Постанова № 72869429, 19.03.2018, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/269/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Даценка В. М.

при секретарі – Шрейтер С.О.,

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1,

прокурора – Савинського С.Г.,

захисника – ОСОБА_2,

розглянувши матеріали, які надійшли від Управління захисту економіки в Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-5 КУпАП

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_3, депутата Бієвицької сільської ради, Лубенського району, Полтавської області, протягом року до адміністративної відповідальності не притягувалася, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, будучи депутатом Бієвицької сільської ради Лубенського району Полтавської області згідно рішення першої сесії сьомого скликання Бієвецької сільської ради від 06.11.2015 року «Про інформацію сільської виборчої комісії про підсумки виборів депутатів сільської ради», суб’єктом, на якого відповідно до пп. «б» п.1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про запобігання корупції» поширюється дія вказаного закону, порушила обмеження передбачені ч.2 ст.23 ЗУ «Про запобігання корупції» щодо заборони приймати подарунки, вартість яких перевищує один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на день прийняття подарунка, одноразово, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує два прожиткових мінімуми, встановлені для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунки. Станом на 1 січня 2016 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1378 грн. Сукупна вартість отриманих подарунків, таким чином, не повинна була перевищувати 2756 грн.

15 листопада 2016 року ОСОБА_1 отримала у подарунок від ОСОБА_3, який не являється їй близькою особою, 69/100 частин приміщення торгового центру з підвалом по провулку Молодіжної, 1 в м.Лубнах Полтавської області, вартістю згідно звіту про оцінку майна від 03.11.2016 року 221350 грн. Крім того, 15 листопада 2016 року ОСОБА_1 отримала у подарунок від ОСОБА_4, яка не являється їй близькою особою, 17/100 частин приміщення торгового центру з підвалом по провулку Молодіжної, 1 в м.Лубнах Полтавської області, вартістю згідно звіту про оцінку майна від 03.11.2016 року 58700 грн. Таким чином, всього, ОСОБА_1 в 2016 року отримала від подарунок загальною вартістю 280050 грн., що перевищує допустимі суми, передбачені ч.2 ст.23 ЗУ «Про запобігання корупції».

Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-5 КУпАП - порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у скоєному не визнала. Пояснила, що заплатила дарувальникам кошти за майно, однак оформила договір дарування цих приміщень з метою одержання приміщень у свою особисту власність. Просила справу закрити в зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого правопорушення, її вина підтверджується:

- рішенням Бієвицької сільської ради, Лубенського району, Полтавської області від 06.11.2015 року, яким визнані повноваження депутата ради – ОСОБА_1;

- витягом з Державного реєстру речових прав на нерухомого майна 110932149 від 17.01.2018, згідно якого власником 17/100 та 69/100 торгового центру з підвалом за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с.Тарандинці, вул. Центральна, 5б є ОСОБА_1 на підставі договорів дарування від 15.11.2016 року;

- договором дарування від 15.11.2016 року, за яким ОСОБА_3 (дарувальник) передав безоплатно у власність ОСОБА_1 69/100 частин приміщення торгового центру з підвалом за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с.Тарандинці, вул. Центральна, 5б;

- договором дарування від 15.11.2016 року, за яким ОСОБА_4 (дарувальник) передала безоплатно у власність ОСОБА_1 17/100 частин приміщення торгового центру з підвалом за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с.Тарандинці, вул. Центральна, 5б;

- витягом з декларації ОСОБА_1 за 2016 рік.

- показаннями свідка ОСОБА_5, який суду пояснив, що працює приватним нотаріусом Лубенського нотаріального округу. Саме він посвідчував договори дарування від 15.11.2016 року. При укладенні цих договорів він роз’яснив сторонам наслідки укладання договорів дарування і їх відмінність від договорів купівлі-продажу. Укладання саме договору дарування його не здивувало, оскільки як повідомили власники приміщень, воно не приносило прибутку і дорого обходилося в обслуговуванні. Також зазначив, що економічної доцільності укладати договір дарування, а не договір купівлі-продажу немає, оскільки сума податків від цього не змінюється.

- показаннями свідка ОСОБА_4, яка суду пояснила, що була власником 17/100 частин приміщення торгового центру з підвалом. Цю частину приміщення, а також за дорученням сина 69/100 частин цього приміщення вона подарувала ОСОБА_1 Гроші за дарунок вона не отримувала. Про розрахунки за приміщення їй нічого не відомо. ОСОБА_4 була рада подарити це приміщення, оскільки воно дорого обходилося.

Суд відхиляє інші докази у справі з наступних підстав.

Так, суть заперечень ОСОБА_1 зводиться до того, що насправді мав місце удаваний правочин, а саме: під договором дарування вона приховала договір купівлі-продажу. Такі дій вона вчинила з метою бути єдиним власником придбаного майна.

За клопотанням ОСОБА_1 були допитані свідки ОСОБА_6 (її чоловік), та ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_6 суду повідомив, що є чоловіком ОСОБА_1 Кілька років тому дружина попросила його позичити кошти в сумі 10 000 грн 00 коп. на придбання торгівельного комплексу. Він дав гроші та попросив документальне підтвердження, на що дружина показала розписку. З цього він зрозумів, що було оформлено договір купівлі-продажу. Про те, що було укладено договір дарування він не знав та вважає, що даруванням цього приміщення порушені його права, оскільки він бажає бути власником ? його частини.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що він був власником 69/100 частин нежитлового приміщення, яке в наступному за 10 000 грн 00 коп. продав ОСОБА_1 Довіреність на оформлення договору ОСОБА_3 надав своїй матері ОСОБА_4 Приміщення не приносило прибутку, а тому він був радий його продати. Оформлення передачі приміщення ОСОБА_1 попросила здійснити через договір дарування.

Крім того, ОСОБА_1 надала суду розписку від 15.11.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 кошти в розмірі 10 000 грн 00 коп. за нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: Лубенський район, с.Тарандинці, вул. Центральна, 5б.

Однак, на думку суду, такі доводи ОСОБА_1 не спростовують факт вчинення правопорушення, передбаченого ст.172-5 КУпАП.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином, удаваний правочин є категорією цивільно-правових, а не публічно-правових відносин, що виникли внаслідок притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Застосовується виключно для врегулювання цивільних прав та обов’язків його учасників.

В свою чергу об'єктом ст.172-5 КУпАП є порушення передбачених ст.23 Закону України «Про запобігання корупції» заходів щодо запобігання корупції. Як визначено у преамбулі Закону України «Про запобігання корупції», цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів.

Таким чином, передбачені ст.23 Закону України «Про запобігання корупції» обмеження щодо одержання подарунку є одним з превентивних антикорупційних механізмів, який забороняє відповідним суб’єктам укладати визначені договори дарування незалежно від реальної мети їх укладання.

Сам факт укладання договору дарування є достатнім для констатації порушення встановлених законом обмежень.

Крім того, удаваність цих правочинів є лише припущенням, при цьому докази на підтвердження таких обставин, прямо суперечить іншим доказам у справі. Так, свідок ОСОБА_5 пояснив, що при укладенні договору дарування він точно встановив реальне волевиявлення сторін угоди на дарування приміщення, при цьому на його запитання сторони виключили удаваність такого правочину.

ОСОБА_4 пояснила, що передала своє майно безкоштовно. Такі обставини не заперечила і ОСОБА_1

Сама ОСОБА_1 в своїх поясненнях вказала, що уклала договір дарування, щоб отримати майно у особисту власність. Таким чином, ОСОБА_1 точно розуміла юридичні наслідки свого правочину та бажала їх настання. В наступному ОСОБА_1 не лише нотаріально оформила договір дарування, на підставі якого отримала у власність нерухоме майно, але й в декларації свідомо зазначала дане майно, як подарунок. Дана обставина свідчить про те, що на момент заповнення декларації ОСОБА_1 сприймала отриманий у власність об’єкт нерухомості саме як подарунок.

На підставі викладеного, суд відхиляє доводи щодо удаваності цих правочинів, як підставу для звільнення від адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеною в повному обсязі вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-5 КУпАП.

Обставини, які пом’якшують або обтяжують покарання, судом не виявлено.

При призначенні покарання суд приймає до уваги особу правопорушника, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягалася, має на утриманні неповнолітніх дітей, всі обставини у справі та вважає за необхідне призначити покарання у виді штрафу з конфіскацією подарунка.

На підставі викладеного, керуючись ст. 172-5, 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 23 ЗУ «Про запобігання корупції», суд,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 172-5 КУпАП притягнути до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу в розмірі 1700 (тисяча сімсот) гривень з конфіскацією подарунка.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 352 грн.40 копійок.

Стягувач: Державна судова адміністрація України. Місце знаходження стягувача вул. Липська, 18/5, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДР підприємства та організації України (код ЄДРПОУ 26255795) Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код за ЄДРПОУ:37993783 Банк отримувача: Головне управління Державної служби України у м. Києві Код банку отримувача:82001 Рахунок отримувача: 31215256700001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106 «Судовий збір (стягувачем є Державна судова Адміністрація України).

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_7 В. М.