Ухвала суду № 72867779, 21.03.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6753/17

1-кп/405/298/17

УХВАЛА

21 березня 2018 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Кіровограда в складі:

головуючого судді: Бутельської Г.В.

суддів: Плохотніченка Л.І.

ОСОБА_1

при секретарі: Мишевець Т.І.

за участю прокурора: Рублі Г.С.

представника потерпілого: ОСОБА_2

адвоката: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016120020014270 від 15.11.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України ,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно ухвали Ленінського райсуду м. Кіровограда від 22 січня 2018 року обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено термін перебування під вартою на шістдесят днів до 22 березня 2018 року.

В судовому засіданні постало питання щодо доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, оскільки такий термін спливає 22 березня 2018року.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про необхідність продовження терміну перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, оскільки на даний час не відпали ризики кримінального провадження. Так прокурором наголошено, що у справі не допитані свідки, що є ризиком здійснення незаконного впливу обвинуваченим на свідків. Крім цього, прокурором зазначено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, що є ризиком переховування від суду. Наведені обставини, на думку прокурора, є достатніми для продовження терміну запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Представник потерпілого ОСОБА_2 підтримав клопотання прокурора щодо продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.

Адвокат обвинуваченого заперечив проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, зазначивши, що прокурором не доведено ризиків кримінального провадження. Крім цього, адвокатом зазначено, що обвинувачений має постійне місце проживання, а тяжкість злочину не є підставою для тримання обвинуваченого під вартою. Разом з цим адвокатом звернено увагу суду на ту обставину, що відносно ОСОБА_4 перебуває інше провадження у суді за яким обвинувачений постійно з’являвся до суду, що є свідченням того, що ОСОБА_4 не має наміру ухилятися від суду. За таких обставин, просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку адвоката просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт. При цьому зазначив, що прокурором не доведено того, що він будь-яким способом може чинити тиск на свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Заслухавши доводи прокурора, думку представника потерпілого, обвинуваченого та його адвоката, колегія суддів прийшла до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути позбавлений свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Вирішуючи питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить не лише з вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України, а й правових позицій Європейського суду з прав людини.

При вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4, колегією суддів взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України», в якому зазначено, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Разом з цим, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Крім цього, колегією суддів враховано, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 р. у справі «Лабіта проти Італії») та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях у вчиненні яких він обвинувачується, міцність соціальних зв’язків обвинуваченого та існування ризиків кримінального провадження.

Так, обвинувачений ОСОБА_4, раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого і особливо тяжкого злочинів, відносно нього є інше кримінальне провадження, яке перебуває на розгляді в суді. Судом враховано ту обставину, що по справі не досліджені докази, в тому числі не допитані свідки, що є ризиком незаконного впливу на свідків з метою уникнення відповідальності за вчинене. Також колегія суддів прийшла до висновку, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень у яких він обвинувачується, що обвинувачений ОСОБА_4 може ухилятися від суду.

Суд прийшов до переконання, що доводи сторони захисту що до того, що обвинувачений має постійне місце проживання не є обставинами, що зменшують встановлені ризики на даний час.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватися від суду та ризик незаконного впливу на свідків. Враховуючи зазначене, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України.

З метою виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов’язків, колегія суддів вважає доцільним продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 19 травня 2018 року.

На підставі наведеного та керуючись ст. 331 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4, 06.02.1979р.н., на строк шістдесят днів до 19 травня 2018 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до ДУ «Кропивницька установа виконання покарань» (№14).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Г. В. Бутельська