Ухвала суду № 72876898, 13.03.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/495/18

Провадження №1-кс/311/165/2018

13.03.2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року м. Василівка

Слідчий суддя Василівського районного суду Запорізької області Сидоренко Ю.В., при секретарі Осінцевій Л.А., за участю: старшого слідчого ГУНП в Запорізькій області Кологривого А.В., представника власника майна ОСОБА_1В – адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка клопотання слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3, про арешт майна,

за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42017081160000036 від 25 травня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.2 ст.239-1, ч.1 ст.366 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

07.03.2018 року слідчий СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області з клопотанням про арешт майна, в якому просить застосувати захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна мобільного телефону «Iphone 6» imei 352074060375408 з сім-картою Vodafone НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та заборонити ОСОБА_1В, та іншим особам розпоряджатися і користуватися зазначеним вище майном до прийняття рішення про скасування арешту.

На обґрунтування поданого клопотання слідчий Русаков О.О. зазначає, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42017081160000036 встановлено, що у період 2016-2017 років посадові особи ВП «ЗАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» провели відкриті торги, за результатами яких з ТОВ «УКР СПЕЦ ПРОМ» укладено низку договорів постачання піску, ґрунту рослинного та будівельних матеріалів, на загальну суму близько 3 млн. грн. Водночас, встановлено, що пісок та ґрунт рослинний ВП «ЗАЕС» видобував власними силами та за допомогою транспортних засобів підприємства на території м. Енергодара та за його межами, а грошові кошти привласнювались спільно посадовими особами ВП «ЗАЕС» та ТОВ «УКР СПЕЦ ПРОМ».

Також, 18.08.2017 року виявлено факт незаконного заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель працівниками ВП «ЗАЕС» з використанням техніки вказаного підприємства, а саме екскаватора та вантажних автомобілів транспортного цеху та управління будівництва ВП «ЗАЕС» на території Великобілозерської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області, які здійснювали незаконне заволодіння ґрунтовим покривом земель без спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки та без правовстановлюючих документів на зазначену ділянку.

Крім того, ТОВ «УКР СПЕЦ ПРОМ» надано до комітету з конкурсних торгів ВП «ЗАЕС» супровідний лист та пакет документів (з наданням їх переліку) закупівлі для ВП «ЗАЕС». Згідно вказаного переліку документів, ТОВ «УКР СПЕЦ ПРОМ» у складі документації для проведення допорогової закупівлі надана «Технічна пропозиція за формою додатку №1 за підписом директора учасника і скріплена печаткою учасника», у якій вказано, що виробником ґрунту рослинного є ДП «Кам’янсько-Дніпровське лісове господарство». Також встановлено, що згідно з договором поставки товару № 299(5)17УК від 12.05.2017 року виробником товару - піску будівельного природнього та ґрунту рослинного є ДП «Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство». Проте, досудовим розслідуванням встановлено, що ДП «Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство» у період 2016-2017 роки пісок будівельний природній та ґрунт рослинний суб’єктам господарювання, у т.ч. ТОВ «УКР СПЕЦ ПРОМ», не реалізовувало.

У ході проведення подальшого досудового слідства та проведення слідчих (розшукових) дій встановлено, що на території Запорізької області діє організована злочинна група, до складу якої у різний час були залучені різні особи, які діючи умисно, за попередньою змовою, з метою незаконного збагачення, у складі організованої злочинної групи, у період часу з 2016 року по теперішній час здійснюють привласнення та розтрату грошових коштів ВП «ЗАЕС» шляхом зловживання службовим становищем, виготовлення та використання підробних документів, з метою надання законного вигляду господарським операціям з постачання товарно-матеріальних цінностей на адресу ВП «ЗАЕС», а також незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, ґрунтом рослинним та піском будівельним природнім.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до вчинення та приховування вказаних кримінальних правопорушень причетні працівники Управління будівництва ВП «ЗАЕС», зокрема начальник дільниці механізованих та будівельних робіт УБ ВП «ЗАЕС» ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

06.03.2018 в ході обшуку в службовому кабінеті №8 начальника дільниці механізованих та будівельних робіт Управління будівництва Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у адміністративній будівлі за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 61 було вилучено мобільний телефон Iphone 6 imei 352074060375408 з сім-картою Vodafone НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

07.03.2018 року вищевказаний мобільний телефон Iphone 6 imei 352074060375408 з сім-картою Vodafone НОМЕР_1 було визнано речовим доказом та направлено для проведення комп’ютерно-технічної експертизи до Київського НДЕКЦ МВС України.

Слідчий Русаков О.О. у поданому ним клопотанні зазначає, що на стадії досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на тимчасово вилучене під час обшуку 06.03.2018 року майно, зокрема: мобільний телефон Iphone 6 imei 352074060375408 з сім-картою Vodafone НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, оскільки вказане майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, а саме його переписку з директором ТОВ «Укр Спец Пром» ОСОБА_4 та інженером УВТК ВП «ЗАЕС» ОСОБА_5, і на даний час виникла необхідність в проведенні комп’ютерно-технічної експертизи, а повернення цього майна власнику або користувачу може призвести до зникнення, втрати та його пошкодження, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, та з метою досягнення дієвості кримінального провадження, слідчий просить застосувати такий захід забезпечення як – арешт майна.

В судовому засіданні старший слідчий ГУНП в Запорізькій області Кологривий А.В. підтримав клопотання слідчого СВ Василівського ВП ОСОБА_3 про арешт майна та просить клопотання слідчого задовольнити у повному обсязі за викладеними у ньому підставами.

В судовому засіданні представник власника майна – адвокат ОСОБА_2, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 проти клопотання слідчого заперечує, вважає клопотання необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає з тих підстав, що вилучені під час обшуку особисті речі ОСОБА_1, в порушення положень ст.19 Конституції України, вимог ч.3 ст.169 КПК України, мобільний телефон та пластикові банківські картки належать ОСОБА_1 на праві приватної власності, не охоплені ухвалою слідчого судді від 19.02.2018 року про обшук, тому підлягають негайному поверненню власнику. Просить в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити у повному обсязі.

Вислухавши в судовому засіданні слідчого, представника власника майна, вивчивши матеріали клопотання та дослідивши і проаналізувавши докази на обґрунтування заявленого слідчим СВ Василівського ВП ОСОБА_3 клопотання у їх сукупності, приходжу до висновку, що клопотання слідчого задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів клопотання встановлено, що в провадженні слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3, старшого слідчого ГУНП в Запорізькій області Кологривого А.В. перебуває кримінальне провадження, внесене 25.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017081160000036 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.2 ст.239-1, ч.1 ст.366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 19.02.2018 року надано дозвіл на проведення обшуку у службовому кабінеті № 8 начальника дільниці механізованих та будівельних робіт Управління будівництва Відокремленого підрозділу «Запорізької АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_1 у адміністративній будівлі за адресою: Запорізька область м.Енергодар вул.Промислова, 61, яка належить на праві державної власності Міністерству енергетики та вугільної промисловості України та перебуває у користуванні Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», - з метою відшукання та вилучення документів з ознаками підробки (сертифікатів якості на поставлений ґрунт та документів щодо його походження, ярликів на продукцію – ґрунт), документів зі зразками підписів та почерку ОСОБА_1, що мають значення для встановлення істини по даному кримінальному провадженню, а також відшукання, копіювання та вилучення у електронному вигляді текстових документів та файлів (документація та інформація), які зберігаються на персональних комп’ютерах, матеріальних носіях інформації (дисках, картах пам’яті, флеш накопичувачах та ін.), засобах зв’язку (мобільних телефонах та SIM-картах) з встановленими на них програмами передачі даних (Viber, WhatsApp, Skype, Telegram та ін.) та які перебувають у користуванні начальника дільниці механізованих та будівельних робіт УБ ВП «ЗАЕС» ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та на яких може зберігатися в електронному вигляді документація та інформація щодо підготовки та вчинення даних кримінальних правопорушень.

06.03.2018 року проведено обшук в службовому кабінеті №8 начальника дільниці механізованих та будівельних робіт Управління будівництва Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_1 в адміністративній будівлі за адресою: Запорізька область м.Енергодар вул.Промислова, 61 та в ході обшуку було виявлено та вилучено, крім іншого майна, також мобільний телефон Iphone 6 imei 352074060375408 з сім-картою Vodafone НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та на який просить накласти арешт слідчий.

Постановою слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 від 07.03.2018 року мобільний телефон Iphone 6 imei 352074060375408 з сім-картою Vodafone НОМЕР_1 визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а згідно ч.2 цієї норми закону документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Між тим, клопотання слідчого не містить в собі посилання про те, що вилучений під час проведення обшуку у ОСОБА_1 мобільний телефон відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.

Крім того, по даному кримінальному провадженню №42017081160000036 від 25 травня 2017 року, ОСОБА_1 не є підозрюваним або обвинуваченим та не є тією особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного або обвинуваченого. Та слідчим в судовому засіданні не доведено, що у кримінальному провадженні заявлений цивільний позов, пред’явлена підозра, є ризики знищення чи пошкодження майна.

В клопотанні, в порушення ч.ч.1, 2 ст.170 КПК України, не зазначені підстави та мета накладення арешту на майно, не доведенні наявність ризиків, що зазначене майно може бути не збережене як речовий доказ, що в межах кримінального провадження має місце спеціальна конфіскація, конфіскація майна як вид додаткового покарання чи відшкодування матеріальних збитків завданих злочином..

Отже, слідчим не дотриманні вимоги ч.ч.3, 5 ст.132 КПК України щодо доведеності обставин застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати обставини, визначені ч.2 ст.173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна входить до видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже, за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до норм глав 10 та 17 КПК України правові підстави, з яких вноситься клопотання про накладення арешту, та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Проте, вищевказані вимоги КПК України слідчим не дотримані.

Із змісту п.1 ч.2 ст.171 КПК України вбачається, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету, відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно положень ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов’язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до п.5 ст.171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно вимог КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, як вимагає ч.4 ст.171 цього Кодексу, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Разом з тим, зміст відповідного клопотання слідчого не містить будь-якого об’єктивного обґрунтування наявності ризиків, встановлених ч.1 ст.170 КПК України.

Крім того, орган досудового розслідування, в порушення ч.5 ст.132, ч.2 ст.171 КПК України, не додав до клопотання докази, які б підтверджували заявлені ризики визначені ст.170 КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст.170 цього Кодексу.

Другий абзац частини першої статті 170 КПК України зазначає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Тобто, арешт майна передбачає певний ступінь втручання у права і свободи власника чи володільця майна через встановлення певних обмежень у користуванні, володінні чи розпорядженні майном всупереч волі власника.

Обов’язок доведення необхідності застосування цього засобу забезпечення та цілі накладення арешту на майно перед слідчим суддею покладено на прокурора, слідчого.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Проте, у клопотанні слідчого не зазначено будь-яких обставин, які б свідчили про необхідність накладення арешту на особисте майно ОСОБА_1 - мобільний телефон «Iphone 6» imei 352074060375408 з сім-картою Vodafone 0990688264З

З матеріалів клопотання встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий у клопотанні, не має тих ознак, за наявності хоча б однієї з яких, на відповідне майно може накладатись арешт в порядку ч.1 ст.170 КПК України.

Крім того, як передбачено ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження визначено захист прав і законних інтересів суб'єктів, які потерпіли від кримінального правопорушення, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження і, насамперед, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а у випадку їх безпідставного порушення - захист шляхом відновлення в правах.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Коем проти Бельгії" від 22.06.2000 року зазначив, що основне призначення процесуальних норм - захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див.Рішення від 21.02.1986 року у справі «ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства»).

Так, в клопотанні слідчий не обґрунтував і не надав підтверджуючих доказів того, яким чином він дійшов висновку, що вилучене під час обшуку майно, а саме: мобільний телефон, пластикові банківські картки мають будь-яке відношення та певне доказове значення по даному кримінальному провадженню №42017081160000036 від 25 травня 2017 року.

Вимоги ч.1 ст.173 КПК України зобов’язують слідчого суддю, суд відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні слідчим не доведена необхідність арешту на перелічене у клопотанні майно, а саме: мобільного телефону «Iphone 6» imei № 352074060375408 з сім-картою Vodafone № НОМЕР_1, а також не доведена наявність хоча б одного з ризиків, передбачених ч.1 ст.170 цього Кодексу, тому слідчим суддею передбачених законом підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна не встановлено та в судовому засіданні слідчим не доведено. Тому, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог ст.171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими Законом, і завданням даного кримінального провадження.

Також, у зв”язку з відмовою в задоволенні клопотання про арешт майна, тимчасово вилучене майно підлягає поверненню особі, у якої воно було вилучено, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.169, ч.3 ст.173 КПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.167, 170-173,376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна — відмовити.

Вилучене під час обшуку від 06.03.2018 року службового кабінету №8 начальника дільниці механізованих та будівельних робіт Управління будівництва Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» ОСОБА_1 у адміністративній будівлі за адресою: Запорізька область, м.Енергодар, вул.Промислова, 61 - майно, а саме: мобільний телефон «Iphone 6» imei 352074060375408 з сім-картою Vodafone НОМЕР_1, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 42017081160000036 - негайно повернути особі, у якої вищевказане майно було вилучено, а саме: власнику вказаного майна – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3, начальника сектору ГУНП в Запорізькій області старшого слідчого Кологривого А.В.

Ухвала підлягає негайному виконанню вищевказаними слідчими.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області протягом п'яти днів з дня оголошення, відповідно до п.9 ч.1 ст.309, ст.395 КПК України.

Слідчий суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_6