Постанова № 72876175, 20.03.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/2978/17 Номер провадження 22-ц/775/403/2018

Єдиний унікальний номер 229/2978/17

Номер провадження 22-ц/775/403/2018 Суддя доповідач Хейло Я.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

судді доповідача Хейло Я.В.,

суддів Будулуци М.С., Жданової В.С.

за участю секретаря Ситнік Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з апеляційнийм судом Чернігівської області апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» на рішення Дружківського міського суду від 26 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» до ОСОБА_1, Приватного підприємства «Ясинуватський хлібзавод» про визнання договору оренди недійсним, визнання права оренди земельної ділянки (справа № 229/2978/17, головуючий у суді першої інстанції Рагозіна Світлана Олегівна), -

В С Т А Н О В И В :

10 серпня 2017 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро -інвест" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, приватного підприємства «Ясинуватський хлібозавод» про визнання договору оренди недійсним, визнання права оренди земельної ділянки. В позовній заяві зазначав, що 01 січня 2007 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ "Бета-Агро-Інвест" був укладений договір оренди земельної ділянки. Договір був зареєстрований в Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 15 жовтня 2007 року за № 04.07.170.00107, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1. Строк дії цього договору 10 років, тобто до 15 жовтня 2017 року.

03 травня 2017 року згідно інформації державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру позивачу стало відомо, що зазначена земельна ділянка одночасно перебуває в оренді і у приватного підприємства «Ясинуватський хлібозавод». Державна реєстрація права проведена 17 жовтня 2016 року, номер запису 16949027.

Таким чином склалася ситуація коли на одну й ту ж земельну ділянку одночасно укладено два договори оренди - з позивачем та приватним підприємством «Ясинуватський хлібозавод».

Позивач вважає, що така ситуація є протиправною та порушує права первісного орендаря - ТОВ «Бета-Агро-інвест», який має переважне право перед ПП «Ясинуватський хлібозавод» на укладання договору оренди на цю земельну ділянку. Уклавши договір оренди земельної ділянки з ПП «Ясинуватський хлібозавод», ОСОБА_1 порушила переважне право ТОВ «Бета-Агро-інвест» на укладання договору оренди землі на новий строк.

Намір власника земельної ділянки ОСОБА_1 передавати земельну ділянку в оренду на термін, який перевищує термін дії договору, укладеного з ТОВ «Бета-Агро-Інвест», було висловлено шляхом укладання іншого договору оренди землі з ПП «Ясинуватський хлібозавод». Умови передання земельної ділянки в оренду також були визначені в умовах договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Ясинуватський хлібозавод».

21 червня 2017 року ТОВ було здійснено повідомлення ОСОБА_1 про намір укладання договору оренди землі на новий строк. 22 червня 2017 року представник відповідача ОСОБА_3 отримав таке повідомлення та зазначив в ньому про відмову укладання цього договору на новий строк по закінченню дії договору.

Просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,92 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що був укладений між ОСОБА_1 та ПП «Ясинуватський хлібозавод», зареєстрований Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області 17 жовтня 2016 року. Визнати за ТОВ "Бета-Агро-Інвест" право оренди земельної ділянки загальною площею 5,92 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що належить на праві власності ОСОБА_1 з 16 жовтня 2017 року на наступних умовах:

- строк оренди: 20 (двадцять) років;

- орендна плата в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 6504,46 грн. Орендна плата вноситься у такі строки - з 1 листопада по 31 грудня кожного року, починаючи з моменту державної реєстрації права оренди;

- розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається;

- земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

- всі інші істотні умови права оренди визначити на умовах, які були передбачені умовами договору оренди земельної ділянки загальною площею 5,92 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що був укладений між ОСОБА_1 та ПП «Ясинуватський хлібозавод» та зареєстрований Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області 17 жовтня 2016 року.

Рішенням Дружківського міського суду від 26 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бета-Агро-Інвест» відмовлено.

В апеляційний скарзі директор ТОВ «Бета-Агро-інвест» просить скасувати рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги підприємства.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та наявні всі підстави для визнання недійсним договору оренди землі від 17.10.2016 року , оскільки фактичне існування державної реєстрації кількох прав оренди та одну ї ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень».Суд плутає два різних поняття недійсність договору та розірвання. Відповідно до вимог ч.2 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення, отже спірний договір має бути визнаний судом недійсним з моменту його укладання незважаючи на його розірвання. Вважають, що суд безпідставно прийшов до висновку щодо відмови у визнанні права оренди через наявність переважного права на укладання нового договору оренди, оскільки підприємством дотримані всі умови щодо реалізації переважного права перед іншими особами, дотримана процедура реалізації переважного права на укладання договору оренди. Незважаючи на розірвання договору від 17.10.2016 року порушене право позивача на оренду земельної ділянки не відновлено. Оскільки ОСОБА_1, шляхом укладання нового договору, висловила своє волевиявлення щодо розпорядження власною земельною ділянкою на певних умовах, які її задовольняють, позивач просить визнати за ним право оренди земельною ділянкою шляхом реалізації його переважного права на тих самих умовах, які викладені у спірному договорі.

Приватне підприємство «Ясинуватський хлібзавод» подало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить її відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.10.2016 року, оскільки такий договір був розірваний ще до звернення до суду з позовом, що свідчить про відсутність предмету спору, а що стосується надання позивачеві переважного права на укладання нового договору оренди, то таке право виникає у орендаря лише після закінчення терміну дії договору оренди, якій на час звернення до суду з позовом ще не сплинув.

ОСОБА_4 також подала відзив на апеляційну скаргу тотожного змісту та просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Скроботов Є.А. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, рішення суду скасувати.

Відповідачі ПП «Ясинуватський хлібзавод» та ОСОБА_4 у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду заяви, в яких просить розглянути справу у їх відсутність.

Відповідно до ч.2. ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалено судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,92 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.12).

01 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Бета-Агро-інвест" був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,92 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, строком на десять років. Договір був зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 15 жовтня 2007 року за № 04.07.170.00107 (а.с.14-18).

30 вересня 2016 року ОСОБА_4 уклала договір оренди спірної земельної ділянки з ПП «Ясинуватський хлібозавод» строком на 20 років. Договір зареєстрований 17.10.2016 року Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області за номером 16949027 (а.с13,.21-27).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17 жовтня 2016 року відсутні, оскільки договір було розірвано за угодою сторін та предмет спору у такому випадку відсутній, що стосується вимог про визнання за позивачем переважного права оренди земельної ділянки на новий строк, то суд прийшов до висновку , що права позивача не порушені, він продовжує користуватися спірною земельної ділянкою, земля не передається іншому орендарю та такі вимоги є передчасними.

Апеляційний суд не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» в редакції, що діяла на час укладення договору оренди між позивачем та ОСОБА_1, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до пункту 42 договору оренди від 01 січня 2007 року цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації відповідно до положень статті 20 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2007 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1, був зареєстрований 15 жовтня 2007 року відповідно до вимог законодавства, що діяло на той час, а тому він є чинним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 37 договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2007 року, укладеного між ТОВ «Бета-Агро-інвест» та ОСОБА_1 дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї сторони внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пункт 39 договору оренди від 01 січня 2007 року встановлює, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Договір оренди земельної ділянки, укладений між ПП «Ясинувтський хлібзавод» також було зареєстровано відповідно до вимог чинного на той час законодавства - Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області 17 жовтня 2016 року, про що зроблено запис про право у державному реєстрі прав 16949027.

Відповідно до положень частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з частиною 3 статті 207 ГК (яка кореспондується зі статтею 236 ЦК) виконання зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 ЦК).

Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК.

За змістом статей 651, 653 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, дійсно, визнати договір оренди землі , який розірвано, недійсним неможливо, оскільки відсутній предмет спору.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову про визнання договору недійсним з цих підстав, суд першої інстанції належним чином не з'ясував чи відбулося розірвання договору оренди земельної ділянки від 17 жовтня 2016 року між ПП «Ясинуватський хлібзавод» та ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, стаття 654 ЦК України, що регулює форму зміни або розірвання договору передбачає, що зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що є договір що змінюється або розривається.

Законом «Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень » від 1липня 2004 року визначено правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за ним.

Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону факт розірвання договору також підлягає державній реєстрації, дата проведення якої і є датою розірвання договору оренди та відповідно припинення права ПП «Ясинуватський хлібзавод» на користування спірною земельною ділянкою.

Суд зазначає, що законодавство пов'язує момент набуття права користування нерухомим майном з державною реєстрацією цього права. Отже і припинення цього права також повинно бути зареєстровано в аналогічному порядку з метою усунення негативних наслідків реєстрації декількох прав на один об'єкт.

В матеріалах справи докази проведення такої реєстрації відсутні, угода від 03.07.2017 про дострокове розірвання договору оренди землі від 17 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ПП «Ясинуватський хліб завод» не зареєстрована, а тому є неукладеною.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідачів не було підстав укладати ще один договір оренди на спірну земельну ділянку, оскільки це суперечить вимогам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки підриває авторитет держави у сфері захисту прав користування нерухомим майном.

Апеляційний суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею загальною площею 5,92 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Ясинуватський хлібозавод», зареєстрований Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області 17 жовтня 2016 року за номером 16949027 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, доводи апеляційної скарги позивача в частині необґрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог про визнання переважного право оренди на земельну ділянку не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з позовом , позивач вказує, що укладаючи договір оренди землі з ПП «Ясинуватський хлібозавод» під час дії договору оренди землі з ТОВ «Бета-Агро-інвест», ОСОБА_1 порушила переважне право позивача на оренду земельної ділянки.

В обґрунтування такої вимоги позивач посилається на ст. 152 ЗК України , якою визначено, що способами захисту прав на земельну ділянку може бути: а) визнання прав; в) визнання угоди недійсною.

Частина перша статті 33 Закону України «Про оренду землі» вказує, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Отже, в разі закінчення зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі», поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

В договорі оренди земельної ділянки від 01 січня 2007 року, зокрема, в пункті 8, закріплено переважне право орендаря на поновлення договору оренди.

При розгляді справи судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 1 січня 2007 року чинний до 15 жовтня 2017 року. Законодавець чітко пов'язує реалізацію переважного права на продовження договору оренди землі зі спливом строку дії договору, а саме вказує, що орендар зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором. В самому договорі від 01.01.2007 року орендодавець та орендар дійшли до згоди про те, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8).

Відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК України, буде порушеним у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

З матеріалів справи вбачається, що укладання договору оренди з новим орендарем фактично не відбулося, оскільки договір якій було укладено 17 жовтня 2016 року є недійсним з моменту його укладання.

Доводи апеляційної скарги в тієї частині, що дії орендодавця щодо укладання оспорюваного договору оренди земельної ділянки свідчать про відсутність заперечень на укладання оренди землі на новий строк безпідставні, так як зазначені дії стосувалися іншого договору, якій визнано недійсним.

Що стосується повідомлення про намір реалізувати переважне право, позивач листом від 21 червня 2017 року повідомив ОСОБА_1 про намір укласти договір оренди на новий строк, дані про отримання цього повідомлення ОСОБА_4 та заперечення ОСОБА_1 щодо подовження договору оренди в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 367 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 10 серпня 2017 року , тобто до закінчення дії договору оренди земельної ділянки та просив суд визначити за ним переважне право на користування нею.

Отже, всупереч доводів апеляційної скарги позивача, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що права позивача в цієї частині не порушені. Вимога про визнання переважного права на переукладення договору оренди земельної ділянки у позивача є передчасною, оскільки на час звернення за судовим захистом договір оренди ще не припинив свою дію, позивач продовжує користування земельною ділянкою та земля не передається в оренду іншому орендарю. Право користування земельною ділянкою судом захищено, оскільки договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_1 та ПП «Ясинуватський хлібзавод», судом визнано недійсним, що унеможливлює використання земельної ділянки, яка передана позивачеві в користування, іншою особою.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди недійсним з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

В іншій частині рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, та підстави для його скасування відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3200 гривень ( а.с. 1) та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4800 гривні (а.с.114-115), тобто загальна сума судового збору, сплаченого позивачем становить 8000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, відповідачі мають відшкодувати понесені позивачем судові витрати у рівних частках по 2000 гривень з кожного.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» задовольнити частково.

Рішення Дружківського міського суду від 26 грудня 2017 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки задовольнити. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,92 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Красногорівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Ясинуватський хлібозавод», зареєстрований Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області 17 жовтня 2016 року за номером 16949027.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» понесені судові витрати у сумі 2000 (дві тисячи ) гривень.

Стягнути з Приватного підприємства «Ясинуватський хлібзавод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бета-Агро-інвест» понесені судові витрати у сумі 2000 (дві тисячі ) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст виготовлено 20 березня 2018 року