Рішення № 72869224, 20.03.2018, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/638/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

20 березня 2018 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

за участю секретаря Кондра Ю.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи Серебряного В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава в приміщенні суду цивільну справу № 552/638/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди матері, третя особа - виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради як орган опіки та піклування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 02 лютого 2018 року звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до відповідача ОСОБА_5 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди матері.

В поданій до суду позовній заяві посилався на те, що з відповідачем перебував в зареєстрованому шлюбі, який розірвано, мають малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання якого згідно з судовим рішенням визначено разом з батьком.

Вказував, що відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не приймає, безпідставно чинить перешкоди у здійсненні позивачу заходів, спрямованих на покращення здоров'я дитини, її фізичного, духовного та морального розвитку, не надає згоди на виїзд дитини за межі України.

Просив суд надати йому дозвіл без згоди відповідача ОСОБА_5 оформити документи для тимчасового виїзду неповнолітнього ОСОБА_6 за межі України, оформлювати відповідні візи та на тимчасове вивезення за кордон сина без згоди матері до Туреччини в період з 15 червня по 15 липня 2018 року.

Згідно з ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 05 лютого 2018 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_4 та призначено підготовче судове засідання на 28 лютого 2018 року.

28 лютого 2018 року позивачем ОСОБА_4 з дотриманням вимог, визначених ст. 49 ЦПК України, подано до суду заяву про зміну (уточнення) предмету позову.

В уточненій позовній заяві просив суд надати йому дозвіл без згоди матері ОСОБА_5 оформити документи для тимчасового виїзду неповнолітнього ОСОБА_6 за межі України, оформлювати відповідні візи та на тимчасове вивезення за кордон сина ОСОБА_6 без згоди матері ОСОБА_5 до Туреччини в період з 15 червня 2019 року по 15 липня 2019 року з метою оздоровлення, відпочинку та культурного розвитку.

Відповідачем ОСОБА_5 22 лютого 2018 року подано до суду клопотання про об'єднання позовів в одне провадження, просила суд об'єднати в одне провадження цивільні справи № 552/640/18, 552/638/18, 552/8216/17, 552/639/18, які знаходяться в провадженні Київського районного суду м. Полтави. Одночасно просила суд визнати дії позивача ОСОБА_7 щодо подання зазначених позовів зловживанням процесуальними правами та застосувати до нього заходи процесуального примусу.

Також відповідач ОСОБА_5 в поданому до суду клопотанні просила залишити позовні вимоги ОСОБА_4 без розгляду та повернути позивачу.

Згідно з ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28 лютого 2018 року заяву ОСОБА_4 про зміну (уточнення) предмету позову прийнято до розгляду судом, відкладено підготовче судове засідання на 15-30 год. 06 березня 2018 року, відмовлено в задоволенні клопотань ОСОБА_5 про об'єднання справ, визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами, про залишення позову без розгляду, про повернення позовної заяви позивачу.

Згідно з ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06 березня 2018 року закрито підготовче провадження в даній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди матері та призначено справу до судового розгляду по суті на 10-00 год. 15 березня 2018 року.

15 березня 2018 року судове засідання з розгляду справи по суті було відкладено за клопотанням представника відповідача на 20 березня 2018 року.

В судове засідання з розгляду справи по суті позивач ОСОБА_4 не з'явився, уповноваживши адвоката ОСОБА_1 представляти його інтереси в суді.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні з розгляду справи по суті позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити. При цьому посилався на обставини, зазначені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, уповноваживши представляти її інтереси в суді ОСОБА_2

Представник відповідача в судовому засіданні з розгляду справи по суті щодо задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на відсутність достатньої інформації про безпечність умов перебування дитини за кордоном.

Представник третьої особи, служби у справах дітей Виконкому Київської районної у м. Полтаві ради Серебряний В.В. в судовому засіданні позов підтримав. Зазначив, що виїзд дитини на оздоровлення в повній мірі відповідає її інтересам.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено судом, сторони по справі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 28 січня 2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03 липня 2017 року, яке вступило в законну силу.

Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави у цивільній справі №552/1690/17 від 03 липня 2017 року, яке набрало законної сили, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1.

На час вирішення даної справи судом малолітній ОСОБА_6 проживає разом з батьком, який займається вихованням та доглядом за дитиною.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 150, ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України батьки зобов'язані поважати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, а мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача ОСОБА_5 з проханням надати йому дозвіл на виїзд малолітньої дитини - ОСОБА_6 - за межі України в супроводі батька.

Зазначена обставинами не оспорювалася представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується даними листа ОСОБА_4 на адресу ОСОБА_5 від 22 листопада 2017 року та даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що наведений лист ОСОБА_5 отримано 05 грудня 2017 року.

Але така згода на виїзд дитини за кордон відповідачем позивачу надана не була.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердила, що даний лист відповідачем дійсно було проігноровано.

Окрім того, як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач ОСОБА_5 не заперечує факт одержання вказаного листа, але зазначає, що у ньому відсутні відомості щодо країни, в яку планується подорож, а також періоду часу, на який вона планується. Тому, як вказує відповідач, вона не мала змоги виготовити дозволи, які просив їй надати відповідач.

Аналогічні пояснення надала в судовому засіданні і представник відповідача.

Проте, діючи у найвищих інтересах дитини, відповідач могла з'ясувати вказані питання у відповідача. Замість цього, вона залишила прохання позивача без реагування, усунувшись тим самим від вирішення ініційованого батьком дитини питання.

В той же час, як встановлено судом, відповідно до даних довідок №52 для одержання путівки на санаторно-курортне лікування від 15 листопада 2017 року та №3 від 24 січня 2018 року, виданих Комунальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1», ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, рекомендовано санаторно-курортне лікування у санаторії, який спеціалізується на захворюваннях органів дихання, нефрологічного та кардіологічного профілів, а також рекомендовано лікування на узбережжі морів.

З цього вбачається, що виїзд дитини на оздоровлення до морського узбережжя в повній мірі відповідає її інтересам.

Відповідно, не надаючи позивачу згоди на виїзд дитини за кордон з метою оздоровлення та з туристичною метою, що сприяє розширенню кругозору дитини, відповідач фактично діє всупереч інтересам свого малолітнього сина.

Суд критично оцінює посилання відповідача у її відзиві на позовну заяву, що в Україні є Державний заклад спеціалізований клінічний санаторій ім. В.П.Чкалова Міністерства охорони здоров'я України у м.Одесі та інші заклади, які також містять лікувально-діагностичне, терапевтичне та педіатричне відділення, а позивачем не обґрунтовано необхідність вивезення дитини за кордон.

При цьому суд виходить з того, що зі свого боку відповідач ОСОБА_5 не пропонує жодної альтернативи в оздоровленні дитини, у тому числі і щодо відпочинку на морському узбережжі на території України.

Та обставина, що відповідачем не надається позивачу дозвіл на виїзд малолітньої дитини за кордон, визнається ОСОБА_5, виходячи зі змісту її відзиву на позов, а також виходячи із пояснень представника відповідача в судовому засіданні.

В судовому засіданні також встановлено, що від надання такого дозволу на виїзд дитини відповідач ОСОБА_5 ухиляється свідомо, знаходячи для цього різноманітні приводи, та не вживаючи жодних дій для вирішення питання оздоровлення та відпочинку дитини.

Так, крім іншого відповідач посилалась на те, що відсутня конкретна путівка, докази відповідності умов проживання, харчування та надання медичної допомоги потребам малолітньої дитини. Але за відсутності згоди матері на виїзд малолітньої дитини за кордон оформлення виїзних документів є неможливим.

Посилання відповідача на відсутність підтвердження платоспроможності позивача та його зайнятість на роботі, як на підставу ненадання згоди на виїзд дитини за межі України, на вимогах чинного законодавства не ґрунтується.

Окрім того, в мережі Інтернет в загальному доступі наявна декларація позивача ОСОБА_4, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, де останнім задекларовано отриманий (нарахований) дохід, а також наявні готівкові кошти.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що 23 листопада 2017 року нею було подано заяву до виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради про встановлення способу участі у вихованні сина з посиланням на те, що вона також має намір один місяць літа, визначений органом опіки та піклування, провести з дитиною.

При цьому суд виходить з повідомлення представника третьої особи про те, що саме через ухилення ОСОБА_5 від спілкування з представниками служби у справах дітей, її неявкою до органу опіки та піклування до даного часу заява не розглянута.

У листі служби у справах дітей Полтавської обласної державної адміністрації від 02 лютого 2018 року №Ш-01-46/3 ОСОБА_5 також повідомлено, що розгляд її заяви було призначено на 16 січня 2018 року, але за її неявкою розгляд питання призупинено. Цим же листом відповідачу рекомендовано звернутися до служби у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради стосовно поновлення розгляду поданої нею заяви.

Але, як пояснив суду представник третьої особи, до даного часу відповідач до служби у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради не з'являлася, на телефонні дзвінки не відповідала.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердила ту обставину, що з січня 2018 року до органу опіки відповідач не зверталася, тільки має намір це зробити.

Тому з підстав не розгляду до даного часу заяви ОСОБА_5 про встановлення способу участі у вихованні сина не може бути обмежено дитину у реалізації її прав на оздоровлення та розвиток, розширення кругозору через відвідування іншої держави, тощо.

Будь-які фактичні дані, що свідчили б про об'єктивні обставини (крім відсутності відповідного дозволу матері), які перешкоджають виїзду дитини за кордон та вирішенню батьками вказаного питання, в матеріалах справи відсутні.

Тому суд приходить до висновку, що відмова відповідача у дачі згоди позивачу на виїзд малолітнього сина за межі України для оздоровлення та з туристичною метою не має правового підґрунтя, є безпідставною і такою, що суперечить вимогам ст. 155 СК України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», оскільки предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, і батьківське право не може здійснюватись всупереч цим інтересам.

Вказані дії відповідача суперечать ст.ст. 3, 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року, у відповідності до якої держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 57 виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;

2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, зокрема, у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій, зокрема рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не надано доказів про наявність обставин, що обмежують право виїзду за кордон малолітньої дитини, суд, враховуючи вимоги ст. 313 ЦК України, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 57, приходить до висновку, що слід надати дозвіл позивачу на виїзд за межі України малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди матері.

Суд вважає, що надання такого дозволу буде в інтересах малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Тому позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають до задоволення в повному обсязі.

У зв'язку з задоволенням позову відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 704,80 грн. на відшкодування понесених ним та документально підтверджених судових витрат.

Керуючись ст. ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання 36014, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_5, місце проживання АДРЕСА_3, зареєстроване у встановленому законом місце проживання 36014, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди матері, третя особа - виконавчий комітет Київської районної в м. Полтаві ради як орган опіки та піклування (місцезнаходження 36014, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 1/2) задовольнити.

Надати ОСОБА_4 дозвіл оформити без згоди ОСОБА_5 документи для тимчасового виїзду неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України, оформлювати відповідні візи, та на тимчасове вивезення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди матері ОСОБА_5 до Туреччини (Республіки Туреччини) в період з 15 червня 2019 року по 15 липня 2019 року з метою оздоровлення, відпочинку та культурного розвитку.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 704 грн. 80 коп. на відшкодування понесених судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 березня 2018 року.

Головуючий суддя /підпис/ Н.Л.Яковенко

Суддя Н.Л.Яковенко

20.03.2018