Постанова № 72866593, 19.03.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/327/18

Провадження № 3/359/304/2018

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., розглянувши за участю особи, яка притягається до відповідальності, адміністративний матеріал, що надійшов від Управління патрульної поліції у місті Борисполі ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого на посаді водія в ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, паспорт серії СН № 273828, виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 19.07.1996 року, -

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 03.01.2018 року о 19 год. 25 хв. в м.Бориспіль на перехресті вул. Момота – вул. Дачна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_2 в стані алкогольного сп’яніння. Стан сп’яніння визначався алкотестером "Драгер" прилад №ARКЕ-0192, тест №289, відповідно до якого проба на алкоголь позитивна і становить 1,66 ‰, в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. "а" п. 2.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 з’явився, вину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся, просив суворо не карати, не позбавляти водійських прав, оскільки він працює водієм і це його єдине джерело доходу, а тому позбавлення права керування поставить його в скрутне матеріальне становище.

Адвокат ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 до суду не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили. До початку розгляду справи клопотань не надходило.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він був присутнім під час проходження тесту водієм ОСОБА_1 на визначення стану сп’яніння, який проводився за допомогою алкотестером "Драгер", відповідно до якого проба на алкоголь позитивна і становила 1,66 ‰.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та свідка ОСОБА_4, ознайомившись з матеріалами про адміністративне правопорушення, встановлено, що вина ОСОБА_1 крім особистого визнання, також підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 03.01.2018 року серії БР № 071111 (а.с.2), даними роздруківки алкотестера "Драгер " прилад № ARКЕ-0192, тест №289, відповідно до якої проба на алкоголь у ОСОБА_1 позитивна і становить 1,66 ‰ (а.с.3) та іншими матеріалами справи.

У зв’язку з цим суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_1 зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення вимог ПДР, а саме п.2.9.а)., що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

При визначенні йому виду та розміру стягнення суддя враховує те, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому адміністративному правопорушенні. Ця обставина пом’якшує його відповідальність.

Як вбачається з ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як роз’яснив Європейський суд з прав людини, втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватись з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Для визначення такої пропорційності Суд у черговий раз зробив висновок, що «позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більш того, будь-яке втручання у право власності обов’язково повинно відповідати принципу пропорційності…«справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини…необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний та надмірний тягар» (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» та «Трегубенко проти України»).

Встановлено, що робота правопорушника пов’язана безпосередньо з автомобілем, що підтверджується Довідкою начальника відділу кадрів ТОВ «ДО ЕНД КО КИЇВ» ОСОБА_5 №17 від 19.03.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно працює на посаді водія з 05.01.2004 року. Автомобіль використовується ним у робочих цілях, а тому являється основним джерелом доходу. Аналіз цих обставин свідчить про те, що застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його єдиного джерела існування. В такому випадку правопорушник зазнає непропорційний та надмірний тягар. Ця обставина буде свідчити про недотримання справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Також, суддя враховує, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність останнього не встановлено.

Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.

З огляду на це суддя дійшов до переконання, що на ОСОБА_1 належить накласти адміністративне стягнення у виді штрафу. Підстави для застосування до нього такого виду адміністративного стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами відсутні.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути з ОСОБА_1 на якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 23, 33, 130 ч.1 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Визнати винним ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, у скоєні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., який слід стягнути на користь держави України (р/р № 3111649700001, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 37955989, одержувач коштів Київська область/м. Київ/21081300) без позбавленням права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь державного бюджету України (р/р №31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, отримувач коштів Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області: 22030001, призначення платежу *;101;) судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 7 КУпАП, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред’явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова суду набрала законної сили ____.

Суддя С.М. Вознюк