Постанова № 72876331, 21.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/5284/17 Номер провадження 22-ц/775/447/2018

Категорія 27

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Номер справи 235/5284/17

Номер провадження 22-ц/775/447/2018

21 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

судді-доповідача: Новікової Г.В.,

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду від 24 листопада 2017 року, ухваленого під головуванням судді Величко О.В. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому посилалось на те, що 21.06.2016 року між ПАТ «Альфа-банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений Договір факторингу, відповідно до якого до товариства перейшло право вимоги заборгованості за кредитним договором.

08.08.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №500955082, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 36051,19 грн. строком з 08.08.2014 року по 11.08.2019 року.

В порушення умов договору ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 11.09.2017 року має заборгованість за кредитом - 36 051, 19грн., за відсотками - 7 198,56грн. та по комісії - 22 940,58 грн..

Просило стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором №500955082 в розмірі 66190,33 грн., а саме: 36 051,19 грн. - за кредитом, 7198,56 грн. - за відсотками, 22 940,58 грн. - по комісії, витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 грн..

Заочним рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 24 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено, з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 66190 грн. та судовий збір в розмірі 1600 грн..

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду від 22 січня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні вимог ТОВ «Кредитні ініціативи». Посилалася на те,що вона належним чином не була повідомлена про час і місце розгляду справи, також судом не було повно з'ясовано усі фактичні обставини справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, внаслідок чого суд ухвалив незаконне рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відкриття провадження у справі, оскільки позовна заява неналежним чином оформлена; суд не мав належних доказів, які б підтверджували наявність вказаної суми заборгованості, та підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» щодо реструктуризації за умовами кредитного договору банк направив наданий їй кредит в сумі 36051,19грн. на погашення кредитних зобов'язань за двома споживчими кредитними договорами, укладеними раніше між нею та ПАТ «Альфа-Банк». На руки кошти в розмірі 36051,19 грн. не отримувала, гроші не видавались. Однак, кошти, які вона сплачувала на погашення кредиту, банк направляв тільки на погашення процентів та необґрунтованих комісій. Повідомлення про відступлення права вимоги отримала 12.07.2016 року, але не зрозуміло, кому і скільки вона винна. Активні дії ПАТ «Альфа-Банк» на повернення наданого їй кредиту за кредитним договором від 08.08.2014 року, ставлять під сумнів дійсність Договору відступлення права вимоги від 21.06.2016 року, на який посилається позивач ТОВ «Кредитні ініціативи».

Також судом першої інстанції не надана оцінка правомірності нарахування комісій за кредитним договором. Такі вимоги є незаконними, оскільки ПАТ «Альфа-Банк» не надавав їй жодних послуг з обслуговування кредиту, тому не мав права нараховувати будь-яку комісію.

Вказує, що з перелічених у п.2.8. кредитного договору послуг, які були б підставою для нарахування комісій вона не отримувала, оскільки договір було укладено в порядку реструктуризації, грошей на рахунок вона не отримувала, вони були перераховані на погашення попередніх кредитів. Незаконним є нарахування позивачем комісійних винагород за послуги, які їй не надавались.

В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його законним. Посилається на те, що судом першої інстанції встановлено і не заперечується відповідачем факт укладення кредитного договору 08.08.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 в сумі 36051,19 грн., який було направлено на погашення кредитної заборгованості за двома раніше укладеними кредитними договорами.

Щодо нарахування комісійної винагороди,то п.2.8 Договору визначено,що включає в себе комісійна винагорода і суд першої інстанції правильно прийняв рішення про її стягнення.

Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статтей 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи та надані докази,суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідач порушила зобов'язання, встановлені кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка нею не погашена і правильно стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором.

Висновок суду підтверджується тим, що 08.08.2014 року на підставі Анкети-заяви на отримання кредиту по продукту «Рефінансування споживчих та готівкових кредитів» між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №500955082, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 36051,19 грн. строком до 11.08.2019 року зі сплатою процентної ставки - 15,99 % річних. В пункті 2.4 кредитного договору зазначено,що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового перерахування для погашення заборгованості за кредитними договорами від 05.12.2013 року та від 28.02.2014 року. При цьому сторонами була встановлена черговість платежів, згідно узгодженого Графіку погашення зобов'язань по кредиту та процентів у Додатку №1 до вказаного кредитного договору (а.с.4-8).

Пунктом 2.8 Договору передбачено сплату комісійної винагороди за управління кредитом, за виконання операцій переказу коштів за допомогою програмно-технічного комплексу самообслуговування, за прийняття готівкових коштів з перерахунком для зарахування на рахунок в касах банку у випадку, якщо сума платежу становить до 1500 грн., за надання кредиту.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 11.09.2017 року ОСОБА_2 має заборгованість за кредитом в сумі 36 051,19грн., по відсотках у сумі 7198,56 грн., по комісії - 22 940,56грн..

Згідно договору факторингу від 21 червня 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» відступило право грошової вимоги за кредитним договором №500955082 від 08.08.2014 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2, ТОВ «Кредитні ініціативи».

На адресу ОСОБА_2 01 вересня 2017 року ТОВ «Кредитні ініціативи» направлено вимогу про повернення боргу.

Зміст статтей 627, 628 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що зазначено у статті 629 ЦК України.

Установивши, що відповідач не виконує належним чином умови взятого на себе зобов'язання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим статтею 1050 ЦК України та пунктом 15 Загальних умов кредитування (рефінансування) фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк» щодо дострокового повернення всього кредиту та сплати відсотків, має право на стягнення вказаних коштів й обґрунтовано задовольнив вимоги банку.

Висновок суду про неналежне виконання ОСОБА_2 кредитного зобов'язання та існування заборгованості є вірним.

Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наданим банком розрахунком, на спростування якого відповідачем не надано будь-яких доказів.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_2 не заперечує укладення між нею та ПАТ «Альфа-Банк» кредитного договору. Посилання на те, що ПАТ «Альфа-Банк» за умовами кредитного договору направило наданий їй кредит в сумі 36051,19 грн. на погашення кредитних зобов'язань за двома споживчими кредитними договорами, укладеними раніше між нею та ПАТ «Альфа-Банк», на руки кошти в розмірі 36051,19 грн. вона не отримувала , а тому відсутні підстави для нарахування заборгованості, не може бути прийнятим до уваги, оскільки в даному випадку не впливає на правильність висновку суду про наявність заборгованості. Умови договору , визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Договір було підписано обома сторонами, тобто відповідач була ознайомлена з умовами договору,погодилася з ними і виразила своє вільне волевиявлення підписанням договору. А тому такі умови договору є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно положень статті 224 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення судового рішення) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечував проти такого вирішення справи. Відповідач про час та місце розгляду справи,а саме- 24 листопада 2017 року була повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 за місцем її проживання 08 листопада 2017 року, яке вона зазначила і в апеляційній скарзі і отримувала на нього кореспонденцію (а.с.38).

За таких обставин доводи ОСОБА_2 про те, що вона не була повідомлена про час та місце розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Доводи про те, що судом не було повно з'ясовано усі фактичні обставини справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, так як відповідач належним чином не була повідомлена про час і місце розгляду справи, є необґрунтованими,так як спростовуються встановленими обставинами. Оскаржуючи судове рішення, ОСОБА_2 мала можливість разом з апеляційною скаргою надати докази необґрунтованості позовних вимог,однак і до апеляційної скарги доказів, які б спростовували висновок суду першої інстанції додано не було.

Посилання на те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відкриття провадження у справі, оскільки позовна заява неналежним чином оформлена; суд не мав належних доказів, які б підтверджували наявність вказаної суми заборгованості та підстав для задоволення позовних вимог, не може бути прийнятим до уваги, так як ухвала про відкриття провадження відповідачем не оскаржувалася і не погоджуючись із сумою заборгованості, зазначеною позивачем, своїх розрахунків, які б спростовували розрахунки позивача відповідач не надала.

Згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Вказівка на те, що судом першої інстанції не надана оцінка правомірності нарахування комісії за кредитним договором, ПАТ «Альфа-Банк» не надавав їй жодних послуг з обслуговування кредиту, тому не мав права нараховувати будь-які комісії є необґрунтованою.

Пунктом 2.8 Договору передбачено сплату комісійної винагороди за управління кредитом, за виконання операцій переказу коштів за допомогою програмно-технічного комплексу самообслуговування, за прийняття готівкових коштів з перерахунком для зарахування на рахунок в касах банку у випадку, якщо сума платежу становить до 1500 грн., за надання кредиту. Таким чином відповідач зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу, в договорі комісія визначена сталим процентним показником і сторонами договору обраний порядок розрахунку комісії шляхом встановлення її через значення проценту від суми кредиту.

Підписуючи договір з ПАТ «Альфа-Банк», відповідач знала про ці договірні умови і свідомо погодилася з умовами договору, і зокрема- сплату комісійної винагороди за надання кредиту та за управління кредитом .Зазначені в договорі послуги були їй Банком надані.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Судом встановлено, що згідно договору факторингу від 21 червня 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» відступило право грошової вимоги за кредитним договором №500955082 від 08.08.2014 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2, ТОВ «Кредитні ініціативи».

На адресу ОСОБА_2 12 липня 2016 року було направлено повідомлення про відступлення вимог (а.с.58). Зазначений факт не оспорюється відповідачем.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора.

Посилання на те, що з повідомлення про відступлення права вимоги, отриманого 12.07.2016 року не було зрозуміло, кому і скільки відповідач винна коштів і активні дії ПАТ «Альфа-Банк» на повернення наданого їй кредиту за кредитним договором від 08.08.2014 року ставлять під сумнів дійсність Договору відступлення права вимоги від 21.06.2016 року, на який посилається позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» не має правового значення для висновку про правильність прийнятого судом першої інстанції рішення. На прийняття рішення про відступлення права вимоги згода боржника не вимагається.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Відповідно до п.1 ч.6 ст. 19 та п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст.367,369,374, 375,382 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду від 24 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: