Рішення № 72876962, 19.03.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/7185/17

Провадження № 2/331/180/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Жукової О.Є.

за участю секретаря – Качан К.К.

позивача- Волгіної Л.В.

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши в загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача , в якому просив скасувати наказ в.о. головного лікаря Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради ОСОБА_4 № 4 –вдс від 03.10.2017 р. про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що наказом в.о. головного лікаря Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради ОСОБА_4 № 4 –вдс від 03.10.2017 р. до неї застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Вважає вказаний наказ незаконним та таким , що підлягає скасуванню з тих підстав, що комісійна перевірка прийнятих МСЕК № 2 рішень здійснена не уповноваженим на те органом ; на неї фактично накладено дисциплінарне стягнення за неналежне виконання не її обов»язків, а обов»язків спеціаліста медико-соціальної реабілітації , лікаря-терапевта обласної МСЕК № 2 ОСОБА_5 ; крім того, позивач вказала на те, що з її боку взагалі відсутні порушення при складанні індивідуальних програм реабілітації інвалідів ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

У вступному слові позивачка та її представник позов підтримали, наполягали на його задоволенні, надавши пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача у вступному слові позов не визнав в повному обсязі, зазначивши, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено з дотриманням вимог чинного законодавства .

Суд, вислухавши вступне слово учасників справи , дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків .

ОСОБА_3 працює на посаді лікаря –терапевта обласної МСЕК № 2 , що сторонами не оспорювалося , та відповідно до вимог ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню .

Наказом № 54 від 11.09.2017 в.о. головного лікаря КУ «ОЦМСЕ» ОСОБА_8 Марамуха призначено проведення комісійної перевірки інформації, викладеній у доповідній записці в.о. голови обласної МСЕК № 2 ОСОБА_9 від 08.09.2017р., у заявах (скаргах) громадян ОСОБА_6 від 08.09.2017 р., ОСОБА_10 від 06.09.2017 р., ОСОБА_11 від 07.03.2017 р. .

Висновки роботи комісії, створеної наказом № 54 від 11.09.2017р., викладені в результатах роботи комісії від 15.09.2017р. з перевірки інформації, викладеній у доповідній записці в.о. голови обласної МСЕК № 2 ОСОБА_9 від 08.09.2017р., заявах (скаргах) громадян ОСОБА_6 від 08.09.2017р., ОСОБА_10 від 06.09.2017р., ОСОБА_11 від 07.03.2017р.

Згідно вказаних висновків, індивідуальні програми реабілітації інвалідів ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6В, ОСОБА_7, були повторно заповнені головою обласної МСЕК № 2, лікарем-терапевтом обласної МСЕК № 2, без урахування наявної патології та на низькому професійному рівні, що призвело до необґрунтованих скарг хворих.

Крім того , за результатами роботи комісії встановлено, що під час дослідження медичної документації гр. ОСОБА_6 було встановлено, що ІПР хворого заповнена лікарем-терапевтом обласної МСЕК № 2 ОСОБА_3 Діагноз: облітеріруючий атеросклероз, в ІПР діагноз – захворювання судин нижніх кінцівок. Невірно вказаний клініко-функціональний діагноз. В розділі «фізична реабілітація» призначено ЛФК при облітеріруючому атеросклерозі. В ІПР і мед. справі відмова хворого від трудових рекомендацій відсутня, в ІПР відсутні види професій, доступних хворому за станом здоров’я. Аналіз результатів реабілітації не проводився внаслідок відсутності попередньої ІПР, останній раз освідчення хворого – в 2007р.

Під час дослідження медичної документації гр. ОСОБА_7 було встановлено, що первинна ІПР оформлена ОСОБА_5, переписана ОСОБА_3 вулиця написана на російській мові. Невірно вказана категорія інвалідності. Невірно вказана нозологічна форма захворювання. В обох ІПР відсутні рекомендації по працевлаштуванню, без відмови від трудових рекомендацій. Категорія інвалідності: в виписці ЦЛК категорія «поранення (контузія) і захворювання, так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби». В мед. справі за 2015р. категорія інвалідності «контузія, захворювання, так, пов’язано з виконання обов’язків військової служби в країнах, де велись бойові дії». В ІПР за 2015р. і 2017р., які оформлені ОСОБА_5: «захворювання, травма пов’язана з виконанням обов’язків військової служби».

02.10.2017 року ОСОБА_3 було надано Висновки роботи комісії, створеної наказом № 54 від 11.09.2017р. та запропоновано надати пояснення . У наданих на ім.»я поясненнях від 03.10.2017 р. ОСОБА_3 вказала, що нею за дорученням голови комісії переписані ІПР згідно чинного законодавства , з дотриманням всіх вимог , вона з висновками комісії не згодна.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно з ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Частинами 1, 3 ст. 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді судами справ щодо накладення дисциплінарних стягнень судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для накладення стягнення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховувались обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Судом встановлено, що згідно з наказом в.о. головного лікаря Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради ОСОБА_4 № 4 –вдс від 03.10.2017 р. до ОСОБА_3 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани .

Згідно вказаного наказу підставою для застосування дисциплінарного стягнення до позивача стали результати роботи комісії від 15.09.2017 року з перевірки інформації у доповідній записці в.о. голови обласної МСЕК № 2 ОСОБА_9 від 08.09.2017 р., заявах (скаргах) громадян ОСОБА_6, від 08.09.2017 р., ОСОБА_10 від 06.09.2017 р., ОСОБА_11В від 07.03.2017 р., у відповідності до яких було встановлено , що індивідуальні програми реабілітації інвалідів ОСОБА_6, ОСОБА_7 були повторно заповнені лікарем терапевтом обласної МСЕК № 2 ОСОБА_3 без урахування наявної патології та на низькому професійному рівні , що призвело до необґрунтованих скарг хворих. У відповідності до оскаржуваного наказу своїми діями ОСОБА_3 порушила:

- ст. 139 КЗпП України, згідно якої працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, додержуватися трудової і технологічної дисципліни;

- наказ Міністерства охорони здоров’я України від 08.10.2007р. № 623 «Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини – інваліда та Порядку їх складання»;

- п. 3.1.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку установи, згідно якого працівник зобов’язаний працювати чесно і сумлінно;

- п. 2.2. посадової інструкції лікаря, згідно якого лікар зобов’язаний знати основи законодавства України з питань медико-соціальної експертизи та соціальних питань;

- п. 2.4. посадової інструкції лікаря, згідно якого лікар зобов’язаний розробляти заходи з медико-соціальної реабілітації та адаптації інвалідів.

Суд вважає , що в ході розгляду справи було встановлено, що дисциплінарне стягнення до ОСОБА_3 застосовано органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника, згідно ст.147-1 КЗпП України, догана була застосована до ОСОБА_3 безпосередньо за виявленням проступку, не пізніше одного місяця з дня його виявлення, згідно ст.148 КЗпП України.

Перед тим, як застосовувати до позивачки догану, від неї були витребувані письмові пояснення. При обранні виду стягнення відповідачем було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, згідно вимог ст.149 КЗпП України.

Догана була оголошена позивачці в наказі і повідомлена працівникові під розписку, у відповідності зі ст.149 КЗпП України.

Тобто , відповідачем було дотримано вимоги трудового законодавства , судом встановлено наявність порушення, що стало приводом для накладення стягнення, та додержання відповідачем передбачені ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

В свою чергу , ОСОБА_3 не надала суду належних та допустимих доказів того, що нею медична документація ОСОБА_6 та ОСОБА_7 була заповнена з дотриманням вимог законодавства України з питань медико-соціальної експертизи та соціальних питань.

Посилання позивача на те, що комісійна перевірка та результати роботи комісії є такими, що суперечать Положенню про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009р. № 1317, наказам МОЗ № 623, № 310, постановам КМУ № 1686 від 08.12.2006р., № 321 від 05.04.2012р., Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» суд вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки вказані нормативно-правові акти не регулюють порядку застосування заходів стягнення за порушення трудової дисципліни.

Посилання позивача на порушення з боку відповідача приписів п.13 «Положення про медико-соціальну експертизу», затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009р. № 1317 – є безпідставними, оскільки вказаний пункт Положення стосується перевірки обґрунтованості з боку Центральної МСЕК МОЗ України рішень, прийнятих нижчестоящими МСЕК, які (рішення), в свою чергу, викладаються в актах огляду МСЕК. В той же час, у спірних правовідносинах відповідачем не проводилась перевірка обґрунтованості рішень МСЕК, викладених в актах огляду МСЕК, а проводилась перевірка дотримання працівником своїх трудових обов’язків з питання правильності заповнення таким працівником медичної документації – індивідуальної програми реабілітації інваліда, порядок заповнення якої врегульовано наказом МОЗ України від 08.10.2007р. № 623 «Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини – інваліда та Порядку їх складання».

Посилання позивача, як на підставу для скасування спірного наказу, на те, що посадовою інструкцією ОСОБА_3 не передбачено розробляння індивідуальних програм реабілітації, визначення етапності та строку проведення реабілітації інвалідів , суд також не приймає до уваги , оскільки відповідно до п. 2.4. її посадової інструкції, лікар зобов’язаний розробляти заходи з медико-соціальної реабілітації та адаптації інвалідів.

Враховуючи вищевикладене , суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись 3,4,11-13, 19, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 20 березня 2018 року.

Суддя: О.Є. Жукова

19.03.2018