Постанова № 72865158, 20.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3275/17 22-ц/774/419/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 215/3275/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- судді Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Видрик А.А.

сторони : позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 жовтня 2017 року, ухваленого суддею Дудіковим А.В. у м. Кривому Розі.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Північний ГЗК») про відшкодування моральної шкоди.

В мотивування заявлених вимог зазначив, що, працюючи протягом тривалого часу на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, отримав професійні захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 18.07.2017 року йому первинно встанволено 50% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, у зв'язку з чим йому завдана моральна шкода, розмір якої він оцінює у 640000 грн. та яку просив стягнути на свою користь з відповідача.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з ПрАТ «Північний ГЗК» на його користь моральну шкоду в розмірі 34000 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «Північний ГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ПрАТ «Північний ГЗК» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зменшення суми стягнутої моральної шкоди, з урахуванням вимог розумності, справедливості та виваженості.

В мотивування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність протиправних дій відповідача, як обов'язкової умови відшкодування шкоди, не врахував вину самого позивача, який добровільно обрав професію, пов'язану з впливом шкідливих факторів і з власної волі тривалий час працював у цих умовах праці, розраховуючи на підвищену заробітну плату, пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги згідно з чинним законодавством, що врешті решт призвело до погіршення його здоров'я. Також залишив поза увагою недоведеність позивачем факту спричинення йому моральної шкоди, оскільки довідка МСЕК підтверджує лише факт встановлення професійного захворювання і не може бути підтвердженням заподіяння моральної шкоди. Крім того, вважає, що розмір моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції, не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1, з 23.06.1980 року по 20.06.2017 року працював у на підприємстві відповідача на різних посадах. 20.06.2017 р. був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію ст. 38 КЗпП України (а.с.6-8).

Рішенням ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 28.03.2017 року позивачу встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичною ангіодистонією в поєднанні з попереково-крижовою радикулопатією (L5, S1), двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ першого-другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом правого ліктьового суглоба (ПФ першого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня) та остеоартрозом дрібних суглобів кистей, хронічний (пиловий) бронхіт (ЛН першого ступеня), у зв'язку з чим складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 травня 2017 року.

Згідно п. 16 вищезазначеного Акту професійне захворювання виникло внаслідок того, що позивач працюючи машиністом екскаватора на виробничій дільниці № 4 по прийманню гірничої маси у відвал Ганнівського кар'єру виконував роботи з керування екскаватором по прийманню гірничої маси у відвал, раніше працюючи помічником машиніста екскаватора Ганнівського кар'єру виконував роботи з ремонту, змащування та обслуговування механізмів, вузлів електрообладнання в кузові екскаватора під час його зупинки, під час роботи екскаватора знаходився в кабіні машиніста екскаватора, при цьому внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, мавши місце важких режимів експлуатації екскаваторів, підпадав під вплив підвищених параметрів виробничої загальної вібрації та аерозолю переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони.

Пунктом 17 вказаного акту встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: еквівалентний рівень загальної транспортно-технологічної вібрації перевищує нормативний на 5 дБ (106 дБ при ГДР 101 дБ) згідно ДСН3.3.6.039-99; вміст пилу з вмістом кристалічного діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 2,45 рази перевищує ГДК (4,9 мг/м? при ГДК 2,0 мг/м?) згідно галузевих норм.

Враховуючи роботу ОСОБА_1 на ПівнГЗК, ВАТИ, ПАТ та ПрАТ «ПівнГЗК» впродовж 34 років та 10 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити неможливо (п. 19 Акту).

Висновком МСЕК від 18.07.2017 року ОСОБА_1 встановлено 65 % втрати професійної працездатності (первинно 50 % по вібраційній хворобі, 10 % по хронічному бронхіту та повторно 5% по трудовому каліцтву 1983 року) безстроково.

Згідно довідки до акта МСЕК № 649560 від 18.07.2017 року позивача визнано інвалідом третьої групи безстроково.

Встановлена потреба у забезпеченні позивача лікувальними засобами, ВМП та у санаторно-курортному лікуванні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.05.2017 року, причиною професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: рівня загальної транспортно-технологічної вібрації та пилу з вмістом кристалічного діоксину кремнію.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на відповідача, оскільки обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність вини позивача в отриманих ним професійних захворюваннях, так як він добровільно обрав професію, пов'язану з впливом шкідливих факторів і з власної волі тривалий час працював у цих умовах праці, розраховуючи на підвищену заробітну плату, пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги згідно з чинним законодавством, що врешті решт призвело до погіршення його здоров'я, оскільки ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов'язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.

Спростовуються й доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1., оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннямя встановлений в судовому засіданні. Так, позивач постійно відчуває стійкий біль та обмеження рухів у попереково-крижовому відділі хребта з іррадією в тазовий пояс і ліву ногу, що посилюється при рухах, судоми в литкових м'язах, біль і обмеження руху в колінних суглобах, біль і оніміння в кистях, відчуття в них мерзлякуватості, побіління пальців рук на холоді, утруднення ходу, задуху, кашель, час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, та відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Так, відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Стягуючи з відповідача ПрАТ «Північний ГЗК» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 34000 грн., суд першої інстанції врахував характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, безповоротність процесу втрати здоров'я.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 жовтня 2017 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 20 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: