Вирок № 72868254, 19.03.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/8337/17

Провадження № 1-кп/415/276/18

ВИРОК

Іменем України

19 березня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.

за участю секретаря Бервено Ю.В.

прокурора Нестеренко В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130240002511 від 27.11.2017 у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого 23.03.2001 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.229-1, ч.2 ст. 229-5, ст.42 КК України (у редакції 1960 року) до позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією майна; 29.08.2007 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

26.11.2017, приблизно у другій половині дня, більш точний час у ході досудового розслідування не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1, знаходився у квартирі АДРЕСА_1, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_1, скориставшись тим, що поряд з ним нікого не було та за його діями ніхто не спостерігає, знаходячись у вищезазначеній квартирі, повторно, шляхом вільного доступу, скоїв крадіжку газових балонів у кількості 3-х штук, пічних плит у кількості 3-х штук, металевого каркасу та металевої духової печі, загальною вартістю, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-3/1493е від 26.12.2017 - 1764 гривні 18 копійок, які належать потерпілій ОСОБА_2. Після чого, обвинувачений ОСОБА_1 покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на свій власний розсуд, а саме здав його до пункту прийому металобрухту ЧП «Металлкомплект-2001», який розташовано за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул.Первомайська, буд. 120 б.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю. Користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовився давати пояснення у суді. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, збитки потерпілій не відшкодував. У судових дебатах не заперечував проти запропонованої прокурором міри покарання.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні, користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовилася давати пояснення стосовно свого сина - обвинуваченого ОСОБА_1. У судових дебатах не заперечувала проти запропонованої прокурором міри покарання.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, вислухавши відповіді на питання обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненому повторно, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який офіційно не працює, має постійне місце проживання, неодружений, у побуті за місцем реєстрації характеризується позитивно (а.с. 68), на обліку у лікаря нарколога не перебуває (а.с. 66 ), на обліку у лікаря психіатра не перебуває (а.с. 67 ), має непогашені судимості (а.с. 62 - 63);

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

У якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд приймає визнання вини, щире каяття.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - рецидив злочинів, оскільки відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року, якщо рецидив злочинів утворює одночасно їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України, як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого та його репутацію, який не працює, зловживає спиртними напоями, має непогашені судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, з урахуванням думки потерпілої, щодо призначення покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді арешту, у межах санкції, передбаченої ч.2 ст.185 КК України.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, суд не вбачає. Клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення, на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_2 не пред'явлений, що не позбавляє права останню, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів, у зв'язку з проведенням в рамках даного кримінального провадження товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/1493е від 26.12.2017 року (а.с. 51-54), вартістю 395 (триста дев'яносто п'ять) гривень 48 (сорок вісім) копійок (а.с. 50) - підлягають стягненню з обвинуваченого у дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст.100 КПК України, речові докази - металева духова шафа, металевий каркас із сіткою, пічні плити у кількості 3-х штук, які, згідно розписки, знаходяться у потерпілої ОСОБА_2 - підлягають поверненню потерпілій ОСОБА_2.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368 - 370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И Л А :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді арешту строком на 5 (п'ять) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Початок строку відбуття покарання у виді арешту ОСОБА_1 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи від 26.12.2017 № 19/113/9-3/1493е, вартістю 395 (триста дев'яносто п'ять) гривень 48 (сорок вісім) копійок.

Речові докази - металеву духова шафа, металевий каркас з сіткою, пічні плити у кількості 3-х штук, які, згідно розписки, знаходяться у потерпілої ОСОБА_2 - повернути потерпілій ОСОБА_2.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: О.В. Шевченко