Постанова № 72867479, 20.03.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/5507/16-ц Головуючий у І інстанції Селезньова Т. В.Провадження № 22-ц/780/779/18 Доповідач у 2 інстанції Гуль В. В.Категорія 26 20.03.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Приходька К.П., Сліпченка О.І.,

при секретарі: Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави, -

в с т а н о в и л а:

позивач звернувся до суду із позовом, посилаючись на те, що 13.02.2014 р. між ПАТ «КРЕДОБАНК» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2920.08.00.2293, за яким банк на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання надав ОСОБА_3 кредит в сумі 189975,00 грн. для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі - продажу транспортного засобу марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2013 року випуску, № кузова НОМЕР_4, а ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти і комісії за користування кредитними коштами. Кредитний договір був забезпечений договором застави, за яким ОСОБА_3, в рахунок забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, передав у заставу автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2013 року випуску, тип - Седан -В Легковий, об'єм двигуна - 1797, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1. Відомості про обтяження транспортного засобу шляхом заборони відчуження 13.02.2014 р. внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Не дивлячись на вказані обставини, всупереч умов договору застави, 15.02.2014 р. ОСОБА_3 зняв заставний автомобіль з обліку для продажу. У той же день даний автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_4, 18.02.2014 р. останній зняв даний автомобіль з обліку для продажу, 22.02.2014 р. автомобіль зареєстрований на підставі довідки - рахунку за ОСОБА_2. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, у нього утворилась заборгованість у розмірі 205789,54 грн. Дана заборгованість стягнута у судовому порядку, добровільно ОСОБА_3 рішення суду не виконує, заборгованість не сплачує, тому у позивача виникло право звернути стягнення на предмет застави в рахунок задоволення вимог про погашення боргу за кредитним договором і оскільки застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тому позов пред'явлено до нового власника заставного майна - ОСОБА_2

Враховуючи викладене, позивач просив суд в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною предмета забезпечувального обтяження, зазначеною у договорі застави від 30.02.2014 р., укладеному між ПАТ «КРЕДОБАНК» і ОСОБА_3, в сумі 189975,00 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2017 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2920.08.00.2293 від 13.02.2014р., укладеним між ПАТ «КРЕДОБАНК» і ОСОБА_3, у сумі 205789,54 грн., з якої : 189975 грн. - дострокова заборгованість по кредиту, 14252 грн. - прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1562,54 грн. - пеня, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2013 року випуску, тип ТЗ - легковий седан, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2, шляхом реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною на рівні заставної вартості предмету застави 178800 грн., визначеної у договорі застави від 13.02.2014р., укладеному між ПАТ «КРЕДОБАНК» і ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» витрати по сплаті судового збору 1378,00 грн.

В апеляційній скарзі у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права відповідач просить рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом надана неналежна оцінка доказам по справі, невірно застосовано норми права до спірних правовідносин, оскільки погашення заборгованості у спосіб обраний позивачем, порушує права відповідача як власника майна, а тому прийняте рішення суду не відповідає принципу справедливості, є незаконним та необґрунтованим.

А саме неправильно застосовано судом норми ст. 10 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яку, на думку відповідача слід розуміти так, що відсутність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження рухомого майна є умовою визнання добросовісним набувачем особи тільки при першому відчуженні майна заставодавцем, тобто у разі відчуження майна за договором, укладеним безпосередньо зі стороною договору застави. Укладення наступних правочинів з відчуження переданого у заставу майна, сторони яких не співпадають зі сторонами забезпечувального зобов'язання, для визнання набувачів добросовісними не вимагає наявності умови відсутності в Державному реєстрі відомостей про обтяження рухомого майна, і у такому разі мають застосовуватися тільки правила, передбачені статтею 388 ЦК України щодо неможливості витребування майна від добросовісного набувача.

Крім того право власності на автомобіль зареєстровано відповідно до вимог законодавства.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.02.2014 р. між ПАТ «КРЕДОБАНК» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 2920.08.00.2293, за яким банк на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання надав ОСОБА_3 кредит в сумі 189975,00 грн. для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі - продажу транспортного засобу марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2013 року випуску, № кузова НОМЕР_4, а ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти і комісії за користування кредитними коштами (п. 1.1, 2.1., 2.2, 2.4 кредитного договору).

Кредитний договір був забезпечений договором застави від 13.02.2014 р., за яким ОСОБА_3, в рахунок забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором № 2920.08.00.2293 від 13.02.2014 р., передав у заставу автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2013 року випуску, тип - Седан -В Легковий, об'єм двигуна - 1797, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, видане Центр ДАІ 2308 від 12.02.2014 р.

Відповідно до п.1.2 договору застави заставна вартість предмета застави визначається сторонами у сумі 178800,00 грн.

Згідно п. 4.1.1 договору застави заставодавець зобов'язаний вживати заходи, передбачені цим договором, або необхідні для збереження предмета застави, які виключають його пошкодження чи втрату (знищення, загибель), не припускати погіршення стану предмету застави та зменшення його вартості понад норми звичайної амортизації (зносу).

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2014 р. з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КРЕДОБАНК» за кредитним договором № 2920.08.00.2293 від 13.02.2014 р. стягнуто заборгованість в сумі 205789,54 грн. Заочне рішення набрало законної сили.

17.03.2015р. постановою Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ відкрито виконавче провадження № 46919878 з виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2014р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КРЕДОБАНК» боргу 205789,54грн.

22.06.2015р. постановою Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ виконавчий документ виданий на виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2014 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КРЕДОБАНК» боргу 205789,54 грн., повернутий стягувачу ПАТ «КРЕДОБАНК», з підстав відсутності зареєстрованих за ОСОБА_3 транспортних засобів, відсутність доходів і нерухомого майна, на яке можна звернути стягнення.

У березні 2016 року стягувачем ПАТ «КРЕДОБАНК» вдруге пред'явлено виконавчий лист до виконання і постановою Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ від 04.03.2016 р. відкрито виконавче провадження № 50377229 з виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2014 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КРЕДОБАНК» боргу 205789,54 грн.

До даного часу рішення суду від 09.12.2014 р. ОСОБА_3 не виконане.

Відповідно до п.5.1 договору застави право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває якщо у момент настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені кредитним договором термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строк суми відсотків, комісій, неустойки.

Відповідно до п.5.2 договору застави заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпеченого цією заставою, а якщо його вимога не буде задоволена протягом 10 днів, - звернути стягнення на предмет застави, зокрема у разі порушення заставодавцем обов'язків встановлених цим договором

Відповідно до п.5.3 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється у судовому порядку - за рішенням суду; у позасудовому порядку; на підставі виконавчого напису нотаріуса.

З довідки Регіонального сервісного центру в Запорізькій області від 02.08.2016р. встановлено, що 12.02.2014р. автомобіль НОМЕР_3, 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_4, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, видане Центр ДАІ 2308 від 12.02.2014р. був зареєстрований за ОСОБА_3, 1974р.н., підстава: довідка - рахунок серії ВІА№133468 виданої 12.02.2014р. ТОВ «Капітал Авто».

15.02.2014 р. ОСОБА_3 зняв вказаний автомобіль з обліку для продажу.

15.02.2014 р. даний автомобіль був зареєстрований на підставі довідки - рахунку ВІА №298711 від 15.02.2014 р., виданої ТОВ «Автовертикаль» за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

18.02.2014 р. ОСОБА_4 зняв вказаний автомобіль з обліку для продажу.

22.02.2014 р. автомобіль HYUNDAI ELANTRA, зареєстрований на підставі довідки - рахунку серії ВІА № 284072 від 22.02.2014 р., виданої ТОВ «Авто - Ком» за ОСОБА_2, 20.03.1985 р.

В довідці також зазначено, що відомості про знаходження цього автомобіля під заставою - відсутні, арешти або інші обтяження не накладались.

Відповідно до п. 4.1.4 договори застави заставодавець зобов'язаний не відчужувати предмет застави у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом застави, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання письмової згоди на це від заставодержателя.

Згідно п.1.3 договору застави обтяження предмету застави підлягає державній реєстрації в порядку встановленому законом. Державна реєстрація здійснюється на підставі повідомлення заставодержателя та за його рахунок.

З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що 13.02..2014 р. внесено реєстраційний запис про обтяження - автомобіля легкового, номер об'єкта - НОМЕР_4, номер державної реєстрації - НОМЕР_1, HYUNDAI, модель ELANTRA, 2013 року випуску, тип - Седан -В Легковий, об'єм двигуна - 1797, колір - сірий, заставна вартість - 178800,00 грн. Обтяжувач - ЦФ ПАТ «КРЕДОБАНК», код 22360822, боржник - ОСОБА_3, код НОМЕР_5, тип обтяження - застава рухомого майна, відомості про обтяження - заборонено відчужувати, термін дії до 13.02.2019 р.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_3 протягом тривалого часу не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, так само не виконує рішення суду про стягнення з нього заборгованості за даним договором, тому у відповідності до п.5.2 договору застави, ПАТ «КРЕДОБАНК» набув право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави.

На момент відчуження ОСОБА_3 предмету застави - діяло обтяження рухомого майна - заборона відчуження, і внаслідок продажу предмету застави ОСОБА_4 і у подальшому ОСОБА_4, ОСОБА_2 застава транспортного засобу не припинилась, тому позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави з підстав передбачених ст. 9, 12, 23, 25, 26 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. 19, 20, 27 ЗУ «Про заставу».

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статей 526,530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь - яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення.

Статтею 589 ЦК України передбачено право заставодержателя звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, що нею забезпечено.

Частина 2ст. 589 ЦК України, передбачає право заставодержателя задовольнити за рахунок предмета застави в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

В силу ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

За змістом статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Це правило відповідає речовій природі застави як способу забезпечення, що отримало назву «право слідування».

За таких обставин, відчуження боржником майна, що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст.ст. 25, 26 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Таким чином, оскільки на момент відчуження ОСОБА_3 предмету застави - діяло обтяження рухомого майна - заборона відчуження, і внаслідок продажу предмету застави ОСОБА_4 і у подальшому ОСОБА_4 ОСОБА_2, застава транспортного засобу HYUNDAI ELANTRA MD, 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_4 не припинилась, а тому позивач має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави незалежно від факту вибуття предмету застави із власності заставодавця.

За таких обставин рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі обґрунтовує свої доводи наступним: ст. 10 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» слід розуміти так, що відсутність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відомостей про обтяження рухомого майна є умовою визнання добросовісним набувачем особи тільки при першому відчуженні майна заставодавцем, тобто у разі відчуження майна за договором, укладеним безпосередньо зі стороною договору застави. Укладення наступних правочинів з відчуження переданого у заставу майна, сторони яких не співпадають зі сторонами забезпечувального зобов'язання, для визнання набувачів доброросовісними не вимагає наявності умови відсутності в Державному реєстрі відомостей про обтяження рухомого майна, і у такому разі мають застосовуватися тільки правила, передбачені статтею 388 ЦК України щодо неможливості витребування майна від добросовісного набувача. Проте, таке тлумачення зазначених норм є помилковим.

Стаття. 1 ЗУ «Про заставу» визначає, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Крім цього, ст. 27 ЗУ «Про заставу» визначено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у влаасність іншої особи.

Таким чином, зобов'язання за договором застави переходить до недобросовісного набувача на підставах, визначених законом, і такий недобросовісний набувач вважається особою, яка має виконати на користь обтяжувача зобов'язання за договором, на підставі якого виникло договірне обтяження, в розумінні ст. 2 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Крім цього, з системного аналізу положень ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» вбачається, що забезпечувальне обтяження хоча й встановлюється внаслідок змін у правовому становищі сторін забезпечувального правочину, проте стосується саме предмета (речі), і, у випадку застави, є правом обтяжувача на рухоме майно боржника (ст. 3 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Тобто, враховуючи те, що застава зберігає силу для недобросовісного набувача - до останнього автоматично переходять й правові наслідки зареєстрованого, у встановленому законом порядку, приватного обтяження.

Тому, твердження апелянта щодо недоведеності наявності зареєстрованого обтяження на момент укладення правочину за яким право власності на заставне майно перейшло від ОСОБА_4 до апелянта є необґрунтованим, оскільки обтяження стосується саме предмета застави. В свою чергу наявність обтяження була підтверджена відповідним витягом, та є чинним і по сьогоднішній день.

Крім цього необґрунтовані доводи апелянта про те що вона є добросовісним набувачем заставного майна, оскільки під час придбання останнього у ОСОБА_4 ним не було повідомлено про наявність на таке майно обтяження.

Так, зі змісту статті 388 ЦК України випливає, що особа має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач). Разом із тим відплатність придбання майна сама по собі не свідчить про добросовісність набувача. Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Отже, враховуючи вищевикладене - незважаючи на кількість епізодів відчуження, доки особа яка набуває право власності є недобросовісним набувачем - право вимоги за договором застави слідує за його предметом, і, відповідно, заставодержатель вправі отримати задоволення своїх вимог за забезпеченим зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави з недобросовісного набувача.

Таким чином, як зазначає ПАТ «КРЕДОБАНК» у своїй позовній заяві, відповідач на момент придбання заставного автомобіля мав реальну можливість дізнатися про зареєстроване за останнім обтяження шляхом звернення з відповідним запитом до державного реєстратора, але не зробив це.

Тому, враховуючи викладене та те, що у відповідності до ст. 388 ЦК України відповідач «міг дізнатися» про обтяження майна, є підстави вважати, що ОСОБА_2 не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки вона об'єктивно могла дізнатися про наявність обтяження за вищевказаним майном.

Обтяження заставного майна за договором застави було зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна приватним нотаріусом ОСОБА_5 23.05.2013р. (т. 1 а.с. 38-39)

Застава є одним із засобів забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати кошти з вартості заставленого рухомого або нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (ст. 572 ЦК України).

Згідно ст. 1 ЗУ «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до п. 4.1.4. Договору застави Позичальник (який є заставодавцем у вказаному договорі) зобов'язався не відчужувати Предмет застави у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб, не видавати довіреності на користування та/або розпорядження Предметом застави, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від Заставодержателя.

Крім цього аналогічний обов'язок закріплюється за заставодержателем, як стороною договору застави у ч. 2 ст. 586 ЦК України та у ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про заставу», з системного аналізу яких вбачається, що останній має право на відчуження предмету застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя.

За таких обставин, коли ПАТ «КРЕДОБАНК», у будь-який передбачений законодавством спосіб, не було надано згоди позичальнику на відчуження заставного майна, а відтак - відчуження останнього здійснено всупереч вимогам договору застави.

Враховуючи викладене апеляційна скарга як необґрунтована підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не оскаржується в касаційному порядку.

Головуючий

Судді