Постанова № 72865087, 20.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/87/18 Справа № 201/9992/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ткаченко Н. В. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 34

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2016 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно п.9 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 року позивачка звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 37 544грн., в рахунок витрат на повідомлення відповідача про дату та час проведення огляду автомобіля 189грн., за евакуацію автомобіля 750грн. та за проведення авто товарознавчого дослідження 1000грн., а разом - 39 483грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000грн.

В задоволені іншої частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 578грн.76коп.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішеня залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що 11.12.2015р. о 20.35 відповідач, керуючи транспортним засобом «ВАЗ», д/н НОМЕР_1, на регульованому перехресті пр. Гагаріна та вул. А.Лазаряна в м. Дніпро, не надав дороги та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Хюндай», д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4 Постановою суду від 26.01.2016р. відповідача було визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 340грн., а також стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 275грн. 60коп. (а.с. № 7).

Як вбачається з квитанції № 368096 від 11.12.2015р. вартість витрат на транспортування автомобіля позивачки після ДТП склала 750грн. та ці витрати були сплачені позивачкою, що підтверджується квитанцією та актом виконаних робіт (а.с. № 37-40).

Судом встановлено, що транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_3 належить на праві власності позивачці, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. № 23) та копією свідоцтва про шлюб, виданого 23.11.2013р. Жовтневим відділом ДРАЦС РС ДМУЮ, згідно якого позивачка змінила прізвище з «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3» (а.с. №9).

Згідно довідки, виданої сектором оформлення матеріалів ДТП, автомобіль позивачки отримав наступні пошкодження: передній бампер, капот, решітка радіатора, ліва фара, течія рідини з моторного відсіку (а.с.№ 8).

23.01.2016р. між позивачкою та ПП «ОСОБА_5.», який діяв на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця № НОМЕР_4 від 28.05.2009р. та Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності ФДМ України, було укладено договір № 23/01-2016ФЛ про проведення незалежного автотоварознавчого дослідження по оцінці автотранспорту (а.с. № 10).

27.01.2016р. ПП «ОСОБА_5.» було проведено огляд транспортного засобу ( а.с. № 14), а 16.02.2016р. надано звіт № 27-01-16Р про оцінку транспортного засобу, згідно якого вартість матеріального збитку становить 87 988грн. 52коп. ( а.с. № 15-30).

Згідно товарного чеку № 27/01-16 від 16.02.2016р., вартість складання звіту становить 1000грн., яка й була сплачена позивачкою (а.с. № 10а).

Як вбачається з документів, наданих позивачкою, вона запрошувала телеграмою відповідача на 27.01.2016р. на 10.00 годину для огляду автомобіля (а.с.№11). Дана телеграма була отримана матір'ю відповідача (а.с. № 12). Вартість телеграми з урахуванням ПДВ складає 189грн. (а.с.№13).

23.05.2016р. в Центрі кузовних робіт Автоцентру «Аеліта», замовником ПрАТ «СТ «Іллічівське» було оформлено замовлення-наряд № 185558 на виконання робіт по ремонту та обслуговуванню автомобіля «Хюндай», що належить на праві власності ОСОБА_3 та згідно даного замовлення, вартість ремонту складає 74 144грн. (а.с. № 31-32).

Як зазначає позивачка, грошові кошти в розмірі 50 000грн. на ремонт її автомобіля були сплачені ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське», а залишок коштів в розмірі 25 144 грн. було сплачено позивачкою, що підтверджується копією квитанції від 27.05.2016р. (а.с. № 33).

Крім того, 27.05.2016р. позивачкою було оформлено замовлення-наряд № 3210 на виконання робіт по ремонту та обслуговуванню автомобіля, згідно якого нею було сплачено 12 400грн. (а.с. № 35-36).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з того, що постановою суду від 26.01.2016р. відповідач визнаний винним у скоєні ДТП, а також приймаючи до уваги, що позивачкою було доплачено в рахунок сплати вартості відновлювальних робіт 37 544грн. (25 144грн.+ 12 400грн.), в рахунок витрат на повідомлення відповідача про дату та час проведення огляду автомобіля 189грн., 750грн. за евакуацію автомобіля та 1000грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, а загалом 39 483грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд правильно виходив з того, що жодних доказів на підтвердження завдання позивачці моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. суду не надано, посилання на те, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди 20 000 грн. не підтверджені доказами.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р., розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Однак, приймаючи до уваги, що дорожньо-транспортна пригода мала місце, в момент ДТП позивач пережила певний стрес, вина відповідача у скоєні ДТП встановлена постановою суду, суд вірно вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивачка в порядку відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції його було позбавлено конституційного права доступу до правосуддя не можуть бути прийняті до уваги, оскільки про призначення справи до розгляду відповідач по справі повідомлявся належним чином як за адресою, що міститься в постанові суду про притягнення до адміністративної відповідальності, так і за зареєстрованим місцем проживання.

За зареєстрованим місцем проживання до суду повернулося поштове повідомлення (а.с. 55), з якого вбачається, що він завчасно був повідомлений про дату та час слухання справи.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Твердження апелянта про те, що вартість послуг евакуатора не могла становити 750 грн. є безпідставним, оскільки ПП «ОСОБА_6.» було здійснено транспортування автомобіля Хюндай Акцент НОМЕР_3, що підтверджується актом виконаних робіт (а.с. 38) та квитанцією № 368096 від 11.12.2015 року про сплату послуг у розмірі 750 грн. (а.с. 36).

Посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи документів страхової компанії, яка оцінила збитки у розмірі 50 000 грн. не мають значення для вирішення даної справи, так як стягнення 50 000 грн. не є предметом спору у даній справі, а тому долучення вказаних документів не є обов'язковим в даному провадженні.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов»язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Судом апеляційної інстанції було роз»яснено право щодо заявлення клопотання про призначення у справі судової експертизи з метою встановлення реального розміру шкоди внаслідок ДТП, яка сталась 11 грудня 2015 року, однак, відповідачем таке клопотання не було заявлено. Інших належних доказів, у спростування тих, яким була надана оцінка судом першої інстанції, суду апеляційної інстанції не було надано.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції.

Вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог статей 212 - 214, 315 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 375 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судові витрати понесені сторонами в зв»язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2016 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 березня 2018 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П.Красвітна

І.А.Єлізаренко