Рішення № 72864865, 13.03.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7087/17

Категорія 26

2/295/977/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Заочне

13.03.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участю секретаря Савіної Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 11.07.2017 року, просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № б/н від 20.04.2016 року у розмірі 24647,69 грн., з яких 19 048,43 грн. – заборгованість за кредитом, 1995,70 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 2909,65 грн. – заборгованість з пені, 3693,91 грн. – штраф, а також стягнути судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами 20.04.2016 року було укладено договір за умовами якого ОСОБА_1 отримала креит у розмірі 22899,36 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Проте, відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, зобов’язання за договором не виконав у зв’язку з чим, утворилась заборгованість.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, судова повістка, направлена відповідачу повернулась на адресу суду не врученою адресату, з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.06.2012 року між сторонам укладено договір про надання банківських послуг, який являє собою заяву, Пам’ятку клієнта, Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, що підтверджено підписаною відповідачем заявою. Відповідно до умов договору позивачу оформлено платіжну картку кредитка «Універсальна».

В подальшому між сторонами підписано генеральну угоду від 20.04.2016 року про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та привал надання продукту кредитних карт заборгованість ОСОБА_1 за кредитом зменшено та з дати підписання вказаної угоди заборгованість становить 22899,36 грн.

Крім того, відповідач підтвердила, що підписана генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ "Приватбанк" Умовами та правилами, Тарифами складаються між сторонами кредитний договір.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження суми заборгованості за договором №б/н від 20.04.2016 року, наданого позивачем, станом на 11.06.2017 року заборгованість ОСОБА_1 становить 27647,69 грн., з яких: загальний залишок заборгованості – 19048,43 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 1995,70 грн., заборгованість за пенею – 2909,65 грн., заборгованість по судовим штрафам – 3693,91 грн.

Дослідивши розрахунок заборгованості суд вважає, що підстави для стягнення одночасно з відповідача як пені, так і штрафу за невиконання умов договору відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 2.2. генеральної угоди від 20.04.2016 року передбачено, що відповідач при порушенні строків погашення заборгованості, визначеної генеральної угодою сплачує штраф у розмірі 3693,91 грн.

Крім того, п. 2.8. генеральної угоди передбачено, що відповідач при порушенні обовязків щодо погашення кредиту сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах та правилах.

Таким чином, судом встановлено, що умовами договору про надання банківських послуг, який був укладений між позивачем та відповідачем, двічі передбачено цивільно-правову відповідальність у вигляді нарахування як пені, так і штрафу за одне те й саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, що свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

В позовній заяві позивач просить стягнути пеню в розмірі 2909,65 гривень.

Оскільки позивачем не обґрунтовано зазначений розмір пені та неправомірно заявлено вимогу про стягнення одночасно і пені, і штрафу за одне й те ж порушення умов договору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за порушення строків виконання грошового зобов’язання штраф, передбачений п. 2.2. генеральної угоди.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 24738,04 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 19048,43 грн., заборгованості за процентами 1995,70 грн., штрафу 3693,91 грн.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме судовий збір в сумі 1431,52 грн.

Керуючись ст.ст.12,77, 81, 141, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 527, 551, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за договором № б/н від 20.04.2016 року станом на 11.06.2017 року у розмірі 24738,04 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 19048,43 грн., заборгованості за процентами 1995,70 грн., штрафу - 3693,91 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" суму сплаченого судового збору у розмірі 1431,52 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Л.М. Чішман