Постанова № 72863241, 20.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/11617/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

представника позивача Сізик В.В.

представника відповідача Гурняк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 813/3211/17 за адміністративним позовом ТзОВ "Сокме" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

судді в 1-й інстанції - Сакалош В.М.,

час ухвалення рішення - 07.11.2017 року, 13:23 год.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 10.11.2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокме" (далі - ТзОВ "Сокме", позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 29.08.2017 року № 0015381412, яким збільшено податкове зобов'язання за платежем податок прибуток в сумі 78 840,00 грн., з них 63072,00 грн. за основним платежем та 15 768,00 грн. за штрафними санкціями, та від 29.08.2017 року № 0015381419, яким зменшено від'ємне значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 932 037,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що документальною плановою виїзною перевіркою, проведеною ГУ ДФС у Львівській області 07.06.2017 року по 19.07.2017 року, встановлені хибні висновки щодо порушень ТзОВ "Сокме" податкового законодавства, а саме: п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (далі - П (С)БО 15), п. 134.1.1.п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції після 01.01.2015 року), п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188 ст.188, п.189.1 ст.189, 198.5 ст.198, п.198.1 п.198.2., п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України. Вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту №1074/13-01-14-12/32051454 від 26.07.2017 року, містять недостовірну інформацію та суперечать фактичним обставинам вчинення позивачем господарських операцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 813/3211/17 позовні вимоги задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що за результатами проведеної перевірки, оформленої актом №1074/13-01-14-12/32051454 від 26.07.2017 року, встановлено заниження позивачем податку на прибуток. Зокрема, покликається на нереальність господарської операції (у визначенні п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України та частин 1 та 2 ст.3, ч.1 ст.43 Господарського кодексу України) з придбання ТзОВ "Сокме" в ТзОВ "Холдинг Ніко Груп" стрічки меблевої ПВХ білої гладкої по ланцюгу постачання згідно видаткової накладної за №0000012 від 25.01.2017 року на загальну суму 350 400 грн., в тому числі ПДВ 58 400 грн. Також стверджує, що враховуючи реальний час здійснення операцій з ТзОВ "Пост-Тайм", місцезнаходження відповідного майна покупця та наявність (відсутність) у нього ресурсів, виробничо-складських приміщень, іншого майна, які необхідні для здійснення господарських операцій, відсутність ділової мети даних операцій, перевіркою не підтверджується факт реалізації ТзОВ "Сокме" товарів ТзОВ "Пост-Тайм" за період з 01.02.2016 року по 31.03.2016 року на загальну суму 292 000 грн, в тому числі ПДВ 48 666, 67 грн., та ПП "Муксун" - за період 01.05.2014 року по 31.08.2014 року на загальну суму 555 000 грн., в тому числі ПДВ 92 500 грн.

Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 813/3211/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що з 07.06.2017 року по 19.07.2017 року ГУ ДФС у Львівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ "Сокме" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року.

За результати проведеної перевірки відповідачем було складено акт №1074/13-01-14-12/32051454 від 26.07.2017 року (далі - акт від 26.07.2017 року), в якому зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

-п.5 П (С)БО 15, п. 134.1.1.п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 63 072 грн., в тому числі за 1-й квартал 2017 р. в сумі 63 072 грн.,

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188 ст.188, п.189.1 ст.189, 198.5 ст.198, п.198.1 п.198.2., п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного(податкового) періоду за березень 2017 року, на загальну суму 932 037 грн.

Не погодившись з висновками проведеної перевірки, 16.08.2017 року позивач, керуючись п.86.7 ПК України, направив до Головного управління ДФС у Львівській області заперечення №42 на акт перевірки від 26.07.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2017 року ТзОВ "Сокме" отримало лист Головного управління ДФС у Львівській області від 29.08.2017 року №12561/10/13-01-14-12 про розгляд заперечення, яким податковий орган повідомив про залишення заперечення платника податку без задоволення.

Відтак, 29.08.2017 року ГУ ДФС у Львівській області прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

-№0015381412, яким визначено грошові зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 78 840,00 грн., з них 63072, 00 грн. за основним платежем та 15 768 грн. за штрафними санкціями;

-№001581419, яким зменшено від'ємне значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 932 037,00 грн., з них:

-58 400, 00 грн. - по господарських операціях з ТОВ "Холдинг Ніко Груп" за березень 2017 р.,

-732 470,00 грн. - по господарських операціях з продажу житлових будинків, в т.ч. за червень 2015 року - 370 879,00 грн., за вересень 2015 р. - 361 600, 00 грн.;

-48 667,00 грн. - по господарських операціях з ТОВ "Пост-Тайм" за період з 01.02.2016 р. по 31.03.2016 року;

-295, 500 грн. - по господарських операціях з ПП "Муксун" за період з 01.05.2014 р. по 31.08.2014.

Не погодившись з висновками, фактами та даними, викладеними ревізорами-інспекторами в акті перевірки та вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами вказаної перевірки протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Також судом встановлено, що 28.08.2013 року позивачем було здійснено першу передачу готового новозбудованого житла (об'єктів житлового фонду) у власність покупця - ЖБК "Монастирський". Зазначене підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- по житловому будинку № 16 по вул. Блаженної Йосафати Гордашевської, м. Червоноград - договір купівлі-продажу житлового будинку від 23.08,2013 р., зареєстрований в реєстрі № 2406, акт прийому-передачі від 28.08.2013 р. № 16, видаткова накладна № CM - 0000020 від 28.08.2013, податкова накладна 28.08.2013 р. № 213, оплату проведено шляхом зарахування зустрічних вимог згідно угоди № 16 від 28.08.2013 р.;

- по житловому будинку № 19 по вул. Блаженної Йосафати Гордашевської, м. Червоноград - договір купівлі-продажу житлового будинку від 23.08.2013 р., зареєстрований в реєстрі № 2408, акт прийому-передачі від 28.08.2013 р. № 18. видаткова накладна від 28.08.2013 р. № CM - 0000022, податкова накладна від 28.08.2013 р. № 215, оплату проведено шляхом зарахування зустрічних вимог згідно угоди № 18 від 28.08.2013 р.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що докази, зібрані судом у справі, у своїй сукупності підтверджують факт придбання позивачем стрічки меблевої ПВХ білої гладкої у ТзОВ "Холдинг Ніко Груп". Натомість контролюючим органом в акті перевірки не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти вчинення господарської операції, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абц.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст. 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В акті перевірки від 26.07.2017 року податковий орган зазначає, що при проведенні аналізу даних ЄРПН встановлено маніпулювання ТзОВ "Пост-Тайм" та ПП "Муксун" податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди декларування ПДВ, охоплені перевіркою, а саме: невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару.

Однак колегія суддів, вивчивши письмові документи, встановила, що в матеріалах справи містяться докази, що свідчать про реальність господарської операції по поставці меблевої продукції. Зокрема, реальність факту поставки ТзОВ "Сокме" меблевої продукції для ТОВ "Пост-Тайм" підтверджується такими документами: договір поставки від 29.01.2016 р. № 29/01-1С, рахунок на оплату від 03.02.2016 № СМ - 03/02-2, рахунок на оплату від 09.03.2016 р. № СМ - 09/03-2, видаткова накладна від 03.02.2016 р. № СМ- 03/02-2, довіреність ТОВ "Пост - Тайм" від 03.02.2016 р. № 1, податкова накладна від 09.03.2016 р. № СМ/09/03-3, довіреність ТОВ "Пост - Тайм" від 07.03.2016 р.№2, податкова накладна від 03.02.2016 р. № 8, податкова накладна від 09.03.2016 р. № 9, оплату продукції проведено шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ТзОВ "Сокме", що підтверджується випискою на рахунку від 03.02.2016 р. та від 09.03.2016 р., факт відвантаження меблевої продукції підтверджується товарно-транспортною накладною від 03.02.2016 р. № СМ 03/02-2, товарно-транспортною накладною від 09.03.2016 р. № СМ-09/03-3.

Документами, що свідчать про реальність операцій між позивачем та ПП "Муксун" є: договір від 03.02.2014 р. № 03/02-1С, рахунок - фактура від 12.05.2014 р. № СМ -12/05 -2, рахунок - фактура від 05.06.2014 р. № СМ - 05/06 - 1, рахунок - фактура від 05.06.2014 р. №СМ - 05/06 - 2, рахунок - фактура № СМ - 17/07 - 1, видаткова накладна від 12.05.2014 р. №СМ - 12/05 - 1, довіреність ТОВ "Муксун" від 29.04.2014 р. № 13, видаткові накладні від 08.08.2014 р. № СМ - 08/08 - 3 та № СМ-08/08-1, довіреність ТОВ "Муксун" від 01.08.2014 р. №35. податкова накладна від 29.04.2014 р. № 138, податкова накладна від 05.06.2014 р.№25, податкова накладна від 05.06.2014 р. № 35, оплату продукції проведено шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ТОВ "Сокме", що підтверджується випискою на рахунку від 29.04.2014 р. та від 05.06.2014 р., факт відвантаження меблевої продукції підтверджується товарно-транспортною накладною від 12.05.2014 р.№12/05-1 від 08.08.2014 р.№08/08-1, відрядження водія.

Позиція апелянта про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами ґрунтується лише на податковій інформації щодо господарської діяльності таких контрагентів. Попри це, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що таке твердження не може свідчити про невиконання платником податку договірних зобов'язань перед своїми контрагентами.

Крім того апеляційний суд зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність виникнення права на податковий кредит у платника податків від наявності чи відсутності контрагента платника податків за місцем реєстрації. А відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для беззаперечного висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, оскільки зазначені документи є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договором поставки, які були укладені позивачем з його контрагентами.

Більше того, самі по собі порушення податкового законодавства, допущені постачальником у ланцюгу постачання товарів/робіт/послуг, тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не можуть впливати на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість чи сплачених коштів до складу своїх витрат. І лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

Зазначене випливає з актуальної практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується національними судами як джерело права. Зокрема, у п.71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Європейський Суд з прав людини вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив і у рішенні по справі "Бізнес Саппорт Сентр" проти Болгарії", п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

А відтак, навіть за умови достовірного підтвердження обставин щодо порушення податкового законодавства контрагентом позивача, це не може підтверджувати порушення податкового законодавства позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в акті від 26.07.2017 № 1074/13-01-14-12/32051454 висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 29.08.2017 року № 0015381412.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, прийшла до висновку про відсутність підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 813/3211/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Я. С. Попко Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 21.03.2018 року