Рішення № 72869955, 21.03.2018, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/130/18

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

21 березня 2018 року смт Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Дідика А. В.

секретаря судового засідання Расевич Г. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (далі – позивач, банк), діючи через свого представника по довіреності ОСОБА_2, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач, боржник) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 18 березня 2011 року у розмірі 74 724, 85 грн. 85 коп.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Станом на 31 серпня 2017 року відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 74724 грн. 85 коп., з яких 7 219 грн. 96 коп. заборгованість за кредитом, 60 170 грн. 37 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 3 300 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 3 534 грн. 52 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобов'язання.

У судове засідання представник позивача не з'явився, при цьому подав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явилася жодного разу, хоча належним чином повідомлялася про час, дату і місце проведення судових засідань. Згідно інформації, отриманої на запит суду у листі Кухітсько-Вільської сільської ради Зарічненського району Рівненської області № 21/03.05 від 14 лютого 2018 року про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.

Про дату, час та місце розгляду справи у суді відповідачка повідомлена належним чином, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із зазначенням про вручення повідомлення відповідачці 10 березня 2018 року. Про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала і позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, 18 березня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПРИВАТБАНК” та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом подання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та для отримання кредиту / кредитної картки, на відкриття рахунку і встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, відповідно до якого відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

При укладенні цього договору сторони керувалися положенням частини першої статті 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), відповідно до якого договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно пункту 2.1.1.2.1. Умов та правил надання банківських послуг (далі Умови), що визначають умови укладеного сторонами договору, Банк видає Клієнту картку, її вид визначається в пам’ятці Клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата отримання картки, вказана в заяві. Зі змісту анкети-заяви, поданої відповідачем про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що відповідачу було видано картку 18 березня 2011 року.

Подавши відповідну заяву відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами, Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає укладений між нею та позивачем договір про надання банківських послуг.

З доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що після укладення договору відповідач користувалася кредитними коштами, отриманими нею за договором у результаті чого виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7 219 грн. 96 коп.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов’язання за кредитним договором, укладеним з відповідачем.

Згідно з пунктом 1.1.7.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

На час розгляду справи суду не надано жодних доказів, які б свідчили про інформування однією зі сторін зазначеного вище договору іншу сторону про його припинення, відповідно цей договір з моменту його укладення автоматично лонгувався на кожні наступні 12 місяців після укладення.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно пункту 2.1.1.5.5 Умов позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.6 Умов клієнт зобов’язаний у разі невиконання зобов’язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов’язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) та оплатити Винагороду Банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим Договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 гривень та 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наданого суду розрахунку заборгованості за договором, укладеним з відповідачем 18 березня 2011 року, вбачається, що відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконує, в результаті чого станом на 31 серпня 2017 року виникла прострочена заборгованість у розмірі 74 724 грн. 85 коп., з яких: 7 219 грн. 96 коп. заборгованість за тілом кредиту, 60 170 грн. 37 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 3 300 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 3 534 грн. 52 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобов’язання.

Аналізуючи зміст наданого позивачем розрахунку суд погоджується з розміром вказаної у ньому заборгованості за тілом кредиту, що становить 7 219 грн. 96 коп., заборгованості за процентами, яка становить 60 170 грн. 37 коп.

Разом з тим, згідно розрахунку, до заборгованості включено пеню у розмірі 3 300 грн. 00 коп., вирішуючи питання щодо стягнення якої, суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж правопорушення.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення

У той же час, згідно з п.2.1.1.7.6 Умов видом відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань позичальником є штраф в розмірі 500 гривень та 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те ж порушення, строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності.

Про це ж зазначено у правовій позиції судової палати у цивільних справах Верховного суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Виходячи з вищенаведених доводів, суд, визначаючи розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, не бере до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем в частині нарахування суми боргу за пенею, як такий, що не відповідає встановленим судом умовам кредитного договору.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача штрафів за порушення строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, що визначено пунктом 2.1.1.7.6 Умов, суд погоджується з тим, що позивач має право на стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Водночас визначений у розрахунку загальний розмір штрафів 7 334 грн. 52 коп., зважаючи на встановлений в ході судового розгляду розмір заборгованості за кредитним договором, який становить загалом 67 390 грн. 33 коп. (7 219 грн. 96 коп. + 60 170 грн. 37 коп.), суд вважає необґрунтованим і беручи до уваги визначені правила нарахування штрафу приходить до висновку про необхідність стягнення його у розмірі 3 508 грн. 52 коп. (500 грн. 00 коп. + (60 170 грн. 37 коп. х 5%).

Отже, загальна сума заборгованості, з урахування тіла кредиту, процентів та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором, укладеним між ними 18 березня 2011 року, становить 70 898 грн. 85 коп. (7219 грн. 96 коп. + 60 170 грн. 37 коп. + 3 508 грн. 52 коп.).

Відповідно суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 518 грн. 08 коп. (70 898 грн. 85 коп. х 1 600 грн. 00 коп. /74 724 грн. 85 коп.).

Керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРIШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації вул. Вузька, 6 с. Кухітська Воля Зарічненського району Рівненської області, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2011 року у розмірі 70 898 (сімдесят тисяч вісімсот дев’яносто вісім) гривень 85 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” судові витрати у розмірі 1 518 (одна тисяча п’ятсот вісімнадцять) гривень 08 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Зарічненським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Рівненської області через Зарічненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. В. Дідик