М. та судді Козюренка Р.С.

Однак, рішенням зборів суддів від 01. 03.2018 року, рішення зборів від 22 січня 2018 року змінено, не зважаючи на мої зауваження, висловлені на зборах суддів про недопустимість розподілу справ за відсутності судді Козюренка Р.С. і така моя позиція була обґрунтована.

Зборами суддів не 01.03. 2018 року не було враховано, а головуючим на зборах і керівником апарату суду не доведено зборам суддів, що судді Гулієва М.І. і ОСОБА_19 не можуть брати участь в розподілі, оскільки уже приймали участь у її розгляді в 2011 році, після прийняття рішення суддею Кузь В.Я.

Крім того, при повторному автоматизованому розподілі не було враховано, що в 2011 році участь у розгляді вказаної справи уже приймав суддя Кузь В.Я., що підтверджується матеріалами кримінальної справи № 181-0104 ( т. 88 ас. 121 – 152).

Отже, розподіл справи відбувся з порушенням ст.. 16 02 КПК України(1960) та ст. 35 КПК України в редакції 2012 року.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 54 КПК України (1960 р.), ( ч. 3 ст. 35 та ст.. 320 КПК України (2012 р.)).

суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи і відводиться, у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 16-2 КПК України (1960 р.), ( ч. 3 ст. 35 та ст.. 320 КПК України (2012 р.)), відтак дана обставина позбавляє мене права прийняти до провадження кримінальну справу з єдиним унікальним № 465/2714/14-к та приступити до розгляду.

Крім цього, розгляд даної кримінальної справи під моїм головуванням вважаю неприпустимим з підстав того, що мною розглядалася цивільна справа 465/5398/16 –ц за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа – Головне управління ДМС у Львівській області про встановлення фактів на поновлення його прав, що були порушені в ході досудового слідства кримінальної справи, де досліджувалися матеріали кримінальної справи у якій відносно нього ухвалено виправдувальний вирок, тобто матеріали кримінальної справи з єдиним унікальним № 465/2714/14-к., і це є тими іншими обставини , які викликають сумнів в об’єктивності судді.

Також з 01 січня 2013 року набрав чинності наказ Державної судової адміністрації України від 5 вересня 2012 року № 103, яким внесено зміни до Інструкції з діловодства в місцевих, апеляційних загальних та адміністративних судах. Згідно із внесеними змінами кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою документообігу суду автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження справи в інстанціях ( Додаток № 6).

Разом з тим, в супереч вказаним вимогам, даній справі змінено унікальний номер на 465/2714/14-к., хоч справа перебуває на розгляді в суді з 2011 року, і у 2014 році унікальний номер справи не міг бути зміненим.

Самостійність і персональна відповідальність судді за законність прийнятих ним рішень закріплені в ст. 126 Конституції України.

Таким чином, з`ясувавши питання про наявність чи відсутність обставин, що виключають участь судді у розгляді справи, вважаю, що наведені вище факти є тими обставинами, що відповідно до п. 4 п. 5 ч. 1 ст. 54 КПК України (1960 р.) , ( п.п.4,5 ст.75 та ч.2 ст. 76 КПК України (2012 р.)) виключають участь судді у розгляді даної справи по суті.

Приймаючи рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також, що відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Зважаючи також на те, що суддя Кузь В.Я. уже приймав участь в її розгляді, та розглядав інші справи за участю обвинуваченого ОСОБА_1, що пов’язані з поновленням його прав, порушених в ході досудового розслідування даної справи, вважаю, що і ця обставина є тією, що може викликати сумнів в неупередженості судді.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 56 КПК України (1960 р.) при наявності обставин, передбачених статтями 54-55 цього Кодексу, (ч.1 ст.80 КПК України 2012р.) суддя зобов'язаний заявити самовідвід.

На підставі викладеного, керуючись ст.129 Конституції України, ст..23, 48, 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.. ст..54 -56 КПК України (1960 р.), -

П О С Т А Н О В И В:

Заявляю самовідвід у даній справі з підстав вкладених в мотивувальній частині постанови.

Задоволити усну заяву судді Кузь В.Я. про самовідвід у прийнятті до провадження та розгляді кримінальної справи з єдиним унікальним № 465/2714/14-к.

Матеріали кримінальної справи № 465/2714/14-к передати до канцелярії суду на реєстрацію для повторного розподілу та визначення колегії у порядку встановленому ст. 16 – 2 КПК України (1960 р.) та ч. 3 ст. 35 КПК України (2012 р.).

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя В.Кузь