Рішення № 72877008, 16.03.2018, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/450/17

Провадження № 2/316/20/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2018 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області у складі

головуючого судді Вільямовській Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 316/450/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про захист прав споживача та визнання договору кредиту недійсним,

за участю: представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, який згодом, 12.07.2017 року, було уточнено (а.с.83-88), у якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 19.04.2010 року у розмірі 13929 грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову, позивач вказав на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 19.04.2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік. Відповідно до кредитного договору, - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми позову. У звязку з тим, що відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, станом на 29.12.2016 року має заборгованість у сумі 13929 грн. 24 коп., з яких: 5525 грн. 30 коп. заборгованість за кредитом, 2829 грн. 26 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 4435 грн. 19 коп. заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 639 грн. 49 коп. - штраф (процентна складова), у звязку з чим, позивач вимушений звернутися до суду.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1, яка діє через свого представника – адвоката ОСОБА_2, звернулись до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», про захист прав споживача та про визнання недійсним кредитного договору від 19.04.2010 року (а.с. 96-100), в якому посилаючись на Закон України «Про захист прав споживача» та ст.ст.229,230 ЦК України, просять визнати недійсним кредитний договір від 19.04.2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк».

Ухвалою суду від 10.08.2017 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним та об'єднано в одне провадження № 316/450/17 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1М про стягнення заборгованості (а.с. 103).

Вказана позовна заява надійшла до суду до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», однак, згідно з п.9 Прикінцевих і перехідних положень ЦПК України, з урахуванням змін, внесених вищевказаним Законом України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито (порушено) до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Законом, то ж дана позовна заява розглянута згідно з нормами цивільного процесуального законодавства діючими на даний час.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 первісний позов підтримав, просив його задоволити, зустрічний позов не визнав, надав письмові заперечення на зустрічний позов (а.с. 118), які приєднані до матеріалів справи. Пояснив, що ОСОБА_1 була ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, про що написала в анкеті-заяві, отримала картку «Універсальна 55 днів», на яку банком був встановлений кредитний ліміт і позичальник частково погашала заборгованість по кредиту, таким чином прийняла умови договору та погодилась із ними. Зустрічний позов вважає безпідставним, оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» порушений не був.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі за участ. Її представника – ОСОБА_2

Представник відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 первісний позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, з огляду на пропуск позивачем строків звернення до суду, оскільки розрахунок починається з 19.04.2010 року, тому саме з цієї дати Позичальнику було відомо про порушення його прав та з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності. Подав до суду зустрічний позов підтримав, просив його задоволити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч.1, ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 19.04.2010 року позивач надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 8000 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Кредитний договір складається із заяви позичальника та умов і правил надання банківських послуг.

Згідно з витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт, обовязковий щомісячний платіж становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, за несвоєчасне погашення заборгованості встановлена пеня = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка по договору)/ 30- яка нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму понад 50 грн.

За порушення позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобовязань, передбачених цим договором, більш ніж на 90 днів стягується штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (а.с.15).

Підписуючи анкету-заяву, ОСОБА_1 підтвердив, що ця заява разом з Памяткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також клієнт підтвердив, що він ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його укладання і згоден з його умовами. Екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом роздруківки із сайту http://privatbank.ua. Також зобовязувався виконувати Умови і правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua.

Згідно з п.1.1.7.3 умов та правил надання банківських послуг, картрахунок відкритий на невизначений термін, за винятком настання умови, викладеної у п.п. 1.1.7.6, 1.1.7.7 цих Умов.

Пунктом 1.1.7.11 передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов і Правил надання банківських послуг клієнт зобовязаний погашати заборгованість за кредитом, процентам за його користування, за перевитрату платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Відповідач зобов’язання за кредитним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком, наданим банком, заборгованість за кредитним договором станом на 29 грудня 2016 року складає суму 13929 грн. 24 коп., з яких: 5525 грн. 30 коп. тіло кредиту; 2829 грн. 26 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 4435 грн. 19 коп. заборгованість за пенею; 500 грн. штраф (фіксована складова); 639 грн. 49 коп. - штраф (процентна складова), яку просили стягнути на користь банка з відповідача.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст.ст.1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеною у постановах від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 18 червня 2014 року № 6-61цс14, від 17 вересня 2014 року № 6-95цс14, від 24 вересня 2014 року № 6-103цс14, від 01 жовтня 2014 року № 6-134цс14, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України).

Так, відповідно до ст.ст.257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

У відповідності до п.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки строк дії карток, виданих на ім’я ОСОБА_1 згідно з кредитним договором від 19.04.2010 року, закінчився у серпні 2016 року, тому банк, звернувшись з позовом до суду у березні 2017 року не пропустив строк звернення до суду щодо стягнення заборгованості по кредиту в сумі 5525,30 грн., а відтак підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності в цій частині суд не вбачає.

Щодо визначення розміру заборгованості по відсотках, то суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності до чергових платежів, за наявності заяви про його застосування, та стягнути з відповідача на користь банку суму заборгованості по відсотках в розмірі 2829,26 грн. за період з 28.03.2014 року по 28.03.2017 року.

Разом з тим, звертаючись до суду ПАТ КБ «Приватбанк» в позовній заяві зазначав, що кредитна заборгованість ОСОБА_1 перед банком складає 4435,19 грн. пені та 500 грн. штраф (фіксована складова), 639,49 штраф (процентна складова).

Вищевказані вимоги заявленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4435,19 грн. заборгованості за пенею та 500 грн. та 639,49 грн. штрафи, на думку суду, задоволенню підлягають частково, виходячи з наступного.

При вирішенні вимог заявленого позову у вказаній частині суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15, згідно з якою цивільно-правова відповідальність- це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про одночасне стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків виконання грошового зобовязання суперечить вимогам закону, зокрема статті 61 Конституції України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення штрафу.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову і з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню у розмірі 12739,75 грн., в тому числі – 5525,30 грн. заборгованості за тілом кредиту, 2829,26 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, а також пеня з період з 28.03.2014 року по 28.03.2017 рік у розмірі 4385,19 грн.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову банку і підтримуючи зустрічний позов про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 стверджував, що договір не може бути укладений шляхом приєднання, що даний кредит є недійсним у силу закону (нікчемний) з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК. Зокрема, кредитний договір обов’язково має укладатися у письмовій формі, недодержання письмової форми тягне його некчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його некчемністю.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла станом на час укладення кредитного договору - 19.04.2010 року договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Частиною 4 даної статті передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Між сторонами у справі був укладений договір про встановлення кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном, що відповідає строку дії картки. Кредитний ліміт (чи кредитна лінія)- це договір між банком і позичальником, згідно з яким банк зобов'язується здійснювати надання кредиту протягом певного часу в межах установленого ліміту.

Частиною 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції станом на день укладення договору- 19.04.2010 року), передбачено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місце знаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Суд враховує, що інформація, що доводиться споживачу, є інформацією про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість та розмір реальної процентної ставки, та не є умовами чи змістом самого кредитного договору.

Так, при укладенні кредитного договору ОСОБА_1 19.04.2010 року була ознайомлена з довідкою про кредитування з використанням кредитки «універсальна», з Умовами та Правилами надання банківських послуг, оскільки їй були надані пам'ятка клієнта, яка містить, в тому числі Тарифи та основні умови обслуговування та кредитування, з якими ОСОБА_1 було ознайомлена (а.с.15).

Крім того, в анкеті-заяві чітко зазначено під розпис ОСОБА_1, що заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомилась до його укладення та погодилась із умовами та зобов'язувалась виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, визначених кодексом (ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ст. 215, 218-235).

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 не було доведено підстави, на які він посилається, для визнання кредитного договору недійсним.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до положень частини 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, згідно з якими:

1)для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом;

2)споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача;

3)передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

4)встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Несправедливими є, зокрема, умови договору, які містять положення, визначені в ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Аналізуючи норму цієї статті можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві (правова позиція у справі № 6-2766цс15 від 16.12.2015 року).

Разом з тим, в судовому засіданні не було встановлено, що кредитний договір із ОСОБА_1 від 19.04.2010 року містить несправедливі умови і всупереч принципу добросовісності наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що банком не було порушено порядку надання споживачеві ОСОБА_1 інформації про умови отримання кредиту, про відсоткову ставку, про інші виплати тощо, не було порушено умов укладення договору, тому зустрічний позов є необґрунтованим і в його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» в редакції станом на день звернення, судові витрати позивача за первісним позовом, що полягають у сплаті судового збору, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 1463,37. (пропорційно до суми задоволених вимог (1600*91,48:100= 1463,37 грн.).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 257, 258, 526, 530, 610, 611, 1046, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-82, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (розрахунковий рахунок 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі 12739,75 грн. (з яких: 5525,30грн.- тіло кредиту, 2829,26грн.- проценти за користування кредитом, 4385,19грн.- пеня).

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» штрафів відповідно до Умов та правил надання банківських послуг- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1463,37 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про захист прав споживача та визнання договору кредиту недійсним,- відмовити у повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач- Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження: 01001, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570.

ОСОБА_4, місце реєстрації: 71504, Запорізька область, м. Енергодар, бул. КаштановийАДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_1.

Суддя: Н. О. Вільямовська