Вирок № 72870909, 21.03.2018, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, вул.Центральна, 13, смтЗолочів, Харківська область, 62203,

inbox@zl.hr.court.gov.ua, тел./факс (05764) 5-25-96

Справа №622/249/18

Провадження №1-кп/622/34/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Кочнєва О.В.,

за участю секретаря - Попової В.М.,

прокурора - Доброскок О.М.,

представника потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченої - ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у смт. Золочів Харківської області кримінальне провадження №12018220310000050, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, зі середньою освітою, яка тимчасово не працює, раніше не судима, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Встановлено, що 02.02.2018 року підозрювана близько 12 години 45 хвилин прибула до супермаркету «ІНФОРМАЦІЯ_2», що належить потерпілому фізичній особі-підприємцю «ОСОБА_5», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 з метою придбання продуктів харчування. У приміщенні торгового залу у ОСОБА_2 раптово виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в результаті чого, упевнившись у тому, що за її діями ніхто не спостерігає та вона помічена не буде, ОСОБА_2, переслідуючи корисливу мету наживи, почала ховати продукти харчування у пакети із вже придбаними у інших торгівельних точках товарами, які принесла із собою та після чого пройшла на касу та розрахувалась лише за їх частину. Отримавши на руки чек про оплату товарів, ОСОБА_2 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд. Вартість матеріальної шкоди, завданої обвинуваченою ФОП «ОСОБА_5» згідно висновку товарознавчої експертизи №21 від 14.02.2018 року склала 639,48 грн.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

19.03.2018 року разом із обвинувальний актом до суду надійшла угода про примирення між обвинуваченою ОСОБА_2 та представником потерпілого ОСОБА_1 від 13.03.2018 року у відповідності до вимог ст.ст. 468-469, 471 КПК України, в якій обвинувачена повністю визнала свою вину, щиро розкаялася у скоєному і публічно вибачилася перед представником потерпілого ОСОБА_1 за свої протиправні дії, а також повністю компенсувала матеріальну шкоду, повернувши відповідний товар, у зв'язку з чим сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.185 КК України та остаточно узгодили покарання обвинуваченій у вигляді одного року позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України просили звільнити обвинувачену від призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік.

В угоді зазначено наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст.ст. 473, 474 КПК України, а також наслідки невиконання угоди.

Розглядаючи питання про затвердження вказаної угоди про примирення між представником потерпілого і підозрюваною, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 та ч.3 ст.469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, зазначена угода може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду, у тому числі, про примирення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачена ОСОБА_2 визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, підтвердила обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаялася, підтвердила, що угоду про примирення вона уклала добровільно, розуміє свої права, визначені ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом, які у судовому засіданні їй додатково роз'яснені, та надала згоду на призначення узгодженого сторонами угоди про примирення покарання у вигляді одного року позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.

Представник потерпілого ФОП «ОСОБА_5» ОСОБА_1 зі свого боку також підтвердила суду, що претензії будь-якого характеру до обвинуваченої ОСОБА_2 потерпілий немає, зазначена угода укладена добровільно, наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України, є зрозумілими. Просила суд затвердити зазначену угоду про примирення та призначити обвинуваченій ОСОБА_2 узгоджене сторонами угоди покарання. Цивільний позов потерпілим або його представником не заявлений, завдану матеріальну шкоду у розмірі 639,48 грн. обвинуваченою компенсовано шляхом повернення товару потерпілому, який зберігається у останнього у морозильних камерах як речові докази по справі, у зв'язку з чим через відсутність вирішення вказаного питання в угоді, вказане питання вирішується судом.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги та правила КПК України, просив дану угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену сторонами в угоді міру покарання.

Відповідно до вимог ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що угода про примирення між обвинуваченою та потерпілим відповідає вимогам статей 468, 469 та 471 КПК України, а також положенням КК України, покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень статей 50, 65, 66, 67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, даних про її особу, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання і є достатнім для виправлення обвинуваченої.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, сторони дійсно примирилися.

Також судом встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб і є наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченої.

За таких обставин, суд, вивчивши надані матеріали, вислухавши пояснення обвинуваченої, представника потерпілого, думку прокурора, дійшов висновку, що дії обвинуваченої ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про примирення та ухвалення обвинувального вироку.

Обставинами, що пом'якшує покарання з боку обвинуваченої є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування матеріальної шкоди, а також публічне вибачення за скоєне правопорушення. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_2 не обирався.

Речові докази по справі відсутні на підставі ст. 100 КПК України слід повернути потерпілому.

Процесуальні витрати по справі у вигляді витрат за проведення експертиз відсутні.

При постановленні вироку суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену вимоги, передбачені ч.1 ст.76 КК України, які є обов'язковими при призначенні покарання з іспитовим строком.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 314, 369, 370, ч.2 ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, ст.ст.66, 75, ч.1 ст.76, ч.1 ст.185 КК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Угоду про примирення, укладену 14.03.2018 року між представником потерпілого ОСОБА_1, та підозрюваною ОСОБА_2, затвердити.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити їй покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання звільнити, якщо вона протягом одного року випробувального строку не вчинить нового кримінального правопорушення-злочину і виконає покладені на неї судом обов'язки.

На підставі положень ч.1 ст.76 КК України під час випробувального строку покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.

Речові докази по справі (продукти харчування), що зберігаються у морозильній камері та знаходяться на відповідальному зберіганні потерпілого на підставі п.1 ч.6 ст.100 КПК України повернути потерпілому, знявши будь-які обмеження у праві розпоряджатися вказаним майном.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Вирок на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 КПК України;

3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

У разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Вирок негайно після його проголошення видати обвинуваченій, представнику потерпілого та прокурору.

Суддя Золочівського районного суду Харківської області: Кочнєв О. В.