Ухвала суду № 72869823, 20.03.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/429/17 Номер провадження 11-кп/786/370/18Головуючий у 1-й інстанції Сьоря С. І. Доповідач ап. інст. Маліченко В. В.

Категорія: ч.2 ст.185 КК України С.Т.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді Маліченка В.В.,

суддів: Костенка В.Г., Нізельковської Л.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І.,

прокурорів Рибачук Г.А., Акулової С.М.

захисника Дація М.І.

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 листопада 2017 року стосовно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, судимого:

-09.09.2004 року Крюківським районим судом м.Кременчука Полтавської області за ст.ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки; - 03.05.2006 року Крюківським районним судом м.Кременчука Полтавської області за ст.ст.186 ч.2, 71 КК України на 5 років позбавлення волі;

- 14.02.2007 року Крюківським районним судом м.Кременчука за ст.ст.289 ч.2, 71 КК України на 6 років позбавлення волі;

- 04.09.2014 року Крюківським районним судом м.Кременчука Полтавської області за ст.ст.186 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки, ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.06.2017 року звільнення від відбування покарання скасовано та направлений для відбування призначеного покарання, -

В С Т А Н О В И В :

Вироком Крюківського районного суджу м. Кременчука Полтавської області від 16 листопада 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.15 ч.2, 185 ч.2, 185 ч.2 КК України та призначено йому покарання за ст.ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України у вигляді 1 року 2 місяців позбавлення волі, за ст.185 ч.2 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.1 ч.2 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначено ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів у вигляді 2 років позбавлення волі

Відповідно до ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного ОСОБА_3 за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 вересня 2014 року та призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді 4 років 10 місяців позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу обрано відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з 16 листопада 2017 року.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.

05.01.2017 року близько 18 години 02 хвилин ОСОБА_3 перебуваючи у приміщенні магазину ТОВ «АТБ - Маркет «Продукти - 71», що розташований за адресою: Полтавська область м.Кременчук вул.О.Білаша б.8 та маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, із полиць магазину взяв майно, що належить ТОВ «АТБ - Маркет «Продукти - 71» , а саме: пляшку коньяку «Вolgrad» об»ємом 0, 5 літра вартістю 87 грн. 45 коп., яку сховав до внутрішньої кишені куртки та банку лососевої ікри торгової марки «Камчадал» вагою 120 грам, вартістю 137 грн. 30 коп., яку сховав до зовнішньої кишені куртки, після чого намагався залишити приміщення магазину не сплативши на касі вартість вказаних товарів, однак не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як був затриманий біля виходу з магазину працівником охорони магазину.

22.01.2017 року близько 09 години, ОСОБА_3 перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_4, а саме пилосос марки «Samsung VC - 5853 1300 W» вартістю 1158 грн., чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з місця вчинення злочину зник.

03.02.2017 року близько 11 години, ОСОБА_3 перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 побачив аркуш паперу із реквізитами банківської картки ПАТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2, яка перебувала у володінні ОСОБА_4, після чого останній, скориставшись мобільним терміналом із номером оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1, зателефонував на номер гарячої лінії ПАТ КБ «Приватбанк» за коротким номером 3700 та здійснив переказ грошових коштів в сумі 204 грн., які належать потерпілій ОСОБА_4 на рахунок банківської картки НОМЕР_3, яка перебувала у його володінні, тобто у такий спосіб таємно заволодів грошовими коштами в сумі 204 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вказану суму.

04.02.2017 року близько 15 години, ОСОБА_3 перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 побачив аркуш паперу із реквізитами банківської картки ПАТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2, яка перебувала у володінні ОСОБА_4, після чого останній, скориставшись мобільним терміналом із номером оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1, зателефонував на номер гарячої лінії ПАТ КБ «Приватбанк» за коротким номером 3700 та здійснив переказ грошових коштів в сумі 912 грн., які належать потерпілій ОСОБА_4 на рахунок банківської картки НОМЕР_3, яка перебувала у його володінні, тобто у такий спосіб таємно заволодів грошовими коштами в сумі 912 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить не позбавляти його волі та врахувати, що він працював, має неповнолітню дитину, матір пенсійного віку.

В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд. Вважає, що місцевим судом допущена неповнота судового розгляду, а саме, суд послався на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 06.08.2017, яка не завірена належним чином та в ній взагалі відсутнє його прізвище, тобто вона не може бути визнана копією судового рішення.

Крім того, питання про скасування іспитового строку розглядалося судом без його участі, а ухвала суду до цього часу йому не вручена, що позбавляє його права на апеляційне оскарження.

Також апелянт не погоджується із визначеною у вироку суду датою початку відбування покарання - 16.11.2017 року, оскільки він був затриманий 07.08.2017 року

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника Дація М.І. на підтримку поданої обвинуваченим апеляційної скарги, які просили задовольнити з мотивів у ній наведених, прокурора, який заперечував щодо апеляційної скарги обвинуваченого та наголошував про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого повторно, та у повторному викраденні чужого майна, викладені у вироку суду відповідають фактичним обставинам провадження, правильність правової кваліфікації його дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Як встановлено колегією суддів, при вирішенні питання про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд першої інстанції повністю дотримався вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як встановлено вивченням справи, суд належно виконав зазначені вимоги закону.

Торкаючись виду та розміру призначеного судом покарання ОСОБА_3 за вчинений злочин, колегія суддів вважає його таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України і не суперечить приписам ст. 50 КК України.

Твердження в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_3 про можливість пом'якшення призначеного судом покарання за вчинення злочину проти власності є неспроможними та такими, що не заслуговують на увагу.

Покарання винному призначене у відповідності до ст.65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_3, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, на шлях виправлення не став, не працював, що свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість.

Із мотивувальної частини вироку видно, що суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, конкретні обставини провадження, дані про особу винного, а також активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття, що визнав обставинами, які пом'якшують покарання, ставлення обвинуваченого до вчинених злочинів, вчинення злочинів проти власності у період іспитового строку та призначив винному покарання, яке є співмірним вчиненому, а отже підстави для його пом'якшення відсутні.

Наведене дає підстави для висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 лише у місцях позбавлення волі.

На переконання колегії суддів вчинення обвинуваченим, який раніше неодноразово притягувався до відповідальності за злочини проти права власності та спрямованих на розкрадання чужого майна, нового корисливого злочину в період іспитового строку, свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, а призначення іншого виду покарання, ніж позбавлення волі, негативно вплине на досягнення мети кримінального покарання, відповідно до статті 50 КК України.

На переконання колегії суддів, саме призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за своїм видом та розміром є справедливим, достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню ним нових злочинів, не є надмірно суворим, а тому підстав для призначення більш м'якого покарання, про що поставлено питання в апеляційній скарзі , колегія суддів не вбачає.

Судом першої інстанції при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків правильно застосовані правила частини 1 статті 71 КК України з урахуванням вчинення ОСОБА_3 нового злочину в період іспитового строку.

Наявність в обвинуваченого неповнолітньої дитини та матері пенсійного віку істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому підставою для пом'якшення покарання бути не можуть.

Що стосується твердження обвинуваченого про порушення судом права на захист при розгляді питання про скасування іспитового строку в ухвалі суду від 08.06.2017, то дане питання не є предметом розгляду в рамках цього ж кримінального провадження.

Будь-яких даних, які б свідчили про наявність порушень при розгляді кримінального провадження істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які були підставою для безумовного скасування всього вироку не встановлено.

Твердження обвинуваченого з приводу обрахування початку строку відбування покарання саме з 07.08.2017, на переконання колегії суддів, є помилковим та таким, що не ґрунтується на наявних матеріалах кримінального провадження, зважаючи на те, що в ході досудового розслідування та під час судового розгляду, стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не застосовувався, лише вироком суду першої інстанції від 16 листопада 2017 року обвинуваченому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, 07.08.2017 ОСОБА_3 затриманий на виконання ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.06.2017, якою скасовано звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання, призначеного йому вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.09.2014, у зв'язку з цим останній перебував у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

При призначенні покарання за цей злочин суд врахував відбуте покарання обвинуваченим з 07.08.2017.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування вироку суду колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя В.В. Маліченко

Судді В.Г. Костенко

Л.В.Нізельковська